Громадські рухи та суспільно-політичні організації в політичному житті суспільства

Важливими елементами політичної структури суспільства є гро­мадські рухи, суспільно-політичні організації та політичні партії. Характерною рисою сучасного демократичного суспільства є на­явність значної кількості різноманітних соціальних та соціально-політичних суб'єктів, які в широкому розумінні можна назвати громадськими (соціальними) організаціями та рухами.

В політологічній та соціологічній літературі немає однознач­ної інтерпретації поняття "громадська організація", існують певні розходження в їх типологізації.

Поява, сутність та функції громадських організацій пов'я­зані із становленням громадянського суспільства, тому гро­мадські організації, як правило, трактуються як добровільні об'єднання людей, що утворюються для досягнення спільних цілей. За своїм характером, структурою, функціонуванням гро­мадські організації аналогічні соціальним групам та спільнос­тям. У зв'язку з цим їх визначення нерідко подається через ці поняття. Наприклад, громадська організація — це велика соц­іальна група, сформована для досягнення певних цілей.

Загальновизнано, що громадські організації утворюються за ініціативою самих індивідів, на основі спільності їхніх інтересів і цілей для їх успішної реалізації в процесі спільної діяль­ності. Ці організації, з одного боку, дають людині змогу досягти соціально стійкого становища і захищеності, а з другого — це спосіб впливу інститутів громадянського суспільства на держа­ву, механізм вияву суспільної влади.

Громадські організації — це добровільні об'єднання гро­мадян, що створюються жителями тієї чи іншої місцевості, країни чи декількох країн на основі спільних, в тому числі і політичних, інтересів та для реалізації спільних для членів цієї організації цілей. Громадські організації сприяють роз­витку політичної, соціальної та трудової активності і самодіяль­ності своїх членів та діють відповідно до цілей і завдань, закріп­лених у їхніх статутах.

За функціональними ознаками громадські організації (а також рухи) розглядаються в двох аспектах.

По-перше, з погляду тих функцій які вони виконують щодо системи влади в державі. Це, як правило, негативне ставлення, тобто функція опанування, і позитивне ставлення, тобто функція підтримки й співробітництва з існуючою державною владою.

По-друге, з погляду тих функцій, які вони виконують щодосвоїх членів. Головним чином, це функції захисту, допомоги, моральної підтримки і т.п.

Можлива різна типологія громадських організацій. За ана­логією до соціальних груп їх можна поділити на неформальні та формальні. В соціології ці організації можуть мати різні назви. Наприклад, неформальна група — добровільна асоціа­ція, група за інтересами тощо, формальна — професіональна, бюрократична і т.п.

Громадські організації можна класифікувати й за характе­ром інтересів, тобто за цілями та цінностями (соціально-пол­ітичні, екологічні, релігійні і т.п.), правовим статусом (легальні та нелегальні), видами діяльності (науково-технічні, спортивно-оздоровчі, культурно-просвітницькі і т.п.).

Однак далеко не всі громадські організації є структурни­ми елементами політичної системи суспільства, а лише ті, що мають серед своїх цілей і політичні, тобто — громадсько-пол­ітичні організації. Наприклад, в Україні громадсько-політич­ними організаціями є "Меморіал", "Вибір" і т.п., а громадськи­ми — товариства філателістів, собаководів, нумізматів і т.п.

Громадські рухи в сучасній науковій літературі з точки зору їх формування, функціонування, типології багато в чому роз­глядаються за аналогією з громадськими організаціями. В широкому розумінні громадські рухи можуть охоплювати гло­бальні процеси, наприклад, національно-визвольні рухи, а у вузь­кому розумінні — це соціальна організація, що немає конститу­ційного оформлення, або як предтеча соціальної організації, тоб­то сукупність групових дій.

Громадські рухи, на відміну від громадських організацій, створюються, як правило, для досягнення певної стратегічної мети і після її реалізації або трансформуються в більш стійкі та складні форми організації (громадсько-політичну організа­цію чи політичну партію), або розпадаються.

Специфічно відмітною рисою громадських рухів визнаєть­ся те, що це форма колективних дій, яка має характер грома­дянської ініціативи, а також спосіб соціальної солідарності, соціальної мобілізації громадян, боротьби за утвердження певних соціальних цінностей в суспільстві через вплив на гро­мадську думку (особистим прикладом та пропагандою), тобто такий спосіб соціальної зміни, який неможливий через діяльність інститутів державної влади.

Громадські рухи характеризують спільні цілі діяльності, відсутність чіткої організаційної структури та однорідності соціально-політичних і світоглядних позицій та поглядів у індивідів і груп, що входять до руху.

За цілями, видами діяльності типологія громадських рухів близька до типології громадських організацій. Нерідко гро­мадські рухи поділяють на громадські (ті, які функціонують у межах громадянського суспільства) та громадсько-політичні (які в різних формах беруть участь у політичній боротьбі, впливають на структури державної влади та її соціальну базу).

Можлива різна класифікація громадських рухів сучасного суспільства. Наприклад, доволі цікаву класифікацію пропонує англійський соціолог С.Гіденс, який виділяє чотири основні типи громадських рухів.

1. Трансформативні (спрямовані на радикальні зміни в суспільстві).

2. Реформативні (орієнтуються на перетворення певних сфер суспільного життя).

3. Рух порятунку (допомога бідним і переважно релігійні течії).

4. Альтернативні (їхня головна мета — змінити самих індивідів, що входять до цього руху).

Дата добавления: 2015-03-29