Принципи економіки ЗС України

Економіка ЗС України будується на основі таких принципів:

1. Науковість організації воєнно-економічної діяльності.

Це проявляється в тому, що воєнно-економічна діяльність у ЗС України будується з урахуваннями вимог економічних законів; при вирішенні питань забезпечення ЗС України враховуються не тільки економічні закони, а й
закони війни, розвитку військової справи.

Ці моменти відображені у воєнно-економічній і військово-технічній
політиці держави. У ЗС України політика відображена в наказах уставах,
положеннях.

2. Централізація управління.

Централізація управління воєнно-економічною діяльністю основана на Конституції України, сучасних вимогах до забезпечення високої бойової
готовності військ, зростаючої ролі економічного фактора у війні, необхідністю забезпечення маневру ресурсами.

Цілком забезпечити потребу сучасного військового організму з можливими різкими змінами потреб під час ведення бойових дій можна тільки в межах централізованого керування воєнно-економічними процесами, що
надає можливість маневрувати ресурсами, сконцентрувати їх на головному напрямі.

Централізація управління означає централізацію розподілу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Ця централізація визначає суворі межі воєнно-економічної діяльності будь-якої ланки залежно від вимог воєнної доктрини, від досягнення необхідного ступеня бойової готовності, мобіль-ності, самостійності у веденні бойових дій.

3. Плановість розвитку економіки збройних сил, комплексний, системний підхід до її організації.

Цей принцип витікає з планової природи планування, комплексного підходу до організації економічної діяльності.

Суть сучасного озброєння, великі затрати коштів на його проектування і створення, вимагають прогнозного обґрунтування необхідності в тих або
інших системах озброєння, в засобах їх доставки та забезпечення, перспективного комплексного вирішення всіх пов’язаних з цім воєнно-економічних питань.

4. Єдність економіки збройних сил з економікою держави.

Це означає що економіка збройних сил і економіка держави мають єдині цілі і завдання із забезпечення безпеки держави, єдину ресурсну та законо-давчу базу.

5. Однотипність організації економіки збройних сил в мирний і
воєнний час.

Цей принцип визначається сучасними вимогами до економічного забезпечення ЗС України.

Однотипність організації економіки збройних сил у воєнний та мирний час не означає, що під час ведення бойових дій не буде відбуватись ніяких змін у структурі економіки ЗС України.

В загальному вигляді економічна ефективність визначається співвідношенням кінцевого результату (ефекту) Р діяльності та витрат, що зроблені для досягнення цього результату:

,

де Е – ефективність;

В – витрати.

Кінцеві результати можуть стосуватися виробничої та невиробничої
діяльності. Результати виробничої діяльності виражаються кількістю та якістю продукції, що вироблена за певний період. Показниками ефективності в цих випадках є рентабельність, фондовіддача, ресурсоспоживання, продук-тивність праці та ін.

У невиробничій діяльності кінцеві результати мають інший соціально-економічний зміст. Вони, як правило, виражають якусь послугу, користь суспільству в різних сферах життя, наприклад, у сферах освіти, управління тощо.

Витрати, які необхідні чи вже зроблені для досягнення кінцевих результатів, зазвичай виражають у вартісній формі, але іноді у вигляді витрат трудових чи матеріальних ресурсів.

Під час оцінювання економічної ефективності діяльності збройних сил в цілому чи їх структурних складових як загальний кінцевий результат виступає досягнутий рівень боєздатності чи боєготовності. Тоді загальний критерій ефективності К_е виражається співвідношенням:

де Б_з – боєздатність;

Б_г – боєготовність;

В – витрати.

Визначення кількісного вираження загального критерію є надзвичайно складним завданням воєнно-економічного аналізу. Складність завдання обумовлена тим, що категорії боєздатності чи боєготовності військ у масштабі збройних сил складаються з безлічі різних компонентів та їх взаємозв’язків. Водночас ця багатокомпонентність дає можливість підходу до визначення економічної ефективності шляхом інтегрування даних по окремих компонентах структури.

Загальний критерій економічної ефективностіможе бути представлений у вигляді суми аналогічних критеріїв для структурних компонентів нижчого рівня, наприклад, для збройних сил у цілому він складається з критеріїв економічної ефективності діяльності видів збройних сил, служб. Це положення можна виразити співвідношенням:

(2.1)

де Ке z	–	загальний критерій ефективності;
	–	частковий критерій економічної ефективності для і -го компонента загального критерію;
n	–	кількість часткових критеріїв.

Кожен частковий критерій виражає співвідношення певних властивих йому показників кінцевих результатів та витрат:

(2.2)

де PRj	–	показник кінцевого результату j -го компонента (процесу чи дії) часткового критерію;
PZj	–	показник, що виражає витрати для досягнення кінцевого результату;
m	–	кількість співвідношень часткових показників, що використовуються в розрахунках.

Використовуючи співвідношення (2.1) та (2.2) загальний критерій економічної ефективності можна виразити формулою

(2.3)

В системі розрахунків загального критерію економічної ефективності можлива наявність декількох рівнів послідовного підсумовування часткових критеріїв. В цьому випадку формула (2.3) набуває вигляду:

де l – кількість рівнів в інтервалі від i до p, що прийняті в розрахунках част-
кових критеріїв ефективності.

Формула вказує на те, що загальний та частковий критерії, показники знаходяться в корелятивних співвідношеннях, що мають ієрархічну структуру. В нижньому рівні цієї структури знаходиться основна маса показників економічної ефективності діяльності військ, підприємств, установ, які характеризують конкретні результати та їх співвідношення.

У сфері виробничої діяльності вживають показники ефективності вироб-ництва: рентабельність, продуктивність праці тощо.

Оцінку економічної ефективності невиробничої діяльності, наприклад, бойової підготовки військ, можна зробити за допомогою спеціальних показників, що враховують специфіку якоїсь конкретної роботи, і ця ефективність складається переважно з ефективності використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

Проблемі вибору критеріїв оцінки воєнно-економічної ефективності
бойової підготовки завжди приділяють велику увагу. Більшість з цих критеріїв виражають співвідношення результатів бойової підготовки і витрат на її проведення. Проте в деяких випадках використовують часткові критерії, які основані на таких показниках, як швидкість маршу, результати стрільби, пробіг бойової техніки, ступінь підготовки особового складу. Для оцінки ефективності діяльності військових формувань у процесі бойової підготовки (Е_БП) може використовуватися відношення витрат коштів (В) за плановий
період до чисельності особового складу (Ч), кількості одиниць військової техніки (Т) або оцінки, отриманої цим формуванням за результатами пере-вірки (Оц):

Економічно такий критерій означає розмір витрат коштів, що припадають на одну людину, одиницю техніки або бал оцінки. Проте в цьому випадку при незмінній оцінці результату в балах через ускладнення і подорожчання техніки ефективність витрати засобів неухильно падає, хоча насправді це може не відповідати дійсності. Через це критерій оцінки ефективності бойової підготовки має враховувати:

масштаб військового формування, при цьому давати змогу порівнювати між собою як однорівневі системи (бригада – бригада, корпус – корпус
тощо), так і різнорівневі (батальйон – бригада, бригада – корпус тощо);

дидактичну інерційність навчальної системи, оскільки результати бойової підготовки залежать не тільки від рівня її організації в році, що аналізується, а й від результатів минулих років;

вплив укомплектованості об’єднань, з’єднань і частин на розмір досягнутого бойового потенціалу;

економічну інерційність витрат (раніше зроблені витрати) на придбання військової техніки, інших матеріальних засобів, у тому числі тих, що надійшли у війська без оплати, а також витрат на капітальне будівництво, здійснюване підрядним і господарським способом.

При цьому раніше зроблені витрати мають враховуватися диференційовано, залежно від давності витрат (термінів надходження матеріальних засобів) і ступеня їх впливу на результати бойової підготовки.

Витратна складова (В) критерію ефективності бойової підготовки має відображати (у грошовій формі) зношення основних фондів бойової підго-товки, тобто засобів багаторазового використання (В_з), вартість витрачених ресурсів одноразового застосування (В_в), а також витрати коштів об’єднань, з’єднань і військових частин (В_п):

В = В_з + В_в + В_п.

Результатна складового критерію ефективності бойової підготовки має відображати ефект, що визначається рівнем бойового потенціалу і бойової готовності військ. Кількісною мірою бойового потенціалу є характеристика можливостей об’єднань, з’єднань і військових частин щодо виконання визначених бойових завдань. Наприклад, для об’єднання такою мірою може бути глибина бойового завдання в наступі, що залежить від бойового потенціалу наступаючих, ширини смуги наступу, втрат тих, хто наступає і обороняється, та інших чинників. Показником бойової готовності може служити час приведення об’єднання в повну бойову готовність (від моменту оголошення бойової тривоги до виходу на вихідний рубіж).

Правильний вибір критерію і методики його розрахунку дає можливість оптимізувати процес бойової підготовки і розробити оптимальний план організації навчання особового складу.

За допомогою отриманих критеріїв можна оцінювати ефективність
витрат на забезпечення бойового потенціалу об’єднань, з’єднань і частин. Крім того, у практиці воєнно-економічного аналізу заходів бойової підготовки військ виникають локальні завдання. До них належить: обґрунтування планів діяльності по забезпеченню готовності військової техніки до бойового застосування, плани навчання особового складу з метою підготовки фахівців різноманітного профілю, а також обґрунтування складу і тактико-технічних характеристик навчально-тренувальних засобів (тренажерів).

Під час проведення воєнно-економічного аналізу окремих заходів важливо забезпечити відповідність критерію, за яким приймають рішення по
організації цих заходів і оцінюють ефективність їх здійснення, глобальному критерію ефективності забезпечення бойового потенціалу військ.

Оцінку економічної ефективності невиробничої діяльності, наприклад, бойової підготовки військ, можна зробити також за допомогою показників, що враховують специфіку якоїсь визначеної роботи.

Розглянемо як приклад визначення економічної ефективності підготовки механіків-водіїв танка. У розв’язанні цієї задачі, насамперед, необхідно на підставі розрахунків або експертизи визначити нормативні показники.
Показник результату в цьому випадку – успішне (із вищою оцінкою) виконання вправи по водінню танків. Показник витрат – сума оптимальних витрат моторесурсів, пально-мастильних матеріалів для виконання цих вправ, а
також витрат, що пов’язані із поломками техніки з вини тих, хто навчається. На основі цього складають нормативний (оптимальний) показник економічної ефективності навчання (П_н):

де ПР_н – показник виконання вправ із вищою оцінкою;

ПВ_н – оптимальні витрати для виконання вправ із вищою оцінкою.

Фактичні показники (П_ф) виконання цієї вправи виражаються співвідношенням:

де ПР_ф – показник фактичного виконання вправи (оцінка);

ПВ_ф – фактичні витрати на виконання вправи.

Зіставлення нормативних і фактичних показників дає змогу отримати величину економічної ефективності навчання у вигляді критерію (або коефіцієнта) ефективності (К_е):

Із співвідношення випливає, що:

якщо ПР_ф = ПР_ніПВ_ф ³ ПВ_н, то К_е £ 1;

якщо ПР_ф ³ ПР_ніПВ_ф = ПВ_н, то К_е ³ 1.

З наведених розрахунків випливає, що економічна ефективність неви-робничої діяльності включає переважно ефективність використання мате-ріальних, фінансових і трудових ресурсів. При цьому орієнтуватися доводиться на деякий еталонний рівень економічної ефективності. У нашому прикладі таким еталоном є боєздатність із вищою оцінкою при оптимальних витратах матеріальних та інших ресурсів.

Можна стверджувати, що, по-перше, ефективність економіки збройних сил можна розглядати як суму економічних ефективностей діяльності окремих компонентів її функціональної та організаційної структури.

По-друге, уявлення про ефективність економіки збройних сил у вигляді
інтегральної системи дає змогу підійти до вирішення завдань кількісної оцінки та пошуку шляхів підвищення економічної ефективності діяльності окремих елементів та економіки збройних сил в цілому.

По-третє, вирішення цих завдань можливе тільки на основі розвинутої інформаційної бази даних, що складається з системи показників, методик
визначення показників та їх вживання, для всіх рівнів та компонентів економіки збройних сил.

Дата добавления: 2014-11-29