КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Теорія і практика дошкільного виховання С.Ф.Русової
С. Ф. Русова, у своїй роботі «Теорія і практика дошкільного виховання» визначила тривалість «предметових» занять з дітьми (25 – 30 хв.), але не вказує, для дітей якого віку необхідно проводити заняття такої тривалості. Предметними заняттями вона вважала такі, матеріалом для яких є жива й нежива природа. Головним завданням занять учена вважала не отримання дітьми знань, а розвиток мовлення, уміння логічно й послідовно мислити. Кожне заняття науковець бачила як таке, що складається з трьох «психологічних моментів: 1) зовнішнє ознайомлення з предметом, його апперцепція – сприймання нових явищ і зв’язок їх із старими сприйманнями; 2) асоціація з іншими подібними; 3) виділення з усіх інших як нове ясне придбання» [3, с. 246]. Далі вчена наводить приклад ознайомлення дітей з живим об’єктом – зайчиком (вік дітей не вказується). Ознайомлення з об’єктом відбувається таким чином: діти його розглядають, визначають частини тіла, особливості, знаходять схожість зі знайомими тваринами і відмінність. З’ясовують його корисність для людей і чим він шкідливий; спосіб пристосування до життя, пов’язуючи з будовою тіла; чим харчується. Цінною порадою педагога є: після розглядання живого об’єкта залишати його на деякий час у куточку живої природи, надаючи дітям можливість спостерігати за твариною, доглядати, а потім випускати на волю, кожного разу пояснюючи, що вони повинні жити на волі. І як обов’язкове – введення художнього слова про тварину, яка вивчається (віршик, загадка). Чудовим засобом роботи з дітьми, що пропонує С. Ф. Русова, і який використовується в роботі сучасних ДНЗ, є складання оповідання чи казки за серією картин про тварину, яка вивчається (як
останній етап роботи з ознайомлення з певною твариною чи пташкою, чи будь- з-ким), виконання колективного малюнку за змістом оповідання. Для розвитку в дітей мислення, пам’яті, уявлення вчена рекомендувала використовувати в роботі з дітьми ще й такі засоби: складання короткого оповідання за заданими декількома словами; завершення казки, розпочатої вихователем; складання декількох речень за 2 – 3 словами. Проте, вже з дітьми п’ятирічного віку рекомендували виконувати такі вправи на розвиток уяви, уміння фантазувати: придумати, на що схожі хмари, на що схожий розлитий по воді віск, розлита на папері чорнильна пляма і т. ін. Робота над оповіданням розпочиналася з вибору оповідання; надалі – підготовка педагога до розповіді оповідання; і насамкінець – розповідь оповідання. Щодо першої вимоги – кожен педагог на початку року повинен дібрати серію оповідань для роботи з дітьми. Оповідання повинні відповідати віку дітей, бути високохудожніми, персонажі – знайомими дітям, зміст повинен був містити в собі виконання певних рухів. Підготовка вихователя до розповідання оповідання полягала в тому, щоб при попередньому ознайомленні з твором вихователь звернув увагу на незрозумілі дітям слова й подумав, якими їх можна замінити словами, замість того, щоб подумати, як пояснити незрозумілі слова й збагатити, а потім активізувати словник дітей. Справедливо вимагалося від вихователя під час розповідання змінювати інтонацію, тембр голосу, використовувати міміку, жести, показуючи своє ставлення до персонажів, «бо справді кожне оповідання є одне маленьке зернятко морального виховання, посіяне в молоді чулі серця; із цього зернятка має викохатися почуття симпатії, любові» [3, с. 244]. Третя вимога щодо розповідання оповідання справедливо вказує на важливість бачити дітям
обличчя вихователя, його очі, які є найвиразнішими на обличчі й передають дітям ставлення вихователя до героїв. Крім того, дивлячись в очі дітей, вихователь легко може встановлювати зворотний зв’язок, з’ясовуючи, на скільки діти розуміють чи не розуміють сказане, бачачи, де необхідно дати пояснення. Водночас не можна погодитись із С. Ф. Русовою в тому, що не слід дітям ставити запитання за текстом після закінчення розповідання. Адже влучні, короткі декілька запитань допомагають дітям краще запам’ятовувати й розуміти зміст твору, розвивати правильне літературне мовлення.__
Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 2567; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |