Порівняльна характеристика 2 страница

Режим робочого часу – порядок розподілу норми тривалості робочого часу і часу відпочинку в межах певного календарного періоду.

Складові режиму робочого часу:

1) види робочого тижня (ст. 52 КЗпП України передбачає 2 види робочого тижня: 5-денний і 6-денний робочий тиждень);

NB [звернути увагу!]:

А) при 5-денному робочому тижнітривалість роботи визначається Правилами ВТР або графіками змінності;

Б) при 6-денному робочому тижнітривалість роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин на тиждень, 6 годин - при нормі 36 годин на тиждень; 4 годин - при нормі 24 години на тиждень

2) час початку і закінчення щоденної роботи (ст. 57 КЗпП України зазначає, що це визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності);

3) робота по змінам та перерви між змінами [ст. 58, 59 КЗпП України];

4) поділ робочого часу на частини [ст. 60 КЗпП України] застосовується на роботах з особливими умовами та характером праці при умові, що загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.

Чітке регулювання режиму робочого часу є необхідним, оскільки з його дотриманням або порушенням пов"язані заробітна плата та надбавки до неї, пільги та дисципліна праці.

Таблиця № 15

Вахтовий метод роботи:	Робота по змінам [ст. 57-61 КЗпП України]:	Надурочні роботи:	Чергування:
1) особлива форма організації робіт, заснована на використовуванні праці найманих працівників не в місці їх постійного проживанняза умови, коли не може бути забезпечено щоденне повернення працівників до місця постійного проживання;	1) працівники перебувають у змінах рівномірно в порядку, встановленому Правилами внутрішнього трудового розпорядку;	1) виконуються понад встановлену тривалість робочого часу [ст. 52 КЗпП України + ст. 53 КЗпП України + ст. 61 КЗпП України];	1) перебування працівника за розпорядженням роботодавця на ПУО після закінчення робочого дня або у неробочі дні з метою безперебійного оперативного вирішення невідкладних справ, що можуть виникнути в неробочий час;
2) можлива робота як на постійному місті, так і з роз"їздами;	2) перехід з однієї зміни в іншу має відбуватися черезкожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності, після днів щотижневого відпочинку;	2) працівник працює усвій вільний від роботи час або день, який не є святковим та /або неробочим;	2) при чергуванні працівником, як правило, виконуються не свої звичайні трудові обов"язки;
NB: Типові положення про вахтовий метод організації робіт, затверджені постановою Держкомпраці, Секретаріату ВЦРПС та Мінохоронздоров"я СРСР від 31.12.1987 № 794/ 33-82.	3) тривалість перерви між змінами повинна бутине меншою за подвійну тривалість часу роботи у попередній зміні [включаючи і час перерви на обід];	3) щодо необхідності застосування надурочних робіт роботодавець повинен звернутись до профкому, вказати причину застосування надурочних робіт, поіменний перелік працівників для виконання надурочних робіт, приблизну тривалість цих робіт; видати наказ (розпорядження);	3) після закінчення робочого дня, у вихідні дні та святкові дні чергування допускається тільки у виключних випадках (за погодженням з профспілкою ПУО) і не частіше одного разу на місяць;
	4) призначати працівника на роботу упродовж двох змін підряд заборонено;	4) згідно з постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06. 11. 1992 № 9, оплаті підлягають усі фактично проведені надурочні роботи, незалежно від того, належним чи неналежним чином проводились надурочні роботи;	4) якщо працівник повинен чергувати після закінчення роботи у свою зміну, то його вихід на роботу переноситься в день чергування на більш пізній час;
	5) робота в дві, три або чотири зміни має місце на особливо важливих безперервних виробництвах; [робота в дві зміни встановлюється за рішенням роботодавця та профкому; робота в три зміни – за рішенням Кабінету Міністрів України];	5) чинне законодавство про працю України дозволяє застосування надурочних робіт у спеціально передбачених випадках [ч. 3 ст. 62 КЗпП України];	5) тривалість чергування (або тривалість роботи разом з чергуванням) не може перевищувати встановленої тривалості робочого дня (робочої зміни) на ПУО;
	6) коли має місце робота в три зміни, то розрізняють вечірню та нічну зміни [це має значення для оплати праці];	6) залучення до надурочних робіт жінок, що мають дітей віком 3 роки - 14 років, а також дитину-інваліда, можливе лише за їх згодою[ст. 177 КЗпП України]; інваліди залучаються до понаднормових робіт лише за їх згодоюі якщо це не суперечитьмедичним рекомендаціям [ч. 4 ст. 63 КЗпП України + ст. 172 КЗпП України];	6) чергування у вихідні і святкові дні компенсується наданням відгулу тієї самої тривалості, що й чергування;
	7) нічною роботою вважається робота з 22:00 до 06:00 [ч. 3 ст. 54 КЗпП України]; нічною зміною вважається зміна, в якій половина зміни припадає на цей час;	7) надурочні роботи не можутьзастосовуватись більше 4 годин упродовж двох днів підряд;	7) в чинному Кодексі законів про працю України від 10.12.1971 питання щодо застосування чергування не врегульоване.
	8) при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочуєтьсяна одну годину з оплатою у повному обсязі [це правило не поширюється напрацівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праціта надеякі категорії працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу; п. 2 ч. 1 ст. 51 КЗпП України + ч. 3 ст. 51 КЗпП України];	8) надурочні роботи не можутьзастосовуватись більше 120 годин на рік;
	9) тривалість нічної роботи дорівнює денній роботіна безперервному виробництві, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з одним вихідним днем [ч. 2 ст. 54 КЗпП України];	9) обов"язково ведеться журнал облікунадурочних робіт.
	10) у разі виробничої необхідності можливе тимчасовезалучення жінок до роботи в нічний час [ч. 1, 2 ст. 175 КЗпП України]; інваліди залучаються лише за їх згодоюі якщо це не суперечитьмедичним рекомендаціям [ч. 2 ст. 55 КЗпП України + ст. 172 КЗпП України].
NB [звернути увагу]: Тимчасові працівники:
1) тимчасових робітників і службовців, які уклали трудовий договір на строк не більше 6 днів, може бути в межах цього строку залучено до роботи у вихідні дні без дозволу профспілки ПУО, а також до роботи у святкові дні [Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про умови праці тимчасових працівників і службовців" від 24. 09. 1974 № 311, п. 9].

Час відпочинку – встановлений законодавством час, протягом якого працівники вільні від виконання своїх трудових обов"язків і який вони можуть використовувати на свій розсуд.

Таблиця № 16. Види часу відпочинку

Святкові і неробочі дні [ст. 73 КЗпП України]:	Щоденний відпочинок:	Щотижневі дні відпочинку:	Перерви упродовж робочого дня:
1) робота оплачується у подвійному розмірі за фактично відпрацьовані години;	перерва між робочими днями або змінами, яка повинна бути не менше подвійної тривалості роботи в попередній робочий день	1) 5- денний робочий тиждень [2 вихідні дні на тиждень];	1) для відпочинку і харчування [ст. 66 КЗпП України];
2) працівник має право на відгул		2) 6- денний робочий тиждень[1 вихідний день на тиждень];	2) для обігрівання і відпочинку [ст. КЗпП України];
		3) робота у вихідний день компенсується наданням іншого дня відпочинку;	3) для годування дитини [ст. 183 КЗпП України];
Відпустка [форма реалізації права громадян на відпочинок із збереженням місця роботи + посади + зарплати]		4) робота у вихідний день компенсується у грошовій формі у подвійному розмірі;
		5) до робіт у вихідні дні залучаються не всі працівники [ст. 71 КЗпП]

Таблиця № 17. Тривалість відпочинку і праці у спеку

Температура повітря:	Тривалість праці:	Тривалість відпочинку:
+28	36 хвилин	24 хвилини
+30	34 хвилини	25 хвилин
+32	32 хвилини	26 хвилин
+34	30 хвилин	27 хвилин
+36	28 хвилин	28 хвилин
+38	26 хвилин	29 хвилин
+40	24 хвилини	30 хвилин

Таблиця № 18. Види відпусток

Щорічна основна відпустка:	Щорічна додаткова відпустка:	Відпустки без збереження зарплати:	Соціальні відпустки:
мають право усі працівники незалежно від займаної посади і характеру виконуваної роботи	1) шкідливі і важкі умови праці;	1) за сімейними обставинами;	1) відпустка у зв"язку з вагітністю та пологами;
	2) у зв"язку із навчанням працівника;	2) у разі простою в роботі з незалежних від працівника причин;	2) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років;
	3) творча відпустка:	3) обов"язкові відпустки, що надаються за бажанням працівника [у разі необхідності]
	А) не більше 3-х місяців [для завершення кандидатських дисертацій];	4) наукова відпустка строком 1-3 роки із збереженням за працівником його робочого місця на ПУО
	Б) не більше 6 місяців [для завершення докторських дисертацій];
	В) не більше 3-х місяців [для написання підручників, монографій, навчальних посібників тощо];
	4) відпустка працівникам, які мають дітей:
	А) жінка, яка працює і має 2-х і більше дітей віком до 15 років чи дитину-інваліда;
	Б) жінка, яка усиновила дитину;
	В) батько, який виховує дитину без матері (у тому числі і у випадку тривалого перебування матері у лікувальному закладі);
	Г) особа, яка взяла дитину під опіку
NB [звернути увагу!]:
1) відпустки призначаються для відновлення працездатності, зміцнення здоров"я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи;
2) право на відпустку мають всі працівники, що перебувають у трудових відносинах з ПУО незалежно від їх форми власності, виду діяльності, галузевої належності; а також особи, які працюють за трудовим договором у фізичних осіб;
3) сезонним і тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу; сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи

Таблиця № 19. Трудовий стаж, що дає право на відпустку

Стаж, що дає право на щорічну основну відпустку:	Стаж, що дає право на щорічні додаткові відпустки:
1) [ч. 1 ст. 82 КЗпП України]	1) [ч. 2 ст. 82 КЗпП України]
2) 1 рік роботи - після 6 місяців безперервної роботи на ПУО;	2) умови праці + стаж роботи + характер праці
3) з 2 року роботи і в подальшому - у будь-який час відповідного року за графіком відпусток;

Таблиця № 20. Види і тривалість щорічних відпусток

Види відпусток	Громадяни, які перебувають у трудових відносинах	Тривалість відпустки	Підстава
1.Основна відпустка	Усі працівники	Не менше 24 календарних днів	ч. 1 ст. 6 Закону України "Про відпустки"
	Інваліди 1, 2 групи	30 календарних днів	ч. 7 ст. 6 Закону України “Про відпустки”
	Інваліди 3 групи	26 календарних днів	ч. 7 ст. 6 Закону України “Про відпустки”
	Працівники у віці до 18 років	31 календарний день	ч. 8 ст. 6 Закону України “Про відпустки”
	Сезонні і тимчасові працівники згідно зі Списком № 278	Пропорційно відпрацьованому часу	ч. 9 ст. 6 Закону України “Про відпустки”, Список № 278
2. Додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці	Працівники, зайняті на роботах, пов"язаних із негативним впливом на здоров"я шкідливих виробничих чинників, згідно зі Списками № 278, 1290	До 35 календарних днів (конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним або трудовим договором за результатами атестації робочих місць за умовами праці та часом зайнятості працівників у цих умовах)	ст. 7 Закону України “Про відпустки”, Список № 278, 1290 (постанова КМУ від 13.05.03 № 679)
3. Додаткова відпустка за особливий характер праці	Окремі категорії працівників, праця яких пов"язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних і геологічних умовах і умовах підвищеного ризику для здоров"я (Список № 1290)	До 35 календарних днів (конкретна тривалість встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах)	ст. 8 Закону України “Про відпустки”, Список № 1290 (постанова КМУ від 13.05.03 № 679)
	Працівники з ненормованим робочим днем відповідно до списку посад, робіт і професій, визначених колективним або трудовим договором	До 7 календарних днів (конкретна тривалість встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах)	ст. 8 Закону України “Про відпустки”

Таблиця № 21. Щорічна основна і щорічна додаткова відпустки [види].

Щорічна основна відпустка [передбачена законодавством]	Щорічна додаткова відпустка [за шкідливі і небезпечні умови праці]	Щорічна додаткова відпустка [за особливий характер праці]
1) мінімальна [24 календарних днів];	1) передбачена колективним [трудовим] договором [охорона праці на ПУО];	1) передбачена колективним [трудовим] договором для певних категорій працівників:
2) подовженої тривалості [умови праці + стан здоров"я + вік];		А) ненормований робочий день;
3) подовженої тривалості [залежно від стажу роботи];		Б) підвищене нервово-емоційне навантаження;
		В) підвищене інтелектуальне навантаження;
		Г) особливі природні географічні [геологічні] умови;
		Д) підвищений ризик для життя і здоров"я

Таблиця № 22. Право на щорічну додаткову відпустку без збереження заробітної плати

Хто з працівників має право	На який строк
1. а) мати або батько, що виховує дітей без матері (у т.ч. у разі її тривалого перебування у лікарні), має 2-х або більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда;	до 14 календарних днів щорічно
б) ветерани війни;	до 14 календарних днів щорічно
в) особи, які мають видатні заслуги перед Батьківщиною;	до 14 календарних днів щорічно
г) особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;	до 14 календарних днів щорічно
д) ветерани праці	до 14 календарних днів щорічно
2. Особи, що мають видатні трудові заслуги перед Батьківщиною	до 21 календарного дня щорічно
3. а) пенсіонери за віком;	до 30 календарних днів щорічно
б) інваліди 3 групи	до 30 календарних днів щорічно
4. Інваліди 1, 2 групи	до 60 календарних днів щорічно

Таблиця № 23. Право на відпустку без збереження заробітної плати, яка надається на підставі виключних випадків

Кому	На який строк	Підстава
1. Сумісникам	На строк відпустки за основним місцем роботи	Довідка або копія наказу з основного місця роботи
2. Працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну і додаткову відпустки повністю або частково і отримали за них грошову компенсацію	До 24 календарних днів за перший рік роботи на даному ПУО до настання 6-місячного строку безперервної роботи	Довідка з попереднього місця роботи
3. Чоловікові, дружина якого знаходиться у післяпологовій відпустці	До 14 календарних днів	Довідка з медичної установи або копія листка непрацездатності дружини
4. У разі, якщо дитина вимагає домашнього догляду матір”ю, батьком, опікуном, бабою, дідом, іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною	На строк, визначений на підставі медичного висновку, але не більше як по досягненні дитиною 6 років. У разі, якщо дитина хворіє на цукровий діабет (є інсулінозалежною) – до досягнення 16 років	Висновок медичної установи
5. Особам, що беруть шлюб	До 10 календарних днів	Довідка з органу реєстрації актів громадянського стану
6. Працівникам, у разі смерті родичів по крові або за шлюбом, а саме: чоловіка або дружини; батьків (вітчима, мачухи); дитини (пасинка, падчерки); братів, сестер	До 7 календарних днів без врахування часу, необхідного для проїзду до місця захоронення і назад	Копія свідоцтва або телеграма про смерть родича
7. Працівникам у разі смерті інших родичів	До 3-х календарних днів без врахування часу, необхідного для проїзду до місця захоронення і назад	Копія свідоцтва або телеграма про смерть родича
8. Працівникам для догляду за хворим родичем по крові або за шлюбом, який потребує постійного догляду (за висновком медичного закладу)	На строк, визначений в медичному висновку, але не більше 30 календарних днів	Висновок медичного закладу
9. Працівникам для завершення санаторно-курортного лікування	На строк, визначений в медичному висновку	Висновок медичного закладу
10. Працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі учбові заклади	15 календарних днів без врахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження ВУЗу і назад	Довідка із навчального закладу про допуск до вступних іспитів
11. Працівникам, допущеним до вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва.	На строк, необхідний для проїзду до місцезнаходження ВУЗу або закладу науки і назад	Довідка з навчального закладу
12. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі і успішно виконують індивідуальний план підготовки	На строк, необхідний для проїзду до місцезнаходження ВУЗу або закладу науки і назад	Довідка з навчального закладу
13. Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають в учбові заклади, розташовані в іншій місцевості	12 календарних днів без врахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження ВУЗу і назад	1) довідка з навчального закладу про допуск до вступних іспитів; 2) копія свідоцтва про народження дитини
14. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом 4 року навчання	надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати

Таблиця № 24. Поділ відпустки на частини

Дорослі працівники	Неповнолітні працівники
1) 14 + 10 = 24 к / д;	1) 14 + 17 = 31 к / д
2) 7 + 7 + 10 = 24 к / д;

Таблиця № 25. Випадки перенесення щорічної відпустки

Обов"язкове, на вимогу працівника, у разі:	Обов"язкове, у разі:	За ініціативою роботодавця, за наявності наступних умов [ч. 3 ст. 80 КЗпП України]:
1) порушення роботодавцем терміну повідомлення про час надання відпустки [п. 1 ч. 1 ст. 80 КЗпП України];	1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку [п. 1 ч. 2 ст. 80 КЗпП України];	1) письмової згоди працівника;
2) несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки [п. 2 ч. 1 ст. 80 КЗпП України];	2) виконання працівником державних або громадських обов"язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати [п. 2 ч. 2 ст. 80 КЗпП України];	2) згода профкому;
	3) настання строку відпустки у зв"язку із вагітністю та пологами [п. 3 ч. 2 ст. 80 КЗпП України];	3) надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи ПУО;
	4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв"язку з навчанням [п. 4 ч. 2 ст. 80 КЗпП України];	4) частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

5. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за чинним законодавством про працю України

Таблиця № 26.

	Дисциплінарна відповідальність	Матеріальна відповідальність
1) з чим пов"язане правопорушення	1) трудова діяльність працівника;	1) трудова діяльність працівника;
2) ким застосовується	2) роботодавцем [адміністрацією ПУО];	2) роботодавцем [адміністрацією ПУО], а також у судовому порядку;
3) можливі стягнення	3) догана; звільнення;	3) відшкодування завданої шкоди;
4) характер стягнення	4) моральний;	4) матеріальний;
5) мета застосування стягнення	5) морально-виховний вплив;	5) матеріальне відшкодування

Трудова дисципліна – порядок взаємостосунків учасників трудової діяльності, це сукупність нормативно-правових приписів, які регулюють трудові обов”язки робітників і службовців, спрямованих на забезпечення належного трудового процесу, і засобів, які забезпечують виконання цих обов”язків.

Таблиця № 27.

Трудова дисципліна забезпечується:	Працівники зобов"язані:	Роботодавець зобов"язаний:
1) створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної роботи;	1) працювати чесно і сумлінно, добросовісно виконувати взяте на себе коло обов”язків (робіт), що складає їхню трудову функцію в загальній праці колективу;	1) забезпечувати трудову та виробничу дисципліну;
2) свідомим ставленням працівників до праці;	2) своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця;	2) неухильно додержуватися законодавства про працю і нормативних актів про охорону праці;
3) методами переконання, виховання у разі порушення трудової дисципліни;	3) додержуватися трудової і технологічної дисципліни, забезпечувати належну якість робіт, продукції, послуг;	3) уважно ставитися до потреб і запитів працівників;
4) заохоченням за сумлінну працю	4) додержуватися вимог нормативних актів про охорону праці, техніку безпеки і виробничу санітарію;	4) охороняти честь, гідність, ділову репутацію працівника
	5) дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір тощо;

Внутрішній трудовий розпорядок (ВТР) – система врегульованих нормами трудового права відносин, які складаються в трудовому колективі під час трудової діяльності і забезпечують нормальний трудовий процес та реалізацію здійснення прав і обов”язків учасників трудових відносин; регулюється (ст.142 КЗпП України): 1) Типовими правилами ВТР для працівників ПУО, затвердженими Держкомітетом СРСР по праці та соціальним питанням від 20.07.1984; 2) галузевими правилами ВТР; 3) локальними правилами ВТР (на кожному ПУО).

Правила ВТР 1) затверджуються загальними зборами трудового колективу за поданням роботодавця та профкому; 2) не повинні суперечити законодавству; 3) не можуть містити додаткові підстави звільнення з роботи, в порівнянні з чинним законодавством; 4) повинні найбільш повно відображати права та обов”язки працівників; 5) обов”язкові для усіх працюючих на ПУО; 6) повинні бути доведені до усіх працюючих на ПУО, в тому числі з ними ознайомлюють тих, хто приймається на роботу.

Працівники, які добросовісно виконують покладені на них обов”язки, передбачені статутами, положеннями, посадовими інструкціями, наказами, розпорядженнями, трудовими договорами тощо можуть бути заохочені роботодавцем.

Таблиця № 28. Види заохочень:

Заохочення за успіхи в роботі [публічне визнання заслуг працівника у трудовій діяльності]:

1) подяка;

2) подяка + Похвальний лист [Грамота];

3) премія [грошова винагорода];

4) цінний подарунок;

5) присвоєння Почесних Звань ["Герой...", "Народний...", "Заслужений..." тощо];

6) нагородження державними нагородами [орден; медаль];

7) вручення іменної зброї

Дата добавления: 2014-12-16