Тема 4. Методи менеджменту 3 страница

1. Внесок школи наукового управління: використання наукового аналізу стосовно визначення найкращих методів виконання задачі; добір людей для виконання певних задач та спеціальне навчання їх; забезпечення робітників певними ресурсами, необхідними для досягнення мети; систематичне використання матеріального стимулюван­ня щодо підвищення продуктивності праці.

Недоліки школи наукового управління: розгляд праці людини на рівні машин, виключення психологічного фактора; заперечення лі­нійної системи управління через відокремлення функцій плануван­ня; організація розглядалася як замкнута система.

2. Класична школа менеджменту (або школа адміністративно-бюрократичного підходу)

Лозунг цієї школи: «Ефективно працювати — працювати не на­пружено». Виникнення класичної школи пов'язано з ім'ям француза Анрі Файоля (1841-1925 рр.). Файоль запропонував 14 принципів управління, з використанням яких пов'язував успіх організації.

Файоль розробив так звані «елементи менеджменту»: плануван­ня, організація, розпорядження, координація, контроль.

Ідея універсальності, застосування принципів менеджменту до будь-якого виду підприємництва знайшла своїх прихильників не тільки у Франції. В Англії вона була розповсюджена Лінделлом Урвіком (1908-1975 рр.), в Америці — Дж. Д. Муні (1892-1960 рр.).

Представники класичної школи були впевнені, що здійснивши поділ організації на підрозділи і робочі групи, можна завдяки цьому вже досягти успіху. Досягненням цього напрямку досліджень було виділення функцій управління, вперше здійснене Файолем: техніч­на, комерційна, фінансова, захисна, облікова, адміністративна.

Гаррінгтон Емерсон (1853-1931 рр.) був представникомнового покоління інженерів, які впроваджували нові методи економії часу та засобів в американську промисловість. В історію менеджменту він увійшов як піонер розповсюдження знань щодо ефективності та як розробник 12 принципів продуктивності праці.

Великий внесок у класичну школу менеджменту зробив видат­ний німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920 рр.). Він розробив модель адміністративної організації («ідеальний тип»), визначеної ним терміном «бюрократія». Відповідно теорії М. Вебера існують три ідеальні види влади: раціонально-правовий, традиційний, харизматичний.

Внесок класичної школи в науку менеджменту визначення прин­ципів управління; опис функції управління; системний підхід до управління всією організацією.

Недоліки класичної школи менеджменту: спрощене уявлення про мотиви людської поведінки; розгляд організації як замкнутої системи.

3. Школа людських відносин

Школа базувалася на працях економістів XIX ст. таких, як Роберт Оуен (1771-1858 рр.). Основою політики реформ Оусн вважав кадрову політику. Він відмовлявся від караючих мір, пропонуючи тільки адміністративні та виховні дії. Оуен ще до представників школи біхевіористського напрямку не тільки піднімав питання щодо значення людського фактору для фірми, але й успішно намагався його реалізувати.

Гуго Манстенбер (1863-1916 рр.) вважається батьком школи промислової психології. Займався дослідженням поведінки людей у всіх сферах людської діяльності: у виробництві, освіті, при розкрит­ті злочину та вихованні. Він вважав, що наукові методи організації праці потрібно поєднувати із задоволенням духовних потреб, що дозволить досягти високої ефективності праці і відмінної внутрішньої гармонії робітника.

Філософ бізнесу Мері Паркер Фоллетт (1868-1933 рр.) вважала, що суспільство повинно будуватися на групових принципах, а не на індивідуальних. Таким чином, за Фоллетт, дійсне особисте «я» - це «я» в групі. По-друге, людина не може мати незалежних від сус­пільства прав, як і діяти проти волі суспільства.

Внеском школи людських відносин є- дослідження спрямовані на збереження здоров'я працівників в умовах виробництва; викорис­тання психологічного фактора.

Недоліком школи людських відносин є намагання досягти високої продуктивності праці тільки за позитивні психологічні умови.

Представники школи вважали, що продуктивність праці зростає, коли керівники виявляють турботу про підлеглих, консультуються з ними, володіють прийомами управління людськими стосунками, надають їм можливість спілкування як із керівництвом так і між со­бою, створюють позитивний мікроклімат у колективі.

Школа людських відносин дала поштовх до розвитку таких наук як виробнича соціологія, психологія, соціоніка.

IV. Школа наук поведінки або біхевіористська школа. Промислова філософія Манстенберга та філософія бізнесу Фоллетт довели, що наука управління від досліджень рухів та витрат часу, планування, організації та контролю поступово перейшла до вив­чення таких питань, як мотивація, комунікація, лідерство. Саме ці питання та відповіді на них охоплюють сутність розуміння людсь­кого фактора в управлінні, формують в ньому напрям, який увійшов в історію менеджменту як школа наук поведінки або біхевіористська школа.

Початок цієї школи дало дослідження природи людини та практики мотивації її праці, перші результати якого пов'язані з відомими в історії менеджменту експериментами в Хоторні (штат Іллінойс).

На заводі «Wеstегn Еlесtгіс» компанії «Сеnегаl Elесtгіс» проводи­лися експерименти зі зміною умов праці та режиму роботи з 1924 р. по 1929 р. Дослідники прийшли висновку, що на продуктивність праці великий вплив має психологічний стан та неформальні відно­сини працюючих.

До серії експериментів був запрошений професор біології К. Тер-нер. З його ім'ям пов'язані експерименти зі скорочення робочого ча­су, перерв на відпочинок. Потім до пояснень загадок хоторнських експериментів був залучений професор Гарвардського Університету Джордж Елтон Мейо (1880-1949 рр.). Мейо, на відміну від Тернера, до організації людей підійшов як до соціальної системи.

До розробки проблеми організації як соціальної системи важ­ливим внеском є погляди учня Мейо Фріца Ротліебергера (1898-1974 рр.), який вважав, що технічна та економічна сторони вироб­ництва не повинні розглядатися у відриві від людського фактору. На основі цього було зроблено висновок щодо соціального характеру праці, продуктивність якої залежить не тільки від техніки й розміру отриманої винагороди, але й від характеру відносин між людьми в організації.

Великий внесок своїми поглядами зробив Честер Ірвінг Бсрнард (1886-1961 рр.), визначивши «формальну організацію» як вид співробітництва між людьми, яке є свідомим та обміркованим, називає цілі, за допомогою яких цього можна досягнути: забезпечення виживання організації шляхом підтримки рівноваги всіх н внутрішніх компонентів; дослідження зовнішніх сил; аналіз виконання функцій керівників всіх рівнів в процесі управління організацією. Також Ч.Бернард дав визначення «неформальної організації», як сукуп­ності особистих контактів і взаємодій з групою людей, які не є ні час­тиною офіційних організацій, ні управляються нею. Він довів, що неформальна організація не має структури.

Представником школи наук поведінки є Абрахам Маслоу (нар. 1908р.). Він сформулював п'ять категорій потреб людини.

Якщо прихильники школи людських відносин зосереджувалися на проблемах налагодження мікроклімату в колективі, то представ­ники школи наук поведінки намагалися допомогти працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей для самовиявлення в процесі праці.

Внесок школи наук поведінки: застосування прийомів управління між особовими відносинами для підвищення ступеню задоволення Потреб та продуктивності праці; формування організації, в якій кожен робітник реалізовував би свій потенціал.

Недоліком школи наук поведінки є переоцінка неформальних факторів.

Емпірична школа менеджменту стала синтезом попередніх шкіл.

Це прагматична орієнтація, що будується на практичному вив­ченні управління з метою обґрунтування рекомендацій, які мають практичне значення, що є внеском цієї школи в менеджмент.

Представником емпіричної школи є Пітер Друкер, який вивчає практику управління. Одним з відомих положень Друкера є його концепція управління за цілями. Він вважає, що управління повинно починатися з розробки цілей, а потім переходити до визначення функ­цій, системи взаємодії та процесу. Стрижнем ідей Друкера є ідея виключної ролі професійних менеджерів. Він вважає, що управлінсь­ка еліта є підґрунтям підприємництва.

До недоліків школи можна віднести те, що однакові рекомендації управління не можуть бути ефективними для всіх підприємств через різні умови функціонування організацій.

VI. Школа соціальних систем

Представляє собою системний підхід до науки управління, загаль­ний спосіб мислення, суть якого полягає у пошуку простого у склад­ному, декомпозиції проблеми на складові частини, до виходу на прості запитання типу «є - потрібно визначити».

Представниками є Парсон, Мертон. Школу характеризує праг­нення розглядати соціальну організацію як комплексну систему з рядом складових її частин у динаміці.

Внеском школи соціальних систем можна вважати те, що вчені цього напряму розглядали організацію як відкриту або закриту комп­лексну систему.

Представники школи відводили особливу роль зовнішнім силам, наголошуючи на тому, що тільки вони мають бути визначальними для ефективного функціонування організації. Цей погляд можна вважати за недолік школи соціальних систем.

VI. Кількісна школа (або нова школа)

Сучасний менеджмент, заснований на науковому дослідженні управління, займається використанням наукового підходу до практики управління. Саме це дало можливість розвинути нову концепцію ме­неджменту шляхом використання математичних методів та комп'ютер­ної техніки, дало їй відповідну назву «кількісна (управлінська) школа».

Представники цієї школи вважають управління процесом логіч­ним та таким, що піддається формалізації, який можливо виразити математично.

Через застосування економіко-математичних методів вирішують­ся такі задачі, як:

· управління запасами;

· задачі масового обслуговування;

· розподіл обмежених ресурсів між споживачами;

· заміна старого обладнання;

· пошук рішень через раціональний добір можливостей;

· задачі теорії ігор;

· прогнозування;

· імітаційне моделювання.

Внесок кількісної школи: розробка та застосування моделей для поглибленого розуміння управлінських проблем; розвиток кількісної х методів на допомогу керівникам в складних ситуаціях.

До недоліків школи відноситься: вузькоспеціалізований підхід до управління; неможливість повного врахування людського фактора.

Питання для обговорення

1. Який конкретний внесок у розвиток управлінської науки внес­ли вітчизняні вчені М. Драгоманов, М. Туган-Барановський, і. Вер­надський та зарубіжні вчені: Ф. Тейлор, Ф. Гілберт, Г. Ганг, А. Файоль, Л. Урвік, М. Паркер, Є. Мейо, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг?

2. Які основні етапи виділяють у розвитку управлінської науки н Україні?

3. У чому полягає сутність та недоліки наукових шкіл (теорій) «наукового менеджменту», «класичної школи управління», «докт­рини людських відносин»?

4. Яку роль зіграли у розвитку сучасного менеджменту наступні школи: емпірична, соціальних систем, нова.

5.Який розвиток теорії управління за умов державної форми власності.

6.У чому полягає сутність процесного, системного та ситуацій­ного підходу до управління та які основні відмінності між ними?

Дата добавления: 2014-12-08