Інформація та інформаційні відносини у Цивільному кодексі України

Міжнародна інформація

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

I*.

Існують різні погляди на майбутнє інформаційне суспільство. Дуже цікавими представляються думки, вис­ловлені у першій доповіді Римського клубу (1990 р.) «Перша глобальна революція». Цей клуб є вільною асоціацією 100 представників 50 країн п'яти континентів, які дотриму­ються різних ідеологій, мають різні професії, намагаються впливати на політиків та громадськість, ознайомлюючи їх з глобальними проблемами та аналізуючи ці проблеми. Мета клубу — створення чіткого образу світу, в якому ми хотіли б жити, оцінка матеріальних, людських, моральних ресурсів, які ми маємо, щоб цей образ був реальним і надійним, а потім мобілізація людської енергії та політичної волі на побудову нового глобального співтовариства. У зазначеній доповіді підкреслено, що на тлі загального нездорового стану сучасно­го суспільства головною проблемою є втрата цінностей, які раніше забезпечували згуртованість суспільства і його членів. У зв'язку з цим, Римський клуб розглядає два пов'язаних між собою питання — «інформаційне суспіль­ство» та «межі демократії».

Головною проблемою майбутнього інформаційного суспільства члени Римського клубу визнають зайнятість лю­дини у широкому значенні цього слова. Щодо демократії, то це не є панацея від усіх бід. По-перше, існує суперечність між необхідністю прийняття термінових рішень і демократичною процедурою, головна цінність якої — консенсус, а недолік — повільність. По-друге, до цього часу управління здійснюється по вертикалі, кожна проблема вирішується окремо. Аяе вони настільки пов'язані, що жодне питання неможливо розгляда­ти, тим більше вирішувати, без цілісної проблематики. Нині потрібні лідери нового типу, здатні бачити проблему з усіх боків. Прийняття рішень не повинно залишатися монополією урядів, що працюють у вакуумі. Потрібно залучити до цього представників бізнесу і промисловості, дослідницькі інститу­ти та недержавні установи, вчених, використовуючи увесь набутий ними досвід і знання. Називаючи своїми новими во­рогами екологічні проблеми, загрозу глобального по­тепління, нестачу води, голод тощо, суспільство знову сприй­має наслідки за причини. Бо всі ці труднощі породила люди­на і подолати вона їх зможе, лише змінивши свою поведінку.

Прийняття Цивільного кодексу (ЦК) України, який серед об'єктів прав називає інформацію, присвячує низку норм різним видам інформації, праву на інформацію, приділяє увагу комерційному значенню інформації в нових еко­номічних умовах, є явищем безперечно прогресивним.

Стаття 200 ЦК України вперше у кодифікованому акті дає визначення інформації як документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що мали або ма­ють місце у суспільстві, державі та навколишньому середо­вищі, і передбачає захист прав власника таких відомостей, застосовуючи широке поняття інформація, яке не підпадає під охорону норм авторського, патентного або іншого спеціального законодавства. Аналогічне визначення дається і у статті 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.

Власне, вся суспільна взаємодія нинішнього тися­чоліття основана на обміні інформацією, що пояснює певні труднощі у формуванні особливих прав на неї, оскільки суспільство зацікавлене у вільному обігу інформації і одно­часно прагне захистити кожного свого члена від негативних та шкідливих її видів.

Згідно зі статтею 32 Конституції України, не допус­кається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім ви­падків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а згідно зі статтею 34, кожен має право вільно збирати, зберігати, вико­ристовувати і поширювати інформадію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Здійснення цих прав може бу­ти обмежено законом лише у передбачених частиною 3 статті 34 Конституції України випадках.

Дата добавления: 2014-12-16