Специфіка філософського знання. Співвідношення філософського знання з наукою, мистецтвом, релігією

Соціально-історичний характер філософії. Витоки і спрямованість філософського знання

Історія філософії свідчить про те, що вона безпосередньо і тісно зв'язана із суспільною практикою, вплітається в неї, відповідає на її запити і тому відіграє величезну роль у суспільстві, соціальних зіткненнях, формуванні людської особистості.

Філософія – це дуже древнє і багатомірне явище духовної культури людства. Перші філософські навчання виникли в Індії, Китаї і Греції в далекій давнині – 2500 років тому. Піфагору приписують честь введення в науковий обіг терміна «філософія», що по-грецькі означає «любов до мудрості». Давньогрецький філософ Платон вперше використовував його для позначення науки про буття, пізнання, людину.

Філософія прийшла на зміну міфології і її виникнення знаменувало собою колосальний переворот у стилі мислення.

Вся історія філософії є історія боротьби двох її основних течій у філософії – матеріалізм і ідеалізм. Боротьба між цими течіями жива і понині. Вона є відображенням боротьби класів і, будучи найважливішим елементом ідеологічної боротьби, носить безкомпромісний характер.

Сутність філософії – у міркуванні над загальними проблемами у системі «Світ-Людина». Філософія виступає в двох іпостасях: як інформація про світ в цілому і у відношенні людини до цього світу.

По своєму змісту філософія є прагнення до всеохоплення і єдності. Ціль філософії – знання, вільне від звичайних практичних інтересів. Філософія змушує людей думати.

Призначення філософії – пошук долі людини, забезпечення буття людини у загадковому світі. Воно складається, у кінцевому рахунку, в звеличенні людини, у забезпеченні універсальних умов для її удосконалювання. Філософія потрібна для забезпечення можливо кращого стану людства. Філософія закликає кожну людину до шляхетності, істини, прекрасного, добра.

Основними функціями філософії є: 1) синтез знань і створення єдиної картини світу, що відповідає визначеному рівню розвитку науки, культури й історичного досвіду; 2) обґрунтування, виправдання й аналіз світогляду; 3) розробка загальної методології пізнання і діяльності людини в навколишньому світі.

Філософія – специфічний вид знання, що має свій предмет пізнання, свої проблеми, які не зводяться до окремих наук. Специфічними є її мова, методи і засоби дослідження, доводи, аргументація, характер дискусій.

Також специфіка філософського знання полягає в його плюралістичному, діалогічному і водночас толерантному стосовно інших точок зору характері.

Головна мета філософського пізнавального процесу – пошук істини, сенсу будь-якого буття. Центральне місце у філософії займає людина як суб'єкт діяльності, її походження, сутність, призначення і сенс її буття.

Філософія і наука досить сильно взаємозалежні, у них є багато загального, але є й істотні розходження. Тому філософію не можна однозначно зараховувати до науки і навпаки не можна заперечувати її науковість.

Філософія – окрема форма пізнання, що має наукові основи, що виявляє себе в ті моменти і в тих областях наукового знання, коли теоретичний потенціал у цих областях або малий, або взагалі відсутній.

Філософія і наука прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна наука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та дослідження, який постає частиною реальної дійсності, а предмет філософії, постає значною мірою невизначеним, майже безмежним, та ще й історично змінним. На відміну від точних наук, філософії завжди притаманне особистісне відношення до явищ громадського життя. Жодна з наук не досліджує найскладніші світоглядні питання про сенс життя людини, про його смерть і безсмертя, про покликання людини в суспільстві. Для філософії ж усе це є одна з найважливіших її задач. Окрім цього, лише філософії властиве гранично широке узагальнення, науки ж, постаючи обмеженими предметами, узагальнюють лише в їх межах.

Філософське знання є завжди світоглядним. Знання звільнене від світоглядно-оціночних моментів перестає бути філософським і стає водночас науковим.

Наука – не просто сукупність знань, а продукт певного роду діяльності. Діяльність ця носить специфічний тільки їй властивий характер і направлена на виробництво цих знань. Нові знання проходять перевірку в суспільній практиці, потреби якої є стимулом розвитку науки.

Філософія та мистецтво схожі між собою в тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено; окрім того, для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди й усюди знаходять предмет своєї уваги.

Важливо відзначити й те, що філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній образ. Мистецтво до того ж надає вирішального значення уяві як творця, так і тої людини, яка сприймає його твори, а тому воно зображує дійсність із значною долею умовності, хоча ця умовність постає своєрідним способом проникнення в глибини процесів дійсності.

Співвідношення між філософією та релігією історично змінні і різноманітні. Протягом свого існування вони як протиставлялись один одному так і вступали в союз.

В загальному можна сказати, що філософію та релігію споріднює те, що вони постають різновидами світогляду, тобто дають людині найважливіші орієнтири. Обидві вони претендують на роль життєвого наставництва. Основним об'єктом відображення в релігійній свідомості є Бог як нібито Творець і Рятівник світу і людини. Відображення світу в даній формі суспільної свідомості здійснюється у вигляді фантазій і вірувань, почуттів і спонукань, культових дій. Релігія ґрунтується на вірі, тобто на безумовному сприйнятті певних положень (догм) в якості істинних, в той час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити те що розглядається, до рівня розуміння. Філософія залишає на вирішення самої людини питання про те, із чим не погоджуватися.

Дата добавления: 2015-05-08