Методи пошуку нових ідей і сутність інтуїції

Для генерування ідеї слід виявити зацікавленість, завзятість, захопленість тематикою й творчу уяву. Вкажемо деякі методи пошуку нових ідей.

Метод асоціацій. Одним із засобів формування ідеї є пошук асоціацій, що мають відношення до теми. Асоціації за суміжністю, схожістю та контрастом, почерпнуті з асоціативного фонду, що зберігається в пам’яті, пов’язуються між собою згідно з логікою цієї архітектурної системи. Ця логіка робить асоціації опорою продуктивної перетворювальної діяльності, призводить до відкриття нових відношень у проектованій моделі.

Комбінаторний метод. Полягає у сполученні об’ємно-планувальних елементів, архітектурних деталей, схем групування приміщень тощо у різних комбінаціях. Творча уява дозволяє здійснити рекомбінацію вже відомих принципів, концепцій, що сполучаються у новий, оригінальний спосіб. У цьому випадкові сутність творчого процесу полягає у реорганізації наявного досвіду і формуванні на його основі нових комбінацій. Для формалізації й найповнішого подання інформації про всі можливі комбінації двох (трьох) ознак доцільно використовувати двомірні (або тримірні) матриці ідей.

Метод аналогій. Полягає в застосуванні вже відомих підходів, прийомів, рішень, видозмінених відповідно до вимог конкретного об’єкта.

Сценарний метод (метод «вживання у роль»). Автор «примірює на себе» роль майбутнього споживача (відвідувача, критика тощо), прогнозуючи їх можливу реакцію на проектований об’єкт. Уявне пересування ззовні або всередині об’єкта і виконання вимог процесу, який просторово організується, розширює основи творчості, у багатьох випадках забезпечує перехід від заданої функції до просторової концепції. Під час проектування деяких видів громадських об’єктів (культових, театрально-концертних, виставкових, музейних) корисно вибудовувати бажану послідовність емоційних реакцій глядача / відвідувача, застосовуючи потім об’ємно-просторові, композиційні, колористичні та світлотіньові заходи для досягнення таких реакцій у потрібних точках внутрішнього (або зовнішнього) простору.

Метод інверсії. Якщо екстраполяція наявного досвіду виявилася недостатньо результативною, є сенс спробувати звільнитися від існуючих стереотипів, подивитися на ситуацію максимально відсторонено або ж взагалі зробити «навпаки», всупереч існуючим аналогам. При застосуванні цього методу доцільно переглянути із самого початку всю послідовність функціонального процесу та прийняті прийоми його просторової організації, при цьому постійно ставлячи собі питання «а чому саме так, не інакше?», «чи можна це змінити?». При цьому не слід задовольнятися відповідями на кшталт «так прийнято», «так завжди роблять», «так вимагають нормативні документи тощо». Вдалим принципом застосування методу інверсії є, наприклад, запатентоване вирішення трибун стадіону, при якому вони лише до середини висоти мають звичний вигляд, а вище являють собою яруси балконів, кожен з яких нависає над розташованим нижче.

Метод ідеального кінцевого результату. Перед початком проектування пропонується узагальнити всі вимоги до об’єкта, створивши його ідеальну модель, у якій кожна з цих вимог максимально виконується. Звичайно, повне втілення такої моделі в реальність явно неможливе, оскільки багато які з вимог є взаємовиключаючими. Проте вона допомагає виявити головні, найбільш суттєві суперечності, що відділяють реальний об’єкт від ідеального. На розв’язанні однієї з таких суперечностей (або одночасно кількох) і може бути побудована головна ідея проекту. Інколи такий метод проектування, який полягає у свідомому загостренні об’єктивно існуючих проблем з наступним пошуком шляхів їх розв’язання, називають проблемним.

Метод «мозкового штурму». Використовується для розв’язання дуже складних задач, пошуку основної ідеї концептуальних, конкурсних проектів тощо. На відміну від попередніх, є виключно колективним методом. Полягає у тому, що невелика група (не менше від 3-ох осіб, найкраще – 5 – 10) збирається разом і її члени починають висловлювати ідеї, у тому числі найбільш нереалістичні. Під час власне мозкового штурму забороняється критикувати висловлені ідеї, навіть явно безглузді. Бажано підтримувати високий темп обговорення, не допускаючи великих пауз між виступами різних учасників. Один з членів групи має обов’язково записувати всі запропоновані рішення, власноруч або за допомогою технічних засобів. Сеанс «мозкового штурму» триває не більше ніж 30 – 40 хвилин, після чого настає фаза критичного аналізу висловлених ідей, у результаті якої переважна більшість з них відбраковується і залишаються лише кілька найперспективніших для подальшого розгляду.

Результативність цього дивного на перший погляд методу пояснюється своєрідною творчою індукцією, яка виникає у процесі обговорення, коли, відштовхуючись від висловлених іншими ідей, кожен з учасників може запропонувати таке творче рішення, до якого йому важко було б дійти самотужки.

У творчій діяльності архітектора важливу роль відіграють такі якості, як фантазія, художня уява та інтуїція. Численні ідеї зобов’язані своїм народженням саме фантазії. Уява цементує, оживляє, об’єднує та наповнює єдиним змістом продуковані фантазією різноманітні задуми. Однак застосування виключно цих двох компонентів, як правило, дозволяє здійснювати лише творчу рекомбінацію вже відомих понять. Для створення нових художніх (наукових) моделей потрібен ще один механізм, споріднений з уявою, але такий, що не може бути зведений до неї. Цей механізм – інтуїція. Уява здатна творчо організувати існуючу ситуацію, інтуїція – створити нове. Вони взаємодіють і проникають одна в одну.

Інтуїція – один зі способів усвідомлення дійсності; у ньому тісно пов’язані сприйняття, мислення й відчуття. Інтуїція архітектора проявляється у безпосередньому баченні проектного вирішення в цілому, проминаючи шлях механістичного комбінування окремих вузлів і часткових рішень. Механізм інтуїції ґрунтується на здогадці або непрямому (не суворо логічному) способі виявлення розв’язання задачі.

Інтуїція зумовлена попереднім практичним і теоретичним рівнем знань і вмінь. Інтуїція поділяється на такі фази: підготовка, інкубація, осяяння, обґрунтування.

Підготовка. Виникненню корисної ідеї, задуму, що здається раптовим, насправді передує попередній, переважно свідомий аналіз. Без довготривалої та терплячої дедуктивної роботи розуму не буває плідної інтуїції.

Інкубація. В період інкубації поступово в прихованому вигляді здійснюється перетворення понять, інформації у наочні образи, котрі подумки співвідносяться й комбінуються. За свідченнями як архітекторів, так і науковців, задум, ідея формуються переважно тоді, коли увага зосереджена на іншій роботі. В умовах навчального процесу це означає рекомендацію у період визрівання проектної ідеї – інкубації – роботу над проектом чергувати з проектними або іншими заняттями.

Осяяння. Психологи вважають специфічним для інтелектуальної творчості явище інсайту, тобто раптового осяяння, усвідомлення й фіксації доти розрізнених елементів ситуації у тих зв’язках і відношеннях, які забезпечують розв’язання задачі. Творче осяяння є результатом довготривалих і зовні марних пошуків, коли розв’язання приходить начебто неочікувано.

У свідомості спливає інформація, що виявляється або готовим розв’язанням, або близькою до нього. Проектувальник усвідомлює, що знайшов той образ, який так довго шукав; йому здається, що ідея розв’язання «явилася йому сама по собі».

Осяяння – кульмінаційний момент в інтуїтивному процесі – виникає тоді, коли всі елементи дослідженої ситуації, що знаходилися до того в розрізненому стані, наочно замикаються на невідомій раніше ланці в єдину й цілісну структуру, коли ці елементи і їх зв’язки стають видимими.

Але як же відрізнити осяяння від того, що лише схоже на нього? Звичайно ж, за результатом – ідеєю, яка народжується внаслідок такого процесу. Плідна ідея вносить суттєво важливий елемент і змінює нашу точку зору, дає можливість перетворити складну ідею на просту, знайти новий спосіб структурування проектної моделі або розв’язати проектну задачу в цілому.

Обґрунтування. На завершальній фазі творчого акту відбувається обґрунтування інтуїтивно знайденої ідеї. Щоб з’ясувати дійсну цінність інтуїтивно отриманого рішення, воно піддається суворій перевірці. Аналіз може показати, що виникла ідея не приводить до кінцевої мети, і тоді доводиться продовжувати творчий пошук.

Узагалі творча діяльність (не лише художня, але і наукова) може бути досить повно описана формулою «аналіз – синтез – перевірка (верифікація)». На першому етапі явище, що вивчається, деконструюється, «розбирається» на окремі елементи, які аналізуються окремо, а також аналізується в цілому. На етапі синтезу ці елементи поєднуються по-новому в уявній, ідеальній моделі досліджуваного явища. На останньому етапі теоретична, ідеальна модель проходить перевірку шляхом порівняння її з практикою, з реальними об’єктами та явищами. Такий цикл у ході дослідження (проектування) може повторюватися неодноразово.

Дата добавления: 2014-11-29