Додатки. Одним із найбільш значних явищ у середньовічній цивілізації на Сході стало мусульманське право (шаріат).Ця правова система

Право

Одним із найбільш значних явищ у середньовічній цивілізації на Сході стало мусульманське право (шаріат). Ця правова система, яка з часом набула світового значення, виникла та оформилася в межах Арабського халіфату. Процес її розвитку був тісно пов'язаний з еволюцією арабської державності від невеликої патріархально-релігійної общини на початку VII ст. (за пророка Мухамеда) до однієї з величезних імперій VIII—X ст.ст. за час правління династій Омейядів та Аббасидів.

Після падіння Арабського халіфату мусульманське право не тільки не втратило свого колишнього значення, а й набуло "друге життя" і стало чинним правом в цілому ряді середньовічних країн Азії та Африки.

Мусульманське право увібрало в себе різноманітні елементи попередніх правових культур Сходу, зокрема правові звичаї та традиції, що діяли в доісламській Аравії та на завойованих арабами територіях.

Шаріат із самого початку сформувався та розвивався як суто конфесій­не право. Воно було органічно пов'язане з теологією ісламу, проникнуте його релігійно-етичними уявленнями.

Для шаріату була характерною увага не до прав мусульманина, а до його обов'язків щодо Аллаха. Норми, які містили такі обов'язки, достатньо пред­ставлені в шаріаті: вони визначали життя правовірного мусульманина. Не випадково особливістю норм шаріату було те, що вони застосовувалися лише до мусульман та у відносинах між мусульманами.

Містико-релігійна оболонка шаріату обумовила велику кількість своєрідних правових конструкцій та понять, гальмувала в ньому раціоналістичні начала та логічно обґрунтовану внутрішню систему, як це було в римському праві.

Джерела мусульманського права:

Джерело	Характеристика
Коран	Найважливіше джерело шаріату. Складається з 114 глав (сур), поді­лених на 6 219 віршів (аята). Більшість з них має міфологічний харак­тер, і лише 500 віршів містять правила поведінки мусульман. Більша частина положень Корану має казуальний характер
Сунна	Складається з численних оповідань (хадисів) про судження та вчинки Мухамеда. Остаточна редакція була здійснена в IX ст. Містить норми шлюбного та спадкового, доказового та судового права, правила про рабів та ін.
Іджма	Складається із схожих думок з релігійних та правових питань, які висловлювалися сподвижниками Мухамеда. Розвивалася як у вигляді інтерпретацій тексту Корану та Сунни, так і шляхом формування нових норм, які вже не пов'язувалися з Мухамедом
Фетва	Рішення та думки окремих муфтіїв з правових питань
Кіяс	Рішення правових справ по аналогії; дозволяв не тільки швидко врегулювати суспільні відносини, а й сприяв звільненню шаріату від теологічного нальоту
Фірмани	Укази та розпорядження халіфів; не повинні були суперечити шаріату та доповнювали його нормами, які регулювали діяльність державних органів та регламентували адміністративно-правові відносини дер­жавної влади з населенням
Кануни	Закони; не повинні були суперечити шаріату та доповнювали його нормами, які регулювали діяльність державних органів та регламен­тували адміністративно-правові відносини державної влади з насе­ленням

Питання для самоконтролю:

1. Що таке шаріат?

2. Що слід розуміти під священними книгами ісламу?

4. Що таке "повноправний особистий статус"?

5. Які злочини належали до зазіхання на "права Аллаха"?

6. Що лежить в основі створення Арабського халіфату?

7. Яку назву мали раби тюркського, кавказького та слов'янського походження, котрі входили до складу двірцевої гвардії халіфа?

8. Яким чином мусульманська релігія обґрунтовувала принижений та залежний стан жінки в арабському суспільстві?

Глосарій термінів та понять:

Халіф — одноособовий глава мусульман; "заступник пророка".

Іммат — назва духовної гілки влади, яка була зосереджена в руках халіфа.

Емірат — назва світської гілки влади, яка була невід'ємною від духов­ної та зосереджена в руках халіфа.

Візир — головний радник та вища посадова особа при халіфі; згідно з мусульманським правом візирі могли бути двох типів: з широкими та з обмеженими повноваженнями.

Дивани — центральні органи державного управління; спеціальні уря­дові канцелярії; існували диван військових справ, диван внутрішніх справ, диван поштової служби тощо.

Еміри — військові намісники, які очолювали провінції; були підпоряд­ковані тільки халіфу та призначалися з кола найбільш наближених до нього людей.

Шейхи — керівники місцевих мусульманських релігійних общин; іноді мали адміністративні функції.

Шаріат — назва мусульманського права; ця правова система виникла в межах Арабського халіфату, процес її еволюції тісно пов'язаний з ево­люцією арабської державності; суто конфесійне право.

Коран —основна священна книга ісламу; складається з притч, молитов та проповідей; містить 114 глав (сур), поділених на 6 219 віршів (аятів).

Сунна — одна із священних книг ісламу; складається з численних розповідей (хадисів) про судження та вчинки самого Мухаммеда; існує 6 ортодоксальних збірників Сунни. Із Сунни виводяться норми шлюбного та спадкового, доказового та судового права, правила про рабів тощо.

Іджма — займає третє за значимістю місце серед священних книг ісламу; перекладається як "загальна згода мусульманської общини"; прак­тично вона складалася із схожих думок з релігійних та правових питань, які висловлювалися сподвижниками Мухаммеда; розвивалася і як у виді інтерпретацій текстів Корану та Сунни, так і нових норм, які вже не пов'я­зувалися з Мухаммедом.

Кіяс —одне з найбільш суперечливих джерел мусульманського права; це рішення правових справ за аналогією; згідно з кіясом правило, уста­новлене Кораном або Сунною, може бути застосоване до справи, яка прямо не передбачена в цих джерелах права.

Фірмами —джерело мусульманського права, яке було представлене указами та розпорядженнями халіфів.

Кануни —закони, які з часом стали відігравати значну роль у мусуль­манському праві.

Дата добавления: 2014-12-10