І. Одиничний вибір

Розробка сценаріїв розвитку подій (основні етапи). Методи розробки сценаріїв (метод посилань, метод системи діаграм, метод критичних полів (the critical site method), метод «заголовків газет», метод «логіки можливого розвитку», матриця перехресного впливу подій).

Основні методи прогнозування, що використовуються в стратегічному плануванні (методи екстраполяції, експертні методи, методи моделювання).

Функції прогнозування в системі стратегічного управління. Зв’язок прогнозів з цілями та стратегіями підприємства.

25. Роль, значення, сутність і місце мети у стратегічному управлінні.

26. Місія як генеральна мета підприємства.

27. Сутність і визначення цілей управління, основні вимоги до цілей.

28. Критерії класифікації та класифікаційні групи цілей.

29. «Дерево цілей» підприємства: поняття та методи його побудови.

30. Сутність стратегії. Фактори, що найбільш суттєво впливають на зміст стратегії.

31. «Стратегічний набір» як система стратегій, визначення «стратегічного набору» підприємства, вимоги до «стратегічного набору».

32. Загальна характеристика складових «стратегічного набору».

33. Основні види загальних стратегій організації.

34. Загальноконкурентні стратегії. Підхід М. Портера до визначення загальноконкурентних стратегій.

35. Продуктово-товарні стратегії. Методи обґрунтування, аналіз та планування «портфеля підприємства».

36. Ресурсні стратегії. Критичний аналіз методів обґрунтування.

37. Функціональні стратегії. Сутність, методи обґрунтування та формування загальної стратегії «управління організацією».

38. Комплексні стратегії підприємства: специфіка «стратегічного набору» комплексних стратегій.

39. Фундаментальні елементи та етапи стратегічного планування.

40. Принципи та переваги стратегічного планування на підприємстві.

41. Система стратегічного планування на підприємстві: бар’єри та методи їх подолання.

42. Система стратегічних планів, проектів та програм і вимоги до них.

43. Загальні та відмінні характеристики стратегічних планів і програм (проектів) підприємства.

44. Елементи стратегічного планування, які використовувалися на підприємствах України.

45. Бізнес-план як стратегічний план розвитку підприємства.

46. Сутність стратегічного управління. Необхідність переходу підприємств до стратегічного управління як реакція на зміни зовнішнього середовища.

47. Взаємозв’язок стратегічного й оперативного управління, управлінської стратегічної інфраструктури й організаційної культури.

48. Елементи стратегічного управління, які застосовуються на підприємствах України.

49. Переваги й обмеження стратегічного управління в Україні та на зарубіжних підприємствах.

50. Архетипи організаційних структур управління (лінійно-функціо­нальні, дивізіональні, матричні, множинні).

51. Особливості реакції ОСУ різних типів на зміни у середовищі функціонування організації.

52. Взаємозв’язок «стратегія—структура»: підходи Г. Саймона і
Г. Мінцберга.

53. Порівняльна характеристика «традиційних» та стратегічних ОСУ.

54. Місце, роль штаб-квартири і СГЦ в організаційних структурах стратегічного управління.

55. Типи і відмінності реакції організаційних структур управління на зміни в зовнішньому середовищі (виробнича, конкурентна, інноваційна, підприємницька, адміністративна).

56. Використання моделі «7S» МсКіnсеy для аналізу та проектування стратегічних ОСУ.

57. Огляд теорій організаційного проектування (класична, «людських відносин», «прийняття рішень», «теорії ймовірності» та ін). Методи формування базових організаційних структур (аналогій, нормативний, структурування цілей і задач, на базі аналізу інформаційних систем, моделювання).

58. Основні етапи формування ОСУ стратегічного типу. Ознаки неадекватної вимогам стратегічного управління ОСУ.

59. Формування стратегічних господарських центрів (СГЦ) як реакція на зміни внутрішнього організаційного середовища.

60. Формування координаційних центрів між СГЦ (структура і порядок їх формування).

61. Основні характеристики фінансово-економічного забезпечення (ФЕЗ) стратегічного управління.

62. Варіанти структури системи ФЕЗ стратегічного управління.

63. Роль «центрів відповідальності» у ФЕЗ стратегічного уп­равління.

64. Залежність ФЕЗ від змісту функціональних і ресурсних стратегій «фінанси».

65. Економічна стратегія організацій як основа побудови ФЕЗ стратегічного управління.

66. Основні характеристики соціально-психологічного забезпечення (СПЗ) стратегічного управління.

67. Організаційна культура як об’єкт впливу СПЗ стратегічного управління.

68. Критичний аналіз методів управління організаційними змі­нами (примус, адаптація, криза, управління опором: формування «стартового майданчика», досягнення «атмосфери підтримки», використання влади й адміністративного впливу, роз’яснення і переконання, заохочення і залучення до процесу змін).

69. Сутність і методи формування «стратегічної поведінки». Різні варіанти проведення змін у системі «стратегія—структура—поведінка» (за І. Ансоффом), їх переваги і вади.

70. Вимоги до керівника-стратега та заходи щодо формування його якостей.

71. Особливості мотивації в системі СПЗ стратегічного управління.

72. Види інформаційних потреб, їх виявлення та задоволення в системі стратегічного управління.

73. Поняття стратегічної інформації. Джерела стратегічної інформації та методи її отримання (преса, монографічна література, радіо, телебачення, ділова розвідка, конференції, ярмарки, виставки та ін.).

74. Формування бази стратегічних даних.

75. Сутність стратегічного контролю. Об’єкти та вимоги до обліку і контролю в стратегічному управлінні.

76. Стратегічний контроль та його вплив на коригування стратегічних планів.

Зразок екзаменаційного білета
з курсу «Стратегічне управління»
для студентів бакалаврату
та слухачів магістерських програм

Теоретичні питання

1. Критерії класифікації та класифікаційні групи цілей.

2. Продуктово-товарні стратегії. Методи обґрунтування, аналіз та планування «портфеля підприємства».

3. Основні етапи формування ОСУ стратегічного типу. Ознаки неадекватної вимогам стратегічного управління ОСУ.

Тестові завдання

1. «Стратегічний фокус» — це:

а) пріоритетний напрямок розвитку підприємства;

б) метод варіантних розрахунків з урахуванням обмежень;

в) метод побудови структури.

2. Стратегія адаптації до середовища розробляється як спосіб впливу на:

а) залежні від діяльності підприємства фактори;

б) незалежні від діяльності підприємства фактори;

в) постачальників і споживачів.

3. Мета, яка містить якісні характеристики, а кількісні — не простежуються, є:

а) формалізованою;

б) неструктурованою;

в) слабоструктурованою.

4. Авторами моделі «сфери діяльності організації» є:

а) Дж. Томпсон, У. Ділл;

б) П. Лоуренс, Дж. Лорш;

в) Вільямсон, Фрідмен;

г) Дж. Гелбрейт, Л. Буржуа.

5. «Стратегічна прогалина» характеризує:

а) різницю між необхідними для розвитку параметрами та можливими результатами, які можуть бути досягнутими при збереженні сформованих тенденцій ринків, що обслуговуються підприємством;

б) інтервальні значення в параметрах виробленої продукції;

в) різницю в розумінні тенденцій розвитку підприємства керівниками та акціонерами.

6. При виборі продуктово-товарної стратегії враховують:

а) тільки ринкові характеристики СЗГ;

б) тільки виробничі характеристики продукції, що планується до випуску;

в) ринкові та виробничі характеристики продукції, що планується до випуску.

7. У регіоні України обсяг виробництва цукру за рік становив 0,5 млн т, залишки товарних запасів на складах — 70 000 т, експорт — 0,1 млн т, імпорт цукру склав 90 000 т. Зниження товарних запасів за рік становило 50 000 т.

Місткість ринку цукру в даному регіоні становить:

а) 0,5 млн т;

б) 590 тис. т;

в) 510 тис. т;

г) 560 тис. т.

8. Методи побудови стратегії: планування, підприємницький підхід, «навчання на досвіді» — були охарактеризовані:

а) Дж. Стейнером;

б) Сайардом;

в) Г. Мінцбергом;

г) І. Ансоффом.

9. В умовах дефіциту часу та при загрозі існуванню організації найчастіше використовується такий метод впровадження змін:

а) примус;

б) керування опором;

в) криза;

г) адаптація.

10. Основним недоліком методу впровадження змін «керування опором» є:

а) значний опір змінам;

б) повільне отримання результатів;

в) складність, ризик невдачі.

Дата добавления: 2015-03-31