Встановлення властивостей запиту 1 страница

Ви можете переглянути й змінити власти­вості всього запиту, списку полів, які викорис­товуються у запиті або окремих полях динаміч­ного набору записів. Для цього виконайте ко­манду Вид/ Свойства для відкриття відповід­ного діалогового вікна. Після цього клацніть на об'єкті, властивості якого вам потрібно змінити. У вікні Свойства запроса з'явиться набір властивостей вибраного об'єкта. Можна, наприклад, задати формат обчислювального поля або кількість відображуваних знаків після коми.

Одна з найважливіших властивостей запи­ту — це властивість Уникальные значения. За замовчуванням ця властивість має значення Нет. Це означає, що якщо існують записи, які повторюються, задовольняючи задані умови, то кожен з них буде внесений у динамічний набір записів. Якщо метою вашого запиту є створен­ня списку категорій відеофільмів і плати за про­кат за категоріями, то за замовчуванням у ре­зультаті запиту одні й ті самі записи будуть подані в кожній категорії. Щоб уникнути в ре­зультатах повторюваних записів, встановіть для властивості Уникальные значения значен­ня Да.

2. Опрацювання даних за допомогою табличного процесора: редагування, копіювання, форматування, переміщення, захист від змін, зв'язування. Приклади.

Принципи уведення чисел, формул, тексту див. у білеті № 1 (2).

Редагування вмісту комірок. Якщо в комірку були уведені некоректні дані, її вміст необхідно відредагувати. Залежно від ситуації, користувач може вибрати один із декількох способів редагування вмісту комірок. Найбільш швидким і простим способом зміни вмісту комірки є запис нової інформації поверх старої.

У випадку незначних помилок дані краще не переписувати, а редагувати в комірках. Для цього слід активізувати режим редагування за допомогою подвійного клацання на комірку, після чого праворуч від умісту комірки з'явиться мерехтливий курсор уведення.

Під час видалення вмісту комірок параметри форматування не видаляють­ся. Якщо, наприклад, був вилучений уміст комірки із процентним стилем, то буде привласнений процентний стиль через уведення числового значення в ту саму комірку. У цьому випадку необхідно змінити параметри форматування для комірки або видалити формат комірки за допомогою команди Очистить форматы меню Правка.

Переміщення й копіювання даних. У Microsoft Excel уміст окремої комір­ки може бути переміщений або скопійований. При цьому вміст комірок, у які здійснюється перенесення, автоматично видаляється. Щоб уникнути цього, необхідно вставити порожні комірки в ту ділянку електронної таблиці, у яку необхідно перенести дані.

Копіювання й переміщення комірок у програмі Excel можна здійснювати методом перетягування або через буфер обміну. Працюючи з невеликим чи­слом комірок, зручно використовувати перший метод, із більшими діапазо­нами — другий.

Відмінність операції переміщення від копіювання полягає в тому, що у ви­падку переміщення вміст комірок у вихідній позиції видаляється, у випадку копіювання вміст комірок у вихідній позиції зберігається.

Форматування вмісту комірок. Текстові дані за замовчуванням вирів­нюються за лівим краєм комірки, а числа - за правим. Щоб змінити фор­мат відображення даних у поточній комірці або вибраному діапазоні, слід скористатися командою Формат, Формат ячейки.... Вкладки цього діа­логового вікна дозволяють вибирати формат запису даних (кількість знаків після коми, зазначення грошової одиниці, спосіб запису дати та ін.), зада­вати напрямок тексту й метод його вирівнювання, визначати шрифт і на­креслення символів, керувати відображенням і виглядом рамок, задавати фонові кольори.

У MS Excel передбачено кілька рівнів захисту, що дозволяють керувати доступом до даних цієї таблиці та їхньою зміною.

Захист на рівні книги. Можна застосувати захист до елементів книги, й захифити файл книги від перегля­ду й внесення змін. Якщо книга є спільною, можна заборонити її монопольне використання й запо­бігти видаленню журналу змін.

Захист елементів аркуша. Можна заборонити вставляння, видалення й форматування рядків і стовпців, змінення вмісту забло­кованих комірок або переміщення курсору на заблоковані або розбло­ковані комірки.За замовчуванням усі комірки аркуша заблоковані. Перед тим як захистити аркуш, можна роз­блокувати комірки, у які користу­вачам потрібно вводити дані у два способи. Щоб розблокувати комірки для всіх користувачів, слід використати вкладку Защита діалогового вікна Формат ячейки. Щоб розблокувати комір­ки для певних користувачів, слід використати діалогове вікно Разрешить изменение диапазонов. Будь-які задані в цьому діалоговому вікні діапазони, для яких не встановлений пароль, також є розблокованими для всіх користу­вачів. Комірки, залишені заблокованими, стануть захищеними лише після захисту аркуша.

Посилання на інші аркуші й зв'язування таблиць. Завдаючи формули, користувач не повинен обмежуватися даними лише поточного робочого арку­шу. У формулах можна використати посилання на інші аркуші робочої книги й навіть на інші робочі книги. Завдаючи посилання на інший аркуш, перед адресою комірки слід зазначити ім'я аркуша, що відокремлюється від адреси комірки знаком оклику.

Зв'язок, який посилається на іншу книгу, іноді називають зовнішнім по­силанням. Зв'язок також може посилатися на інший додаток, у цьому випад­ку посилання називають вилученим. Оскільки дані в іншій книзі або іншому додатку можуть змінюватися й більше не відповідати даним у користуваль-ницькій книзі, існують параметри для контролю відновлення зв'язків.

Формули з посиланнями на іншу книгу відображаються двома способами, залежно від стану вихідної книги — тієї, що надає дані для формули,— відкрита вона чи закрита.

Коли книга відкрита, посилання містить ім'я книги у квадратних дужках, за яким іде ім'я аркуша, знак оклику (!) і адреса комірок, які впливають на формулу. Наприклад, наведена нижче формула додає комірки С10:С25 із ар­куша з назвою Годовой книги, що називається 2006.xls.

=СУММ([2006.xls]Годовой!С10:С25)

Коли книга закрита, посилання містить повний шлях.

= C УMM(C:\Reports\[2006.xls] Годовой’!C10:C25)

Якщо ім'я аркуша або книги містить знаки, що не є буквами, необхідно поміщати ім'я (або шлях) в апострофи.

Зв'язаний об'єкт за замовчуванням обновляється автоматично щоразу або під час відкривання кінцевого файлу, або зміни вихідного файлу, поки кінцевий файл відкритий. У разі відкривання книги видається запит на відновлення зв'язків. Це основний спосіб відновлення зв'язків, однак обновляти їх можна і вручну. Крім того, можна керувати відповіддю на запит та його відображення.

Якщо для зв'язку з даними з інших програм використовуються формули, то дані обновляються в Microsoft Excel автоматично під час їхнього зм^нення у вихідній програмі.

Висновок. Операції уведення, редагування, копіювання, переміщення, захисту використовуються у випадку побудови таблиць. Для оформлення таблиці використовується операція форматування, під час обчислення — посилання.

3. Практичне завдання на створення комп'ютерної презентації.

Завдання. Створити презентацію з 4—6 слайдів на задану тему. Викори­стати допоміжні матеріали (фото, картинки, музику), що зберігаються на диску С: у заданому каталозі. Порядок виконання завдання:

1. Розробити сценарій (планування змісту та компонування презентації).

2. Завантажити програму MS PowerPoint та настроїти її параметри.

3. Створити структуру презентації.

4. Оснастити презентацію графікою, відео, музикою тощо.

5. Настроїти анімаційні ефекти.

6. Продемонструвати презентацію.

Білет № 9

1. Редактори растрової графіки. Середовище графічного редактора та його елементи.

Комп'ютерна графіка — це створення і обробка зображень (малюнків, креслень і т.д.) за допомогою комп'ютера. Розрізняють два способи створення предметних зображень — растровий і векторний і, відповідно, два види комп'ютерної графіки — растрову і векторну.

Растрова графіка. У растровій графіці зображення складається з різно­кольорових крапок (пікселів), які в сукупності і формують малюнок. Растрове зображення нагадує аркуш паперу у клітинку, на якому кожна клітинка зафарбована яким-небудь кольором. У житті часто зустрічаються зображення, зібрані з окремих елементів: вітраж складається із декількох шматків скла, вишивка — з окремих стібків, фотографія — з гранул срібла.

Кожний растровий малюнок має певне число крапок по горизонталі і вертикалі. Ці два числа характеризують розмір малюнка. Розмір малюнка в кеглях записують у вигляді: число пікселів по горизонталі X, число пікселів (число рядів пікселів) по вертикалі. Наприклад, для системи Windows типові розміри екрана дисплея в пікселях 640x480, 1024x768, 1240x1024. Очевидно, що чим більше число пікселів міститься по горизонталі і вертикалі за одних і тих самих геометричних розмірів малюнка, тим вища якість відтворення малюнка.

Крім розмірів, малюнок характеризується також кольором кожного пікселя. Таким чином, для створення або збереження растрового малюнка необхідно вказати його розміри і колір кожного піксели.

Піксель сам собою не має розміру. Інформація про те, що малюнок має розмір 640x480, нічого не говорить про його істинні розміри. Малюнок набирає геометричних розмірів тільки в разі виведення його на екран дисплея або принтер. Ці розміри залежать від роздільної здатності пристрою, яка вимі­рюється числом пікселів, що виводяться на одиницю довжини або ширини екрана. Так, якщо малюнок має розміри 640x480 пікселів, а роздільна здатність дисплея — 40 пікселів на сантиметр, то геометричні розміри малюнка на даному дисплеї — 16x12 см. На іншому дисплеї малюнок може мати інший розмір.

Растрова графіка дозволяє одержати високу якість зображення, тому що ефективно представляє реальні образи. Реальний світ складається з мільярдів і мільярдів крихітних об'єктів. Чим ближче предмет, що розглядається, тим краще видно, що він складений з більш дрібних частинок. Око людини якраз і пристосоване для сприйняття об'єктів як великих наборів дискретних еле­ментів, що утворюють предмети. Недолік растрової графіки — великі розміри файлів, що зберігають растровий малюнок. Так, для збереження копії графіч­ного екрана дисплея Windows з розмірами 1024x768 за умови, що колір пікселя кодується трьома байтами, потрібно 1024x768x3-2,3 Мбайт пам'яті. Великий обсяг графічних растрових файлів потребує потужних комп'ютерів для їх обробки. В растровій графіці виникають також труднощі зі зміною масштабу та редагуванням елементів малюнка.

Графічний редактор Paint входить до складу стандартних програм Windows і призначений для створення і обробки малюнків растрової графіки.

Для запуску редактора слід виконати команду:

Пуск/ІІрограммы/Стандартные/Графический редактор Paint.

Після запуску на екрані з'являється вікно редактора, яке містить ряд типових для вікон елементів.

Рядок заголовку (верхній рядок вікна) містить назву програми Paint і ім'я графічного файла, який редагується. Крайня ліва кнопка є кнопкою виклику управляючого меню. Праворуч розміщені відповідно кнопки згортання, віднов­лення та закриття вікна. Рядок меню розміщується під рядком заголовку і включає такі пункти:

Файл — робота з графічними файлами (створення, відкриття, збереження, друкування);

Правка — редагування малюнки;

Вид — управління зображенням деяких елементів вікна;

Рисунок — обробка малюнка (встановлення розмірів, поворотів);

Параметри — завантаження, зміна і збереження палітри кольорів;

? — виклик довідкової інформації.

Панель інструментів для малювання розміщена ліворуч і включає ряд кнопок, за допомогою яких можна вибрати необхідний інструмент, побудувати типові елементи малюнка, виділити певний фрагмент і т.д. При фіксації курсору миші на кнопці під нею з'являється її назва, а в рядку стану — коротка довідка про призначення кнопки.

Палітра кольорів розміщена внизу і включає 28 зафарбованих різними кольорами квадратів. З цих кольорів можна вибрати основний колір, яким виконуються побудови, і колір фону. Ліворуч від палітри розміщується індикатор кольорів, який складається з двох квадратів. Квадрат на передньому плані зафарбовується основним кольором, а квадрат на задньому плані — кольором фону.

Рядок стану розміщений у нижній частині вікна Paint. Він складається з трьох полів. У лівому полі виводиться довідкова інформація про призначення пунктів меню, кнопок інструментів, хід виконання деяких операцій. У цент­ральному полі виводяться координати курсору миші в пікселях, якщо він знаходиться у вікні малювання.

Область малювання призначена для побудови малюнка. Вона обмежена головним меню, панеллю інструментів, палітрою. Розміри області малювання встановлюються командою Рисунок/Атрибути. При виконанні цієї команди відкривається вікно Атрибути, в полі Размер якого вказані поточні розміри області малювання. Ці розміри можна змінити.

Для побудови малюнка слід у першу чергу вибрати основний колір і колір фону. Для вибору основного кольору (кольору фону) слід встановити курсор миші на потрібний колір палітри і натиснути ліву (праву) кнопку миші. Для власне побудови малюнка користувач може вибрати необхідний інструмент з панелі інструментів, натиснувши відповідну кнопку. Розглянемо призначення основних інструментів малювання.

Олівець призначено для малювання ліній. Вибирають натискуванням кнопки Карандаш. Після вибору інструменту курсор миші набирає форми олівця. Для малювання лінії слід встановити курсор в початок лінії і при на тисненій кнопці миші протягнути до кінця лінії. Якщо при цьому була натиснута ліва кнопка миші, то лінія малюється основним кольором, а якщо права — то кольором фону.

Пензель призначено для малювання довільних фігур. Вибирають натиску­ванням кнопки Кисть. При цьому під панеллю інструментів з'являється вікно, у якому можна вибрати форму пензля. Для малювання слід встановити курсор у точку початку малювання і при натиснутій кнопці миші перемістити до кінцевої точки.

Розпилювач призначено для створення плавних тонових зображень. Активізують кнопкою Распылитель.

Гумка призначена для стирання частини малюнка до кольору фона. Акти­візують кнопкою Ластик. Після активізації під панеллю інструментів від­кривається вікно, у якому можна вибрати розміри гумки.

Після вибору вище названих інструментів курсор набирає форми цьогоінструмента. Для виконання побудови слід встановити курсор у початкову точку і при натиснутій лівій або правій кнопці миші перемістити в кінцеву точку. В ході переміщення курсору залежно від вибраного інструмента на екранівідображується відповіднатраєкторія. Якщо при переміщенні курсору була натиснута ліва кнопка миші, то траєкторія малюється основним кольором, а якщо права — то кольором фону.

Лінія. Цей інструмент призначено для побудови прямих ліній. Активізують кнопкою Лінія. Після активізації під панеллю інструментів з'являється вікно, в якому можна вибімти товщину лінії. Для побудови лінії слід встановити курсор у початкову точку лінії і при натиснутій лівій або правій кнопці миші перемістити курсор у кінцеву точку.

Крива лінія. Цей інструмент призначено для малювання дуг. Активізують кнопкою Кривая липня. Для побудови кривої слід намалювати пряму лінію, встановити курсор миші у вершину дуга, натиснути ліву або праву кнопку і переміщенням курсора змінити кривизну. Крива, що будується, с дотичною до двох прямих, проведених з поточної точки курсора до кінців прямої.

Прямокутник. Інструмент призначений для побудови прямокутників. Активізується кнопкою ІІрямоугольник. Для побудови прямокутника слід встановити курсор на одну з його вершин і при натиснутій ліній або правій кнопці перемістити в протилежну вершину. На екрані пунктирною лінією зображується контур прямокутника. Відпускання кнопки миші фіксує побудову.

Округлений прямокутник. Інструмент призначений для побудови прямокутника з округленими кутами. Активізується кнопкою Округленый прямоугольннк. Побудова здійснюється аналогічно інструменту Прямокутник.

Еліпс. Інструмент призначений для побудови еліпсів. Активізується кнопкою Зллнпс. Для побудови слід встановити курсор у центр еліпса і при натиснутій лівій або правій кнопці миші переміщувати курсор. На екрані пунктирною лінією зображується контур еліпса. Еліпс будусться таким чином, що він є дотичним до вертикальної та горизонтальної ліній, проведених через поточну позицію курсора. Відпускання кнопки миші фіксує побудову еліпса.

Многокутник. Цей Інструмент призначендля побудови многокутників. Активізують кнопкою Многоугольник. Для побудови многокутника слід пере­містити курсор миші за контуром многокутника, натискуючи ліву або праву кнопку миші в кожній з вершин.

Текст. Інструмент призначено для введення текстових надписів на малюн­ках. Активізують кнопкою Надпись. Якщо ввімкнемо перемикач Навель атрибутов тексте, то після активізації на екран виводиться панель атрибутів тексте, де можна вибрати шрифт, його розмір. Для включення перемикача слід після активізації інструмента Текст вико­нати команду Вид/Панель атрибутов тексте. Повторне виконання цієї команди виключає перемикач.

Прямокутні ножиці. Інструмент призначений для вирізання (виділення) прямокутного фрагмента малюнка. Активізують кнопкою Виделение. Цей інструмент дає змогу виділити прямокутний фрагмент малюнка (за принципом побудови прямокутника). Виділений фрагмент оточується прямокутною рам­кою. У подальшому цей фрагмент можна редагувати.

Довільні ножиц і. Інструмент призначений для вирізання (виділення) довільного за контуром фрагменту малюнка. Активізують кнопкою Выделеиие произвольной области. Для виділення довільної області слід встановити курсор у будь-яку точку, що лежить на контурі області і при натисненій лівій кнопці миші описати курсором замкнений контур. Відпускання кнопки миші фіксує виділення. Виділена область оточується пунктирним прямокутником, який описано навколо виділеної області.

2. Об'єкти в середовищі текстового процесори (символ, абзац, документ) і правила роботи з ними. Робота з фрагментами тексту: виділення, перенесення, копіювання, форматування, пошук, заміна, Використання буфера обміну. Приклади.

Основними об'єктами текстового процесора є документ, абзац, символ. Текст документа складається з абзаців. Абзац —- це фрагмент тексту, процес уведення якого закінчується натисканням клавіші Enter. У режимі індикації на екрані спеціальних символів наприкінці абзацу можна побачити символ ¶ Послідовність символів утворює текст.

Основні прийоми уведення й редагування тексту див. у білеті № 4(1). Форматування символів. Форматування символів передбачає вста­новлення різних параметрів шрифту, інтервалів між символами та зсувів. За допомогою цих засобів можна виділити в документі найбільш важливі місця (наприклад заголовки). Крім того, існують додаткові засоби, що дозволяють установлювати відображення символів малими прописними буквами, у вигляді верхніх і нижніх індексів і т. д. Із метою внесення різноманітності в оформлення документа можуть бути використані спеціальні символи шрифтів.

Форматування шрифту виконується за допомогою Панели форматирова­ния або в діалоговому вікні Формат, Шрифт.

Вікно діалогу містить три вкладки: Шрифт, Интервал і Анимация. Під час роботи у вікні діалогу Шрифт установлені параметри шрифту ві­дображаються у вікні Образец.

Перед початком форматування необхідно виділитинеобхідний фрагмент тексту, а потім за допомогою вікна діалогу Шрифт установити для нього необхідні параметри. При цьому зроблені зміни будуть стосуватися лише виділеного фрагменту, але не іншої частини документа.

Форматування абзаців. Під час створення нового документа використову­ються установки шаблона Обычный доти, поки не будуть задані нові параме­три форматування.

Абзац можна відформатувати як до, так і після уведення тексту. Якщо форматується вже уведений текст, то абзаци, що підлягають форматуванню, треба виділити. Перед початком форматування одного абзацу досить встано­вити в ньому курсор.

MS Word надає такі засоби форматування абзацу.

Команда Формат, Абзац — дозволяє в одному вікні діалогу встановити відразу всі необхідні параметри.

Команда Абзац із контекстного меню — дублює дію команди головного меню.

Панель інструментів Форматирование — встановлення кожного параме­тра здійснюється натисканням відповідної кнопки; з одного разу устано­влюється лише один параметр формату. (Однак, якщо потрібно змінити один елемент форматування, цей засіб дозволяє зробити це швидше, ніж за допомогою відповідної команди меню.)

Горизонтальна смуга — використовується для установлення відступів і табуляції.

Клавішні команди — аналогічно кнопкам панелі інструментів Формати­рование дозволяють прискорити зміну одного з параметрів формату. Усі інші установки формату абзацу виконуються в діалоговому вікні Аб­зац.

Для більшої виразності оформлення абзаців і сторінок тексту використо­вуються різні способи оформлення, заповнення візерунком, змінення кольо­рів та ін.

Форматування сторінки. Будь-який документ, надрукований на папері, має поля. Word дозволяє встановити величину для кожного із чотирьох по­лів (верхнього, нижнього, правого й лівого) окремо. Для цього слід вибрати пункт Параметры страницы з меню Файл і ввести необхідні величини у відповідні поля.

Для нумерації сторінок використовується команда Вставка, Номера стра­ниц, за допомогою якої можна зазначити положення (угорі або внизу сторін­ки); вирівнювання (праворуч, у центрі, ліворуч, зовні або всередині сторін­ки); номер першої сторінки; формат номерів сторінок..

Операції копіювання, переміщення й видалення фрагментів тексту за­стосовуються лише до виділеного фрагмента тексту. При цьому можна ви-користати два незалежні механізми: через буфер обміну й без використання буфера обміну методом drag-and-drop (перетягуванням мишею).

У документах Word можна здійснювати пошук і заміну фрагментів тек­сту, форматів (шрифту, абзацу, мови, стилю), різних спеціальних символів (маркера абзацу, виноски або примітки, кінця розділу, стовпчика та ін.). Для цього використовують команди Правка, Найти (тільки пошук) або Правка, Заменить (пошук і заміна).

У вікні Найти зазначається зразок пошуку, у вікні Заменить на — зразок заміни. Об'єктом пошуку й заміни є група символів з обліком або без обліку формату — шрифт, абзац, мова, стиль.

Досить часто під час редагування документа доводиться видаляти фраг­мент документа. Для цього необхідно його виділити в один із відомих спосо­бів, а потім натиснути клавішу Delete або Backspace.

Буфер обміну. Для копіювання й пе­реміщення тексту можна скористатися Буфером обмена, що являє собою галузь тимчасового зберігання інформації. Бу­фер обміну Microsoft Office дозволяє на­копичувати текстові й графічні елементи з будь-якого числа документів Microsoft Office або інших додатків, а потім вста­вляти їх у будь-які документи Microsoft Office.

Буфер обміну Microsoft Office пов'язаний із системним буфером обміну в такий спосіб: під час копіювання декількох елементів у буфер обміну Microsoft Office останній копійований елемент завжди копіюється в си­стемний буфер обміну; під час очищення буфера обміну Microsoft Office системний буфер обміну також очищається; під час використання коман­ди Вставить, кнопки Вставить або сполучення клавіш CTRL+V виконуєть­ся вставка вмісту системного буфера обміну, а не буфера обміну Microsoft Office.

Буфер обміну Microsoft Office використовує стандартні команди Копиро­вать і Вставить. У разі копіювання елемент додається в буфери обміну Micro­soft Office, після чого його можна в будь-який час вставити з буфера обміну Microsoft Office у будь-який документ Microsoft Office. Накопичені елементи залишаються в буфері обміну Microsoft Office до закриття всіх додатків Mic­rosoft Office.

Буфер обміну має власну панель інструментів, яка містить кнопки Вста-' вить все, Очистить буфер обмена.

Для роботи з буфером обміну можна використати команди меню Правка, команди контекстного, меню, що випливають, кнопки стандартної панелі ін­струментів і клавішні команди.

Висновки. Різні способи та інструменти форматування, які надає текстовий процесор Word, дозволяють одержати професійно оформлений текст.

3. Практичне завдання на обчислення у середовищі табличного процесора.

Білет № 10

1. Оформлення сторінки документів в середовищі текстового редактора.

Робота з окремими сторінками документа здійснюєть­ся в режимі «Разметка страницы», на який редактор пере­водиться за командою Вид — Разметка страницы. Тоді документ зо­бражається так, як він виглядатиме під час друкування на папері.

Процес форматування сторінок документа включає:

· установлення розміру й орієнтації сторінок;

· установлення параметрів полів;

· масштабування зображення сторінки;

· розбивання тексту документа на сторінки;

· нумерацію сторінок;

· створення верхнього та нижнього колонтитулів сторінок документа;

· поділ сторінок на колонки тощо.

Розглянемо найпоширеніші процедури форматування сторінок.

Установлення розміру й орієнтації сторінок

Виконується за командою Файл — Параметры страни­цы, що зумовлює появу на екрані вікна «Параметры стра­ницы» з чотирма вкладками.

Розмір сторінки вибирається або встановлюється засо­бами вкладки «Размер бумаги». При цьому стандартні розміри аркуша, наприклад формату А4 (210х297мм), ви­бираються з однойменного списку, а нестандартні зада­ються за допомогою параметра «Другой» і лічильників «Ширина» та «Высота».

У цьому вікні також вибирається потрібна орієнтація сторінки (книжкова або альбомна) і визначається, якої частини документа стосуються вибрані параметри- «Ко всему документу», «До конца документа» і т.д.

Установлення параметрів полів

Для встановлення розмірів верхнього, нижнього, ліво­го та правого полів використовується вкладка «Поля» вікна «Параметры страницы» Ширина обкладинки і відстані від нижньої та верхньої меж сторінки до відповідних колонтитулів установлюють­ся лічильниками «Переплет» та «От края до колонтитула». В колонтитул включають тексти й образотворчі елементи, які повторюються на кожній сторінці документа, наприк­лад номери сторінок, назви глав і розділів тощо.

Рамку поля набору можна викликати на екран за допомогою позначки «границы области текста» вкладки «Вид» вікна «Параметры». Остання ак­тивізується за командою Сервис — Параметры.

Масштаб зображення сторінки та її тексту може змінюватися в межах від 10 до 500%. Він вибирається зі списку або встановлюється вручну. Взагалі масштаб зображення сторінки вибирається або встановлюється у вікні «Масштаб», яке ак­тивізується за командою Вид — Масштаб, що викликається на екран клацанням лівою клавішею миші на кнопці «Масштаб» панелі інструментів. У цьому списку поряд із цифровими мас­штабами можуть задаватися також такі масштаби, як «Страница на всю ширину», «Страница целиком» і «Две страницы одновременно», у цьому вікні можна встановити не тільки масштаб окремих сторінок, а й задати їх кількість. Для цього варто ввімкнути перемикач «несколько страниц». Порядок розміщення сторінки або кількох сторінок на екрані для різних варіантів їх масштабування відобра­жається в полі «Образец».

Розбиття тексту документа на сторінки

Його можна виконувати автоматично або вручну. В автоматичному режимі текст розбивається на стандартні сторінки з однаковою кількістю рядків. Наприклад, у разі використання міжрядкового інтервалу «Одинарный», шрифту типу Times New Roman із розміром 14 пт і сторінок із полями 2; 1,7; 2,5 та 1,5 см, кількість рядків становитиме 43—44. При інтервалі виду «Множитель» із значенням 1,1 вона не перевищує 39—40. Автоматичне розбиття документа не завжди зручне, тому що воно призводить до розриву ілюстраційних об'єктів, утворення вільних полів й інших дефектів. Тому нерідко його роблять вручну. Ручне розбиття починається з установлення курсора на задумане місце розриву і вико­нується за командою Вставка — Разрыв, яка зумовлює по­яву на екрані однойменного вікна. У вікні «Разрыв» можна виділяти не тільки нову сторінку, а й нові колонку або розділ, які вводять за на­явності сторінок із різними параметрами форматування. Найпростіший спосіб розриву тексту на сторінки — вико­ристання комбінації клавішей < Ctrl+Enter >.

Дата добавления: 2015-05-08