Рекреаційна галузь

Рекреаційні ресурси поділяють на такі типи: кліматичні, ланд­шафтні, водні та біологічні. До складу рекреаційних ресурсів належать також ресурси туристсько-екскурсійної діяльності (па­м'ятки природи, природні й архітектурні заповідники, пам'ят­ки історії, архітектури, культури тощо).

Нині потенціал рекреаційних ресурсів України використо­вується недостатньо. Із 9 млн га потенційно придатних ландшафтних ресурсів використовується для всіх видів відпочинку 1,7 млн. га, або 18,9%. Це забезпечує відпочинок упродовж літа тільки кожного п’ятого жителя України.

На базі рекреаційних ресурсів України функціонують будинки, пансіонати, бази відпочинку з загальною кількістю 434,4 тис. місць, дитячі табори - 467,7 тис. місць, установи туризму - 91 тис. місць. Крім того, в приміських зонах функціонує 330 установ одноденного відпочинку на 17,6 тис. місць. Рекреаційні установи України забезпечують відпочинок 17 млн чоловік на рік.

Сфери впливу галузі. Викликає занепокоєння екологічний стан багатьох діючих курортів, що пов'язано з веденням госпо­дарської діяльності на їхніх територіях без відповідного конт­ролю, а також екологічною ситуацією внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС та порушенням необхідного режиму зон санітарної охорони курортних ресурсів. Під екологічною загро­зою знаходяться Сакське та Чокракське родовища лікувальних грязей, мінеральні джерела курортів Любень Великий та Немирів, курортні зони міст Одеси та Ялти.

Природоохоронні заходи. З переходом України до ринко­вих відносин індустрія відпочинку на базі використання рекре­аційних ресурсів має стати важливою статтею національного при­бутку. Нині, за розрахунками Інституту економіки НАН, над­ходження від туристського обслуговування становить 0,9-1,1 % експортних доходів від зовнішньої торгівлі України.

Важливими напрямами подальшого використання рекре­аційних ресурсів країни є:

Ø зміцнення матеріально-технічної бази туризму і відпочинку за рахунок збільшення кількості місць у рекреаційних за­кладах якісного оновлення діючих установ відпочинку з метою підвищення комфорту проживання і розширення сфе­ри обслуговування;

Ø створення кількох вільних рекреаційних економічних зон із широким залученням коштів і технологій зарубіжних країн для поетапного входження рекреаційного потенціалу Украї­ни до світового ринку туристських послуг;

Ø розширення в Україні мережі національних природних пар­ків та ландшафтних регіональних парків, що забезпечить раціональне та екологічно безпечне використання рекреацій­них ресурсів.

Основними напрямами подальшого розвитку курортів ма­ють бути:

Ø цільове використання природних курортних ресурсів, їх ре­зервування та охорона з метою перспективного освоєння;

Ø дотримання екологічних і санітарно-гігієнічних стандартів якості курортних ресурсів при здійсненні курортної діяльності;

Ø збереження природного ландшафту, його естетичних якос­тей, охорона історичної та культурної спадщини на тери­торії курортів;

Ø створення нових курортів і подальший розвиток існуючих - за наявності наукового обґрунтування, проектної докумен­тації та екологічної і санітарно-гігієнічної експертизи.

Першочерговим завданням є проведення інвентаризації ку­рортних ресурсів та санаторно-курортних закладів, складання кадастру земель оздоровчого призначення, вивчення соціальних потреб у санаторному лікуванні та медичній реабілітації на основі аналізу стану здоров'я населення України.

Екологічна залежність галузі. Кліматичні умови України дозволяють організувати масовий літній відпочинок протягом 140-145 днів у північно-західних регіонах, 180-190 днів - у степовій зоні морського узбережжя, 220 днів - у південній час­тині Криму. Пляжно-купальний відпочинок становить від 100 днів у південно-західних районах до 130-145 днів у південних.

Для зимових видів відпочинку територія України менш спри­ятлива, крім району Карпат, де кліматичні умови забезпечують повноцінний відпочинок протягом 90-120 днів.

Площа рівнинних рекреаційних ландшафтів України становить 7 млн га, гірських та передгірних ландшафтів - понад 2 млн га. Особливе місце серед ландшафтних ресурсів займають морські пляжі, загальна довжина яких становить 1160 км, або 47% бере­гової смуги. Протяжність пляжів шириною 25 м і більше стано­вить 712 км. На морських пляжах України можна організувати відпочинок одночасно 4,1 млн чоловік, а ландшафтні рекреаційні ресурси усіх видів дозволяють одночасно оздоровлювати близько 48 млн чоловік, тобто майже все населення України.

Ресурси туристсько-екскурсійної діяльності розміщені по всій території України, але концентруються вони переважно в міс­тах і селищах з багатим історичним минулим та в межах рекре­аційних ландшафтів.

Рекреаційний потенціал України після аварії на Чорнобиль­ській АЕС значно зменшився. У поліській і лісостеповій (Київ­ська і Черкаська області) зонах та в передгір'ях Карпат (Черні­вецька область) радіоактивного забруднення зазнали ландшаф­ти і біологічні рекреаційні ресурси на площі 1,4 млн га.

Україна посідає одне з чільних місць у Європі за наявністю і унікальних курортних ресурсів та їх потенціалом. На її тери­торії виявлено понад 400 джерел лікувальних мінеральних вод (вуглекислих, радонових, сірководневих тощо), з яких лише 34 використовуються для бальнеолікування та промислового розливу.

Багата Україна й на поклади лікувальних торф'яних та му­лових грязей, які зосереджені в 104 родовищах. На 26 родови­щах грязі видобувають для лікувальних потреб.

Кліматичні умови та ландшафтні ресурси морського узбе­режжя Азово-Чорноморського басейну мають величезний ліку­вально-оздоровчий потенціал.

На базі курортних ресурсів у країні створено мережу з 513 санаторних закладів (санаторії майже 10 медичних профілів, пансіонати з лікуванням тощо), які розташовані на території 65 курортів. Для порівняння: в Італії діє 27 курортів, у США - 26, Франції - 28, Польщі - 29, Болгарії - 32.

Наявність розвинутої бази для санаторного лікування свід­чить про досить великі можливості не лише щодо оздоровлення населення України, а й для використання цього оздоровчого фонду на міжнародному рівні.

Екологодеструктивний вплив. Рекреаційна галузь народ­ного господарства є доволі новою для економіки України. Але при неефективному використанні рекреаційного потенціалу її розвиток може стати одним із суттєвих екологодеструктивних факторів. У таблиці 3.10 наведено умови, за яких галузь відпо­чинку може стати згубною для навколишнього середовища.

Таблиця 3.10

Приклади еколого деструктивного впливу рекреаційної галузі

I рівень	II рівень	III рівень
Безконтрольне використання ландшафтних, водних та біологічних ресурсів. Нецільове використання природних курортних ресурсів	Безконтрольна небезпечна господарська діяльність. Порушення необхідного режиму санітарної охорони курортних ресурсів. Недотримання екологічних і санітарно-гігієнічних стандартів якості курортних ресурсів	Забруднення водних, земельних ресурсів, атмосфери внаслідок використання послуг рекреаційної галузі (споживачі: населення)

Дата добавления: 2014-11-29