Суспільний лад

II. Феодальна держава в період територіальної роздробленості

У XII—XIV ст.ст. Німеччина остаточно розпалася на безліч князівств, графств, бароній та лицарських володінь, економічно та політично розме­жованих регіонів.

Одночасно завершилося оформлення системи станів та станового пред­ставництва. Важливою особливістю системи станової структури в Німеч­чині були дрібність та відсутність єдності в масштабі всієї країни. В імперії існували імперські стани (імперські князі, імперські лицарі та представни­ки міст) або чини, а в князівствах — земські стани (дворяни, духівництво князівств, міщани князівських міст).

Зі стану імперських князів виділилися князі-виборці — курфюрсти, які колись брали участь у виборах королів. Із середньовічної феодальної ієрархії зникло середнє дворянство (або підвищилося до князів, або Розорилося до дрібного дворянства, основна маса якого теж розорилася).

Відбулася диференціація духівництва, яке чітко поділилося на вище (єпископи, абати) та нижнє (сільські та міські священики).

Соціальне розшарування міщан призвело до утворення трьох груп:

• патриціат;
• бюргерство;
• міський плебс.

Становище селянства визначалося тим, до якої частини Німеччини належали землі господаря:

Саксонія	Селян відпускали на волю, а землі давали в оренду
Південь та південний захід	Панщину селянам замінили на грошову ренту
Східні землі	Селяни були звільнені, отримали земельні наділи та були економічно самостійними

Реформація (1525-1517) та Тридцятилітня війна (1618-1648) мали сильний вплив на роздробленість Німеччини.

Державний устрій

Починаючи з ХІІІ ст. центральний апарат лише номінально був носієм державності, а фактично влада знаходилася в руках курфюрстів та місце­вих князів.

Вибори імператора стали здійснюватися не численною колегією князів, яка при обранні перестала враховувати права нащадків померлих імпера­торів. Імператор продовжував залишатися верховним суддею, але він по­ступово втратив право стягувати податки з підданих, а отримував прибуток лише з власних земель.

Імперія не мала центральних органів влади та управління, бюрократичного апарату, столиці, казначейства, професійної канцелярії та центрального суду.

Після загибелі династії Штауфенів у боротьбі з папами в Німеччині з 1250 по 1273рр. не було імператора. До 1356р. титул передавався багатьом династіям, поки в 1438р. не закріпився за Габсбургами.

Імператор залишався главою держави, уособлював єдність імперії, але не мав реальної влади. Він виконував функції військового та зовнішньо­політичного координатора дій германських феодалів.

Це було юридично закріплено в 1356р. в "Золотій буллі" Карла IV. Цей документ також затвердив, що управління Німеччиною здійснюється 7 курфюрстами:

• архієпископами Майнцьким, Кьольнським, Трирським;
• маркграфом Бранденбурзьким;
• королем Чеським;
• герцогом Саксонським;
• пфальцграфом Рейнським.

Ця колегія курфюрстів була постійно діючим органом державного уп­равління; щорічно відбувався з'їзд колегії для рішення державних справ; вона мала право суду та зміщення імператора.

Таким чином, булла юридично оформила олігархію кількох значних феодалів.

З XIV—XV ст.ст. в Німеччині існувало ще 2 загальноімперські установи: рейхстаг та імперський суд. Рейхстаг був органом представництва ок­ремих політичних одиниць. Складався з 3 колегій — курфюрстів; князів, графів та вільних панів; представників імперських міст. Компетенція цього органу не була визначена.

В 1495р. була здійснена спроба ввести елементи централізації через створення імперського суду зі справ імперських підданих та підданих окре­мих князівств, але вона не вдалася. Крім цього, було введено особливе мито на потреби управління імперією — "загальноімперський пфеннінг", однак і це не дало своїх результатів. Імперія не мала і постійного війська.

Таким чином, відсутність професійної бюрократії, постійного війська, достатніх матеріальних коштів в імперській скарбниці призвели до того, що центральні установи не могли добитися виконання своїх рішень. До кінця XVIII ст. політичний лад імперії зберігав видимість станової монархії, яка прикривала багатовладдя курфюрстів, при своєрідній конфедеративній формі державної єдності.

Дата добавления: 2014-12-10