Етика менеджменту 3 страница

Оптимальність системи управління характеризується рівнем застосу­вання сучасних економіко-математичних методів для розробки управлі­нських рішень, обґрунтованістю співвідношення централізації і децент­ралізації управління, керованістю підприємства та ін. Керованість підприє­мства або структурного підрозділу показує рівень забезпечення заданої організаційної стійкості підприємства (цеху, бригади) і своєчасність пере­ведення його з одного кількісного (якісного) стану в інший, що відповідає поставленій меті.

Коефіцієнт ефективності управління (К_еф) відображає ступінь викори­стання потенціальних можливостей підприємств (об'єднань):

Ф

К_еф =,

П

де Ф – фактичне валове виробництво продукції (валовий доход, при­буток);

П – потенційні можливості виробництва валової продукції (валового доходу, прибутку).

Ефективність організації управління можна оцінити за іншими загаль­ними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві:

а) коефіцієнтом якості використання управлінських робіт;

б) коефіцієнтом стабільності кадрів;

в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зрос­тання обсягу виробництва і витратами на управління.

Як часткові показники, що характеризують організацію праці управ­лінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робо­чого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнт умов праці і організації робочих місць та ін. На підставі зазначених коефіцієнтів визначають зведений ко­ефіцієнт рівня організації управлінської праці.

Для визначення ефективності удосконалення управління використо­вують і такі показники:

а) порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об'єк­та управління;

б) співвідношення витрат на удосконалення управління і на сам про­цес управління;

в) динаміку витрат на управління порівняно із загальними витратами виробництва.

На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників:

1) загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства – валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва тощо;

2) показники продуктивності управлінської праці – виробництво вало­вої продукції на одного управлінського працівника або на 1 людино-день, затрачений в управлінні, вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управ­ління, сума прибутку на 1 людино-день, затрачений в управлінні, тощо;

3) показники економічності апарату управління – питома вага персо­налу управління в загальній чисельності працюючих і загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції тощо.

Для визначення ефективності роботи кожного структурного підрозді­лу використовують дані про виконання конкретних завдань і рівень досяг­нення поставлених перед ними цілей.

Практичним результатом удосконалення системи управління може бути зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скоро­чення чисельності працівників апарату управління і підвищення продук­тивності праці. Проте не будь-яке вдосконалення управління призводить до зниження питомих витрат на управління. Оскільки управління є скла­довою виробничо-фінансової діяльності підприємств, то свідченням підви­щення його ефективності може бути зростання економічних показників господарювання при незмінних або навіть дещо зростаючих витратах на управління.

Діючі або запроектовані системи управління можна оцінити за такою формулою:

Е_В

Е_у =,

Е_А

де Е_B – ефективність виробництва, яку визначають як відношення фак­тичної маси прибутку до планової;

Е_А – економічність апарату управління, яку визначають як відношен­ня фактичної чисельності працівників апарату управління до норматив­ної.

Оцінюючи ефективність заходів удосконалення організації управлін­ня виробництвом, слід врахувати, що фактичний ефект від такого удосконалення значно вищий суми економії витрат на управління. Удосконален­ня системи управління не тільки призводить до підвищення продуктив­ності праці управлінського персоналу, а й сприяє кращій організації і підви­щенню результативності праці всіх працівників підприємства, зростанню виробітку, скороченню простоїв людей, техніки тощо. Крім того, підви­щується загальна культура виробництва і управління, зміцнюється дисцип­ліна праці, поліпшуються умови, за яких людина в повній мірі може роз­вивати свої здібності.

Ефективність окремих заходів, пов'язаних з раціоналізацією системи управління (зміна структури управління, норм управління і обслуговуван­ня, забезпеченості кваліфікованими кадрами тощо), можна оцінити за до­помогою факторного аналізу. При цьому треба обов'язково забезпечити елімінування впливу інших факторів на формування кінцевих результатів виробничо-фінансової діяльності підприємств (якість земель, забезпе­ченість основними фондами, робочою силою, характер спеціалізації тощо).

3. Методика розрахунку економічної ефективності управлінської праці

Оскільки процес управління виробництвом впливає на всю багатосто­ронню діяльність підприємства, то це дає можливість визначити вплив уп­равлінської праці на безліч показників виробничої діяльності. При цьому ефективність його зводиться до економії, одержуваної від впливу управлі­нського персоналу на виробничу діяльність підприємства, порівняної з витратами на управління.

Економічна ефективність управлінської праці (Е_п) (у розрахунку за рік) визначається за формулою:

Е_е

Е_п =,

B_y

де Е_е – економічний ефект;

В_y – сумарні річні витрати на управління.

Економічний ефект (Еу) представляє собою приведену за рік суму еко­номії на управлінську діяльність:

E_y = ∑E_i – E_н • B_y ,

де Е_і – економія і-го виду робіт;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності (0,15);

п – число виконуваних робіт, що дали економію.

Ефективність управлінської праці виражається показниками виробничої діяльності підприємства. Загальний вид формули буде таким:

,

де Еy_i – економічна ефективність управління по і-му показнику;

П_і – результат роботи підприємства по і-му показнику.

Управлінський персонал своєю діяльністю впливає на скорочення трудомісткості продукції, що випускається, підвищення ритмічності роботи, поліпшення матеріально-технічного постачання й обслуговування основного виробництва, оптимізацію техніко-економічного й оперативного планування. Тому економічну ефективність його можна визначити за формулою:

,

де Е_пр – економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок

зростання продуктивності праці;

П_П – продуктивність праці підприємства.

Управлінський персонал впливає і на зниження собівартості продукції, що випускається, особливо умовно-змінних витрат. Це можна виразити в такий спосіб:

,

де Е_узв – річна економічна ефективність за рахунок зниження умовно-

змінних витрат у собівартості;

– річна економія умовно-перемінних витрат.

_,

де Ем – економія від зниження матеріальних витрат;

Еп – економія палива й енергії на технологічні нестатки;

Езп – економія заробітної плати виробничих робітників;

Езб – економія від зменшення витрат від браку;

Енв – економія від зменшення невиробничих витрат;

Епо – економія витрат на підготовку й освоєння виробництва;

Еоб – економія витрат на утримання і експлуатацію обладнання.

Економічну ефективність управлінського персоналу варто оцінювати і за приростом прибутку:

,

де Е_пр – річна економія за рахунок приросту прибутку;

А₁, А₂ – річний обсяг реалізованої продукції відповідно до і після

раціоналізації робіт в управлінні;

С₁, С₂ – витрати на гривню реалізованої продукції відповідно до і

після раціоналізації робіт в управлінні;

П₁ – прибуток від реалізованої продукції до впровадження

раціоналізації робіт в управлінні.

Економію можна визначити й у самій сфері управління. Тут на неї впливають такі фактори, як зниження трудовитрат управлінського персоналу, умовне вивільнення працівників, скорочення втрат робочого часу.

Економічний ефект від зниження трудомісткості обробки інформації обчислюється за формулою:

,

де – економічний ефект від зниження трудомісткості;

Т₁,Т₂ – трудомісткість і-ї управлінської процедури (операції) до і після

раціоналізації робіт, людино-дні;

S – середня річна вартість людино-дня управлінського персоналу;

п – число процедур (операцій).

Поліпшення структури апарату управління підприємством, механізація й автоматизація – найважливіші напрямки в його роботі.

Ефективність у даному випадку розраховується в такий спосіб:

,

де Еч – економія витрат за рахунок умовного вивільнення працівників;

Ф₁, Ф₂ – фонд робочого часу в середньому на одного працюючого

відповідно до і після раціоналізації, год.;

Ч – чисельність працюючих до раціоналізації, чол.;

S¹ – середня річна заробітна плата одного працівника.

Економія від скорочення втрат робочого часу і непродуктивних витрат управлінського персоналу визначається за такою формулою:

Е_вч = (ВЧФ)S,

де Е_вч – економія за рахунок скорочення втрат робочого часу;

В – скорочені втрати і непродуктивні витрати часу протягом

робочого дня, год.;

Ч – чисельність працівників, що скоротили втрати і непродуктивні

витрати, чол.;

Ф – річний фонд робочого часу одного працівника управління, дні;

S – середня річна вартість однієї людино-години працівника

управління.

Як відомо, великого збитку виробництву завдає плинність кадрів. Діяльність управлінського персоналу повинна бути спрямована на створення оптимальних умов роботи, організацію праці, задоволення особистих потреб і створення нормального соціально-психологічного клімату в колективі.

Економія за рахунок зменшення плинності кадрів розраховується за формулою:

,

де Еп – економія за рахунок зменшення плинності кадрів;

К_ч1, К_ч2 – фактичний і очікуваний коефіцієнт плинності, %;

– середньорічний збиток підприємства від плинності кадрів.

(зниження продуктивності праці протягом двох тижнів у працівників, що вирішили звільнитися; низька продуктивність праці в знову прийнятих на роботу; витрати, пов’язані з навчанням і ін.).

Ефективність управлінської праці можна визначити і за такими показниками, як розмір виробленої продукції на одного працівника апарату управління і величина співвідношення витрат на виробництво і на управління.

,

де Е_уп – ефективність управлінського персоналу;

О_т.п. – річний обсяг товарної (валової) продукції;

Ч_у – середньоспискова чисельність управлінського персоналу, чол.

Ефективність витрат на управління:

,

де Еву – ефективність витрат на управління;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

Річні витрати на управління складаються з заробітної плати ІТП і службовців, витрат на матеріали, витрат на експлуатацію засобів оргтехніки й ЕОМ, накладних і одноразових витрат (придбання управлінської техніки й устаткування, фінансування оргпроектів тощо).

Загальні річні витрати на управління виробництвом:

Ву = В_п+Е_нВ_од,

де Ву – приведені сумарні витрати на управління;

В_п – річні поточні витрати;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності;

В_од – одноразові витрати.

Річні поточні витрати визначаємо за формулою:

Вп = Вм + Взп(1 + а),

де Вп – річні поточні витрати;

Вм – витрати нп матеріали для потреб управління;

Взп – витрати на заробітну плату управлінського персоналу;

а – коефіцієнт накладних і інших витрат.

Накладні витрати складаються з витрат на відрядження, утримання транспорту, впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій, охорону праці тощо.

Одноразові витрати (В_од) визначаються за формулою:

В_од = В_тех. + В_НДР ,

де В_тех. – сумарні витрати на техніку, що купується для управління;

В_НДР – витрати на проведення НДР, оргпроектування, розробку заходів щодо удосконалення роботи управління.

Як бачимо, економічну ефективність управлінської праці можна визначити стосовно кожного з великої кількості показників виробничої діяльності, але жоден з них не дозволяє оцінювати ефективність управління в цілому.

Як узагальнюючий критерій економічної ефективності підприємства може виступати функція обмеженого числа найважливіших показників.

Він може бути виражений у такому вигляді:

W = f (Пп · Ппр · Пуз · Пфзп)

де W – узагальнений критерій економічної ефективності фірми;

Пп;Ппр;Пуз;Пфзп – показники підприємства (приріст прибутку, продуктивність праці, умовно-змінні витрати, фонд заробітної плати).

Завдання для самоконтролю:

1. Обґрунтувати об’єктивність та необхідність здійснення змін в організаціях.

2. Напрями організаційних змін.

3. Сутність технології управління організаційними змінами.

4. Ефективність застосування моделі Грейнера в організації при здійсненні змін.

5. Які причини зумовлюють опір змінам в організації?

6. Сутність заходів, що спрямовані на подолання опору змінам в організації.

7. Технологія управління організаційним розвитком.

8. Складові організаційного розвитку та їх взаємозв’язок.

9. Охарактеризувати підходи до визначення ефективності менеджменту.

10. Охарактеризувати показники, які відображають організаційну ефективність системи менеджменту.

11. Вплив організаційних змін та розвитку на ефективність менеджменту.

ТЕСТИ 3 КУРСУ "ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ"

1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту

1. Що слід розуміти під терміном "управління" і де переважно він застосовується?

1. Термін "управління" застосовується переважно до діяльності людей в сфері економіки.

2. Термін "управління" є синонімом терміну "менеджмент", але він переважно застосовується до різних видів людської діяльності.

3. Термін "управління" не є синонімом терміну "менеджмент" і застосовується тільки до діяльності людей у сфері економіки.

4. Термін "управління" застосовується при визначенні системи заходів щодо координацїї діяльності людей.

2. Що слід розуміти під терміном "менеджмент"?

1. Термін "менеджмент" означає керування якоюсь системою.

2. Під терміном "менеджмент" розуміють управління якоюсь соціально-економічною системою (підприємством).

3. Термін "менеджмент" означає управління будь-чим.

4. Термін "менеджмент" означає постійно контролювати діяльність персоналу в організації.

3. Залежно від рівня управління виділяють менеджерів:

1. Вищого, середнього і найнижчого рівнів.

2. Вищого, середнього, нижчого і найнижчого рівнів.

3. Вищого і середнього рівнів.

4. Вищого і найнижчого рівнів.

4. Що означає термін "менеджмент" і з якої мови він походить?

1. 3 англійської мови і означає керувати, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратися з будь-якою проблемою.

2. 3 німецької мови і означає керувати, завідувати будь-чим.

3. 3 англійської мови і означає керувати, завідувати будь-чим.

4. 3 російської і означає завідувати будь-чим.

5. Що таке менеджмент з функціональних позицій?

1. Процес планування, організацїї, контролю, регулювання.

2. Процес планування, організації, мотивації, контролю, які необ­хідні для досягнення певної мети.

3. Процес планування, організації, мотивації.

4. Процес організації і контролю.

6. Що об'єднує суб'єкт та об'єкт управління?

1. Партнерство та однодумство.

2. Спільне місце їх діяльності.

3. Спільна мета діяльності.

4. Спільне бажання отримувати прибутки.

7. Визначіть, що таке об'єкт управління?

1. Людина чи група людей, якими управляють.

2. Апарат управління.

3. Люди, які займаються управлінням.

4. Люди, які виконують певні завдання.

8. Що означає термін "менеджер"?

1. Менеджер - це організатор колективу.

2. Менеджер - це керівник трудового колективу.

3. Менеджер - це керівник, який добре знає економіку.

4. Менеджер - це професійний керівник, який добре орієнтується в ринкових відносинах.

9. Хто такий підприємець?

1. Це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примно­ження багатства.

2. Це людина, яка ризикує своїм майном для створення чогось нового.

3. Це людина, яка завжди ризикує.

4. Це людина, яка створює матеріальні цінності.

10. Які основні підходи до управління існують в державах з розви­нутою ринковою економікою?

1. Системний підхід.

2. Процесний підхід.

3. Системний та ситуаційний підходи.

4. Процесний, системний та ситуаційний підходи.

11. Що таке процесний підхід до управління?

1. Сукупність безперервних взаємопов'язаних дій, які вико­нуються в певній послідовності.

2. Сукупність безперервних операцій і процедур.

3. Безперервне виконання операцій і процедур.

4. Безперервне виконання планових завдань.

12. Що таке системний підхід до управління?

1. Сукупність взаємопов'язаних елементів (частин).

2. Сукупність взаємопов'язаних елементів (частин), які, постійно взаємодіючи, визначають характер організації.

3. Сукупність взаємодіючих частин в організації.

4. Сукупність суб'єкта і об'єкта управління.

13. Що таке ситуаційний підхід до управління?

1. Підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій з метою досягнення певних цілей організації.

2. Підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій.

3. Прийоми менеджменту для вирішення тих чи інших постав­лених завдань.

4. Прийоми для досягнення цілей організації.

14. Що слід розуміти під терміном "менеджмент"?

1. Термін "менеджмент" означає керувати якоюсь системою.

2. Під терміном "менеджмент" розуміють управління якоюсь економічною системою.

3. Термін "менеджмент" походить від англійського "manage" і означає керувати, управляти, завідувати, стояти на чолі.

4. Під терміном "менеджмент" розуміють завідувати та керувати якоюсь системою.

15. Що є складовим елементом управління?

1. Маркетинг.

2. Менеджмент.

3. Економічні процеси.

4. Соціально-економічні процеси.

16. Що слід розуміти під терміном управління?

1. Здійснення цілеспрямованого впливу на певний об'єкт з ме­тою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин.

2. Робота, що пов'язана з переробкою інформації.

3. Керівництво людьми.

4. Керівництво людьми і технікою.

1 7. Що є об 'єктом вивчення менеджменту?

1. Окремі підрозділи організацій.

2. Фінансові процеси.

3. Матеріальні процеси.

4. Організації та процеси, що в них здійснюються.

2. Історія розвитку менеджменту

18. Школа наукового управління отримала свій розвиток у:

1. 1885-1920 рр.

2. 1900-1950 рр.

3. 1930-1950 рр.

4. 1950-1988 рр.

19. "Батьком " школи наукового управління вважається:

1. А Файоль.

2. Е.Мейо.

3. Ф.Тейлор.

4. М.Фоллет.

20. Важливим внеском "школи наукового управління" у практику управління було:

1. Створення універсальних принципів управління.

2. Перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми.

3. Систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення персоналом у підвищенні його про­дуктивності праці.

4. Застосування в управлінні математики, статистики тощо.

21. Адміністративна (класична) школа управління отримала свій розвиток у:

1. 1900-1950 рр.

2. 1885-1920 рр.

3. 1930-1950 рр.

4. 1950-1988 рр.

22. Найвідомішим представником адміністративної (класичної) школи управління є:

1. Ф. Тейлор.

2. А. Файоль.

3. Е.Мейо.

4. М. Фоллет.

23. Засновниками школи людських стосунків вважаються:

1. М. Фоллет та А.Файоль.

2. А. Файоль та Г. Гант.

3. М. Фоллет та Е. Мейо.

4. Ф. Тейлор та А. Файоль.

24. Вітчизняні фахівці в галузі менеджменту вважають, що на різних етапах розвитку управлінської науки в Україні вагомий внесок у неї зробили такі українські вчені:

1. К. Воблій, М. Зібер.

2. Коропецький, В. Бандера.

3. Т. Войнаровський, Г. Цехановський.

4. М. Драгоманов, І. Вернадський, М. Туган-Барановський, М. Вольський.

25. Фахівці в галузі менеджменту вважають, що управління існує:

1. З того часу, коли з'явилися перші організації.

2. З того часу, коли з'явилися гроші.

3. З того часу, коли утворился Київська Русь.

4. З того часу, коли виникла потреба у розподілі функцій управління.

26. Школа людських стосунків в управлінні отримала свій розвиток у:

1. 1930-1950 рр.

2. 1900-1950 рр.

3. 1885-1920 рр.

4. 1950-1988 рр.

27. Найвідомішими представниками "Школи людських стосунків" в управлінні є:

1. А. Файоль, А. Маслоу.

2. М.Фоллет, Е.Мейо.

3. Ф.Тейлор, Г.Емерсон.

4. Г.Форд, Лі Яккока.

28. Важливим внеском "Школи людських стосунків" у практику управління було:

1. Перенесення центру ваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми.

2. Створення універсальних принципів управління.

3. Систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності і обсягів виробництва.

4. Застосування в управлінні математики, статистики та ін.

29. Науковий (або кількісний) підхід до управління отримав розвиток у наступні роки:

1. 1930-1950 рр.

2. 1900-1950 рр.

3. 1950-1988 рр.

4. 1885-1920 рр.

30. Інтерес до управління як науки з 'явився:

1. На почату XVIII ст.

2. На початку XV ст.

3. В кінці XIV ст.

4. На початку XX ст.

31. Як слід розуміти ситуацію у менеджменті організації?

1. Конкретний набір обставин, які впливають на організацію у даний час.

2. Набір певних обставин.

3. Набір проблем у даний час.

4. Обставини, які не дозволяють ефективно здійснювати певний вид діяльності.

32. Які три підходи до управління отримали найбільше розповсюдження, починаючи з кінця 50-х років XX століття:

1. Процесний, змістовний, мотиваційний підходи.

2. Системний, мотиваційний, поведінський підходи.

3. Ситуаційний, поведінський, змістовний підходи.

4. Процесний, системний, ситуаційний підходи.

33. Якщо управління розглядається не як серія розрізнених дій, а як єдиний процес впливу на організацію, то ми маємо справу з:

1. Системним підходом.

2. Ситуаційним підходом.

3. Процесним підходом.

4. Поведінським підходом.

34. Якщо управління розглядає всі процеси і явища у вигляді цілісної системи, що має нові якості і функції, які відсутні у елементів, що її складають, то ми маємо справу з:

1. Поведінським підходом.

2. Процесним підходом.

3. Ситуаційним підходом.

4. Системним підходом.

35. Підхід, який вимагає прийняття оптимального рішення, що залежить від співвідношення взаємодіючих факторів - це:

1. Ситуаційний підхід.

2. Системний підхід.

3. Процесний підхід.

4. Поведінський підхід.

36. Школа наукового управління найчастіше пов'язана з науковими роботами:

1. Д. Мак-Грегора.

2. Е.Мейо.

3. Р. Лайкерта.

4. Ф. Тейлора.

37. На чому базується системний підхід до управління?

1. На використанні теорії систем.

2. На використанні принципів менеджменту.

3. На використанні закономірностей управління.

4. На використанні сучасних методів менеджменту.

38. Коли почав формуватися менеджмент як галузь управлінських знань?

1. У першій половині XVIII ст.

2. У першій половині XVI ст.

3. У другій половині XVIII ст.

4. У другій половині XV ст.

39. Коли з'явилися перші друковані роботи, в яких була зроблена спроба наукового узагальнення менеджменту?

1. В кінці ХІХ-ХХ ст.

2. На початку XX ст.

3. На початку XIX ст.

4. В кінці XVIII ст.

40. Хто переважно стояв на чолі перших організацій у давніх державах світу?

1. Царі і королі.

2. Губернатори і воєводи.

3. Воєводи і королі.

4. Царі, королі, воєводи, губернатори.

41. Де, на думку вітчизняних і зарубіжних фахівців з ме­неджменту, формувалася практика управління організаціями?

1. В Шумері, Македонії, Римі, Київській Русі.

2. В Київській Русі.

3. В Римі і Шумері.

4. В Шумері та Македонії.

3. Закони, закономірності та принципи менеджменту

42. На чому базуються принципи менеджменту?

1. На законах, які діють в Україні.

2. На законах розвитку суспільства і закономірностях управління.

Дата добавления: 2014-12-25