Склад і послідовність дій при розрахунку вартості машин та обладнання 3 страница

Даний метод використовується в якості експрес-діагностики ринкової вартості бізнесу та передбачає виявлення джерел і розмірів чистого доходу, визначення ставки капіталізації, оцінку вартості бізнесу. Коефіцієнт капіталізації може бути визначений такими методами: кумулятивним методом; методом ринку капіталу; за фінансовими показниками схожих підприємств (аналогічного бізнесу); на основі ринкових мультиплікаторів; на базі середньозважених витрат на залучення та використання капіталу; методом внутрішньої ставки дохідності.

Розрахунки за методом прямої капіталізації передбачають:

Аналіз фінансової звітності, її нормалізація та трансформація в міру необхідності. Бажано використовувати звітність хоча б за останні три роки функціонування бізнесу, особливо звертаючи увагу на суми чистої дебіторської заборгованості, товарно-матеріальних запасів, нараховану амортизацію, кредиторську заборгованість тощо.

Оцінка величини прибутку (чистого прибутку, неоподатковуваного прибутку чи грошового потоку), що підлягає капіталізації. Даний етап фактично зводиться до визначення періоду, чисті фінансові результати діяльності за який підлягають капіталізації: прибуток останнього року, прибуток першого року, середній розмір прибутку за аналізований період.

Визначення адекватної ставки капіталізації, як правило, шляхом вирахування зі ставки дисконтування очікуваних середньорічних темпів зростання прибутків (грошового потоку).

Визначення попередньої величини вартості бізнесу на базі наведеної вище формули, а також внесення поправок у розрахункову величину, залежно від наявності нефункціонуючих активів на балансі підприємства, недостачу ліквідності, рівень контролю за майном тощо.

Даний метод базується на постулаті, що потенційний інвестор платить не за набір засобів праці, команду працівників, сукупність прав на інтелектуальну власність і т. ін., а за кінцевий потік коштів (капіталу). Такий метод оцінки не використовується за умови систематичної збитковості діяльності підприємства, а також при оцінці нових видів бізнесу (підприємства).

Основні етапи оцінки вартості бізнесу методом дисконтування грошових потоків:

Етап 1. Моніторинг сфери бізнесу, визначення її специфіки та оцін­ка рівня системного ризику.

Етап 2. Обґрунтування моделі формування грошового потоку бізнесу. Прийнято виокремлювати дві моделі формування грошових потоків: для власного капіталу та для сукупного інвестованого капіталу.

Етап 3. Визначення періоду оцінки. Як правило, в якості періоду оцінки бізнесу береться термін, за який стабілізуються грошові потоки, генеровані ним.

Етап 4. Прогнозування внутрішніх та зовнішніх факторів, що визначають грошовий потік: частки ринку підприємства та темпів її зміни; ринкових цін на емітовані акції підприємства та темпи їх зміни; валової виручки та її динаміки; рівень інфляції та її динаміку тощо.

Етап 5. Розрахунок грошових потоків по кожному виду діяльності за кожен рік періоду оцінки.

Етап 6. Визначення ставок дисконту в розрізі видів діяльності, що дозволить адекватно врахувати рівень ризику по кожному притоку та відтоку капіталу. За умови формування грошового потоку для власного капіталу дисконт установлюється згідно з моделлю оцінки капітальних активів чи кумулятивної моделі. При формуванні грошового потоку для всього інвестованого капіталу найчастіше використовується модель середньозваженої вартості капіталу.

Етап 7. Визначення грошових потоків у постпрогнозний період, що дозволяє оцінити вартість бізнесу до кінця його життєвого циклу. Залежно від перспектив розвитку бізнесу використовують такі методи встановлення постпрогнозного дисконту: метод ліквідаційної
вартості, метод чистих активів, метод очікуваного продажу, модель Гордона.

Етап 8. Оцінка вартості бізнесу та внесення підсумкових поправок. При розрахунках грошових потоків ураховуються лише ті активи, які брали участь у процесі виробництва, але слід відзначити, що навіть нефункціонуючі активи мають вартість. Друга суттєва поправка вноситься у розрахункову величину вартості бізнесу з метою коректного обліку суми власного оборотного капіталу підприємства, надлишок якого додається, а нестача — віднімається.

Даний метод являється модифікацією стандартного методу дисконтування грошових потоків, але з урахуванням можливості зміни стратегічних орієнтирів та ухвалення нових управлінських рішень у міру надходження додаткової інформації. Особливо корисною така технологія оцінки є у випадку, коли необхідно визначити вартість стратегічної та оперативної гнучкості виробничо-комерційної системи. При цьому слід пам’ятати, що опціони можуть бути включені до балансу підприємства як у вигляді активів, так і у вигляді пасивів. Опціони на стороні активів забезпечують гнучкість та створюють додаткову вартість бізнесу тільки за умови перевищення їхніх економічних результатів над витратами щодо укладення та виконання. Опціони на стороні пасивів справляють істотний вплив на показник середньозважених витрат на капітал.

З метою систематизації опціонів на стороні активів можна запропонувати наступну класифікацію:

· опціони на припинення діяльності;

· опціони на відстрочку розвитку;

· опціони на розширення;

· опціони на скорочення;

· опціони на зміну діяльності (диверсифікацію).

Особливо корисною, з огляду на характер нашого дослідження, є формула Міллера-Модильяні, що дозволяє оцінити вартість бізнесу як суму вартості грошового потоку, ним генерованого, та вартості росту.

Перевага методу економічного прибутку над методом дисконтування грошового потоку в тому, що сам показник економічного прибутку дозволяє оцінити результати діяльності фірми в окремо взятому році, у той час як вільний (чистий) грошовий потік не дає такої можливості.

Концептуальна формула його розрахунку має такий вигляд:

Алгоритм розрахунків за методом економічного прибутку:

1. Аналіз результатів минулої діяльності з метою визначення реальної вартості інвестованого капіталу, факторів, що її зумовлюють, визначення системи цільових орієнтирів фірми.

2. Прогнозування майбутньої діяльності, що передбачає визначення поточного стратегічного становища, розробка ймовірних сценаріїв розвитку, по-елементний прогноз усіх сфер діяльності та використання у них усіх видів майна, перевірка достовірності сформованих прогнозів, встановлення періоду оцінки та тривалості життєвого циклу фірми.

3. Оцінка витрат на капітал включає визначення цільової структури капіталу, визначення вартості акціонерного (власного) та позикового (залученого) капіталу, визначення середньозважених витрат на використання капіталу.

4. Визначення вартості економічного прибутку за кожен рік періоду оцінки (враховуючи зміни у дисконтних ставках), підбір методики та визначення вартості економічного прибутку поза періодом оцінки.

5. Визначення вартості бізнесу шляхом сумування приведеної вартості потоку економічного прибутку протягом періоду оцінки та поза його межами.

Він визначає вартість бізнесу на основі порівняння середньої дохідності (прибутковості) в окремій галузі та дохідності участі капіталу в конкретному бізнес-проекті. Розрахункова вартість бізнесу дорівнює сумі ринкової приведеної вартості середньорічного капіталу та приведеної вартості капіталізованого за певний період надлишкового доходу від діяльності підприємства. У практиці досить часто вартість активів прирівнюється до їхнього балансового еквівалента, що неприпустимо.

Практична реалізація даного методу може спиратися на такі етапи:

1) використовуючи методику регулювання балансу чи методику чис­тих активів, визначається попередня вартість бізнесу;

2) оцінюються додаткові витрати покупця бізнесу, пов’язані з його придбанням, що відтворюють вартість вибору;

3) на основі середньорічних показників, визначають приведену вартість річних грошових потоків;

4) визначаються можливі додаткові грошові надходження, як різниця між прогнозованими чистими притоками капіталу та додатковими витратами на купівлю бізнесу, а також визначається остаточна вартість бізнесу.

Базується на використанні коефіцієнтів, що відображають взаємозв’язок між ринковою вартістю бізнесу та певною фінансово-еконо­мічною базою (фактором, який справляє істотний вплив). Найширшого розповсюдження здобули цінові мультиплікатори, які можна підрозділити на інтервальні та одномоментні.

Загальна характеристика найбільш поширених мультиплікаторів представлена в таблиці.

МУЛЬТИПЛІКАТОРИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ

Мультиплікатор	Призначення	Основна вимога
Цінові (вартісні) мультиплікатори
Інтервальні мультиплікатори
Ціна / Прибуток	Відтворює зв’язок вартості бізнесу з фінансовими результатами його діяльності. Причому в якості бази розрахунку може використовуватися як сума чистого чи валового прибутку, так і їхні середньорічні величини	Повна відповідність ви­дів прибутку оцінюваних компаній та методів бухгалтерського об­ліку в частині формування та розподілу їх прибутку
Ціна / Грошовий потік	Характеризує зв’язок вартості бізнесу з розміром грошового потоку генерованого ним. Перевага цього мультиплікатора перед попереднім у тому, що він ширше трактує фінансові результати діяльності бізнесу, а також на основі дисконтування дозволяє коректно врахову­вати ретроспективні дані	Відповідність методів бухгалтерського обліку
Ціна / Виручка від реалізації (операційної діяльності)	Характеризує залежність вартості бізнесу від виручки від реалізації. Даний мультиплікатор не залежить від методів бухгалтерського обліку та носить універсальний характер. Також використовується модифікована форма даного мультиплікатора «ціна / натуральний обсяг виробництва». При цьому в якості бази розрахунку можуть використовуватися інші невартісні величини (кількість устаткування, квад­ратура виробничих площ тощо)	Основну частину фінансових результатів функціонування бізнесу складає ефективність комерційної діяльності. При обрахунку інших видів даного мультиплікатора слід особливо ретельно обґрунтовувати залежність вартості бізнесу від обраного показника
Ціна / Дивіденди	Відображає зв’язок вартості бізнесу та суми дивідендів, виплачених чи потенційних	Повна відповідність організаційно-правової форми бізнесу та схожість дивідендної політики компаній
Одномоментні мультиплікатори
Ціна / Балансова вартість	Відображає зв’язок вартості бізнесу та балансової вартості аналогічних компаній (проектів). При розрахунках використовуються балан­сові показники чи аналітично визначена величина скоригованих активів підприємства	Ресурсна природа оцінюваного бізнесу
Ціна / Чиста вартість активів	Характеризує залежність вартості бізнесу від суми його чистих активів. При визначенні даного мультиплікатора особливо важливими є значення рентабельності продажу, структура капіталу та активів, ліквідність та інші фінансово-економічні показники	Оцінювана компанія повинна мати значні інвестиції у майно (нерухомість, цінні папери, газо­ве чи нафтове обладнання тощо). Основною діяльністю компанії є купівля та перепродаж такого майна. Внесок у вартість бізнесу персоналу підприємства є незначним
Фінансові мультиплікатори
Прибуток / Інвестований капітал	Відображає залежність вартості бізнесу від рівня прибутковості використання інвестованого капіталу	Оцінка вартості бізнесу проводиться з позицій власників капіталу (акціонерів, інвесторів) та передбачає ідентичність методів визначення та політики розподілу прибутку та виду оцінки вартості інвестованого капіталу
Прибуток / Виручка від реалізації	Характеризує залежність вартості бізнесу від рентабельності продажу (операційної діяльності)	Основним видом діяльності виступає реалізація товарів (послуг чи виконання робіт) та ідентичність систем бухгалтерського обліку
Власний капітал / Позиковий капітал	Відображає залежність вартості бізнесу від структури його капіталу	Капітал порівнюваних компаній співставний за розміром та правовим статусом

Базується на використанні емпірично визначених і рекомендованих співвідношень між вартістю бізнесу та окремими фінансово-економіч­ними параметрами. Він є ніби спрощеним варіантом методу мультиплікаторів, бо передбачає визначення вартості бізнесу за вже встановленими спеціалізованими установами коефіцієнтами.

Метод галузевих співвідношень, на жаль, не отримав достатнього розповсюдження у вітчизняній оціночній практиці через відсутність мінімально необхідного масиву статистичної інформації або її закритий характер. Тому з огляду на це можна рекомендувати досвід зарубіжних оцінювачів:

— бухгалтерські фірми та рекламні агентства продаються відповідно за 0,5 та 0,7 річної валової виручки;

— салони краси — за 0,25—0,7 суми річної валової виручки, вартості обладнання та запасів;

— ресторани і туристичні агентства — відповідно за 0,25—0,5 та 0,04—0,1 річної валової виручки;

— автозаправочні станції — за 1,2 — 2,0 місячної валової виручки;

— підприємства роздрібної торгівлі — за 0,75 — 1,5 суми чистого прибутку, обладнання та запасів;

— машинобудівні підприємства — за 1,5 — 2,5 суми чистого прибутку та виробничих запасів тощо.

Базується на використанні інформації щодо ринкової вартості пакетів акцій схожих компаній, на підставі чого робиться висновок щодо вартості оцінюваного бізнесу. Відповідно до принципу заміщення інвестор інвестує кошти в оцінюваний бізнес у такому ж розмірі, як і в аналогічну компанію, акції котрої вже котируються на ринку. Слід відзначити, що ринкову інформацію щодо ціни на акції аналогічних компаній коригують з огляду на специфіку оцінюваного бізнесу. Основною перевагою цього методу є використання фактичної ринкової інформації, а не прогнозних даних. Хоча обов’язковою вимогою використання даного методу оцінки є схожість організаційно-правової форми порівнюваних компаній та достовірність (надійність) ринкової інформації.

Алгоритм розрахунків за методом аналогових програм:

1. Збір ринкової інформації, її аналітичне опрацювання та відбір необхідної, допоміжної та довідкової інформації.

2. Формування переліку схожих (аналогічних) компаній, що передбачає:

¨ визначення максимального переліку компаній, схожих чи пов’язаних з оцінюваним бізнесом (відбір проводиться за галузевою ознакою, продуктовою подібністю, обсягами виробництва, основним видом сировини тощо);

¨ відбір на базі попереднього пункту компаній-кандидатів, які мають найбільшу схожість з оцінюваним за ключовими критеріями успіш­ності функціонування бізнесу (важливим критерієм відбору є можливість отримання додаткової достовірної інформації по тій чи іншій компанії);

¨ визначення остаточного переліку схожих (аналогічних) компаній за галузевою ознакою, розміром та обсягами виробництва, перспективами росту, господарськими ризиками, якістю менеджменту тощо.

3. Фінансово-економічний аналіз компаній зі списку на базі таких вимог:

¨ аналітичні розрахунки даного етапу повинні базуватися на інформації останніх 5 років діяльності компаній;

¨ аналіз повинен носити проблемно-орієнтовний характер і базуватися на системному підході;

¨ розрахунки повинні давати можливість визначати рейтинг компаній на основі системи цільових орієнтирів оцінювача (замовника).

4. Розрахунок оціночних коефіцієнтів (мультиплікаторів) і визначення їх нормативного значення на базі результатів попереднього етапу. В якості бази оціночних коефіцієнтів використовуються попередньо визначені значення ключових (критичних) показників виробничо-комерційної діяльності підприємств, які суттєво впливають на вартість бізнесу.

5. Визначення розрахункової вартості бізнесу, зважування проміжних результатів і внесення остаточних коригувань (поправок) у розрахункову вартість бізнесу. Найбільш типовими поправками, що вносяться у розрахункову вартість бізнесу, є коригування в залежності від непривабливого для покупця характеру диверсифікації бізнесу (портфельна знижка); частки виробничих активів у загальній вартості майна (виробнича знижка); браку власного оборотного капіталу чи інвестицій (фінансова знижка); рівня контролю наданого інвестору (власнику) (кон­т­рольна знижка); рівня ліквідності (знижка ліквідності).

Німецький метод можна виразити такою формулою:

,

де W_r — вартість репутації; М — вартість майна підприємства, що складається з перелічених вище складових; D — дисконтована величина майбутніх прибутків, яка дає змогу визначити сучасну вартість або фінансовий еквівалент майбутньої грошової суми, тобто зменшити його на дохід, наростає за певний строк за правилом складних процентів.

Швейцарський метод визначення вартості репутації передбачає використання тих самих показників:

Згідно з англосаксонським методом визначення вартості репутації застосовується рівняння:

,

де а_n — коефіцієнт загального дисконту річної ренти від вартості репутації (ставки) для облікового процента r ₁ по n років.

Дисконтний метод визначення вартості репутації на підставі вищого облікового процента (ставки). Основними показниками в цьому випадку є офіційний обліковий процент або облікова ставка банку і комер­ційна облікова ставка або зміна ставки протягом певного часу. За цим методом вартість репутації визначається таким чином:

,

де r ₁ — вища облікова ставка.

Метод щорічного визначення:

,

де n — кількість років.

У цьому випадку, як правило, враховують амортизацію або зростання вартості репутації протягом часу. В наведеній формулі виходять з того, що вартість репутації фірми з часом зростає.

За методом Грефа визначення вартості ре­путації підприємства здійснюється таким чином:

,

де m — кількість років падіння гудвілу фірми.

У разі застосування комбінованого методу виходять з процентної ставки амортизації або реновації капіталу, прибутку підприємства, періоду амортизації майна (реновації капіталу):

,

де ; R — процентна ставка амортизації (реновації капіталу); Z — річний прибуток; n — кількість років амортизації майна (реновації капіталу).

Рекомендована література

1. Закон Украины «О налогообложении прибыли предприятий» N 335/94-ВР от 28.12.94г

2. Постановление Кабинета Министров Украины №1891 от 10.12.2003г. «Методика оценки стоимости имущества»

3. Постановление Кабинета Министров Украины №1440 от 10.09.2003г. Национальный стандарт №1 «Общие положения об оценке имущества и имущественных прав»

4. Закон Украины «Об оценке имущества, имущественных прав и профессиональной оценочной деятельности» №2658-III от 12.07.2001г

5. Укрупненные показатели восстановительной стоимости/Сб.офиц. документов. – М.: Госкомитет по делам строительства при Совете Министров СССР, 1972

6. Ценообразование в строительстве/ Сб.офиц. документов и разъяснений. – К.: НПО «Интерпроет», Госстрой Украины, №1, 204. – 60 с.

7. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оцінювання: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 224 с.

8. Федонін О.С., Репіна И.М. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.

9. Добкіна О.К. Потенцал підприємства:формування та оцінка. – К.Центр учбової літератури. – 2007. – 208 с.

10. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.

11. Оценка имущества и имущественных прав в Украине. Монография/ под ред. Н.Лебедь. – К: ООО «Информационно-издательская фирма «Принт-Экспресс», 2002. – 688с.

12. Оценка бизнеса/ под ред. Грязновой А.Г., Федотовой М.А. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 507 с.

13. Сосненко Л.С. Анализ экономического потенциала действующего предприятия. – М.: «Издательский дом «Экономическая литература»», 2003.-208с.

14. Бойко В.В. Економіка підприємств України: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2002. – 535 с.

15. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб.пособие/ Г.В. Савицкая. – Мн.: Новое знание, 2002. – 704 с

16. Посібник з оцінки бізнесу в Україні. Навч. посіб./ за ред. Я.І Маркуса. – К.:Міленіум, 2002. – 320 с.

[1] Якщо підприємство знаходиться нижче порогового рівня, то його потенціал вважається неконкурентоспроможним.

[2] Якщо втрати > 0, то всі резерви = 0, і навпаки

[3] Якщо Кінт³ > Кінт⁵ > Кінт² > Кінт⁴ > Кінт¹.

Дата добавления: 2014-11-16