Основні функції філософії: світоглядна, гносеологічна, методологічна, аксіологічна

Філософія виконує ряд важливих функцій і тому відіграє важливу роль у житті суспільства. Питання про функції філософії – це також питання про її призначення, про її роль у житті людини і суспільства. Серед її функцій виділимо найбільш важливі.

Світоглядна – формує загальну систему поглядів на розуміння природи, людини, суспільства в їх сутнісних характеристиках, тобто вирішує загальнотеоретичні проблеми їх наукового розуміння. Вона припускає розгляд філософії як умову вдосконалювання світогляду людини, виведення її з рівня світовідчуття на рівень світорозуміння.

Під світоглядом слід розуміти не просто систему узагальнених знань про світ і людину, а ту систему знань, яка для соціального суб'єкта набуває значення властивого йому способу бачення, розуміння, аналізу, оцінки явищ, що визначає характер відношення людини до світу і до себе, усвідомлення цілей і сенсу життя, характер вчинків і дій. Воно є спосіб духовно-практичного освоєння світу.

Гносеологічна (логіко-гносеологічна, епістемологічна) – досліджує процес та закономірності пізнання світу людиною, визначає його сутність, виявляє можливості і межі пізнання, співвідношення почуття і розуму в пізнанні. Вона, орієнтуючи пізнавальне відношення людини на розкриття природи і суті світу, природи і суті самої людини, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, озброює людей знанням про світ, про людину.

Методологічна – припускає розгляд філософії як особливий метод пізнання і як особливий засіб осмислення дійсності, розробляє загальний метод пізнання, який представляє собою сукупність взаємозв’язаних принципів чи вимог сформульованих на основі загальних законів і є висновком із історії розвитку суспільного пізнання. (Методи – діалектика, метафізика, феноменологічний і герменевтичний методи; засоби пізнання – рефлексія, категоріальний апарат і т.п.)

Таким чином, методологічна функціяфілософії дає для всіх форм суспільної свідомості, для теоретичної і практичної діяльності людини початкові, основоположні принципи, застосування яких визначає загальну спрямованість підходу до осмислення дійсності, спрямованість пізнавальній і практичній діяльності. Ця функція припускає, що відношення людини до світу повинно виходити з усвідомлення нею природи і суті світу і людини, граничних підстав їх буття, усвідомлення людиною свого місця в світі і відношення до нього, усвідомлення загальної структури світу і стану, в якому він знаходиться.

Аксіологічна – вказує на місце цінностей в житті, на структуру ціннісного світу, тобто на зв’язок різних цінностей між собою. Вона досліджує моральне й естетичне ставлення людини до дійсності.

Цінності – це специфічні соціальні визначення об'єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або негативне значення для людини і суспільства. Зовні цінності виступають як властивість предмета або явища, проте, розглянуті не самі по собі, а в контексті їх значення для людини і забезпечення його життєдіяльності. Розробка принципів ціннісного відношення людини до світу є одним з найважливіших завдань і функцій філософії.

Дата добавления: 2015-05-08