Економічні методи управління

Мета економічних методів управління — спрямований вплив на об'єкт управління для підвищення ефективності виробництва.

Основою економічних методів є метод господарювання, який передбачає використання економічних інтересів і різноманітних засобів, що стимулюють економічну зацікавленість колективів і окремих працівників у досягненні най­кращих результатів виробничо-господарської діяльності. В їх основі лежать економічні відносини людей, що Ґрунтуються на матеріальній зацікавленості і матеріальній відповідальності працівників за наслідки прийнятих рішень. Вони зумовлюють використання таких економічних важелів, як собівартість, ціна, прибуток, рентабельність, заробітна плата, фонди матеріального заохо­чення, кредит, які дають змогу з великою ефективністю вирішувати постав­лені перед підприємством завдання.

Розрізняють три групи матеріальних інтересів: загальнонародні, колективні й особисті. До перших належать інтереси суспільства в цілому, до колектив­них — інтереси окремого виробничого колективу, до особистих — інтереси ок­ремої людини.

Усі ці види інтересів властиві кожному членові суспільства. Кожен заці­кавлений не тільки в результатах своєї особистої праці, а й у результатах праці свого колективу.

Основними економічними методами управління є планування, господар­ський розрахунок, матеріальна зацікавленість, ціноутворення. Поєднання еко­номічних методів — це міцний механізм управління.

Кожний з економічних методів передбачає пряму і непряму дію, а також може розглядатися як позитивний, так і негативний (наприклад, матеріальна зацікавленість може виступати як позитивний і як негативний метод).

Базою для економічних методів є техніко-економічний аналіз. Механізмом реалізації є господарський розрахунок і планування. Орієнтація всієї системи економічних методів управління спрямована на підвищення ефективності та якості продукції (обслуговування).

Планування — один із найважливіших економічних методів управління.

Для вдосконалення планування треба здійснити перехід до програмно-цільо­вого методу планування. Інакше кажучи, при вирішенні того чи іншого зав­дання потрібна програма, яка має певну мету, необхідні комплексні бригади спеціалістів, які виявили резерви, приховані у проміжних ланках ланцюжків, що пов'язують виробництво і споживання.

Господарський розрахунок — це метод ведення господарства підприємства, який ґрунтується на принципі самоокупності. Витрати підприємства (об'єднан­ня) покриваються за рахунок його власних доходів, які воно одержує від реалі­зації продукції і послуг.

Господарський розрахунок як метод управління передбачає приведення в дію економічних важелів, які стимулюють розвиток підприємства, виробни­чих підрозділів на основі систематичного вдосконалювання техніки й органі­зації виробництва. Цими важелями є ціни, прибуток, кредит, премії і відпо­відальність підприємства за виконання прийнятих зобов'язань. Економічні важелі покликані об'єднати в одне ціле інтереси працівника з інтересами підприємства, інтереси підприємства з інтересами держави, забезпечити еко­номію ресурсів, зниження собівартості і разом із тим швидше освоєння нових технологій.

Ціноутворення як метод управління виконує роль регулятора на вироб­ництві. Ціна = собівартість + рентабельність. Від неї значною мірою залежить прибуток підприємства. Ціна має відповідати суспільно необхідним затратам.

Матеріальна зацікавленість — один із найважливіших економічних ме­тодів управління. Принцип матеріальної заінтересованості полягає в організації виплати заробітної плати, преміюванні та розподілі заохочувальних фондів.

Основним методом матеріального стимулювання є організація виплати за­робітної плати, яка визначає основний дохід працюючих.

Кожен на своєму робочому місці одержує залежно від кількості та якості за­траченої ним праці. Середня заробітна плата весь час збільшується, а заробітна плата на одиницю продукції весь час скорочується. У зв'язку з цим дуже розви­нулась бригадна форма оплати праці, яка дає змогу працювати інтенсивніше.

В оплаті працівників дедалі більшого значення набуває преміювання. Од­нією з істотних причин розвитку систем преміювання є скорочення частки ро-бітників-відрядників і збільшення частки погодинних працівників у загальній кількості працюючих.

Дата добавления: 2015-05-08