Тема 4. Філософія «Відродження»

План

1. Поняття «Відродження» та характерні риси духовного життя цієї доби.
2. Провідні напрями ренесансного філософствування: гуманістичний антропологізм, неоплатонізм, натурфілософія.
3. Філософські ідеї пізнього Відродження.

1. Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби.

Відродження ХV-ХVІ ст. – це посередницька ланка між середньовічною схоластикою і науково-філософським мисленням Нового часу. У багатьох відношеннях це перехідна розумова епоха із змішаними духовними прагненнями. Така синкретичність корениться у перехідному характері самого історичного періоду. Перед нами соціальний організм, що виростає, але ще не виріс із надр феодальної епохи. Для нього характерні незавершеність соціально-класової структури і невизначеність, аморфність, різноманітність ідеологічних орієнтацій.

Такою ж незавершеністю й неоднорідністю відзначається теоретична свідомість епохи Відродження. За своїм змістом вона є подвійною і суперечливою. У ній поки що відбувається "первісне накопичення" ідей та умонастроїв новоєвропейської філософської класики.

Філософія Відродження переборює схоластику і водночас успадковує безліч характерних її ознак. Епоху Відродження по праву називають часом звільнення думки від оков схоластичної мудрості.

З виникненням ренесансної культури змінюється методологічна стратегія мислення:

1) схоластичний раціоналізм поступається місцем безпосереднім, вільним від зовнішнього авторитету формам пізнання,

2) логіка формалістичної доказовості витісняється само очевидністю неупередженої інтуїції,

3) на зміну санкціонованому церквою схиляння перед Арістотелем приходить шанування Платона.

Водночас відбувається докорінний перелом у поглядах на природу, людину, Бога:

а) природа і земне життя людини мають реальну цінність;

б) світ і природа являють собою єдине, до того ж розумне творіння Бога;

в) найвище творіння Бога – людина;

г) людина здатна осягати процес творіння, наслідуючи Творця, навіть змагатися з Богом у творчому генії.

Вони виходили з того, що світ і природа являють собою єдине, до того ж розумне творіння Бога, і тому було б безглуздо відвертатися від них. Навпаки, пізнання світу дає змогу людині прилучатися до вищої мудрості, закладеної у творіння. Найвище творіння Бога – людина. Людиною завершується процес творіння, тому вона здатна осягти його і творити, наслідуючи Творця, навіть змагатися з Богом у творчому генії. Звідси випливає титанізм Відродження – піднесення людини до рівня Бога в деяких її можливостях і діях.

2. Провідні напрямки ренесансного філософствування:

Дата добавления: 2014-11-29