Внутрішніх справ

ГАРАНТІЇ ТА ПІЛЬГИ В СИСТЕМІ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ, ПРАЦІ, ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ОРГАНІВ

Розділ XIV

14.1. Загальна характеристика правового статусу та соціальної захищеності ветеранів війни, праці, військової служби і органів внутрішніх справ [313]

Проблема правового статусу ветеранів складна і багато аспектна. Основу правового статусу ветеранів становлять кон­ституційні права і свободи людини та громадянина. Обсяг прав і свобод, якими може користуватися в державі грома­дянин, а також коло обов'язків, покладених на нього, пере­бувають у прямій залежності від його правового положення, що служить передумовою інших елементів правового статусу громадянина.

' Конституція України значно розширила й поглибила зміст, правового статусу громадянина в соціальній сфері, уніфікува­ла поняття права громадян на соціальний захист, створила необхідні передумови для подальшого розвитку законодавства про соціальну захищеність громадян. Статус ветеранів зведе­ний у ранг спеціальних законів. Він відрізняється деякими особливостями в порівнянні зі звичайним статусом громадян. Ці особливості виражаються в підставах визнання громадяни­на ветераном війни, праці або військової служби і засобів їх соціальної захищеності.

Соціальна захищеність громадянина, що має статус ве­терана, являє собою систему норм права, державних пільг і гарантій, що забезпечують здійснення найважливіших прав і свобод, ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людини.

Соціальна захищеність невіддільна від найважливішого морального чинника — справедливості.

Законодавство про соціальний захист — це низка спеціаль­них нормативних актів, що регулюють правовий статус ветеранів війни, праці і військової служби. Після проголошення державного суверенітету України практично створена нова національна нормативно-правова база із соціального захис­ту ветеранів війни, праці й військової служби. По цій про­блемі прийняті такі Закони України: «Про основи соціаль­ної захищеності інвалідів в Україні», «Про пенсійне забез­печення»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»; «Про пенсійне забезпечення військовослуж­бовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, деяких інших осіб»; «Про статус вете­ранів війни, гарантіях їх соціального захисту»; «Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших грома­дян похилого віку в Україні»; «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист.

Чинні закони про соціальний захист ветеранів гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості участі в трудовій діяльності. Відомо, наприклад, що настання пенс­ійного віку або встановлення однієї із груп інвалідності не є причиною, що могла б перешкоджати продовжувати трудо­ву діяльність. Навпаки, законодавство стимулює трудову діяльність осіб з обмеженою працездатністю шляхом виплати їм повної пенсії незалежно від одержуваної пенсіонером ви­нагороди (доходів) за свою працю.

У всіх регіонах України є комплексні програми щодо професійної реабілітації інвалідів, що зберегли працездат­ність і бажають працювати, створена спеціальна система трудового влаштування, встановлені нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на підприємствах усіх форм власності.

Створюючи умови для трудової діяльності громадян з обмеженою працездатністю, держава бере під свій захист людей, що мають проблеми з працевлаштування і забезпе­чує їм можливість реалізації права на працю, вибору про­фесії й роду занять через державну службу зайнятості. Од­нак, продовжувати роботу або піти на відпочинок, людина вирішує сама.

У законодавстві не передбачено ніяких обмежень права на працю громадян (ветеранів, інвалідів) через державну службу зайнятості. Це означає, що працюючі ветерани, інваліди можуть одночасно знаходитись у двох видах правовідносин: трудових і пенсійних. Більше того, «вихід» на пенсію допускає одержання додаткових соціальних пільг і переваг, а вони залежать від категорії ветеранів і їхнього правового статусу.

Законодавство про соціальний захист виділяє три кате­горії ветеранів: війни, праці і військової служби.

Ветеранами війни законодавець визнає осіб, що прий­мали участь у захисті Батьківщини або в бойових діях на території інших держав. До таких осіб — відносяться: учас­ники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. За наяв­ними даними таких людей в Україні близько 3,9 млн чо­ловік[314].

До учасників бойових дій відносяться насамперед військовослужбовці, які брали участь у виконанні бойових завдань при захисті Батьківщини в складі військових підрозділів, об'єднань усіх видів і родів Збройних Сил дію­чої армії (флоту), у партизанських загонах, підпіллі, інших формуваннях як у військовий, так і в мирний час[315].

Коло осіб, які вважаються учасниками бойових дій, виз­начено ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. (з наступними змінами й доповненнями).

За наявними даними, в Україні налічується понад 418 тис. учасників бойових дій.

До інвалідів війни відносяться особи із числа військо­вослужбовців діючої армії і флоту, партизанів, підпільників, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліц­тва, захворювання, отриманих при захисті Батьківщини, виконанні обов'язків військової служби (службових обо­в'язків) або пов'язаних з перебуванням на фронті, у парти­занських загонах і об'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодав­ством України, у районах бойових дій на прифронтових ділянках залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз і аеродромів у період Громадянсь­кої і Великої Вітчизняної війн, або за участю в бойових діях у мирний час.

До числа інших інвалідів, прирівняних до інвалідів війни, відносяться:

військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, отриманих при захисті Батьківщини, вико­нанні обов'язків військової служби, пов'язаних з перебу­ванням на фронті в інші, крім Великої Вітчизняної війни, періоди; що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильсь­кої катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншими зараженнями ядерними матеріалами; особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України й інших військових формувань, що стали інвалі­дами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворю­вання, отриманих під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчан­нях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядер­ними матеріалами;

малолітні (яким не виповнилось 14 років) в'язні фашист­ських, концтаборів та інших місць примусового утриман­ня, визнані інвалідами від загального захворювання, тру­дового каліцтва або з інших причин;

особи, що стали інвалідами внаслідок поранень й інших ушкоджень здоров'я, отриманих у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни і від вибухових речовин, боєприпасів та військового озброєння в післявоєнний пері­од, а також при виконанні робіт, пов'язаних з розмінуван­ням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни, незалеж­но від часу їх виконання;

особи j що стали інвалідами внаслідок бойових дій у пе­ріод Громадянської і Великої Вітчизняної війн або особи, що стали інвалідами із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та післявоєнні роки;

військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, - а також колишні бійці винищувальних батальйонів і загонів захисту народу, інші особи, що приймали особисту участь у бойових операціях з ліквідації диверсійно-терористичних груп й інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР та особи, що стали інвалідами внаслідок по­ранення, контузії або каліцтва, отриманих під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

учасники бойових дій на території інших держав, які ста­ли інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних із перебуванням у цих державах, інші категорії, визнані законодавством України.

Загальне число інвалідів війни в Україні, за повідомлен­нями періодичної преси, становить понад 300 тис. чол.[316], а всього інвалідів в Україні майже 3 млн чол.

Ще одна категорія ветеранів війни — учасники війни. Учасниками війни визнаються як військовослужбовці, що проходили військову службу в період війни в Збройних Силах колишнього СРСР, так і трудівники тилу, а також інші особи, передбачені законодавством про ветеранів війни. Коло осіб, що відносяться до учасників війни, наво­диться в ст. 9 Закону України від 22 жовтня 1993 р. Таких осіб в Україні, як свідчить статистика, більше 2 млн чоловік[317]. Хоча їх, звичайно, більше. Справа в тому, що встановити статус учасника війни, особливо трудівникам тилу, часом важко. У багатьох із них, у зв'язку з віддаленістю подій війни, не збереглися підтверджувальні документи. У зв'яз­ку із цим прийнятий ряд нормативно-правових актів, що регулюють ці питання.

Так, Кабінет Міністрів України 26 квітня 1996 р. прий­няв спеціальну постанову «Про комісії з розгляду питань, пов'язаних із установленням статусу учасника війни»[318].

Міністерство соціального захисту населення України затвердило Типове положення про комісії[319]. Відповідно до цього Положення створені комісії у всіх районах, областях і зацікавлених відомствах: при військкоматах, у МВС, об­ласних Службах безпеки й інших державних органах.

Комісія, на підставі наявних документів, встановлює статус учасника війни осіб, які народилися до 31 грудня 1932 року включно і з поважних причин не можуть надати достатніх доказів, що підтверджують факт роботи в період Великої Вітчизняної війни і війни з імперіалістичною Японією в 1941—1945 рр. При цьому варто мати на увазі, що тим, хто народився після 31 грудня 1932 року, статус учасника війни встановлюється тільки на підставі документів і інших незаперечних доказів. Показання свідків у розрахунок не приймаються.

Доказом трудової діяльності в роки війни можуть бути різні документи й відомості довідково-інформаційного характеру, а також державні нагороди (ордена й медалі), отримані за тру­дову доблесть у роки війни. Перелік нагород, які можуть бути доказом, встановлений законодавством (їх більше 20 видів).

Правовий статус учасника війни встановлюється район­ними (міськими) комісіями, що функціонують при органах праці і соціального захисту населення за місцем проживан­ня, а статус учасника бойових дій — спеціальними комісі­ями при військкоматах. Вони ж видають і відповідні доку­менти: «Посвідчення учасника війни» або «Посвідчення учасника бойових дій».

Статус ветеранів праці регламентується Законом Ук­раїни «Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інших громадян похилого віку в Україні» від 16 груд­ня 1993 р. (з наступними змінами й доповненнями)[320]. Ветера­нами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаці­ях і об'єднаннях, мають трудовий стаж (35 років — жінки й 40 років — чоловіки) і вийшли на пенсію. Крім того, до вете­ранів праці відносяться працівники, яким призначені пенсії на пільгових умовах у зв'язку з роботою на особливо шкідли­вих і особливо важких виробництвах згідно Списків № 1 і № 2, при наявності, відповідно, загального трудового стажу — за першим Списком: у жінок — 25 років і в чоловіків — ЗО ро­ків, а за другим Списком: у жінок — 30 років і в чоловіків — 35 років. До ветеранів праці відносяться також інваліди І і II груп, що одержують пенсії по інвалідності, якщо вони ма­ють загальний трудовий стаж не менше 15 років, усі інші пен­сіонери, нагороджені медаллю «Ветеран праці» за законодав­ством колишнього Союзу РСР.

До ветеранів праці прирівнюється статус громадян похи­лого віку. Особами похилого віку визнаються чоловіки у віці - 60 років, жінки — 55 років і більше, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора роки. Статус цієї категорії громадян встановлений тимже законом, що і ветеранів праці.

Ще одна категорія громадян, що має свій особливий статус, — це ветерани військової служби. Ветеранами військової служби визнаються громадяни України, що без­доганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному вирахуванні і звільнені в запас або у відстав­ку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР, а також інваліди І і II груп, інвалідність яких наступила внаслідок поранення, контузії, каліцтва або зах­ворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби[321].

Дата добавления: 2015-05-10