A) Заміна типу мовленнєвого акту

Як відомо, всі мовленнєві акти можна поділяти на прямі і непрямі, розбіжності між якими полягають у характері співвідношень семантич­них і синтаксичних характеристик пропозицій, з одного боку, та їхніх ілокутивних силах, з іншого боку: для прямих мовних актів властиво більш безпосереднє співвідношення, чим для непрямих.

Розглянемо, наприклад, дві такі пропозиції:

1) Give mе the book, please.

2) I don't have the book.

Пропозиція 1 виражає прямий мовленевий акт прохання, тому що його комунікативно-інтенційний зміст знахо­диться тут у прямому співвідношенні з його структурою і семантикою, тоді як пропозиція 2, будучи розповідною за формою та повноіформативною за змістом, у певній ситуації може бути непрямим проханням, якщо набуде в інтерпретації адресата ілокутивної сили прохання. У літе­ратурі таке явище отримання пропозицією певного прагматичного типу іншої ілокутивної сили одержало назву "прагматичного транспонування пропозиції"", а самий МА, виражений такою пропозицією – назву "непрямого мовленнєвого акту".

Хоча саме явище прагматичного транспонування пропозицій має, очевидно, універсальний характер, існують можливості і закономірності транспонованості, які можна вважати певною мірою мовноспецифічними, оскільки такі речення-транспоненти становлять собою по суті праг­матичні ідіоми, а ідіоматика багато в чому складає, як відомо, етноспецифічність мови. Логічно тому порушити питання про розбіжності та подібності у транспонованості прагматичних типів пропозицій у різних мовах.

Порівняльний аналіз мовленнєвих актів і засобів їхнього вираження важливий як у соціологічному і соціолінгвістичному планах, так і у пере- кладознавчому плані: він дозволяє встановити релевантні особливості і подібності мовного спілкування в різноманітних етнолінгвистичних співто­вариствах, оскільки мовленнєві акти є його основними і мінімальними одиницями. Одним із актуальних завдань такого аналізу слід вважати встановлення набору, частотності і засобів вираження прямих і непря­мих мовленнєвих актів, характеру їхнього співвідношення у мовах, що дозволило б істотно доповнити наше уявлення про прагматичний компо­нент теорії перекладу.

У власне перекладознавчому плані актуальним видається встанов­лення набору й умов застосування прагматичних перекладацьких транс­формацій мовлекнєвих актів. На необхідність такого дослідження для практики перекладу вказують численні помилки у передачі характеру мовленнєвих актів, що призводять іноді до дуже значних непорозумінь. (Можна навести випадок, який трапився під час переговорів Ніксона з японським імператором: перший поставив запитання про врегулювання торговельної політики. В англійському перекладі відповідь імператора пролунала як I'll think about it (Я подумаю про це), і Р. Ніксон сприйняв відповідь як згоду обговорювати це питання, тоді як насправді імпера­тор чемно відмовлявся від його обговорення).

Внаслідок прагматичного транспонування, що призводить до утво­рення непрямих мовних актів, ілокутивна сила їхніх пропозицій може змінюватися в двох основних напрямках:

1) послаблення ілокутивної сили (наприклад, у непрямих директивів у порівнянні з прямими директива­ми);

2) посилення ілокутивної сили (наприклад, у непрямих заперечень у порівнянні з прямими запереченнями). Це повинні пам'ятати перекла­дачі, замінюючи прямі мовленнєві акти на непрямі та непрямі мовленнєві акти на прямі.

Можна виділити такі типи прагматичних трансформацій, пов'язаних з непрямими мовленнєвими актами:

1. Заміна одного непрямого МА іншим непрямим актом з дещо іншою ілокутивною силою:

Невже так неодмінно дірявити один одного сорок п'ятим калібром?

Well – it isn't as if we were going to stand up and pot each other with forty-fives.

Тут українське речення вжите у непрямому мовленнєвому акті про­позиції, а англійське речення – у непрямому запереченні.

2. Заміна непрямого МА прямим із тією ж ілокутив­ною силою:

Хочете прогулятися у садку? – запропонував він.

Let's go walk in the garden, – he suggested.

Тут український МА є непрямою пропозицією, а анг­лійський – прямою пропозицією.

3. Заміна прямого МА непрямим з тією ж ілокутив­ною силою:

Дай мені краще води.

I would like some water.

Тут українське речення виражає прямий МА прохання, а англійське речення – непрямий акт прохання.

4. Заміна непрямого МА однієї ілокутивної сили пря­мим МА з іншою ілокутивною силою:

Нащо їй зараз набридати.

Don't bother her now.

Тут українське речення виражає непрямий мовленнєвий акт поради- заперечення, а англійське речення – пряму заборону.

5. Заміна прямого МА з однією ілокутивною силою непрямим МА з іншою ілокутивною силою:

Їдьмо з нами.

You must come with us.

6. Заміна непрямого МА прямим МА з тією самою ілокутивною силою:

Я не хочу більше чути ані вас, ані вашої дружини!

You've got to shut up and shut your wife up.

Зазначені трансформації можуть у деяких випадках супроводжува­тися трансформаціями введення або вилучення перформативних вис­ловів:

Дайте мені ще один тільки шанс...	I ask only a chance in life...
Прошу нам не заважати.	Don't disturb us.

Тут у першому прикладі в англійське речення введено перформативний вислів "I ask", а у другому прикладі у перекладі випущено перформативне дієслово "прошу".

При передачі мовленнєвих актів просте речення може замінятися складнопідрядним реченням, де головне речення є перформативним висловом:

Я перед вами в такому боргу...

Let me tell you my debt to you is so large...

Як можна переконатися, існують мовноспецифічні особливості транспозиції пропозицій різноманітних прагматичних типів і видів у непрямі мовленнєві акти. У перекладознавстві та практиці перекладу цей факт слід враховувати для того, щоб можна було забезпечити комунікативно- прагматичну рівноцінність пропозицій і фраз при перекладі, звичайно, із поправкою на необхідність досягнення комунікативно-прагматичної рівноцінності текстів оригіналу і трансляту в цілому. Разом з тим, перекла­дацька практика свідчить про певні втрати при передачі непрямих мов­леннєвих актів: зовсім не завжди при передачі українських непрямих мовленнєвих актів у перекладі застосовуються непрямі англійські мов­леннєві акти.

б) Заміна директива на непрямий директив-квеситив

Ще одна трансформація заміни українського прямого мовленнєвого акту на англійський непрямий мовленнєвий акт – це заміна прямого ди­ректива на непрямий директив, виражений питальним реченням:

Давай підемо до Степенків.	Why not go to the Stepenkos?
А ти спитай Катрусю.	Why don't you ask Katrusya?
Будь ласка, приходьте до нас на обід.	Won't you please come enjoy dinner with us?
He стій, роззявивши рота!	Why do you stand there gaping?

в) Заміна констатива на риторичне запитання

Констативні мовленнєві акти можуть перекладатися не тільки констативами, а й риторичними запитаннями, які, по суті, є емфатичними констативами:

Зміни не потрібні.	But why the change?
Ти ж нічого не знаєш про космос.	What do you know of Space?
Ми не можемо очікувати, що він нас пощадить.	How can we expect him to spare us?

г) Переклад риторичних запитань

Риторичні запитання перекладаються переважно двома способами:

1. відповідним риторичним запитанням:

"Чому він відмовив вам?" "Хто знає?"	"Why did he refuse you?" "Who can tell?"
Сашко, я кохаю тебе. Хіба цього недостатньо?	Sashko? I love you. Isn't that enough?

2. заміною риторичного запитання на констатив (твердження):

Хіба ж можна таке забути?	That’s something that can never be forgotten.
Хіба чотири з половиною граду­си так уже й багато?	Four and a half degrees isn't that much.

Дата добавления: 2014-11-29