Залежно від активності людини та участі волі в діяльності уяви її поділяють на мимовільну та довільну. 11 страница

1. Види уяви.

Діяльність уяви може бути охарактеризована залежно від участі в цьому процесі спеціальної вольової регуляції, від характеру діяльності людини та змісту створюваних образів.

При класифікації видів уяви виходять з 2-ох основних характеристик: ступінь прояву вольових зусиль і ступінь активності, або усвідомленості.

Мимовільна (пасивна) – це уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події. Нові образи при цьому виникають під впливом малоусвідомлених або неусвідомлених потреб. Ненавмисна пасивна уява спостерігається при ослабленні діяльності свідомості, її розладах, в напівдрімотному стані, уві сні тощо (це сновидіння, галюцинації, марення, стани «бездумного відпочинку»).

Але потреба в мимовільному створенні образів постійно актуалізується різними видами діяльності, в які включається особистість. У процесі спілкування співрозмовники уявляють собі ситуації, події, що є предметом обговорювання, читаючи художню чи історичну літературу; людина мимоволі стає спостерігачем реальних картин, що народжуються в її голові під впливом прочитаного.

Мимовільне виникнення уявлень тісно пов’язане з почуттями людини, які є потужнимгенератором яскравих образів уяви тоді, коли людина перебуває у тривозі перед невизначеністю очікуваних подій чи, навпаки, переживає емоційне піднесення перед участю в урочистих подіях, що мають життєво важливе для неї значення. Переживаючи страх, тривогу за близьких, людина подумки малює образи небезпечних ситуацій, а готуючись до приємної події – уявляє атмосферу доброзичливості, пошани з боку колег, присутніх.

Одним з «продуктів» мимовільного виникнення образів уяви є сновидіння. У стані сну, коли свідомий контроль за психічною діяльністю відсутній, сліди від різноманітних вражень, що зберігаються в мозку, легко розгальмовуються й утворюють поєднання, що характеризуються неприродністю та невизначеністю. Іноді причиною сну є бурхливі події, що відбулися за день (сон сниться на ту ж тему, протягом цих подій).

Продуктом хворої психіки є галюцинації – продукт ненавмисної уяви, коли образи фантазії набувають риси реальності. У психічнохворого вони конкурують з тим, що він дійсно сприймає. Галюцинації з'являються при різних психічних захворюваннях, під впливом сильних переживань – відчуття туги, страху, нав'язливих думок.

Марення – фантазії, мрії людини, що малюють в її уяві приємні, бажані картини майбутнього. Це пасивна, але навмисна уява, це мрії, не пов'язані з волею, направленою на їх виконання.

Люди марять про щось приємне, радісне, причому в мареннях виразно видно зв'язок фантазії з потребами і бажаннями.

Процес уяви може бути довільним, коли він спрямовується спеціальною метою створити образ певного об’єкта,можливої ситуації, уявити чи передбачити сценарій розвитку подій.

Довільна або активна уява – це процес навмисної побудови образів у зв'язку зі свідомо поставленою метою в тій або іншій діяльності. Цей вид уяви виникає в ранньому віці і найбільший розвиток отримує в дитячих іграх, в яких діти беруть на себе різні ролі (льотчика, шофера, вчителя тощо).

Здійснення довільної уяви у процесі пізнання зумовлене потребою свідомої регуляції побудови образу відповідно до завдання та характеру виконуваної діяльності. Довільне створення образів спостерігається переважно у творчій діяльності людини.

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на творчу та репродуктивну.

Репродуктивна (відтворювальна) уява – це процес створення людиною образів нових об’єктів на основі їх словесного опису чи графічного зображення. Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява творча, а в інженера, який за словесним описом або кресленням створює образ цієї машини – репродуктивна.

Суть відтворювальної уяви в тому, що людина відтворює те, що сама безпосередньо не сприймає, але про що їй повідомляють інші люди (мовою, кресленнями, схемами, знаками і ін.). Людина як би розшифровує сигнали, символи, знаки. Наприклад, інженер, розглядаючи креслення (систему ліній на листі), відновлює образ машини, яка «зашифрована» умовними позначеннями.

Ця уява розгортається на основі сприйнятої знакової системи: словесної, числової, графічної, нотної і ін. Відтворюючи, людина наповнює знакову систему наявними в її розпорядженні знаннями. Якість відтворення того, що закладене в знаковій системі, залежить від: 1) початкової інформації, на основі якої розгортається відтворення; 2) суми і якості знань людини, широта яких дозволяє людині витягувати з пам'яті потрібну інформацію і бачити за знаками те, що вклав в них автор; 3) наявність установки – с ильні емоційні стани негативної і позитивної спрямованості заважають відтворенню, і тоді людина не в змозі зібратися з думками, зосередитися, ясно відтворити зміст тексту, графічних знаків.

Репродуктивна уява грає важливу роль в житті людини, бо дозволяє обмінюватися досвідом, оволодіти знаннями і досягненнями інших людей. Будь-який глядач, читач або слухач повинні володіти достатньо розвиненою відтворюючою уявою, щоб побачити і відчути те, що хотів передати і виразити художник, письменник.

Репродуктивна уява відіграє важливу роль у процесі спілкування людей. Мовний опис явищ завжди потребує від людини створення відповідних образів. Репродуктивна уява необхідна при читанні художньої літератури, при роботі з навчальними підручниками з географії, біології, анатомії тощо.

Процес репродуктивної уяви тісно пов'язаний з мисленням людини та ї пам'яттю.

Творча уява – це самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних продуктах діяльності. Ці образи створюються без опори на готовий опис або умовне зображення. Творча уява активізується там, де людина відкриває щось нове, знаходить нові способи праці, створює нові, оригінальні, цінні для суспільства матеріальні та духовні продукти.

Розрізняють об'єктивно і суб'єктивно нове. Об'єктивно нове – образи, ідеї, що не існують в даний момент ні в матеріалізованому, ні в ідеальному вигляді. Це нове не повторює що вже існує, воно оригінальне.

Суб'єктивно нове – нове для даної людини, яке може повторювати що існує, але про це людина не знає. Вона відкриває це для себе як оригінальне, неповторне і вважає його невідомим для інших.

Творча уява протікає як аналіз і синтез накопичених людиною знань. При цьому елементи, з яких будується образ, займають інше положення в порівнянні з тим, яке вони займали раніше. У новому поєднанні елементів і виникає новий образ. Результат творчої уяви може бути матеріалізований, тобто на його основі людиною створюється річ, предмет, але образ може залишитися на рівні ідеального змісту, його реалізувати на практиці неможливо. Творча уява тісно пов'язана з пам'яттю, оскільки у всіх випадках її прояву людина використовує свій попередній досвід.

Роль творчої уяви величезна: за її допомогою створюються нові оригінальні витвори, яких ніколи не було.

Особливою формою уяви є мрія, яка завжди спрямована на майбутнє, на перспективи життя і діяльності конкретної людини, конкретної особи. Мрія дозволяє намічати майбутнє і організовувати свою поведінку для його здійснення.

Мрія – образ бажаного майбутнього; це такий процес уяви, який завжди направлений не просто в майбутнє, а в бажане майбутнє.

Суть її полягає в самостійному створенні нових образів, при цьому мрія має ряд істотних відмінностей від творчої уяви: 1) в мрії людина завжди створює образ бажаного, а в образах творчих не завжди утілюються бажання їх творця; 2) мрія – це процес уяви, не включений в творчу діяльність, тобто що не дає негайно і безпосередньо об'єктивного продукту у вигляді художнього твору, наукового відкриття, технічного винаходу тощо.

Розрізняють декілька підтипів даного виду уяви: 1) мрія як активний, довільний, свідомий процес, коли людина будує плани відносно майбутнього і в своїй мрії визначає шляхи досягнення задуманого; 2) мрія як заміщення діяльності – такі мрії залишаються тільки мріями, і в результаті ряду невдач людина відмовляється від виконання своїх планів.

Мрія не дає негайного об'єктивного продукту діяльності, але є поштовхом до діяльності. До образів мрії відносяться ідеали людини – образи, що слугують зразками життя, поведінки, відносин, діяльності. Ідеал – це образ, в якому представлені найбільш цінні, значущі для даної людини риси і властивості особистості. У образі-ідеалі виражається тенденція розвитку особистості.

Ще один вид творчої уяви – фантазія– в ній майбутнє не зв'язується безпосередньо з сьогоденням. До образів фантазії відносять казково-фантастичні і науково-фантастичні образи. У фантазії представлені об'єкти і явища, яких в природі немає. Її автори не бачать шляхів досягнення того, що малює ним їх уява.

Продукти творчої уяви, їх багатство та суспільна значущість безпосередньо залежать від знань і життєвого досвіду особистості, її ставлення до діяльності, її соціальної позиції тощо. Важливу роль у творчій уяві відіграє мова, яка є засобом усвідомлення творчого задуму та інструментом аналітико-синтетичної діяльності.

Творча і репродуктивна уява тісно взаємопов’язані, постійно взаємодіють і переходять одна в одну. Цей зв’язок виявляється, з одного боку, у тому, що творча уява завжди базується на репродуктивній, містить її елементи. З іншого боку, складні форми репродуктивної уяви містять елементи творчої. Наприклад, у діяльності актора втілення сценічного образу є результатом діяльності творчої і водночас репродуктивної уяви.

Залежно від змісту діяльності й характеру праці уява поділяється на художню, технічну, наукову та ін.

Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та ін.) образи, надзвичайно яскраві й детальні. Так, І. Рєпін, малюючи картину “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, писав, що голова обертом іде від їхнього гумору та галасу.

Мрії можуть бути пустопорожніми, безплідними, тоді вони дезорієнтують людину, позбавляють її бачення реальних життєвих перспектив, штовхають на шлях примарного задоволення власних мрійницьких уподобань, роблять її нездатною протистояти негараздам реального буття.

1. Прийоми створення образів уяви.

Створення людиною образів нових об’єктів зумовлене потребами її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають перед нею, активізуються певні сліди попередніх вражень і утворюються нові комбінації асоціативних зв’язків. Цей процес набуває різної складності залежно від мети, змісту та попереднього досвіду людини.

Створення образів уяви проходить 2 основні етапи: 1) своєрідне розчленовування вражень, або наявних уявлень, на складові частини – характеризується аналізом отриманих від реальності вражень або сформованих в результаті попереднього досвіду уявлень, в ході якого відбувається абстрагування об'єкту – він представляється ізольованим від інших об'єктів, при цьому відбувається абстрагування частин об'єкту; 2) з абстрагованими образами проводяться операції, які можуть бути охарактеризовані як синтез, який полягає в подальшому перетворенні образів 2–х основних типів: а) ці образи можуть бути поставлені в нові поєднання і зв'язки; б) цим образам може бути доданий абсолютно новий сенс. Ці операції складають суть синтезуючої діяльності уяви, причому форми, в яких вона здійснюється, багатообразні.

У образах, що виникають в уяві, завжди є риси вже відомих людині образів. Але в новому образі вони перетворені, змінені, сполучені в незвичайні поєднання. Суть уяви полягає в здатності помічати і виділяти в предметах і явищах специфічні ознаки і властивості і переносити їх на інші предмети.

Виділяють декілька прийомів уяви.

Комбінування – поєднання окремих елементів різних образів предметів в нових, більш менш незвичайних комбінаціях. Комбінування – це творчий синтез, а не проста сума вже відомих елементів, це процес істотного перетворення елементів, з яких будується новий образ. Наприклад, у А.С. Пушкіна: «У лукоморья дуб зеленый, златая цепь на дубе том …».

Найелементарніша форма синтезування нових образів – окремий випадок комбінування – аглютинація (від лат. aglutinare – склеювання) – спосіб створення нового образа шляхом зєднання, склеювання абсолютно різних об'єктів або їх властивостей, частин з різних об’єктів. Наприклад, казкові образи русалки — напівжінки, напівриби, кентавра — напівчоловіка, напівконя; у технічній творчості — тролейбуса — сполучення властивостей трамваю та автомобіля, танка-амфібії –поєднує властивості танка і човна.

Процеси, що лежать в основі аглютинації, різноманітні. Їх поділяють на 2 основні групи: 1) процеси, пов'язані з недостатністю критичності, або аналітичного сприйняття; 2) процеси довільні, тобто контрольовані свідомістю, пов'язані з розумовими узагальненнями. Образ кентавра, мабуть, виник, коли в умовах недостатньої видимості людина, що скаче на коні, сприймалася як якась небачена тварина. В той же час образ крилатої людини, скоріше виник свідомо, оскільки символізує ідею швидкого і легкого пересування по повітрю і конкретизований в чуттєвому образі.

Аглютинація може здійснюватися і за допомогою включення вже відомих образів в новий контекст. В цьому випадку між уявленнями встановлюються нові зв'язки, завдяки яким вся сукупність образів набуває нового значення. Як правило, при включенні уявлень в новий контекст цьому процесу передує певна ідея або мета. Цей процес повністю контрольований, якщо тільки це не сновидіння. При включенні вже відомих образів в новий контекст людина добивається відповідності між окремими уявленнями і цілісним контекстом. Тому весь процес із самого початку підпорядкований певним осмисленим зв'язкам.

Гіперболізація – перебільшення (применшення) якої–небудь властивості, якості, особливостей, явища та процесу ( розповсюджується на весь об'єкт, на всю ситуацію). Збільшення уявляємого предмета, його частин, кількості частин. Широко використовується в казках, народній творчості (Хлопчик-з-пальчик, Дюймовочка, трьоглавий змій-Горинич), коли герої наділяються надприродною силою (Котигорошко, богатирі) і здійснюють подвиги;

Найбільш істотними способами переробки уявлень в образи уяви, що йдуть по шляху узагальнення істотних ознак, є схематизація і акцентування.

Схематизація – сгладжування відмінностей предметів та виявлення рис схожості між ними; спрощене, скорочене уявлення пропредмет, явище тощо. Схематизіція як прийом уяви полягає в тому, щоб мисленнєво виключити певні якості і властивості обєктів, що дозволяє виокремити в них головне, суттєве. При схематизації уявлення, з яких конструюється образ фантазії, зливаються. При цьому відмінності уходять на другий план, а на перший висуваються риси схожості. Наприклад, художники досягають худ. виразності в зображенні обєкта, коли усувають з нього лишні і другорядні деталі, які заважають відобразити найбільш характерне, що властиве цим предметам. Схематизація одночасно удаляє зображення від дійсності і приближує його до реальності, або знімає з нього випадкові наслоювання, зовнішні покрови.

Схематизація може виникати з наступних причин: 1) в результаті неповного, поверхневого сприйняття об'єкту. При цьому уявлення схематизуються випадковим чином, причому в них іноді виділяються другорядні деталі, випадково виявлені при сприйнятті предмету. В результаті виникають спотворення, які призводять до створення образів уяви, які викривлено відображають дійсність. Таке явище часто зустрічається у дітей; 2) забування яких-небудь неістотних деталей або частин. При цьому в уявленні на передній план виступають істотні деталі і риси. При цьому уявлення втрачає індивідуальність і стає більш узагальненим; 3) свідоме відвернення від неістотних, або другорядних, сторін об'єкту – людина свідомо направляє свою увагу на істотні, на її думку, риси і властивості об'єкту і в результаті зводить уявлення до певної схеми.

Нові образи можуть створюватися за допомогою акцентування або наголошування – прийом навмисного підкреслення тих або інших рис, посилення в об’єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на тлі інших. Наприклад, образ великана. Цей спосіб лежить в основі створення карикатур і дружніх шаржів (розумний – дуже високий лоб, недолік розуму - низький). Малюючи дружній шарж чи карикатуру, художник знаходить у характері чи зовнішності людини щось неповторне, притаманне тільки їй і наголошує на цьому художніми засобами.

Наступний прийомом створення нових образів є аналогія – с уть його в тому, що створюваний новий образ схожий на реально існуючий об’єкт, але в ньому проектується принципово нова модель явища чи факту. На принципі аналогії базується нова галузь інженерної справи — біоніка, яка виокремлює деякі властивості живих організмів, що стають з асадовими стосовно конструювання нових технічних систем. Так було створено багато різних приладів – локатор, “електронне око” тощо.

Типізація (прийом літературної уяви) – виділення суттєвого, що повторюється в однорідних явищах та втіленняйого в конкретному образі. Це найскладніший спосіб утворення образів уяви, що потребує тривалої творчої роботи. Художник створює попередні ескізи, письменник — варіанти твору.

Художник створює попередні ескізи, письменник — варіанти твору. Так, при малюванні картини “З’явлення Христа народові” художник О. Іванов зробив близько 200 ескізів.

О.M.Горький писав, що талановитими можна рахувати тих літераторів, які добре володіють прийомами спостереження, порівняння, відбору найбільш характерних особливостей людей і включення «уяви» цих особливостей в одну особу.

Перебіг творчого процесу пов’язаний з виникненням багатьох асоціацій, актуалізація яких підпорядковується меті, потребам і мотивам, які домінують в актах творчості.

Велику роль у створенні образів уяви відіграє практична діяльність. Доки створений образ існує тільки “у голові”, він не завжди зрозумілий до кінця, а втілення його у малюнку, моделі, перевіряє його реальність.

Засадовою стосовно створення образів уяви є взаємодія 2-ох сигнальних систем. Співвідношення чуттєвого і мовного, образу та слова набирає різного характеру в різних видах уяви залежно від конкретного змісту діяльності, в яку включається створення образів.

1. Індивідуальні особливості уяви. Уява і творчість.

Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистості, від психічного життя людини взагалі. Особлива роль у створенні образів уяви належить інтересам, потребам, світогляду особистості, що становлять її духовний світ. З діяльністю уяви пов’язане формування низки морально-психологічних якостей особистості — гуманності, чуйності, почуття обов’язку тощо. Проявити чуйність може людина, яка, знаючи життя та особливості характеру іншої людини, здатна уявити її душевний стан у певний момент.

У силі та яскравості образів уяви виявляються типологічні особливості ВНД. Уява - один з показників, за якими І.П.Павлов відносив людей до художнього чи розумового типу. Художник має справу з образами (зоровим, руховим, слуховим тощо), що свідчить про домінуючу роль у його діяльності першої сигнальної системи,образного відображення світу. Отже, уява не лише впливає на перебіг психічного життя людини, а й зумовлює формування її важливих особистісних якостей.

Розвинена і яскраво виражена уява виявляється у ряді істотних якостей людини, до яких перш за все відноситься натхненність, при якій уява включена у всю пізнавальну діяльність, а відношення людини до інших людей, до життя емоційно підведено.

Тимчасовий стан натхненності, викликаний особливими обставинами, можна спостерігати у багатьох людей. Такий скороминучий стан не дає підстав вважати людину натхненною натурою. Під натхненністю як рисою особистості розуміється її загальна позиція, яка дозволяє людині піднятися вище за буденні турботи і жити повноцінним, цілеспрямованим і внутрішньо змістовним життям в звичайних повсякденних умовах.

Рисою, протилежною натхненності, є прозаїчність. Прозаїчність натури виражається у відсутності високих ідеалів, у прикованості інтересів і потреб до повсякденних дрібниць життя. У такої людини все життя йде в площині буденних турбот, і якщо у неї і спостерігається прояв натхненності, то це тільки спалахи, які лише підкреслюють типову для неї прозаїчність.

Натхненність як риса особистості може своєрідно проявитися в романтичному складі людини або її поетичній натурі. Романтик – це перш за все оптиміст, який сміливо дивиться в майбутнє і йде назустріч ньому, в ім'я якого він згоден і внутрішньо готовий переносити труднощі, небезпеку. Він сміливо береться за справу ради радісного життя людей.

Романтик – натура діяльна, вольова. Це людина, у якої ідеї утілюються у життя через безпосередню участь у великих і малих справах, у які романтики вкладають всі свої сили і енергію. Психологічно для романтизму властивий прямий зв'язок уяви з вольовою сферою, з мужнім і стійким характером, з високою ідейністю намірів і вчинків.

Поетична натура характеризується єдністю високих почуттів і уяви, що виявляється в особливо чуйному і глибокому художньому сприйнятті творів мистецтва, природи і життя у всіх її багатообразних проявах. За наявності схильності і здатностей до творчої діяльності з поетичної натури розвивається тип художника як творця естетичних цінностей.

Уява у людей розвинена по-різному, і вона по-різному виявляється їх діяльності і суспільному житті. Індивідуальні особливості уяви визначаються: 1) ступенем легкості і трудності, з якою людині взагалі дається уява; 2) характеристикою самого створюваного образу: безглуздість або оригінальна знахідка рішення; 3) у якій області яскравіше, швидше відбувається створення нових образів (особистісна спрямованість).

Люди розрізняються за ступенем розвитку уяви і за типом образів, якими вони оперують найчастіше.

Ступінь розвитку уяви характеризується яскравістю образів і глибиною, з якою переробляються дані минулого досвіду, а також новизною і усвідомленістю результатів цієї переробки. Сила і жвавість уяви легко оцінюється, коли продуктом уяви є неправдоподібні і химерні образи, наприклад у авторів чарівних казок. Слабкий розвиток уяви виражається в низькому рівні переробки уявлень. Слабка уява спричиняє ускладнення в рішенні розумових завдань, які вимагають уміння наочно уявити собі конкретну ситуацію. При недостатньому рівні розвитку уяви неможливе багате і різностороннє в емоційному плані життя.

Найвиразніше люди розрізняються за ступенем яскравості образів уяви. На одному полюсі знаходяться люди з дуже високими показниками яскравості образів уяви, а на іншому полюсі - люди з украй блідими уявленнями. Як правило, високий рівень розвитку уяви зустрічається у людей, що займаються творчою працею - письменників, художників, музикантів, вчених.

Істотні відмінності між людьми виявляються відносно характеру домінуючого типу уяви. Найчастіше зустрічаються люди з переважанням зорових, слухових або рухових образів уяви. Але є люди, у яких відмічається високий розвиток всіх або більшості типів уяви, такі люди можуть бути віднесені до так званого змішаного типу.

Дата добавления: 2015-04-24