Допомога з тимчасової непрацездатності 3 страница

Акти перевірок (ревізій) обов'язково розглядаються на засіданні профкому, за результатами ревізій приймаються заходи, спрямовані на усунення недоліків.

Але в санаторно-курортному лікуванні є проблеми, які турбують профспілки. У проекті Державного бюджету на 2007 рік передбачається, що путівки за рахунок коштів Фонду соціального страхування будуть надаватися з част­ковою оплатою застрахованою особою у розмірі від 10 до 50 відсотків вартості путівки, враховуючи розмір заробіт­ної плати (доходу) відповідно де прожиткового мінімуму. Більшості застрахованих осіб доведеться сплачувати 50 від­сотків вартості путівки. А це може призвести до погіршен­ня забезпечення санаторно-курортним лікуванням через обмежені фінансові можливості людей. Розмір заробітної плати і прожитковий мінімум невисокі, а вартість путівки в двомісному номері санаторію становить майже 1900 грн, для дитини я супроводі дорослого — 3500 грн. Тож не всі зможуть скористатися путівкам» до санаторію[311].

Формування Фонду соціального страхування

Розмір (тарифи) і строки сплати страхових зборів регла­ментуються Законом України «про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального стра­хування» від 11 січня 2001 р. Встановлено, що використовуючи працю найманих робітників, повинні сплачувати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працез­датності, страховий внесок у розмірі 1,5% від фонду оплати праці. Особи найманої праці, зарплата яких нижче прожит­кового мінімуму, сплачують внесок у розмірі 0,6 % від суми зарплати, а наймані робітники, чия зарплата вище прожит­кового мінімуму, вносять 1,0 % від суми зарплати[312].

Визначення розміру збору на страхування встановлюєть­ся з таким розрахунком, щоб забезпечувати: виплату й на­дання соціальних послуг застрахованим особам, передба­чені законодавством; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; покриття витрат страховика, пов'язаних зі здійсненням соціального страху­вання; створення резерву необхідних коштів.

Кошти, що надходять до фонду, враховуються в центра­лізованому порядку, а їх обсяг залежить від величини фак­тичних витрат на оплату праці. Наприклад, якщо місячний фонд оплати праці підприємства становить 100 тис. грн, то при нормі 2,9 % страхового збору сума внесків до фонду скла­де 2 900 грн. (100 000 х 0,29: 100).

Таким чином, між величиною страхових зборів і обсягом витрат на оплату праці існує пряма залежність: ріст обсягу коштів на оплату праці спричиняє відповідному збільшенню відрахувань до Фонду соціального страхування. Однак дані статистики свідчать, що суб'єкти господарської діяльності не завжди повністю й вчасно сплачують внески. Це пояс­нюється порушенням фінансової дисципліни, а також більшим числом працівників, зайнятих у тіньовій еко­номіці, які таким шляхом обходять закон про сплату стра­хових зборів.

Кошти, перераховані до Фонду соціального страхування, становлять власність держави й акумулюються на спеціаль­них рахунках, відкритих в установах банків відділеннями Фонду.

Право володіння, користування й розпорядження кош­тами соціального страхування належить Фонду. Характер­ною рисою Фонду є те, що його кошти не можуть бути роз­поділені в рівних частках між страхувальниками в процесі їх використання, тому що частка кожного страхувальника заздалегідь не визначена.

Сума страхових зборів за місяць, рік, визначається суб'­єктом господарської діяльності самостійно на підставі да­вніх бухгалтерського звіту про фактичні витрати на оплату праці працівників за попередній рік. Загальна планова сума відрахувань вказується в річному кошторисі, проект якого розробляється суб'єктом господарської діяльності за участю профспілкового комітету, а в масштабі регіону, країни — відповідними виконавчими дирекціями й правлінням Фон­ду соціального страхування.

Складання кошторису є обов'язковим для всіх органів управління Фондом соціального страхування знизу до­верху. Затверджений кошторис (бюджет) є основою орган­ізаційно-фінансової діяльності виконавчої дирекції фонду і профспілкової організації у сфері соціального страхуван­ня. Однак дотримання правил розробки кошторису є лише частиною розглянутого питання. Головне ж — забезпечи­ти виконання власних кошторисів (бюджету) соціального страхування.

На практиці ще чимало випадків порушення строків спла­ти страхових зборів, ненарахувань на окремі види винагород працівників, несплати збору за окремих працівників, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, тоді як своєчасність і повнота сплати страхових внесків становлять один із важливих обов'язків страхувальників. Невиконан­ня її веде до порушення балансу прибутків і видатків у бюд­жеті соціального страхування, знижує можливість здійснен­ня заходів щодо соціального страхування.

До порушників законодавства про сплату страхових внесків можуть застосовуватися різні санкції: неприйнят­тя до заліку необґрунтованих витрат, пеня за прострочку платежів, списання заборгованості страхових внесків у без­перечному порядку за рішенням органів виконавчої ди­рекції. Практика показує, що органи управління соціаль­ним страхуванням досить часто вдаються до таких методів ліквідації заборгованості страхувальників. Хоч, звичайно, застосування, наприклад, безперечного порядку стягнення страхових внесків із суб'єктів господарської діяльності — захід змушений, але досить ефективний, тому що дозволяє забезпечити повне і своєчасне надходження коштів до Фон­ду соціального страхування.

Безперечний порядок стягнення страхових платежів за­стосовується не тільки при порушенні строків сплати зборів, але й у випадку штучного (необережного або навмис­ного) зменшення загальної суми страхових зборів. Причи­ни тут різні. Суб'єкти господарської діяльності іноді зани­жують розмір фактичних витрат на оплату праці, не вклю­чають у нього окремі виплати, додаткову оплату, премії й заохочення, натуральну оплату, а також інші види виплат.

Суми заборгованості за страхувальниками досить значні. Статистика свідчить, що вони становлять 20 % річного бюд­жету Фонду соціального страхування.

Фонд соціального страхування виступає як гарант мате­ріального забезпечення й надання різних видів соціальних послуг працівникам підприємств. Він має суворо цільове при­значення. Органи управління Фондом не можуть витрачати кошти на інші цілі, крім тих, для яких Фонд створений, і використати його кошти на цілі, не пов'язані з іншою діяль­ністю.

Кошти Фонду можна витрачати тільки відповідно до зат­вердженого кошторису на підставі рішень органів управління Фондом соціального страхування. Правом прийняття рішень про витрату коштів з Фонду соціального страхуван­ня наділені центральна і регіональні дирекції Фонду й відповідні профспілкові органи.

Однак рішення органів управління соціальним страху­ванням про витрату коштів можуть бути і правомірними, і протиправними. Хто повинен нести матеріальну відпові­дальність, якщо виплата зроблена на основі неправомірної дії органу управління соціальним страхуванням?

У юридичній літературі, та й на практиці, висловлюєть­ся думка, що переплати, допущені з вини органів соціаль­ного страхування, не повинні стягуватися за рахунок стра­хувальника. За це повинні нести матеріальну відпові­дальність ті посадові особи, які в результаті халатного відношення допустили переплати, необґрунтовані витрати страхових коштів. Але й страхувальники, що неправомір­но витрачали кошти державного соціального страхування, повинні внести до Фонду додаткові суми, крім тих, які вони витрачали з Фонду соціального страхування для своїх пра­цівників. Інакше кажучи, суми витрат, зроблені з порушен­ням установлених правил, не підлягають заліку в рахунок страхових внесків.

Велике значення для правильного використання коштів Фонду соціального страхування мають добре організовані облік і звітність, тобто контроль за дотриманням фінансо­вої дисципліни й оперативне реагування на порушення за­конодавства.

Облік і звітність витрат страхових коштів ведуть усі орга­ни управління Фондом соціального страхування. В обліко­вих документах повинні бути відображені дані про суми нарахованих внесків й інших платежів до Фонду соціаль­ного страхування, витрати за статтями, число оплачених днів тимчасової непрацездатності, кількість путівок, вида­них за рахунок коштів Фонду соціального страхування, витрати на оздоровлення дітей працівників підприємств на базах відпочинку, на виплату одноразових допомог, на на­родження дітей, на поховання.

Важливим статистичним документом є Звіт за встанов­леною формою щодо внесків до Фонду соціального страху­вання. Він складається суб'єктом господарської діяльності разом із профспілковим комітетом і надається у відповідне регіональне відділення виконавчої дирекції та галузеву проф­спілку.

Істотну роль у забезпеченні законності використання страхових коштів грає контрольно-ревізійна діяльність відділів виконавчої дирекції Фонду соціального страхуван­ня. Головне завдання контролю і ревізії: глибока й всебічна перевірка дотримання суб'єктами господарської діяльності діючих нормативних актів, що регулюють порядок форму­вання й використання Фонду соціального страхування, встановлення законності й доцільності фінансових операцій і дій посадових осіб підприємства, виявлення випадків не­правильної витрати коштів, вживання заходів до усунення виявлених недоліків.

Перевірці повинні піддаватися бухгалтерські докумен­ти про фактичні витрати на оплату праці працівників і на­рахованих внесків на соціальне страхування, платіжні до­ручення про перерахування підприємством або уповноваже­ним ним органом у встановлений термін страхових внесків на поточний рахунок дирекції Фонду у відповідному від­діленні банку. При цьому встановлюють також пра­вильність визначення суми страхових зборів, виявляють випадки її приховання у звітах, а також наявність заборго­ваності з внесків.

Результати перевірки (ревізії) фіксуються в акті і, як правило, розглядаються на засіданнях правління Фонду й президії галузевого комітету профспілки

Дата добавления: 2015-05-10