Основоположники класичної теорії автоматичного регулювання

Основи теорії автоматичного регулювання

§1. Мета та завдання вивчення дисципліни

Мета вивчення дисципліни – це ознайомлення студентів з основами теорії автоматичного керування (регулювання та управління), що дає можливість застосовувати ці знання в розрахунках різноманіт­них процесів, а також при вирішенні інших задач використання теплотехнічних об’єктів.

Ефективність застосування САР або систем автоматичного управління (САУ) визначається економічною доцільні­стю та технологічною необхідністю, забезпеченням техніки безпеки або здоров’я обслуговуючого персоналу, підвищенням продуктивності та якості продукції.

Бувають приклади невпровадження САР чи САУ через підвищення вартості машини чи її САР, але в кожному випадку потрібно дивитися на перспективу та враховувати вище перераховані критерії ефективності застосування цих систем.

Особливу увагу впровадження САР необхідно уділяти у випадках, коли це пов’язано з технічною безпекою та з охороною довкілля і забрудненням повітря, води та ґрунту.

Завдання вивчення дисципліни згідно з кваліфікаційною характеристикою у галузі знань з енергетики та енергетичного машинобудування студент повинен:

¾ знати необхідність застосування САУ (САР) для забезпечення роботи складних теплоенергетичних об’єктів, склад САУ (САР), призначення і принципіальні схеми основних елементів та їх характеристики;

¾ вміти оцінювати стійкість САР за допомогою критеріїв стійкості;

¾ мати уяву про конкретні приклади використання САУ (САР) для підтримання параметрів теплоенергетичних об’єктів.

Сучасна теорія автоматики, яка тісно пов’язана з технічною кібернетикою та ЕОМ отримала свій розвиток на базі теорії автоматичного регулювання.

Вперше у 1765 році автоматичний регулятор було встановлено на паровій машині російським механіком Повзуновим І.І. на Барнаульському заводі для забезпечення заданого рівня води у паровому котлі.

Через 20 років Джеймс Уатт використав на своїй машині регулятор для забезпечення постійної частоти обертання. А тому такий спосіб регулювання заснований двома винахідниками називається принципом Повзунова-Уатта.

Застосування АР швидкості на парових поршневих машинах вимагало від вчених розробки теорії її функціонування.

У 1877 році професором Петербурзького технічного інституту Вишнеградським І.А. була опублікована робота «О регуляторах прямого действия». Він вперше проаналізував характеристики машини і регулятора та показав, що машина і регулятор при роботі створюють одну систему.

Праці Вишнеградського І.А. зробили великий вплив на подальші розробки САР і САУ, а тому його вважають основоположником класичної теорії Автоматичного регулювання.

У 1938-1939 роках у роботах Михайлова А.В. були приведені нові критерії стійкості САР.

Великий вклад в розробку основ теорії автоматичного регулювання зробили Попов Є.П., Боголюбов Н.Н., Крутов В.І., Долганов К.Є., Андрусенко П.И., Грунауер А.А. та інші.

Дата добавления: 2014-12-16