ІІ. Загальна характеристика Оксигену

Умовно водневі сполуки елементів поділяють на наведені нижче групи.

Гідриди сольової природи тверді, утворюються найактивнішими металами (лужними, лужноземельними, лантаноїдами) під час безпосередньої взаємодії з воднем. Вони легко руйнуються водою з виділенням водню й утворенням лугу.

Полімерні гідриди (наприклад, (АlН₃)_x, (ВеН₂)_х, (GаН₃)_х та ін.) у разі безпосередньої взаємодії елементів не утворюються, їх можна добути лише непрямим шляхом. Вони бувають твердими (наприклад, (А1Н₃)_Х, (ZnН₂)₄, (GаН₃)_x та ін.) і рідкими (Gа₂Н₆). Водою вони руйнуються з виділенням водню та осаду гідроксиду, а також здатні до утворення гідридних комплексів.

Гідриди d-елементів тверді, металоподібні, часто не мають певного стехіометричного складу (NbН, ТіН_1-2), водою не розкладаються.

Водневі сполуки бору і р-елементів IV групи леткі, утворюються лише непрямим шляхом. Сполуки вуглецю водою не розкладаються, відщеплюють водень тільки за високої температури. Бінарні водневі сполуки з рештою елементів цієї групи розкладаються водою подібно до полімерних гідридів.

Водневі сполуки р-елементгв V групи леткі, їх можна добути переважно непрямим шляхом. Ці сполуки, а також їхні органічні похідні з кислотами утворюють солі типу амонійних.

Водневі сполуки р-елементгв VI та VII груп леткі, утворюються під час безпосередньої взаємодії елементів, їхні водні розчини є кислотами.

Спільним для всіх типів водневих сполук є зменшення термічної стійкості аналогічних за складом речовин у групі згори вниз. У цьому самому напрямку зменшується стійкість до води і зростає їхня відновна здатність.

Оксиген — найпоширеніший елемент на Землі (вміст 58 % (мол.) або 47,2 % (мас.)). Завдяки високій реакційній здатності він визначає форму існування на Землі всіх інших елементів періодичної системи, утворюючи з ними безліч хімічних сполук. Його значення було особливо великим у період формування земної кори. Існує припущення, що наявність кисню в атмосфері зумовлена вторинними процесами — життєдіяльністю зелених рослин.

Наведені факти визначили провідну роль Оксигену в становленні й розвитку хімічної науки. Ще видатний шведський хімік Й. Я. Берцеліус (1779-1848) стверджував, що Оксиген - це та вісь, навколо якої обертається хімія. Слід згадати, що значною мірою на основі оксигену та його найважливішої сполуки — води було засновано класифікацію неорганічних сполук, започатковано вивчення кислотно-основної взаємодії та окисно-відновних реакцій. До 1961 р. використовували кисневу шкалу атомних мас елементів. Оксиген відіграє важливу роль у процесах, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності тварин і рослин.

Дата добавления: 2014-11-16