Проблема спрямованості історії. Становлення ідей суспільного прогресу в історії людської думки

Філософія історії сьогодні має 2 основних типи теорій:

1. Теорії, в межах яких здійснюється поділ історії на стадійно загальні для всього людства етапи.

2. Теорії, що вивчають циклічність історичного розвитку різних народів, певних регіонів.

Цим типам теорій відповідають дві найбільш загальні моделі світового історичного процесу – лінійна і нелінійна.

Лінійна – погляд на всесвітню історію, як на єдиний процес поступального розвитку, що передбачає існування взаємопов’язаних стадій соціокультурного розвитку людства.

Християнський історичний динамізм презентують Оріген, Августин Аврелій, який подає періодизацію історії земних міст-суспільств, побудованих за аналогією з 6-ма днями творіння. Існує 3 періоди:

- період старого Заповіту

- період Нового Заповіту

- царство Духа Святого.

Ці ж ідеї проявляються і в Іоахима Флорського, він пропонує поступовість, стадійність розкриття божественного у земному. Троїстичний підхід до структуралізації історії стає парадигмальним. Він простежується і в епоху Відродження, Просвітництва – поділ К. Келером на періоди стародавнього світу, середньовіччя і новий час.

А.Фергюсон (1743-1794) вичленовує такі стадії розвитку, як дикість, варварство, цивілізація, згодний з ним Тюрго – загальнолюдський поступ, це пряма лінія, що прямує вгору.

В Кондорсе (1743-1794) базова основа людства не обмежувалась лише науково-технічними, матеріально-економічними здобутками, а поширювалась на суспільно-політичне. культурне життя, мораль суспільства.

Сен Сімон звернув увагу ще й на релігійно-культурні і наукові системи (фетишизм, античність, феодалізм, суспільство майбутнього).

О.Конт – тристадійна схема розвитку людства (теологічна, метафізика, наукова), теорія індустріального суспільства.

Марксистський (формаційний) підхід – існує 6 стадій (суспільно-економічних)

- первісно-общинна; - азіатська; - антична; - феодальна; - капіталістична; - комуністична.

Основа кожної стадії – розвиток позитивних сил і характер суспільних відносин.

Нелінійна концепція – сутність полягає у визначенні існування множинності самодостатніх історичних утворень із власною самодостатньою історією. Гадамер зазначав, що "розмаїтість індивідуальних виявлень – це не тільки характерна риса грецького життя, але й історичного життя взагалі – і саме в цьому полягає цінність і сенс історії".

В добу Відродження (Кузанський, Маккіавеллі) Віко зосереджував увагу на культурі, в якій існує 3 періоди: первісне варварство, героїчний, класичний.

Данилевський, Шпенглер – показували історію, як низку автономних, послідовних і співіснуючих соціальних організмів – культурно-історичні типи. Існує множинність самодостатніх цивілізацій, доля яких уподібнюється живим організмам: народження, ріст, розвиток, занепад, смерть. Шпенглеровська цивілізація – період творчого безпліддя конкретної культури.

Рушійною силою цивілізаційних трансформацій є люди, що вільно реалізовують свої творчі сили, їх свобода вибору визначає хід історії, а не надлюдська вітальна сила, як у Шпенглера.

Спрямованість культурно-історичного процесу має альтернативні можливості, і яка з них стане дійсністю, і які будуть наслідки, залежить від багатьох випадковостей і дій людей. Вибір напрямку руху часто залежить від мало помітних факторів і визначених ними обставин – цей загально методичний підхід (синергетичний), що враховує свободу людини, як важливий чинник руку людства.

Дата добавления: 2015-05-08