Людство перед лицем глобальних проблем

Глобальні трансформації сучасного світу. Тенденції до планетарної єдності людства. Больові точки сучасної цивілізації. Критерії глобальності проблем. Екологічний, демографічний кризи. Воєнна загроза – одна з найглобальніших загроз людству. Ознаки духовної кризи. Передумови подолання глобальної кризи. Діалог культур. Екуменізм. Ненасильство. Реальні кроки людства. Роль науки й техніки у вирішенні глобальних проблем сучасної цивілізації. ученого.

Основні поняття: “людство”, “наука”, “глобальні проблеми”, “прогностика”, “майбутнє”, “прогноз”, “передбачення”, “наукова парадигма”, “науково-технічна революція”, “науково-технічний прогрес”, “техніка”, “громадянська відповідальність”.

ПИТАННЯ ДО САМОКОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

1. Коли і чому в філософії появилась проблема буття? Парменідівське трактування буття.

2. Проблема буття в античності й середньовіччі. Субстанціалістський підхід.

3. Новий час: нові підходи до проблеми буття: субстантивізм і суб’єктивізм.

4. Доля проблеми буття в ХХ ст.

5. Буття і небуття – два можливих принципи філософствування.

6. Буття і світогляд. Відмова від античної традиції в розумінні буття, його філософські й соціокультурні наслідки.

7. Буття і матерія.

8. Матерія я її структура. Проблема руху, простору і часу.

9. Теорії самоорганізації і нелінійних процесів.

10. Еволюція теорії свідомості від античності до Нового часу.

11. Діалектико-матеріалістична концепція свідомості.

12. Свідоме й несвідоме.

13. Свідомість і його структура.

14. Суспільна свідомість: його рівні і форми.

15. Антропологічна парадигма в філософії та її еволюція від античності до Нового часу.

16. Філософський аспект антропогенезу.

17. Біологічне, соціальне й духовне в людині.

18. Діяльність як специфічна форма людського існування. Практика та її структура.

19. Свобода й необхідність у житті людини.

20. Воля і розум. Феномен творчості.

21. Ієрархія цінностей людського буття.

22. Індивід, особистість, індивідуальність.

23. Проблема відчуження у філософській антропології.

24. Буття людини в світі культури.

25. Проблема діалогу в міжособистісних комунікаціях. Суб’єкт-об’єктні відносини.

26. Основні етапи розробки проблем пізнання в історії філософії.

27. Знання і пізнання.

28. Структура, форми і функції практики в процесі пізнання.

29. Структура пізнання (повсякденно-практичне, художнє, ігрове, наукове).

30. Чуттєве й раціональне в процесі пізнання.

31. Абсолютна і відносна істина. Істина й брехня. Істина й омана.

32. Критерії істини.

33. Наука як система знань, як процес отримання знань і соціальний інститут.

34. Структура і рівні наукового пізнання.

35. Роль філософії в науковому пізнанні.

36. Проблема, гіпотеза і теорія. Функції наукової теорії.

37. Методи наукового пізнання.

38. Сенс і витоки наукових революцій.

39. Глобальні трансформації сучасності і феномен глобальних проблем. Їх критерії, типологія, шляхи розв’язання.

ЛІТЕРАТУРА ДО МОДУЛЯ IV

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. – М., 1997.
2. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. – М., 2000.
3. Бойченко І.В. Філософія історії. Навчальний посібник. – К., 2000.
4. Введение в философию: Учебник для вузов / Под ред. А.Т.Фролова. – В 2-х ч. – М., 1990.
5. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій. – К., 1997.
6. Ильин В.В. Теория познания. Введение. Общие проблемы. – М., 1994.
7. История философии в кратком изложении. – М., 1991.
8. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник для вузов. Изд. 2-е. – М., 1997.
9. Крапивенский С.Э. Социальная философия. – Волгоград, 1996.
10. Мир философии. Книга для чтения. – Ч. 1, 2. – М., 1991.
11. Ойзерман Т.И. Эмпирическое и теоретическое: различие, противоположность, единство // Вопросы философии. – 1985. – № 12. 1986. – № 2.

12. Потебня А. Мысль и язык. – К., 1993.

1. Современная западная философия. Словарь. – М., 1991.
2. Социальная философия. Учебное пособие для вузов / Под ред. В.Н. Лавриненко. – М., 1995.
3. Философия: Учебник / Под ред. В.Д. Губина и др. – М., 1997.
4. Філософія: Курс лекцій / І.В.Бичко та ін. – К., 1993.
5. Філософія: Навчальний посібник / За ред. І.Ф.Надольного. – К., 1997.
6. Філософія: Підручник / Г.А.Заїченко та ін. – К., 1995.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. – М., 1997.
2. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. – М., 2000.
3. Асмус В.Ф. Античная философия. – М., 1998.
4. Богомолов А.С. Античная философия. – М., 1976.
5. Бойченко І.В. Філософія історії. Навчальний посібник. – К., 2000.
6. Бэкон Ф. Новый органон. // Соч. в 2-х т. – М., 1978. – Т. 2.
7. Введение в философию: Учебник для вузов / Под ред. А.Т.Фролова. – В 2-х ч. – М., 1990.

8. Вернадский В. И. Украинский вопрос и русское общество // Дружба народов. – 1990. – № 3.

9. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. – М., 1988.

10. Винниченко В. Відродження нації: У 3 т. –К., 1990.

1. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій. – К., 1997.

12. Горский В.С. Философские идеи в культуре Киевской Руси. – К., 1988.

1. Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. – К., 1996.

14. Горський В.С. Нариси з історії філософської культури Київської Русі. – К., 1993.

1. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980.

16. Грушевський М. На порозі нової України. – К., 1991.

1. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М., 1991.
2. Декарт Р. Рассуждения о методе. // Избранные произведения в 2-х т. – М., 1989. – Т. 1. – С. 250 – 296.

19. Донцов Д. Націоналізм. – Лондон; Торонто. – 1986.

20. Драгоманов М. Вибране. – К., 1991.

21. Драч І.Ф., Кримський С.Б., Попович М.В. Григорій Сковорода. – К., 1984.

1. Железнова Н.А. Введение к “Правачанасаре” // Вопросы философии. – 2000. – № 9. – С. 127 – 133.

23. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К., 1992.

1. Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993.
2. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Западная философия ХХ века: Учеб. пособие. – М., 1998.
3. Ильин В.В. Теория познания. Введение. Общие проблемы. – М., 1994.
4. История философии в кратком изложении. – М., 1991.

28. Іваньо І.В. Філософія і стиль мислення Г.Сковороди. – К., 1983.

29. Історія філософії на Україні. – К., 1987. – Т. 1.

1. Історія філософії України. Підручник. – К., 1994.
2. Історія філософії України. Хрестоматія. – К., 1993.
3. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник для вузов. Изд. 2-е. – М., 1997.

33. Кистяковский Б. А. В защиту права (Интеллигенция и правосознание) // Вехи. Из глубины. – М., 1991.

34. Кістяківський Б. О. Проблеми і завдання соціально-наукового пізнання // Філос. і соціол. думка. – 1992. – № 1.

35. Кістяківський Б. О. Українці і російське суспільство // Філос. і соціол. думка. – 1992. – № 1.

36. Кониський Г. Філософські твори: У 2-х т. – К., 1990.

37. Костомаров М.И. Исторические монографии и исследования. – К., 1990.

38. Костомаров М.І. “Закон божий” (“Книги буття українського народу”). – К., 1991.

39. Костомаров М.І. Твори. У 2-х т. – К., 1990.

1. Крапивенский С.Э. Социальная философия. – Волгоград, 1996.

41. Куліш П. Твори. У 2-х т. – К., 1989.

1. Кундакунда. Правачанасара // Вопросы философии. – 2000. – № 9. – С. 134 – 150.

43. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. – Київ, Філадельфія, 1995.

1. Маркс К. Тезисы о Фейербахе // К.Маркс, Ф.Энгельс. Сочинения. – Т. 42.

45. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.

1. Мир философии. Книга для чтения. – Ч. 1, 2. – М., 1991.

47. Мірчук І. Християн Вольф та його школа на Україні // Філос. і соціол. думка. – 1993. – № 4.

48. Мірчук. І. Петро Лодій та його переклад «Elementa philosophie» Баумейстетера // Філос. і соціол. думка. – 1993. – № 4.

1. Ойзерман Т.И. Эмпирическое и теоретическое: различие, противоположность, единство // Вопросы философии. – 1985. – № 12. 1986. – № 2.

50. Оріховський-Роксолан С. Історична проза // Українська література XIV – XVI ст. – К., 1988.

51. Пашук А.І. Іван Вишенський – мислитель, борець. – Львів, 1990.

52. Потебня А. Мысль и язык. – К., 1993.

53. Почапский А. Развитие философской мысли на Украине. Первая половина ХІХ в. – Киев, 1984.

54. Прокопович Ф. Філософські твори: У 3-х т. – К., 1979-1981.

1. Рахманкулова Н.Ф. Ценности и возникновение национальной философской традиции (Индия и Китай) // Вестник Московского университета. Сер. 7. Философия. – 2000. – № 1. – С.19-35.

56. Розвиток філософської думки в Україні. – К., 1994.

1. Світогляд та духовна культура. – К., 1993.

58. Скакун О. Иван Франко. – М., 1987.

59. Сковорода Г.С. Повне зібр. творів: У 2-х т. – К., 1973.

60. Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки, матеріали. – К., 1992.

1. Современная западная философия. Словарь. – М., 1991.
2. Соколов В.В. Европейская философия XV – XVIII вв. – М., 1996.
3. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 1997.
4. Социальная философия. Учебное пособие для вузов / Под ред. В.Н. Лавриненко. – М., 1995.

65. Соціально-філософські ідеї Михайла Драгоманова. – К., 1995.

1. Философия: Учебник / Под ред. В.Д. Губина и др. – М., 1997.
2. Філософія: Курс лекцій / І.В.Бичко та ін. – К., 1993.
3. Філософія: Навчальний посібник / За ред. І.Ф.Надольного. – К., 1997.
4. Філософія: Підручник / Г.А.Заїченко та ін. – К., 1995.

70. Хвильовий М. Твори: У 2 т. - К., 1991. – Т. 2.

1. Хрестоматия по философии: Учеб. пособие / Под ред. А.А.Радугина. – М., 1998.

72. Чижевський Д. Нариси історії філософії України. – К., 1992.

73. Шевченко Т.Г. Повне зібр. творів: У 12 т. – К., 1989.

74. Юркевич П. Вибране. – К., 1993.

75. Юркевич П. Философские произведения. – М., 1990.

76. Яворський С. Філософські твори: У 3-х т. – К., 1993.

Критерії оцінювання знань студентів з курсу

„ФІЛОСОФІЯ”

Оцінка “відмінно” ставиться за роботу, у якій студент проявляє глибокі знання з курсу, усвідомлює важливість теоретичних знань у його професійній підготовці; виявляє здатність використовувати свої знання при виконанні різноманітних практичних (творчих) завдань, розв’язання виробничих ситуацій, які йому пропонуються. Головним для отримання оцінки “відмінно” є прояв творчої активності студента.

При цьому доповідь студента повинна базуватись на текстах першоджерел та дослідницької літератури. Повинен продемонструвати вільне володіння матеріалом теми заняття або модуля в цілому через відповіді на додаткові питання.

Окрім того у відповіді має бути відображена сама проблема, що породила ту чи іншу філософську думку, розкриті різні точки зору філософів на вирішення цієї проблеми. Необхідно також виявити актуальність цієї проблеми.

Для одержання оцінки „відмінно” по модулю в цілому студент повинен самостійно підготувати реферат.

Оцінка „відмінно” становить 4 бали за чотирибальною системою оцінювання.

Оцінка “добре” ставиться за роботу, у якій студент виявляє повні знання теоретичного матеріалу щодо питань, включених до курсу, уміння оперувати необхідними поняттями та їх визначеннями на аналітичному рівні; показує достатній рівень володіння методами наукового пізнання.

Відповідь повинна ґрунтуватись на текстах першоджерел та дослідницької літератури. Повинні даватись відповіді на додаткові питання. Необхідно розкрити актуальність теми, яка вивчається.

Оцінка „добре” по модулю в цілому передбачає підготовку реферату.

Оцінка „добре” становить 3 бали за чотирибальною системою оцінювання.

Оцінкою “задовільно ” оцінюється робота, у якій студент виявляє теоретичні знання з пропонованих питань на рівні репродуктивного відтворення, може використовувати знання при розв’язанні професійних завдань. Його відповідь ґрунтується лише на матеріалі навчальної літератури. Відповіді на додаткові питання відсутні.

Оцінка „задовільно” по модулю в цілому становить 2 бали за чотирибальною системою оцінювання.

Балом “незадовільно ” оцінюється робота, у якій студент виявляє поверхові знання з теорії, допускає помилки у визначенні понять, не вміє працювати з текстами, відчуває труднощі в практичному застосуванні знань в конкретних ситуаціях.

Оцінка „незадовільно” становить 0 балів.

Студент по кожному з модулів може отримати:

оцінку „ відмінно”, якщо набере від 84 до 100% від загальної кількості можливих балів;

оцінку „ добре”, якщо набере від 67 до 84% від загальної кількості можливих балів;

оцінку „задовільно ”, якщо набере від 50 до 67% від загальної кількості можливих балів;

оцінка „ незадовільно ” не передбачає отримання балів.

Дата добавления: 2014-12-27