Суспільний лад.Населення Стародавнього Вавилона, як і будь-якої іншої деспотичної держави, поділялося на вільних і залежних

Серед вільних виділялися:

— авілуми — повноправні жителі Вавилона, що мали право на володіння общинною землею, сплачували повинності, становили основну масу населення;

— мушкенуми — частина населення Вавилону із числа підкорених царями міст і областей. Як правило, були прикріплені до землі чи займа­лися ремеслом, брали участь у військових походах. З одного боку, мушкенуми самі були власниками рабів, а з іншого - залежали від храмів, царського палацу, чиновників.

У разі здійснення злочинних дій особа авілума захищалася вищим штрафом, ніж мушкенума.

Вільне населення, крім того, поділялося на окремі категорії за профе­сійною ознакою:

— придворні службовці— перебували на найвищій сходинці; серед них виділялися царські охоронці та жерці;

— військовослужбовці;

— храмова обслуга;

— різні чиновники;

— купці, ремісники, лікарі — посідали найменш престижне місце серед представників різноманітних професій Стародавнього Вавилону.

Залежне населення складалося із рабів (вардум), які, в свою чергу, поділялися на:

— царських — працювали в палаці царя та його замках;

— храмових — перебували під опікою храмів; —приватновласницьких — здійснювали трудову повинність на свого господаря.

До рабського стану потрапляли внаслідок полону, неповернення боргу, самопродажу, вчиненого злочину. Раб прирівнювався до рухомої речі. На його тілі випалювався чи вирізався знак раба. Раб не мав права власності. Він міг користуватися майном господаря, яке після смерті раба поверта­лося до господаря. Народжений в рабстві залишався рабом. Закон пев­ною мірою захищав рабиню, батьком дітей якої був її власник. За таких обставин діти вважалися вільними.

Судоустрій. У Вавилоні існували храмові, общинні і царські суди. Храмові й общинні розглядали справи колегіально. У містах діяли Царські суди, яким були підсудні в основному царські люди. Цар вважав­ся вищою судовою інстанцією, проте не мав ні апеляційних, ні касаційних повноважень. Він мав право помилувати засуджених до смертної кари, Розглядав сам чи передавав в інші інстанції скарги на судову тяганину, зловживання судів чи їх відмову у здійсненні правосуддя.

Судочинство. Провадження цивільних та кримінальних справ здійснювалося за однаковими процесуальними правилами і розпочиналося з подання скарги до суду. Система доказів включала в себе очевидців, присягу, письмові документи з печаткою, а також ордалії (випробовування водою чи розпеченим залізом). їх мали надавати не тільки сторони, задіяні в про­цесі, а й община, якщо злочин здійснений на її території. У Вавилоні засто­совувалася практика здійснення ордалії за допомогою води, згідно з якою особа, кинута зв'язаною у річку, вважалася невинуватою, якщо випливала. На Русі, до прикладу, такою вважалася особа, що тонула.

Розгляд справи у суді закінчувався ухваленням відповідного рішення, яке записувалося на спеціальній глиняній табличці і скріплювалося печат­кою. Воно не могло бути змінене суддею під загрозою значного штрафу та позбавлення суддівської мантії.

Армія та поліція. Саме у Месопотамії вперше у світовій історії з'являється регулярна армія, яку створив аккадський цар Саргон (2316— 2261 рр. до н. є.). На її утриманні і перебували воїни-професіонали. У разі необхідності проведення великого військового походу регулярні війська поповнювали ополченці із числа селян-общинників. Служба в армії була довічною.

За царя Хаммурапі стався відхід армії від общинного землеволодіння. Воїну надавався наділ царської землі, яким забезпечувалися потреби його родини. Наділ включав у себе не лише власне землю, а й будинок, сад, домашніх тварин і називався "ілку". Таким чином, воїн потрапляв у повну залежність від царя. Відмова воїна виступати в похід каралася смертною карою і конфіскацією наданого царем майна. Смерть очікувала і того, хто намагався знайти замість себе заміну. У разі полону чи смерті воїна під час походу майно переходило до його сина за умови продовження ним військової служби. Коли воїн повертався з полону, йому поверталося майно, передане іншій особі.

У Вавилоні воїни виконували також поліцейські функції.

Дата добавления: 2014-12-10