Становлення суспільного дошкільного виховання в роки УНР (1917-1919 рр.)

Становлення суспільного дошкільного виховання в роки УНР (1917-1919 рр.).

У складі створеного Центральною Радою ще в серпні 1917 р. Генерального секретарства народної освіти був відділ позашкільної освіти і дошкільного виховання. Суспільне дошкільне виховання фактично увійшло до державної системи освіти, що мало велике значення для його розвитку в подальші роки. Очолила цей відділ Софія Русова, відома українська громадська діячка, педагог.

С.Русова всіляко підтримувала Генерального секретаря освіти Івана Стешенка, який з усією рішучістю втілював гасло — «українізація народної освіти, всіх шкіл, всіх освітніх організацій». Цю лінію С.Русова проводила і в дошкільному вихованні. У найкоротший термін вона розробила концепцію українського національного дитячого садка, яку виклала потім у праці «Дошкільне виховання» (1918 р.). Ця концепція у своїй основі була гуманістичною, демократичною і співзвучною напрямам прогресивної вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки.

1918 р. у підготовленому проекті офіційного документа «Регламент дитячих садків» зазначалося, що «всі діти від трьох літ мають ходити до дитячого садка або захистку», які мають бути «скрізь безплатні і організовуватись на кошти земського і міського самоврядування». Тобто планувалося, що суспільне дошкільне виховання стане обов'язковим і безплатним, і на досягнення цієї мети мають спрямовуватися зусилля департаменту.

Ухвала 1919 р. Радою Міністрів УНР Закону «Про надання прав державної служби співробітникам позашкільної освіти і дошкільного виховання». За ним різні категорії дошкільних працівників (завідувачі відділів, інструктори різних рівнів, керівники дошкільних закладів) прирівнювалися до відповідних категорій працівників початкової, середньої і вищої школи. Для кожної категорії визначався освітній рівень. Отже, нетривалий у часі період існування УНР ознаменувався значними успіхами в розвитку суспільного дошкільного виховання: воно увійшло у державну освітню систему, було здійснено низку заходів для його подальшого поширення, розроблено теоретичні засади створення українського національного дитячого садка.

Перші дитсадки в Україні були започатковані наприкінці XIX ст. з ініціативи й на кошти приватних осіб та педагогічних товариств. Дитсадки в Україні, як і всі інші навчально- виховні заклади, були російськомовними, далекими від української культури, духовного життя українського народу за змістом виховання і навчання.

У складі створеного Центральною Радою ще в серпні 1917 р. Генерального секретарства народної освіти (з 8 січня 1918р. — Міністерство народної освіти) був відділ позашкільної освіти і дошкільного виховання. Суспільне дошкільне виховання фактично увійшло до державної системи освіти, що мало велике значення для його розвитку в подальші роки.

Очолила цей відділ Софія Русова, відома українська громадська діячка, педагог. Ще в 1871 році вона разом зі своєю сестрою відкрила один з перших в Україні приватних дитячих садків. Софія Русова була серед провідних викладачів Фребелівського педагогічного інституту, де з 191 1 року читала курс дошкільної педагогіки. Всі заходи, здійснені в ці роки в Україні для поширення суспільного дошкільного виховання і підготовки для нього педагогічних кадрів, пов'язані з її ім'ям. У найкоротший термін вона розробила концепцію українського національного дитячого садка, яку виклала потім у праці «Дошкільне виховання» (1918 р.). Ця концепція у своїй основі була глибоко гуманістичною, демократичною і співзвучною напрямам прогресивної вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки.

Відділ (департамент) з позашкільної та дошкільної освіти і дошкільного виховання на нараді в січні 1918 р. вніс пропозицію «підняти питання про загальне обов'язкове дошкільне виховання дітей і провести це законодавчим порядком», що фактично і було зроблено. У підготовленому проекті офіційного документа «Регламент дитячих садків» зазначалося, що «всі діти від трьох літ мають ходити до дитячого садка або захистку», які мають бути «скрізь безплатні і організовуватись на кошти земського і міського самоврядування». Тобто планувалося, що суспільне дошкільне виховання стане обов'язковим і безплатним, і на досягнення цієї мети мають спрямовуватися зусилля департаменту.

Ще одним кроком в оформленні суспільного дошкільного виховання як рівноправної ланки в системі народної освіти стала ухвала на початку 1919 р. Радою Міністрів УНР Закону «Про надання прав державної служби співробітникам позашкільної освіти і дошкільного виховання». За ним різні категорії дошкільних працівників (завідувачі відділів, інструктори різних рівнів, керівники дошкільних закладів) прирівнювалися до відповідних категорій працівників початкової, середньої і вищої школи. Для кожної категорії визначався освітній ценз. Цей закон був прийнятий на прохання департаменту позашкільної освіти і дошкільного виховання, який, обґрунтовуючи своє подання, зазначив, що серед учителів середніх і початкових шкіл є чимало охо чих піти у дошкільне виховання, але їх стримує відсутність пільг, якими користуються вчителі державної служби. Отже, урядова ухвала мала сприяти залученню до роботи з дошкільнятами нових людей.

Продовжував функціонувати відкритий 1907 р. в Києві Фребелівський педагогічний інститут. У квітні 1917 р. при ньому були організовані курси з підготовки фахівців для роботи в українських і єврейських яслах, дитячих садках, притулках. Восени 1917 р. в Інституті поряд з російськими відкрилося й українське відділення, яке очолила Софія Русова. У книзі «Мої спомини» вона писала: «...Одною з перших моїх акцій було українізувати Фребелівський інститут». Софію Русову обрали товаришем (заступником) директора. Інститут готував свідомі українські кадри для українського за духом, формою і змістом дитячого садка.

Був українізований і другий навчальний заклад, що готував працівників для дошкільних закладів — школа нянь-фребелічок Київського товариства народних дитячих садків. Після проголошення УНР народи, які населяли Україну, дістали змогу вільно розвивати свою культуру, освіту. Значних успіхів у створенні національних дитячих садків досягла єврейська педагогічна громадськість. Софія Русова писала: «...коли український уряд дав євреям повну волю національної освіти, найкращі дитячі садки, які мені довелося бачити і в Києві, і в Кам'янці, були єврейські». Функціонували окремі курси з підготовки дошкільних працівників для єврейських садків, єврейська група діяла і на вищезгаданих курсах при Фребелівському інституті.

Отже, нетривалий у часі період існування УНР ознаменувався значними успіхами в розвитку суспільного дошкільного виховання: воно увійшло у державну освітню систему, було здійснено низку заходів для його подальшого поширення, розроблено теоретичні засади створення українського національного дитячого садка.

Дата добавления: 2015-05-08