ІІІ. 3.1 Урок художньої культури – твір педагогічного мистецтва

ІІІ. 3 Урок художньої культури - твір педагогічного мистецтва

План

1 – Особливості уроку художньої культури в ЗОШ.

2 – Визначення теми та ідеї уроку СХК.

3 – Структура уроку СХК

Реалізація педагогічних завдань та загальної мети художньо – естетичної освіти учнів загальноосвітньої школи здійснюється в межах традиційної класно – урочної системи та може бути продовжена в системі позакласних занять та позаурочних заходів. З точки зору сучасної дидактики саме урок є цілісною концентрованою моделлю всього навчально – виховного процесу, в якій мета і зміст навчальної дисципліни подані у взаємодії з методами та засобами навчання. На уроці відбувається комплексне розв’язання завдань освіти, виховання та розвитку учнів ЗОШ.

Зміст освітньої дисципліни “Художня культура” – світ мистецтва, який надано в усьому різноманітті видів та жанрів. Мета дисципліни – реалізація функцій мистецтва: пізнавальної, виховної, інформативно – комунікативної, естетичної, гедоністичної, - яка здійснюється вчителем за допомогою художньо – педагогічних засобів. “Лише там, де урок – мистецтво, є місце й самому мистецтву...” // Є. Ільїн. Специфіка уроку художньої культури полягає у безперечної спорідненості до творів синтетичного мистецтва (театру, кіно, художньої телевізійної публіцистики). Наведемо неповний перелік цих спільних рис:

- наявність синтезу інформації, що апелює до різних зон сприйняття реципієнту;

- симультанність сприйняття (час сприйняття інформації співпадає з часом надання інформації);

- наявність виконавця (вчителя), людини, за якою спостерігає реципієнт, та тієї,що в імпровізаційній манері виконує заздалегідь підготовлений текст;

- істинність дійства (часу та простору) спілкування, взаємозалежність виконавця та глядача (від реакції аудиторії залежить хід дії, як успіх, так і зрив);

- візуальна відокремленість виконавця від глядача (вчитель біля дошки – актор в декораціях на сцені, діти в класі – глядачі в залі) - штучне концентрування уваги глядача на виконавці;

- монтаж – поєднання фрагментів різного ступеню виразності (процес педагогічного монтажу на уроці передбачено дидактично обумовленою фрагментністю інформації, переключенням уваги, зміною видів діяльності;

- наявність сценарного плану та композиції.(літературної першооснови, стислого опису дії, вказівок щодо чергування фрагментів).

Однак урок – не твір літературного, або драматичного мистецтва, головна його мета – навчання, виховання та розвиток, тому виникає певна фрагментарність, яка у свою чергу може негативно впливати на цілісність сприйняття теми та розуміння ідеї уроку учнями. Для подолання дискретності, об’єднання елементів уроку у єдине художньо – педагогічне дійство використовується метод художньо – педагогічної драматургії. Аристотель визначив поняття “драматургія”, як зображення процесу, головним елементом якого є дія. Сенс та мобільні можливості драматургії відповідають проблемі організації часового простору уроку та перетворенню його у динамічний цілісний процес – дійство. Що створює дію на уроці? Рух та розвиток головної ідеї, її зміни та трансформація впродовж розгляду. Глибоке розкриття теми, захоплення нею учнями залежить від рівня драматургічної єдності, цілісності, органічного поєднання художньої форми та педагогічного змісту інформації.

Цілісність впливу на свідомість дитини залежить від врівноваження таких елементів драматургії, як тема, ідея та композиція уроку.

Тема уроку – зазвичай окреслена програмою курсу.

Ідея уроку – головна думка уроку, яка уособлює моральну позицію, власне бачення теми автором, тобто вчителем.

Наведемо приклад: тема уроку вказана в програмі та дуже узагальнена, як – от: “ Скульптура-гімн людині”, “Культура далекосхідного регіону”, або “Титани Відродження”. Розкриття даних тем залежить цілком від художнього бачення цієї теми вчителем. Так, тему “Художня культура Нідерландів” можна розкрити у наступних ракурсах:

- “ Похвальне слово дурості” (звернення до сатири в творах Е.Роттердамського, І.Босха, П.Брейгеля)

- “ Той попіл, що в серце стучить…”(тема народного протистояння загарбництву, за творами П.Брейгеля, І.Босха, Л.Бетховена (увертюра “Егмонт”), Ш. де Костера)

- Євангельська тематика в голландському мистецтві (за творами І.Босха, П.Брейгеля, Рембрандта ван Рейна, Орландо ді Лассо.

- Поетизація побуту в творах голландських майстрів. (за творами ван Дейка, Ф.Снайдерса, Д.Дюфаі.

- “Жіноча краса по – фламандськи”, тощо. Отже розкриття певної теми залежить цілком від особистості вчителя. Навіть, якщо припустити, що перелік творів мистецтва буде суворо регламентовано, це не завадить викладачеві розв’язати цю проблему оригінально та самобутньо.

Етап визначення ідеї уроку передує іншим: створення власної моделі ставлення до певної теми, окреслення різних боків її розуміння, виявлення потенції до майбутньої драматургічної розробки, - все це стає першим щаблем до створення сценарію, або плану – конспекту заняття.

Наступним кроком є композиційне розташування художньо – педагогічного матеріалу, відбір творів, відповідно до теми уроку. Композиція уроку має бути обумовленою його темою та ідеєю, та являє таке об’єднання інформаційних компонентів, артефактів та педагогічних прийомів яке найбільшою мірою відповідає до ідеї, стосовно обраної теми. За допомогою композиції учитель організує художньо – педагогічний матеріал, розташовує його у певній послідовності, яка виявляє головні та другорядні компоненти, та намагається гармонійно їх співвіднести. Композиція уроку виконує як драматургічну, так і дидактико – технологічну функції, тобто компонує структурні елементи уроку з різним інформаційно – емоційним навантаженням та різноспрямовані форми художньо – педагогічної взаємодії.

Особливу увагу при створенні сценарію вчитель має приділяти процесу врівноваження художнього та педагогічного. Головні етапи традиційного уроку (організаційний момент, актуалізація опорних та набутих знань, виклад нового матеріалу, перевірка домашнього завдання, тощо) можуть гнучко інтегруватися із етапами художньо – педагогічної драматургії:

Загальнодидактичні етапи уроку	Етапи художньо – педагогічної драматургії
організаційний момент	вступ (пролог)
постановка проблеми,актуалізація опорних знань	експозиція (зав’язка)
викладення нового навчального матеріалу	перипетії (розробка, розвиток дії)
рефлексія	кульмінація (вища точка напруги дії)
актуалізація набутих знань	перипетії (дії, яки ведуть до закінчення)
підбиття підсумків уроку	закінчення (епілог)

Початок уроку – зав’язка визначає стиль, темп, емоційну тональність, готує увагу дитини на сприйняття теми. Бажано починати урок з музично-поетичного вступу, який налагодить учнів на певну емоційну хвилю.

Експозиція уроку містить головний інформаційний масив. Це найбільш насичений блок уроку, в якому викладається новий матеріал, аналізуються художні та культурні явища, розглядаються творчі постаті, тощо.

Кульмінація – найяскравіший момент дійства уроку, образ, який узагальнює та обґрунтовує головну ідею уроку. Поступова підготовка кульмінації створює драматургічну напругу, та зв’язність ходу уроку.

Так, наприклад, на уроці присвяченому культурі первісного суспільства кульмінацією виступає епізод - оповідання про трагічну долю археолога – аматора Марселіно де Саутуола, що першим у ХІХ сторіччі заявив про знахідку наскельних розписах доісторичного часу у печері Альтаміра. Драматизм створюється розповіддю про бойкот, невіру та знущання над знахідкою та самим дослідником. Ідеєю уроку є підтвердження тези про позачасову природу таланту митця, яка однаково яскраво розкривається і в творах сучасних художників, які пройшли довгу школу навчання мистецтву, та знайомі з досягненнями світової культури так і через осягнення творчості невідомих майстрів первісної доби. Саме цю думку ніяк не могли припустити ті, хто нехтували знахідкою у печері Альтаміра та звинувачували Марселіно де Саутуола у шахрайстві. Таким чином кульмінаційний етап уроку розкриває головну ідею заняття.

Закінчення – від логічності, ясності та образності фіналу уроку залежить ефект впливу на свідомість дитини, тому що увага найбільш концентрується на початковій та кінцевій стадіях явища.

Епілог - етап–усвідомлення та присвоєння художньо – педагогічної інформації, підведення підсумків уроку та систематизації матеріалу. Також важливо, щоб драматургічна лінія була чітко завершена - наприклад, якщо урок мав жанр казки, то казка має закінчитися.

Створення уроку СХК, як і абиякого уроку галузі “Мистецтво” є творчим та індивідуальним процесом, але слід зорієнтуватися на певних закономірних етапах створення заняття, з метою полегшення процесу підготовки уроку для вчителя-початківця.

Дата добавления: 2014-11-29