Співвідношення культури особистості і культури суспільства

В 20 ст. в розвинутих країнах в результаті процесів індустріалізації та урбанізації формується так зване масове суспільство, якому притаманні стандартизація виробництва і побуту, бюрократизація суспільства, життя, розповсюдження засобів мас-медіа в масовій культурі. ЇЇ специфіка полягає в відверто комерційному характері, її продукція є товаром. Звідси на відміну від високої (класичної), масова культура не прагне втілювати ідеали гуманізму, розвивати духовність, чи розкривати світ художника. Вона пропонує те, за що хоче отримати прибуток, розрахована на середній рівень масового споживача, ставка робиться на примітивні смаки та інстинкти. Ця культура виконує різноманітні функції, інакше вона б не стала масовою і популярною. Вона може бути засобом для усунення психологічних навантажень, засобом стандартизації, стереотипізації мислення, почуттів і смаків. Основні недоліки масової культури: спрощеність, примітивність, звернення до нижчих структур особистості, але є й інші риси: легкість сприйняття, доступність, демократизм, що забезпечує її широке розповсюдження і великий ступінь впливу на свідомість, підсвідомість і поведінку людей.

Анрі Моль називає таку культуру мозаїчною, оскільки вона виникає у людини не в результаті систематичної освіти, а в результаті потоку випадкових впливів засобів мас-медіа. Ставлення філософів до масової культури різне. Ортега-і-Гасет, Маркузе оцінюють її надто критично, вважають що вона несе катастрофу для всієї культури. формує одновимірну людину, якою легко маніпулювати. Інші наголошують на демократизації масової культури, її здатності залучати до сучасної культури, хоча б її перших сходинках.

Сама масова культура стає дедалі неодномірною. Культура виникає і існує як умова розвитку, прогресу людини, це позначення способу соціального життя, що об’єднує всі види людської діяльності і системи поза біологічно вироблених механізмів, що регулюють цю діяльність (цінності, норми, процедури).

Можна сказати, що культура є вираженням досягнутого людиною рівня історичного прогресу, і навпаки, як казав Йоган Гете, мірою культурного світу є тріумф виключно людського, усе має значення, лише остільки, оскільки має гуманний характер. У людській життєдіяльності присутні 2 різні потоки: в одному виробляються форми спільності, а в другому – людина. Життєдіяльність людини – цілісний потік, що становить 2 нерозривно пов’язані рівні: перетворення суспільних форм і розвиток суспільної людини.

Проте на сьогодні існує і таке поняття як антикультура – прояв і результат дегуманізації людських стосунків, відхід від загальнолюдських цінностей і пріоритетів. Відділити культуру від антикультури іноді важко. Істина відкривається не одразу і повністю.

Також існує конкультура – сукупність політичних, соціальних, ідеологічних рухів, дій та ідей західноєвропейської спрямованості. Конкультура – це не ворог культури, а інше соціальне явище. Маркізе, Сартр розглядали існуючу культуру, як організоване насилля над особистістю, вона викорінює з людських душ творчі поривання, прагнення до насолоди життям, ототожнювали її з бездушним технократизмом, який руйнує індивідуальність. Тому необхідно підірвати культуру зсередини ідейною і психологічною переорієнтацією, революцією у свідомості, розкріпачити підсвідоме, людську чуттєвість.

Дата добавления: 2015-05-08