ІІІ. 2.6 Творчий метод

План

1 – Сутність творчого методу

2 - Особливості використання творчого методу на уроках мистецтва

3 - Специфічні прийоми творчого методу.

У трактовці поняття “творчий метод” є багато розбіжностей, це стосується різних проявів застосування методу у педагогічній практиці – від організації первинної художньої творчості дітей (створення літературних, музичних, образотворчих, пластичних зразків), до опосередкованої творчої діяльності, що торкається виконавства, співтворчості, інтерпретації.

Сучасна науково – педагогічна література має досить специфічне відношення щодо дитячої творчості. Якщо під творчістю розуміється дещо нове, що створено на базі того, що було, та є водночас діалектичним поєднанням минулого і майбутнього та спростуванням минулого самою ідеєю існування цього майбутнього, то звичайна дитина не здатна до первинної творчості (тобто до створення чогось абсолютно нового), тому, що вона ще не має того життєвого, наукового чи художнього досвіду, квінтесенцією якого має бути творчий зразок. Те, що в історії цивілізації були приклади геніально обдарованих дітей, здатних до наукових винаходів, чи до створення шедеврів мистецтва, лише підтверджує ідею авторів, тому, що ці діти були унікальним та неповторним явищем – винятком. Але, якщо творчість розглядати більш абстрактно, тобто включити у це поняття і явище “вторинної” творчості (співтворчості, інтерпретації, виконання), то ми можемо нескінченно розширити коло людей, здатних до творчості, та безсумнівно включити у це коло і дітей. За думкою Л.Виготського, дитяча художня творчість спрямована на створення художнього висловлення у співвідношенні із законами виражальної художньої форми. Вона потрібна самій дитині, тому що сприяє розвитку її уявлення, емоційно – естетичної сфери, опануванню мови та рухом, як засобами передавання думок, почуттів, проявів внутрішнього світу людини.

Психологічно дитина має усі творчі складові: багату фантазію, чітку пам’ять, зацікавленість світом, потяг до художніх форм вираження явищ та речей реальності, натхнення та активність. Вона ніби-то постійно існує у творчому стані, але ця творчість має специфічні риси – вона спонтанна, незафіксована, синкретична – є своєрідним способом існування дитини. Якщо проектувати освітню діяльність з урахуванням цього творчого потенціалу, то доцільно етапи реалізації “творчого” методу:

- етап організованого споглядання;

- етап емоційного привласнення;

- етап фіксованої рефлексії;

Етап “організованого споглядання” – безпосереднє сприйняття явищ та речей реального світу, яке здійснюється за акцентованим проханням. Від звичайного споглядання відрізняється тим, що об’єкт обирається невипадково і має емоційний чи суттєвий зв’язок з подальшою темою обговорення. Перший етап “споглядання” базується на первинному цілісному охопленні об’єкта, без зосередження уваги на фрагментах, деталях, особливостях. Наступний етап – виділення більш конкретного об’єкту, що є елементом попереднього, більш поглиблене сприймання його, з урахуванням особливих специфічних прикмет, встановлення його зв’язків з цілим (структурування цілого), шляхом спрямованої уваги.

Етап “емоційного привласнення” є продовженням процесу споглядання, як сприйняття дійсності, та першим кроком до створення, або відтворення художнього образу. Існування та взаємозв’язок етапів споглядання та привласнення ми можемо віднести до періоду, що передує усвідомленому естетичному сприйняттю дійсності. Здатність людини до естетичних вражень не є вродженою – наявність і розвиненість рівня естетичного ставлення до оточуючого залежить від багатьох складових: віку, психофізичних особливостей, інтелекту, досвіду, рівня освіченості тощо. / Для пояснення механізму “емоційного привласнення” слід зупинитися на тому, що не кожна дитина, або людина взагалі здатна до “прожиття” художньої інформації, це прояв здатності до співчуття, ознака тонкої емоційної організації. Однак усяка людина здатна “пропустити” художню інформацію крізь себе. Для цього достатньо створити умови для інтерпретації. В даному випадку інтерпретація може постати у наступних видах:

- виконавська (безпосереднє виконання твору мистецтва - музичного, поетичного хореографічного, драматичного, образотворчого);

- вербальна (описання твору мистецтва, пояснення його з власної точки зору та надання оцінки);

Якщо можливості до виконавської інтерпретації можуть бути обмеженими, то вербальна інтерпретація доступна усім. Коли дитина виконує, або описує твір мистецтва, культурне явище, певну подію, вона робить це своєрідно, можливо недосконало, але неповторно. Власно інтерпретоване явище проходить через свідомість дитини і таким чином стає актом роботи свідомості, фактом пам’яті, віртуального досвіду дитини. Можливо подібний досвід вона не отримала б ніколи у реальному житті, або отримала б пізніше, але так сталося, що реальний досвід було заміщено уявним, художнім, який, до речі, може бути навіть яскравішим, ніж реальний.

Ще один крок “творчого” методу - це етап “фіксованої рефлексії”. За Дж.Локком, рефлексія – джерело особливого знання, коли спостереження спрямовуються на внутрішні процеси свідомості, тоді як відчуття мають за предмет зовнішні речі. Дитина ще не може точно описати – яким чином вона зосереджується на власному психічному становищі, а пам’ять дорослої людини вже не утримує ознак свого дитячого самоусвідомлення. При використанні цього прийому у викладанні мистецтва слід мати на увазі, що:

- процес рефлексії є невід’ємною власністю психічного життя людини с того моменту, як вона усвідомлює своє “я”;

- потреба у фіксації цього процесу не виникає без потреби ззовні регулювати психічні прояви особистості (тобто вже у процесі виховання, коли виникає необхідність коригувати поведінку дитини згідно норм родини та суспільства);

- момент фіксації власної психічної діяльності є ознакою певного особистісного прогресу та соціалізації індивідууму. Складовими цього прогресу є розвиток інтелекту, мови, та формування моральних установок людини. Подальший розвиток приводить до розростання рефлексивних властивостей людини – усвідомлення “я”-себе; усвідомлення, того, як “я” реагує на оточуюче; усвідомлення того, як усвідомлюється реакція “я” на оточуюче;

Вміння заглибитись у власні думки, проаналізувати відчуття є тим, що може надати відповідь про те, яку роль відводить дитина для себе у світі, як вона реагує на його прояви, чи задоволена вона ним, чи почуває себе у гармонії. Тут саме ми маємо пам’ятати, що наша мета взагалі не тільки мистецтво, яке ми репрезентуємо, як нову освітню галузь, а маленька людина, яка має створити свій внутрішній світ за допомогою багатьох складових, і мистецтва у тому числі. / Звернення до прийому “фіксованої рефлексії” є продовженням процесу привласнення художньо – естетичної інформації на більш субєктивному рівні – виконавське чи вербальне інтерпретування надає можливість “емоційного привласнення”, тоді, як рефлексія додає цьому процесу відтінок особистісного знання. Питання – “Як я існую у заданої художньо – естетичної ситуації, як я себе при цьому відчуваю, яким я себе бачу, та інші” допоможуть дитині увійти у процес самоспоглядання на теми художньо – естетичних подій.

Контрольні запитання та завдання:

– В чому полягає різниця загально дидактичних принципів освіти та виховання?

– У чому специфіка культурологічних принципів освіти та виховання?

– Самостійно розкрийте значення “діяльнісно орієнтованих” принципів навчання в контексті мистецько – культурологічної освіти.

– Визначте класифікацію сучасних методів культурологічної освіти.

– Розкрийте сутність художньо-педагогічної технології.

– Проаналізуйте найбільш вживані на уроках мистецтва художньо –педагогічні технології.

– В чому виявляється сутність методу художньо – педагогічної драматургії, стосовно створення уроку “художньої культури” в ЗОШ?

– Які види практичного використання методу “художньо – педагогічної драматургії” при проведенні занять з “художньої культури”?

– Яким чином впливає особистість вчителя художньої культури на застосування методу “художньо – педагогічної драматургії” в шкільній практиці?

– Що таке творчий метод, яке його використання на уроці “художньої культури” та яке відношення він має до творчості взагалі?

– Яке ставлення має сучасна психолого – педагогічна наука до дитячої творчості?

– Яки етапи практичної реалізації “творчого методу” на уроці “художньої культури”?

Практичні завдання:

- Розробити “хронікальний” наочний ряд до заняття “На початку славетних справ. Епоха великого Петра”.

- Розкрити сутність історичних подій минулого через більш пізні твори мистецтва. (Велика французька революція, Відкриття Америки, Перша світова війна, тощо)

- Розробить план екскурсій по місту та області, за допомогою яких можливо використання методичного прийому “занурення у епоху”

- Підберіть аудіовізуальний матеріал, за допомогою якого можна створити “ефект присутності” в давньому Єгипті, давній Греції, епосі Середньовіччя, Відродження, Україні ХVІІІ сторіччя, Англії ХІХ сторіччя, Росії початку ХХ сторіччя, Германії 30 – 40 х років ХХ сторіччя.

- Створити перелік художніх творів яки розкриють тему “Художня культура епохи тоталітаризму ХХ сторіччя” (використання методичного прийому “порівняння за принципом часової спорідненості”)

- Підготовити культурно – художні приклади для проведення уроку “ Культура та традиційне мистецтво північноамериканських індейців”. (використання методичного прийому “порівняння згідно етнічної належності”)

- Дібрати мистецьки приклади для заняття на тему “ Вічна тема кохання”. (використання методичного прийому “порівняння за тематичною спільністю ”)

Теми для семінарських занять:

– Мета, завдання та функції мистецького навчання.

– Закономірності художньо –естетичної освіти.

– Принципи культурологічної освіти, викладання, вчення.

– Художньо-естетична освіта та художньо –естетичне виховання в ЗОШ.

– Організація художньо-естетичного освітнього простору.

– Художньо –педагогічна комунікація, як навчальна взаємодія учителя та учня на уроці мистецтва в ЗОШ.

– Сутність та структура художньо-педагогіної технології.

– Види художньо –педагогічних технологій.

– Застосування художньо-педагогічних технологій в навчанні мистецтву.

– Художньо-педагогічна технологія та її значення для організації освітнього простору уроку мистецтва.

– Історичний метод як засіб формування художньо- історичної свідомості

– Порівняльний метод, як спосіб реалізації принципу поліхудожньої інтеграції на уроці мистецтва

– Творчий метод, як форма організації процесу художнього сприйняття на уроці мистецтва

- Інтерактивні художньо –педагогічні технології.

- Проблемно – евристичні художньо –педагогічні технології.

- Ситуативно –ігрові художньо –педагогічні технології.

- Проективні художньо –педагогічні технології.

- Методи, засоби та форми організації позаурочної та позашкільної художньо-естетичної діяльності школярів.

Література:

– Волкович Н.А. Методика преподавания мировой и отечественной художественной культуры: Пособие / Н.А.Волкович, Н.Н.Беспамятных, Н.Б.Журавлева; ред. У.Д.Розенфельда. - Гродно: ГрГУ, 2002. - 102 с.

– Гончаренко С. І. Методика як наука// Шлях освіти.-№1.-2000.-С. 2-6.

– Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе: Анализ зарубежного опыта. – М.: Знание, 1989. – 80 с.

– Ковальова, Світлана. Упровадження інтегрованих курсів "Мистецтво", "Художня культура" в загальноосвітніх навчальних закладах / С. Ковальова // Мистецтво та освіта. - 2009. - № 2. - С. 7-12.

– Неменский Б.М. Мудрость красоты. - М., 1984.

– Неменский Б.М. Свет познания (Основы художественной дидактики) // Школа духовности. - 1998. - №1. – С. 14-20.

– Неменский Б.М. Дидактика глазами художника // Педагогика. – 1996. - № 3. – С. 19-24.

– Панченко А. Методичні рекомендації до технології міжпредметних семінарів "Історія - Література - Світова художня культура". 9-11 класи / А. Панченко // Історія та правознавство. - 2007. - № 3. - С. 10-15

– Пешикова, Людмила Валентиновна. Методика преподавания мировой художественной культуры в школе: пособие для учителя/Л. В. Пешикова.-М.: ВЛАДОС,2002.

– Світова художня культура. Шкільний курс світової художньої культури і методика його викладання / програми педагогічних інститутів під кер. Щолокової О.П. - К., 1991. - 133с.

– Химик, Ирина Александровна. Как преподавать мировую художественную культуру: книга для учителя /И. А. Химик.- М.:Просвещение,1994.-157с.

– Шкарлупина, Галина Дмитриевна. Методика преподавания предметов культурологического цикла/ Г.Д.Шкарлупина.-Ростов-на-Дону:Феникс,2005.-252 с.

– Школьные технологии. – М.: Народное ообразование. – 2002. - №1 – С. 204-210.

– Щолокова О.П. Художньо-естетичне виховання школярів засобами світової художньої культури: - К., УДПУ, 1993

Дата добавления: 2014-11-29