Стискання головного мозку

1. Визначення: Стискання головного мозку травматичного характеру – це місцева й загальна компресія речовини мозку зі зсувом серединних структур, деформацією й стиском вмістищ ліквору, дислокацією й обмеженням стовбура мозку в результатіоб'ємного скупчення рідкої або зсілої крові, ліквору або детриту в суміші із кров'ю.

2. Етіологія стискання головного мозку:

А) Черепно-мозкова травма;

Б) Пухлини головного мозку;

В) Нетравматичні крововиливи (геморагічні інсульти в результаті розриву аневризми або стінки мозкових судин).

3. Патогенез стискання головного мозку:

А) При травмі утворюється гематома, що спочатку стискає «запасні» простори черепа. Це зумовлює наявність світлого проміжку, коли потерпілий перебуває у свідомості;

Б) Світлий проміжок триває від декількох хвилин до декількох днів і його тривалість залежить від калібру, типу (вена або артерія), кількості ушкоджених судин, стану згортальності крові, обсягу крововиливу;

В) У міру наростання гематоми стискаються вени на поверхні мозку, і виникає його набряк, що підсилює стискання мозкової речовини в непіддатливій черепній коробці;

Г) При кількості вилитої крові 65-70 мл епідурально або 100-120 мл субдурально компенсаторні механізми виснажуються, і хворий знову непритомніє.

4. Локалізація скупчення крові:

Рис. 106. Локалізація внутрішньочерепних гематом.

- під павутинною оболонкою в спинномозковому каналі (травматичний субарахноїдальний крововилив);

- над твердою мозковою оболонкою (епідуральна гематома);

- під твердою мозковою оболонкою (субдуральна гематома);

- у товщі мозкової тканини (внутрімозкова гематома);

- у шлуночках мозку.

5. Клінічна картина стискання головного мозку:

А) Скарги:

- різке посилення локального головного болю, так що хворий не має сил терпіти (перша грізна ознака підвищення внутрічерепного тиску);

- повторна блювота;

Б) Анамнез захворювання:

- наявність світлого проміжку після травми, коли потерпілий опритомнює і його стан поліпшується;

В) Об'єктивні дані:

- різка брадикардія;

- підвищення артеріального тиску;

- температура тіла може підвищуватися до 40-41˚С

г) Огляд:

+Загальмозкові симптоми:

- хворий тримається за голову на стороні ушкодження й прагне лягти на хвору сторону;

- обличчя гіперемоване, озноб, позіхання, «гусяча шкіра»;

- шкірні покриви й слизові оболонки ціанотичні;

- виникають судороги, епілептичні напади, психомоторне порушення;

- з'являється млявість, апатія, підвищена сонливість при збереженні свідомості й орієнтування;

- вторинна втрата свідомості винятково за стовбурним типом (оглушення, сопор, кома).

+Осередкові симптоми:

- з'являється або заглиблюється геміпарез на боці, протилежному локалізації гематоми;

- виникає однобічний мідриаз (прогресуюче стійке розширення зіниці на стороні гематоми);

- тахипное.

6. Особливості клінічної картини: стискання головного мозку часто сполучається із забоєм головного мозку й переломом основи черепа (крововилив у ретробульбарну клітковину – екзофтальм або парабульбарну клітковину – «шоферські окуляри», підшкірна емфізема в лобовій ділянці, витікання ліквору й/або крові з вуха, лікворея з носа).

Рис. 107. Перелом основи черепа

7. Діагностика внутрішньочерепних гематом:

- візуалізація гематоми при комп'ютерній томографії;

- зсув серединних структур мозку на ехоенцефалографії.

Рис. 108. Комп’ютерна томограмма при внутрішньочерепній гематомі

8. Лікування внутрішньочерепних гематом:

- як правило, оперативне - трепанація черепа, видалення гематоми й зупинка кровотечі;

- консервативна терапія при крововиливах малого обсягу;

- у післяопераційному періоді лікування аналогічно лікуванню удару головного мозку.

Дата добавления: 2014-11-18