Розтягання (distorsio)

1. Визначення: Розтягання – ушкодження зв'язок, м'язів, сухожиль й інших тканин без порушення їхньої анатомічної цілості або із частковим надривом.

2. Причини травми: вплив сили, що перевищує межі еластичності тканин.

3. Механізм травми: виникає надрив окремих волокон тканин із крововиливом у їхню товщу.

4. Класифікація

- розтягання зв'язок суглобів (найчастіше гомілковостопного або колінного суглоба);

- розтягання сухожиль;

- розтягання м'язів.

5. Клінічні прояви

а) Скарги:

- біль в ділянці суглоба, м'яза, сухожилля, що підсилюється при русі й навантаженні;

б) Огляд:

- набряк і крововилив (може з'явитися через 2-3 дні після травми) у місці локалізації розтягання;

в) Пальпація

- локальна болючість у місці локалізації розтягання.

6. Додаткові методи дослідження:

а) Лабораторні дані – змін немає;

б) Рентгенографія не інформативна, але дозволяє виключити кісткові ушкодження.

7. Лікування розтягання:

- може проводитися амбулаторно;

- спокій;

- для суглоба - туге бинтування;

- холод протягом 2 днів, потім тепло;

- масаж, лікувальна гімнастика.

Всі явища при розтяганні стихають через 5—10 днів, а працездатність відновлюється через 5- 7 днів.

Розрив (ruptura)

1. Визначення: Розрив - ушкодження зв'язок, м'язів, сухожиль й інших тканин з порушенням їхньої анатомічної цілості.

2. Причини травми:

- вплив сили, що перевищує еластичність тканин.

3. Механізм ушкодження:

- виникає порушення анатомічної цілісності тканини;

- можливий відрив зв'язок від місця прикріплення або разом з місцем прикріплення їх до кістки.

4. Класифікація:

- розрив зв'язок;

- розрив сухожилків;

- розрив м'язів.

5. Клінічні прояви:

а) Скарги:

- біль в ділянці суглоба, м'яза, що підсилюється при русі (у момент травми біль дуже інтенсивний, як удар струмом);

- обмеження функції кінцівки (наприклад, неможливість ходити);

б) Огляд:

- при розриві зв'язок - набряк, синець, зміна конфігурації суглоба;

- при розриві м'яза - у місці розриву западіння й гематома;

- при розриві сухожилка - порушення функції згинання або розгинання суглоба залежно від ушкодженого сухожилка.

в) Пальпація:

- локальна болючість у ділянці суглоба, м'яза, сухожилка;

- наявність випота в суглобі (гемартроз);

- симптом «висувного ящика» при розриві хрестоподібних зв'язок колінного суглоба;

- западіння в місці розриву м'яза.

6. Діагностика розриву тканин:

- при рентгенографії: у випадку розриву зв'язок спостерігається розширення суглобної щілини, відрив кісткової тканини від епіфіза.

7. Лікування розриву тканин:

- іммобілізація гіпсовою лонгетою при неповному розриві м'яза, неповному розриві зв'язок суглоба до 2-3 тижнів;

- при різкому порушенні функції суглоба - лікування оперативне (відновлення зв'язкового апарата);

- при повному розриві м'яза - лікування оперативне (зшивання з наступною іммобілізацією)

- при розриві сухожилля лікування тільки оперативне - зшивання сухожилля;

- після зняття іммобілізації: масаж, лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичні процедури;

- працездатність відновлюється протягом 3-4 тижнів.

Ушкодження кісток і суглобів

1. Визначення: Перелом(fractura) – часткове або повне порушення цілісності кісток і м'яких тканин, що виникає під впливом швидкодіючого насильства.

2. Механізм травми:

-згинання (у тому числі й відривні переломи),

-скручування (ротація при фіксованому кінці кінцівки),

-стискання;

-прямий удар (у тому числі й вогнепальні переломи).

3. Класифікація переломів:

а) За походженням:

-уроджені;

- надбані;

б) За причиною виникнення:

- травматичні (механічні) переломи, виникають під дією зовнішньої сили;

-патологічні (спонтанні) переломи - виникають у результаті патологічного процесу в кістці (остеомієліт, пухлини, порушення обміну речовин);

в) Стосовно зовнішнього середовища:

- закриті переломи - відсутнє сполучення кістки із зовнішнім середовищем;

- відкриті переломи - є сполучення кісткової рани із зовнішнім середовищем;

г) За ступенем ушкодження:

- повний перелом - порушення цілісності кістки з повним порушенням анатомічного зв'язку між відламками;

- неповний перелом (тріщина) - порушення цілісності кістки із частковим порушенням анатомічного зв'язку між відламками;

- надлам – піднадкістковий перелом (зі збереженням цілісності окістя), перелом у дітей типу «зеленої гілочки»;

д) За локалізацією:

- епіфізарні переломи - внутрішньосуглобні (різновид їх –епіфізіоліз - відрив епіфіза у дітей);

- метафізарні (навколосуглобові) переломи - часто бувають вколоченими;

- діафізарні переломи;

Рис. 113. Метафізарний перелом передпліччя.

Рис. 114. Діафізарний перелом гомілки

е) За напрямком лінії перелому:

- поперечні переломи – від згинання, стискання поперек осі;

- косі, спіральні, гвинтоподібні (торзійні) переломи – від скручування по поздовжній осі;

- поздовжні й вколочені (фіксовані за рахунок зчеплення одного відламка з іншим) переломи – від стискання по осі;

- дірчасті переломи – від вогнепальних поранень;

- компресійні переломи – від стиску;

ж) За кількістю відламків:

- одиночні переломи;

- множинні переломи;

- уламчасті переломи;

- переломи різних кісток;

Рис. 115. Множинний перелом таза.

з) За наявністю ускладнень

- прості (неускладнені) переломи;

- ускладнені переломи (з ушкодженням судин, нервів, інших органів);

и) По стоянню відламків:

- переломи без зсуву - частіше виникають при неповних переломах;

- переломи зі зсувом - виникають при повному переломі;

к) По виду зсуву:

- первинний зсув - у результаті дії механічної сили,

-вторинний зсув - у результаті тракції при скороченні м'язів, що прикріплюються до кістки,

-третинний зсув - у результаті впливу на зламану кістку зовнішніх сил: неправильне транспортування, неспокійне поводження постраждалого й ін.).

л) По характеру зсуву розрізняють:

-зсув під кутом (dislocatio ad axin);

-зсув по ширині (dislocatio ad latum);

-зсув по довжині (dislocatio ad longitudinem);

-зсув по периферії (dislocatio ad periferiam).

4. Клінічна картина

+Імовірні симптоми: біль, болючість при пальпації, припухлість, порушення функції;

+Достовірні симптоми: деформація (скривлення, подовження або вкорочення кінцівки), патологічне положення кінцівки, патологічна рухливість, крепітація кісткових відламків,

А) Скарги:

-біль, що підсилюється при русі,

-неможливість користуватися кінцівкою,

-деформація кінцівки;

Б) Анамнез – наявність травми або захворювання, що порушує структуру кісток;

В) Об'єктивне обстеження:

а) Огляд:

- припухлість у місці перелому;

- деформація, патологічне положення, подовження або вкорочення кінцівки,

- при відкритих переломах - наявність рани (можливо -з кістковими відламками);

б) Пальпація:

- болючість у місці перелому,

- патологічна рухливість і крепітація (шум тертя кінців відламків оцінюється обережно, щоб не заподіяти біль і не збільшити зсув), - посилення болю при осьовому навантаженні на кістку,

- обмеження активних і пасивних рухів;

в) Перкусія - супроводжується посиленням болю;

г) Аускультація не інформативна.

5. Додаткові методи дослідження:

А) Лабораторні методи дослідження – при неускладнених переломах патології не виявляють;

Б) Інструментальні методи дослідження:

– найбільш інформативна рентгенографія кісток у двох проекціях, при якій виявляють лінію перелому й зсув кісткових відламків.

Рис. 116. Рентгенограмма при переломі стегна.

Рис. 117. Рентгенограмма при переломі гомілки

6. Перша допомога при переломах:

- при необхідності - зупинка кровотечі;

- знеболювання;

- при відкритому переломі - закриття рани асептичною пов'язкою після обробки шкіри розчином антисептиків;

- транспортна іммобілізація (створення нерухомості кісткових відламків).

7. Лікування переломів кісток:

А) Принципи лікування:

а) репозиція кісткових відламків - надати кінцівки положення, при якому зберігається її вісь, довжина й форма;

б) фіксація кісткових відламків - зафіксувати ушкоджену кістку так, щоб не відбувся повторний зсув кісткових відламків – лікувальна іммобілізація, утримувати кістку в такому положенні до утворення кісткової мозолі й зрощення кісткових відламків;

в) відновлення функції кінцівки після зняття іммобілізації;

Б) Репозиція кісткових відламків може бути:

а) одномомнентна:

-закрита - ручна або за допомогою спеціальних апаратів,

-відкрита - оперативне зіставлення відламків з наступною їхньою фіксацією (остеосинтез);

б) тривала репозиція шляхом поступового витягання відламків:

-кістякове витягання за спицю, проведену через кістку;

-шкірне лейкопластирне витягання;

-витягання за допомогою апаратів зовнішньої фіксації (Ілізарова, Волкова-Оганесяна й ін.);

В) Принципи закритої одномоментной репозиції:

- ліквідувати спазм і напругу м'язів кінцівки - новокаїнова блокада місця перелому або наркоз;

- послабити м'язову напругу, надавши кінцівці фізіологічне положення;

- проводити репозицію за рахунок сильного витягання дистального відламка по довжині й противитягання (утримання) проксимального відламка;

Г) Показання до оперативного лікування переломів:

- відкриті переломи;

- переломи з ушкодженням життєво важливих органів (речовини головного мозку, спинного мозку, великих судин і нервів, органів черевної й грудної порожнини);

- інтерпозиція м'яких тканин між кістковими відламками;

- відривні й уламчасті переломи й множинні діафізарні переломи;

- неможливість утримати відламки після репозиції;

- неправильно зрослі переломи;

Д) Види лікувальної іммобілізації:

- гіпсова пов'язка (циркулярна, лонгетна, вікончаста, мостоподібна) – як правило, після накладення пов'язки проводять рентгенографічний контроль стояння відламків;

- остеосинтез:

+ інтрамедулярний (через кістковомозковий канал) остеосинтез;

+ екстрамедулярний (поза кістковомозковим каналом) остеосинтез (фіксація відламків дротом, металевими пластинами, шурупами, спеціальними цвяхами, спицями);

+позаосередковий компресійно–дистракційний остеосинтез(апаратами Ілізарова, Гудушаурі).

Строки іммобілізації залежать від виду й локалізації перелому.

8. Функціональне й відновне лікування переломів:

- лікувальна фізкультура, масаж, як під час, так і після завершення іммобілізації;

- фізіотерапія: на 2-3 добу після травми УВЧ-терапія, електрофорез із розчином новокаїну, індуктотермія;

- через 7-10 днів після травми - ультразвук або фонофорез (введення лікувальних препаратів за допомогою ультразвуку).

9. Ускладнення переломів можуть бути пов'язані як безпосередньо із самим переломом, так і із процесом його лікування:

А) Загальні ускладнення переломів:

- травматичний шок;

- жирова емболія при переломах довгих трубчастих кісток і множинних переломах;

- тромбоемболія легеневої артерії як наслідок застою й утворення тромбів у кінцівках при тривалій іммобілізації;

- набряк легенів, пневмонія (найчастіше обумовлені тривалим постільним режимом);

- сепсис, ранове виснаження;

- пролежні за рахунок тиску гіпсових пов'язок і постільного режиму;

- алкогольний постгравматичний делірій;

Б) Місцеві ускладнення переломів:

- ушкодження навколишніх органів і тканин (судин і нервів, легеневої тканини при переломі ребер, мозкової тканини при переломі черепа, сечового міхура й уретри при переломі кісток таза й ін.);

- нагноєння рани в ділянці відкритого перелому, флегмони, гнійні затіки;

- остеомієліт у результаті інфекції при відкритих переломах або після введення фіксаторів, спиць;

- незрощення (помилковий суглоб) або неправильне зрощення перелому;

- контрактури, анкілоз суглоба, деформуючий артроз у результаті тривалого обмеження рухів.

Несправжній суглоб

1. Визначення: несправжній суглоб (псевдоартроз) – рухливість на протязі кістки в результаті незрощення перелому.

2. Причини виникнення несправжнього суглоба:

- інфекція;

- розлади кровопостачання кістки;

- інтерпозиція м'яких тканин між відламками;

- неправильне зіставлення кісткових відламків;

- передчасне зняття гіпсової пов'язки (у зоні перелому розвивається не кісткова, а сполучна й хрящова тканина).

3. Клінічні ознаки:

А) Скарги:

- біль у кінцівці;

- порушення опорної функції нижньої кінцівки або зниження функції верхньої кінцівки;

Б) Анамнез захворювання:

- аналізується характер перебігу захворювання після травми;

В) Об'єктивні прояви:

а) Огляд:

- деформація й скривлення кінцівки на рівні несправжнього суглоба;

б) Пальпація:

- болючість може бути відсутньою;

- визначається патологічна рухливість кістки.

4. Діагностика несправжнього суглоба:

- при рентгенографії щілина між кістковими відламками, наявність хрящової мозолі.

5. Лікування несправжнього суглоба:

- оперативне;

-при протипоказаннях до нього - носіння ортопедичних апаратів.

Травматична ампутація

1. Визначення: Травматична ампутація – відторгнення частини, всієї кінцівки (відрив) або іншої частини тіла в результаті механічного насильства.

2. Причини травматичної ампутації:

- рейкова травма - переїзд колесом поїзда або трамвая;

- затягування кінцівки в частини механізмів, що рухаються;

- падіння на кінцівку великого вантажу;

- -мінно-вибухові поранення.

3. Класифікація травматичної ампутації:

- повна травматична ампутація;

- неповна травматична ампутація, коли відірвана частина кінцівки залишається зв'язаною з куксою шматком шкіри, м'язів або сухожиль (шкіра й кістка є найбільш резистентними до травми).

4. Ускладнення травматичної ампутації:

- травматичний шок (найбільш часте й небезпечне ускладнення);

- гостра ниркова недостатність;

- жирова емболія, тромбоемболія;

- гнійно-септичні ускладнення: нагноєння рани кукси, анаеробна інфекція в куксі, остеомієліт, рідше сепсис, правець.

5. Клінічні прояви травматичної ампутації:

А) Скарги

- біль в ділянці травмованого сегмента тіла;

Б) Анамнез захворювання:

- аналізуються характер і механізм травми;

В) Об'єктивне обстеження:

а) Огляд:

- може бути порушення свідомості (травматичний шок);

- хворий збуджений (еректильна фаза шоку) або загальмований (торпідна фаза шоку);

- в ділянці ушкодження є рана або кукса з розтрощеними на більшому протязі, ніж про це можна судити по виду шкірної рани, м'язами, судинами й нервами;

- шкіра кукси часто буває відшарована на великому протязі проксимальніше рани;

- для відриву характерне відділення елементів сегмента кінцівки на різних рівнях (наприклад, кукси нервів, судин можуть розташовуватися значно проксимальніше рани);

- кровоточать тільки м'язові гілки й судини кістки (перерозтягнуті або роздавлені магістральні судини кукси, як правило, тромбовані);

- рана кукси, як правило, сильно забруднена;

б) Пальпація:

- тахікардія;

в) Аускультація:

- зниження артеріального тиску.

6. Діагностичний алгоритм при травматичній ампутації:

- необхідно оцінити тяжкість шоку й величину крововтрати;

- оцінити наявність супутніх ушкоджень;

- виконати рентгенографію кукси, тому що можливі переломи вище рівня ампутації.

7. Перша допомога при травматичній ампутації:

- припинення дії агента, що травмує;

- при зупинці серця або дихання - проведення реанімаційних заходів;

- зупинка кровотечі (джгут застосовують тільки при профузній кровотечі);

- накладення на куксу асептичної пов'язки;

- іммобілізація кукси дротовою шиною Крамера;

- потерпілого терміново евакуюють у хірургічне відділення;

- ампутований сегмент повинен бути відразу охолоджений до +4˚С у пластиковому пакеті, що занурюють у другий пакет із крижаною водою, зовні - лід (ампутована частина не повинна стикатися з льодом!). Завдяки цьому вдається збільшити час ішемії з 10-15 до 20 годин і підвищити шанс успішних реплантацій.

8. Лікування травматичної ампутації:

- виведення хворого зі стану шоку, стабілізація показників гемодинаміки й дихання;

- оперативне лікування під наркозом за ургентними показниками: остаточна зупинка кровотечі, ампутація кінцівки якомога дистальніше від місця розтрощення, але з урахуванням можливості протезування;

- рану не ушивають, а рихло тампонують;

- відстрочені шви накладають після стихання запалення;

- протезування через 2- 3 місяці після загоєння рани кукси;

- при можливості (ампутація без вираженого розтрощення тканин) реплантація кінцівки.

Дата добавления: 2014-11-18