Стилі управління транспортними підприємствами. Вимоги до поліпшення стилю роботи керівника

Комплексні методи управління

У практиці господарювання склалася група методів, яка є органічною су­купністю основних методів. Такі методи управління прийнято називати комп­лексними. До них належать дотримання дисципліни і встановлення відпові­дальності, соціально-економічне планування розвитку колективу та деякі інші. Розглянемо ці методи.

Дисципліна і відповідальність. Управління автотранспортним вироб­ництвом спирається на державну, виробничу і моральну дисципліну. Дисцип­ліна базується на високій свідомості усіх членів суспільства і підкріплюється моральним і матеріальним стимулюванням, заходами примусу.

Управління автотранспортним виробництвом здійснюється у точній відпо­відності до вимог державної дисципліни. Основними складовими державної дисципліни є договірна, трудова, технологічна, службова та ін.

Виробнича дисципліна складається з трудової, технологічної та деяких спеці­альних видів дисципліни, що стосуються організації виробництва та управління.

Трудова дисципліна регулюється трудовим законодавством і становить пев­ний порядок організації спільної трудової діяльності. Вимоги трудової дисцип­ліни конкретизуються в правилах внутрішнього розпорядку, в колективних договорах, у посадових і технічних інструкціях.

Технологічна дисципліна спрямована на неухильне додержання технічних умов автотранспортного виробництва, недопущення браку, підвищення якості технічного обслуговування і ремонту автомобільної техніки.

Керуючий вплив за допомогою дисципліни як комплексний метод управ­ління автотранспортним виробництвом включає такий обов'язковий елемент як відповідальність, що може мати юридичний, організаційний або мораль­ний характер. Є поняття відповідальності автотранспортного підприємства, або органу управління, а також індивідуальної, або особистої відповідальності. Основними видами відповідальності, на які спирається управління автотранс­портним виробництвом, є матеріальна, адміністративна, дисциплінарна, мо­ральна.

Соціально-економічне планування розвитку колективу. За допомогою соціально-економічного планування розвитку колективу здійснюється комп­лексний вплив на всі сторони його діяльності. Соціально-економічне плану­вання виникло на базі складання й реалізації планів організаційно-технічних заходів, підвищення кваліфікації членів колективу, соціального розвитку ко­лективу.

У ході практичної діяльності керівник постійно приймає управлінські рішен­ня, вибирає способи реалізації їх, виходячи з поставленої мети. Але кожен ке­рівник у своїй діяльності для досягнення мети використовує свої певні методи, прийоми і способи впливу на колективи людей, що визначає його стиль роботи.

Слід мати на увазі, що під поняттям «стиль» розуміють у практиці управлін­ня стиль діяльності керівника.

Стиль управління не можна розглядати окремо від діяльності, оскільки управління визначається як діяльність апарату управління. Стиль виробляєть­ся в процесі діяльності. За характером діяльності роблять висновок про керів­ника. Без діяльності немає стилю. Нероба в апараті не має ніякого стилю. Тому стиль — категорія, що входить до науки управління.

Зміст стилю управління — це принцип управління. Стиль управління вклю­чає науковий підхід, відчуття нового, перспективного, активне впровадження прогресивних методів управління, нових наукових і технічних рішень, вико­ристання резервів виробництва, ініціативу в роботі, діловитість і глибоке знан­ня справи, вміння уважно ставитися до людей.

Стилі бувають різними щодо форми, але вони залишаються однаковими щодо змісту.

Стиль управління — це сукупність методів, прийомів і способів, які вико­ристовує апарат управління при розв'язанні управлінських завдань на всіх етапах процесу управління; це ще й форма вираження суті управлінських взає­мовідносин.

Стиль роботи визначається такими важливими індивідуальними якостями керівника, як принциповість, соціальна активність, енергійність, державний підхід до справи, підприємливість, ініціативність, прогресивність поглядів, єдність слова і діла, винахідливість, акуратність, скромність, оптимізм, етич­ність у взаємовідносинах з колективом, віра в людей. Крім того, на стиль робо­ти впливають також звички, властиві людині й зовнішній прояв їх (особли­вості мови, жести, міміка).

Особливість стилю управління полягає в його визначеності й індивідуаль­ності. Як немає цілком однакових людей, так і внаслідок нескінченної кількості завдань і величезної різноманітності способів розв'язання їх немає абсолютно однакових стилів.

Стиль управління формується під впливом індивідуальних стилів, але він складається як нова індивідуальна якість. Якщо стиль управління формується виходячи з управлінської праці, то основними факторами його формування є робота з інформацією, кадрами, оргтехнікою.

Відповідно до практики управління можна виділити такі основні стилі управління: автократичний, демократичний, ліберальний.

Автократичний стиль — коли керівники не радяться з підлеглими, з гро­мадськими організаціями. Для нього характерні одноособове прийняття рі­шень, адміністрування, постійне втручання у діяльність підлеглих.

Демократичний стиль — коли керівник прагне враховувати думку підлег­лих, громадських організацій. Для нього характерні колегіальність при обго­воренні питань, прагнення роз'яснити виконавцям необхідність прийнятих рішень, пробудити і підтримати ініціативу підлеглих.

При ліберальному стилі керівник надає подіям можливість розвиватися са­мопливом.

Проте слід зазначити, що керівники всіх названих типів спираються на одні й ті самі принципи управління, однак застосовують різні прийоми і методи, виробляючи свої стилі. Наприклад, принцип особистої матеріальної і мораль­ної заінтересованості по-різному використовується автократом і демократом. Автократ надає перевагу матеріальній заінтересованості, застосовує цей прин­цип на свій розсуд, тільки формально радячись із профспілками. При такому стилі часто ті, кого заохочують, не відчувають задоволення від премій. Демо­крат в основу кладе поєднання моральних і матеріальних стимулів; заохочен­ня здійснюються в умовах широкої гласності й при активній участі профспілок та інших громадських організацій.

Демократичний стиль не суперечить прийняттю одноособового рішення, якщо цього потребує виробнича обстановка.

Керівник по­винен або сам контролювати і перевіряти інформацію, або цікавитись нею і мати чітке уявлення про її стан.

Дата добавления: 2015-05-08