Пол Самуельсон

REFERENCE LIST

1. Англо-русский словарь / Под ред. А.В.Аникина. — Санкт-Петербург: Экономическая школа, 1993. — 590с.

2. Довгорук Л.Я. Англійська мова для студентів економічних спеціальностей. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Житомир: ПП «Рута», 2001.— 384с.

3. Жданова И.Ф., Вартумян Э.Л. Англо-русский экономический словарь. — 4-е изд., стереотип. — М.: Рус.яз., 2001.— 880с.

4. Жданова И.Ф. Русско-английский экономический словарь.— 2-е изд., стереотип. — М.: Рус.яз., 2000.— 880с.

5. Красюк Н.Д. Економіка та фінанси в діловій англійській мові. Навч. посібник. — Львів: ЛБІ НБУ, 2004.— 253с.

6. Кулиш Л.Ю. Друянова Е.А., Хачатурова М.Ф. Английский для общения (наука, образование, бизнес, быт). — Киев: «Астара», 1995.— 255с.

7. Кунатенко Й.Ю. Англійська мова: Навч. Посібник.— К.: КНЕУ, 2005. — 392с.

8. Любимцева С.Н., Коренева В.Н. Курс английского языка для финансистов: Учебник. — М.: ГИС, 2001.— 381с.

9. Онучак Л.В. English Reading: Навчальний посібник для самостійного поза аудиторного читання англійської мови. — Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004.— 194с.

10. Самуэльян Н.А. English for banking. Пособие. — М.: «Менеджер», 1996. — 208с.

11. Чайка Л.В. Англійська мова для студентів економічних спеціальностей: Підручник. — Ірпінь. — 2003. — 343с.

12. Collin P.H.: Dictionary of Banking and Finance, London, 1991.

13. Michael Duckworth. Oxford Business English. Grammar and Practice. — Oxford University Press, 1995.— 224p.

14. Oxford Dictionary of Finance and Banking. Brian Butler, David Butler, Alan Isaacs. Oxford University Press, 2-d edition, 1997 – 378p.

15. Oxford Dictionary of Business English for Learners of English. Edited by Allene Tuck, 1993 – 494p.

16. Peter Collin Publishing: Check your Vocabulary for Banking and Finance, 1997.

17. Ross Stephan A., Westerfield, Randolf W., Jordan Bradford D. Essentials of Corporate Finance. The Mc. Graw – Hill Companies, Inc., 1996. — 528p.

·…sort of vehicle for transmitting information – деякий засіб передачі інформації

^·…the business in question – фірма, про яку іде мова; дана фірма

Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Ксенафонта, Аристотеля, Платона, Катона, Варрона), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей.

Економічна наука як система знань про сутність економічних явищ і процесів почала складатися лише в ХУІ-ХУПст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру.

Основні етапи розвитку економічної науки

(з XVI – до кінця ХІХ ст.)

Меркантилізм (XVI – XVII ст.)

Фізіократи (XVII – XVIIIст.)

Класична політекономія (XVIII – XIXст.)

Марксизм (ХІХ – ХХ ст.) Маржиналізм (ХІХ ст.)

Визначне місце в історії політичної економії зайняло вчення меркантилістів. Виражаючи інтереси торгової буржуазії, це вчення було спрямоване проти феодалізму. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу,торгівлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Представники А.Монкретьє, Т.Манн, Д.Юм. Саме в цей час у праці.”Трактат політичної економії„ (1615р.) А.Монкретьє уперше застосував термін «політична економія».

На відміну від меркантилістів, фізіократи вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо у сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість,транспорт і торгівля - безплідні сфери, праця людей у цих сферах лише покриває витрати на іх існування і не прибуткова для суспільства. Представники:Ф.Кенне, А.Тюгро, В.Мірабо, Д.Норе.

Класична політекономія виникла з розвитком капіталізму. ЇЇ засновники У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, пропонують розкрити економічну природу багатства, капіталізму, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони запатентують трудову теорію вартості, а ринок розглядатимуть як саморегулюючу систему.

Засновники марксизму, або політичної економії і праці, були К.Маркс і Ф.Енгельс, які досліджували систему законів капіталістичного суспільства з позицій робочого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продукти праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Вони вперше для пізнання економічних процесів застосували метод матеріалістичної діалектики.

Маржиналізм (від англ. marginal - граничний) – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища на основі універсальної концепції використання граничних, крайніх величин, що характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв’язку зі зміною інших явищ. Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як «гранична корисність», «гранична продуктивність», «граничні витрати» та ін.. Представники: К.Менгер, Ф.Візер, У.Джеванс, Л.Вальрас.

Сучасні напрями економічної теорії:

Неокласицизм Кейсіанство Інституціоналізм Неокласичний

синтез

Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Засновники теорії: А.Маршал і А.Пігу. Послідовники – А.Мізес, Ф.Хайек, А.Фрідмен, А.Лаффер, Дж.Гідлер, Ф.Кейган. Концепції і школи неокласицизму: монетаризм, теорія економіки пропозиції, теорія раціональних очікувань та інші.

Кейнсіанство – одна з провіднихсучасних теорій, на противагу неокласикам, обґрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновники теорії – англ. економіст Дж. М. Кейнс. Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, П. Сраффа, А. Хенсен, Н. Калдор, Р. Лукас та ін.) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне зародження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.

Інституціоналізм. Представники: Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчел, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюардаль та ін. розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб′єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів. Об′єктами вивчення для них є «інститути», під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, менталітет, інстинкти людей та ін.

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д.Хікс, Дж. Б′юкенен, П. Самуельсон, Л.Клейн та ін.) обгрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів економічної теорії.

Розвиток економічної думки в Україні.

Формування економічної думки в Україні відбувалось тернистими шляхами і розцінювалось різними дослідниками у різні роки неоднозначно. Разом з тим в Україні ще в 20-ті роки і пізніше, в період політичної «відлиги» у 50-60-ті роки, був виконаний надзвичайно великий обсяг робіт по вивченню та висвітленню історії суспільно-економічної думки в Україні з кінця ХУІ до початку ХХ ст..

В останні роки, з набуттям Україною самостійності та незалежності до українських істориків-економістів приходить розуміння необхідності висвітлення реальної картини історії української економічної думки на засадах неупередженого аналізу із застосуванням методологічних досягнень сучасності. З рядом статей щодо цього виступили на сторінках української преси Л.Горкіна, Т.Дерев’янків, С.Злупко, Н.Петровська, В.Сікора.

Відміна кріпацтва була необхідною передумовою економічного розвитку України у ХУІІІ-ХІХст., адже до 1796 року чисельність кріпаків на Україні становила 55,5% населення. Одним з найбільш послідовних критиків кріпосництва був козак Андрій Алейніков. У своїх виступах він прямо вимагав скасування кріпосництва, що в ті часи ні до нього, ні після нього ніхто не робив.

Розкриваючи причини масової втечі селян, Алейніков пропонував, щоб «роботи на фабриці виконувались вільними людьми». Це мало важливе значення в умовах розпаду феодально-кріпосницького ладу і зародження капіталістичних відносин. Він рекомендував брати приклад з інших держав, де немає кріпосницьких відносин.

Таким чином, розклад феодально-кріпосницького ладу, початок формування капіталістичного укладу та масові виступи селянства і козаків справили безпосередній вплив на формування суспільно-економічної думки в тогочасній Україні, а основним питанням, навколо якого зосередилась ідеологічна боротьба, було селянське питання.

Реформа 1861 року поклала початок розвитку нових соціально-економічних відносин, а економічна думка того часу розвивалась навколо подальшого економічного і політичного розвитку країни. Ліквідація феодально-кріпосницької системи і перехід до нового способу виробництва пробудили до активного політичного життя широкі верстви населення і зокрема українську національну буржуазію.

Визначне місце у цьому процесі посідали «громади», які утворювалися в ряді міст України. Значний вплив на ідеологічний напрям громад мав щомісячний журнал «Основа», а також такі діячі, як М.Костомаров, П.Куліш, В.Білозерський, Т.Рильський, В.Антонович, пізніше М.Драгоманов та інші.

Повної єдності серед них, звичайно, не могло бути – частина виступала за часткові демократичні перетворення, друга, навпаки, стояла на реакційних позиціях.

В період скасування кріпосного права економісти основним девізом своєї економічної доктрини вважали:

Ø максимальний розвиток приватної ініціативи, вільної конкуренції;

Ø мінімальне втручання держави в економічне життя.

У другій половині ХІХ ст. розвиток економічної теорії в Україні відбувався у сфері впливу класичної школи політичної економії, західноєвропейських та російських соціалістичних вчень, у тому числі й марксизму.

На відміну від Заходу, в Україні ще в 90-х роках зберігається досить відчутний вплив концептуальних положень класичної школи, маргіналізм тільки починає формуватись у самостійний напрямок, надзвичайно популярною у наукових економічних колах залишається економічна теорія марксизму.

Одним з кращих спеціалістів з історії економічних вчень є М.Туган-Барановський, характеризуючи основні тенденції та напрямки розвитку економічної думки ХІХ ст., відзначав, що все більше увага економістів переноситься на соціальні явища, породжувані капіталізмом, на розв’язання питання «про причини стійкої бідності серед зростаючого багатства».

Саме при відповіді на це питання, вважав вчений, політична економія й розпалась на три основні напрямки, представлені:

по-перше, захисниками нерегульованого товарно-господарського ладу;

по-друге, виразниками ідей соціалізму як антиподу першого;

і, нарешті третього, який «прагне зберегти товарно-господарський лад, пом’якшивши у той же час, шляхом посилення державного втручання в інтересах слабких, різкість класових антагонізмів».

Головною залишається проблема капіталістичного розвитку в умовах напівкріпосницької самодержавної імперії. Це значною мірою пояснює той факт, що політична економія, представлена в Україні у 70-80-ті роки плеядою вчених, передусім – викладачами Київського, Харківського, Новоросійського університетів та інших вищих навчальних закладів, серед яких М.Бунге, М.Зібер, А.Антонович та багато інших, продовжували розвиватися на базі класичної школи та її пізніших відгалужень.

Посиленню уваги українських політекономів до соціального та історичного аспектів у трактуванні економічних явищ та законів значною мірю сприяв вплив економічної теорії марксизму. Особливо це виявилось у творчості таких видатних прихильників марксизму, якими були в Україні професор Київського університету Микола Іванович Зібер та професор Харківського університету Микола Миколайович Коссовський.

Характерною рисою розвитку політико-економічної думки в Україні в останній третині ХІХ ст. стає все більш відчутний відхід від канонів трудової теорії вартості класиків і разом з тим поглиблення критичного аналізу цієї теорії марксизмом. Негативну позицію стосовно трудової теорії вартості зайняв професор М.Бунге – фундатор всесвітньо відомої Київської психологічної школи.

Київська психологічна школа підготувала добрий грунт в Україні для сприйняття ідей маргіналізму, який на цей час склався на Заході у самостійну і надзвичайно впливову течію. І саме внесення ідей маргіналізму у науковий обіг одночасно з критичним переглядом теоретичних засад як класичної школи, так і німецької історичної, а також марксизму склало характерну особливість формування економічної думки на зламі століть.

У 1918 р. була створена Українська Академія Наук, в якій М.Туган-Барановський очолив соціально-економічний відділ. За його ініціативою в 1918р. був створений Інститут економічної кон’юнктури, який мав на меті проведення економічних досліджень закономірностей суспільного розвитку та вироблення рекомендацій для його соціально-економічного стимулювання.

Для післяжовтневого розвитку економічної теорії в Україні характерні ті ж риси, що і для загально радянської економічної думки. Політекономія перетворилась на описову науку, яка доводила правильність економічного курсу партії та уряду, господарські форми, суб’єктивно створювані ними, соціалістичними і єдино можливими. Тому політична економія соціалізму не тільки все далі відходила від свого предмета, а й поступово перепліталась з політикою.

Розквіт економічної думки в Україні прийшовся на 20-30 роки, а її занепад – на 30-60-ті, короткий період відродження – на 60-ті, і знову період відродження, що розпочинається у другій половині 80-х років.

У 20-30 роки українська економічна думка досягла значних наукових висот і за рівнем та напрямами досліджень знаходилась в авангарді світової економічної думки. Праці Є.Слуцького, К.Воблого, Р.Орженцького, М.Птухи та інших отримали світове визнання. Проте орієнтація владних структур на тоталітаризм поклала край розвитку економічної думки в Україні, перетворила її на складову радянської економічної теорії. З 30-х років змістом наукових досліджень стає доведення переваг економічної політики, що будується «класовим принципом», а самі дослідження пронизаються ідеями планування, директивності, централізму.

Особливе місце займала тоді критика «волобуєвщини» як прояву націоналістичних настроїв в економічній думці. М.Волобуєв у 1928 р. виступив на сторінках преси з ідеєю про переваги самостійного економічного розвитку України. Він вказував на те, що Україна володіє достатнім потенціалом, аби інтегрувати до світової господарської системи самостійно, за що був оголошений ворогом соціалізму і радянської держави.

Згодом були оголошені ворожими, буржуазними ідеї М.Туган-Барановського, Є.Слуцького та інших. З цього часу економічна думка України розвивається відповідно до соціального замовлення, знаходиться в ізоляції від світової економічної науки.

Її відродження починається разом із відродженням інших економічних наук в 60-х роках «політичної відлиги». Саме в цей час виходять з друку праці українських вчених І.Лукінова, Ю.Пахомової, В.Корнієнка та інших. В роботах цього періоду розробляються теоретичні засади впровадження господарського розрахунку, йдеться про місце та роль товарно-грошових відносин в економічному розвитку. Однак період піднесення змінюється періодом застою – коли одвічні проблеми політекономії соціалізму починають розглядатись в контексті «розвинутого соціалізму».

Але в цей період з’являється низка фундаментальних праць, в яких характеризуються проблеми розвитку економічного механізму, теоретично розробляється підхід до використання ринкових форм в умовах соціалізму.

На кінець 80-х – початок 90-х років починають формуватися засади сучасної концепції суспільного розвитку, з’являється ряд статей та публікацій в українській науковій пресі.

Повернення української економічної теорії в лоно світової економічної думки тільки розпочинається, її ставлення до процесів, що відбуваються, ще не визначене. Але вже тепер в економічній літературі панує плюралізм поглядів, який сприяє розвитку науки.

З огляду на це, в Україні існують передумови розвитку економічної теорії. Але такий процес має відбуватися на тлі переосмислення економічної спадщини та розвитку прогресивних економічних концепцій сучасності.

Рекомендована література та джерела для поглибленого вивчення теми:

1. Економічна теорія: Політекономія: підручник / За ред. В.Д.Базилевича. – К.,2007, с.13-36.

2. Мочерний С.В. Політекономія: підручник. – К.,2005, с.4-19.

3. Основи економічної теорії: Підручник: у 2 кн. /За ред.. Ю.В.Ніколенка. – К.,1998, 11-20.

4. Старостенко Г.Г. Політична економія: Навч. посібник. – К.,2006, с.7-24.

1.Питання для самоконтролю:

1.Що є предметом дослідження економічної теорії? Дайте визначення предмета економічної теорії та охарактеризуйте еволюцію його трактування.

2.Назвіть коло проблем, які вивчають економічна теорія, мікро- і макроекономіка.

3.Дайте визначення економічного закону. Назвіть основні види економічних законів.

4.Чим відрізняються економічні закони від законів природи?

5.Визначте місце економічної теорії у системі охорони здоров’я.

2.Скласти таблицю:

– структура загальної економічної теорії;

– основні методи економічної теорії;

– еволюція назви економічної науки;

– функції економічної теорії;

– основні напрямки сучасної економічної терії.

3. Перевір себе (тести)

1. У якій з відповідей найповніше і найглибше розкрито предмет економічної теорії?

А) Це наука, що вивчає виробничі відносини у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил;

В) Це наука, що вивчає закони, які управляють виробництвом і розподілом матеріальних благ;

С) це наука, що вивчає безмежність потреб суспільства;

D) це наука, що вивчає закони розвитку економічних систем;

Е) це наука, що вивчає організацію виробництва.

2. Економіка як наука почала оформлятися:

А) VI ст.;

B) X ст.;

С) XVII – XVIII ст.;

D) XVIII – XIXст.;

Е) XIX ст.

3. Термін „політекономія” вперше вжив:

А) О.Конт;

B) Антуан де Монкретьеєн;

C) К.Маркс;

D) Адам Сміт;

Е) Ф.Кене.

4. Про що йдеться: узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів:

А) закони економічної науки;

B) категорії економічної науки;

C) функції економічної науки;

D) принципи економічної науки;

E) методи економічної науки.

5. Економічна теорія не включає такі розділи:

A) мікроекономіка;

B) мезоекономіка;

С) макроекономіка;;

D) мегаекономіка;;

Е) спеціальні економічні теорії;

6.Обіг був об'єктом досліджень у?

А) представників буржуазної класичної політекономії;

B) К.Маркса;

С) А.Сміта;

D) меркантилістів;

Е) представників неокласицизму

7.Про що йдеться: пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня?

А) метод аналізу;

B) метод наукової абстракції;

C) метод індукції;

D) метод дедукції;

E) логічний метод.

8.Який тип економічних законів управляє народним господарством у межах окремої суспільно-економічної формації?

А) всезагальні економічні закони;

В) загальні економічні закони;

С) специфічні економічні закони;

D) закон зростання потреб;

Е) стадійні закони.

9. До якого типу законів належить основний економічний закон?

А) загальних;

В) всезагальних;

С) стадійних;

D) специфічних;

Е) правильної відповіді немає.

10).Меркантилісти виражали інтереси:

А) торгової буржуазії;

В) робітничого класу;

С) інтелігенції;

D) сільського населення;

Е) молоді.

11. Яких економічних законів не існує?

А) всезагагальних;

В) загальних;

С) тимчасових;

D) специфічних;

Е) стадійних.

12. Що НЕ входить в структуру загальної економічної теорії?

А) макроекономіка;

В) мікроекономіка;

С) мегаекономіка;

D) мезоекономіка;

Е) економічне моделювання.

13. В систему економічних наук НЕ входять:

А) політологія;

В) математичний аналіз;

С) історія економічних вчень;

D) мікроекономіка;

Е) неокласицизм.

14 Яка із шкіл економічної теорії була історично першою?

А) марксизм;

В) меркантилізм;

С) класична політекономія;

D) кейнсіанство;

Е) фізіократи.

Тема2: ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ І ВИРОБНИЦТВО.

ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА ТА ЇЇ ЗМІСТ.

Після вивчення теми ви будете знати: суть і структуру економічних потреб, сутність і зміст виробництва, структуру суспільного виробництва; суть і зміст економічної системи суспільства, типи економічних систем.

Основні терміни і поняття: економічні потреби, закон зростання потреб, фактори виробництва, економічні інтереси, економічна система суспільства, продуктивні сили і виробничі відносини, типи економічних систем.

Ключові питання:

1. Економічні потреби суспільства, їх суть і структура.

2. Сутність суспільного виробництва.

3. Галузь охорони здоров’я як структурний підрозділ суспільного виробництва.

4. Економічна система суспільства: суть і зміст.

5. Типи економічних систем.

1.Економічні потреби суспільства, їх суть і структура.

У політичній економії немає, можливо, жодного предмета, пояснення якого було б таким можливим, як потреби. Як би ви не обмежували їх коло, вони все ж таки залишатимуться в її межах і притому в тих межах, до яких, як до центру, тяжитимуть усі висновки науки.

Дата добавления: 2014-11-29