Свобода та творчість в людському бутті

Людина сама вільно вибирає свою сутність, вона стає тим, ким вона себе зробить. Людина - це постійна можливість, задум, проект. Вона вільно вибирає себе і несе повну відповідальність за свій вибір. Свобода складає саме людське існування, людина і є свобода.

Свобода – здатність людини діяти в співвідношенні з своїми інтересами і цілями, спираючись на пізнання обьективной необхідності.

У історії суспільства свобода традиційно зводилася до питання: чи володіє людина свободою волі.

Творчість -діяльність, яка створює щось нове, якого раніше ніколи не було. Творчість розглядається в двох аспектах:

· психологічному; філософському

Психологія творчості досліджує процес психологічного протікання процесу творчості.

Філософія розглядає питання про сутність творчості, яке по різному ставилося в різні історичні епохи.

Антична філософія – творчість пов'язана зі сферою кінцевого, скороминущого і мінливого буття.

Середньовіччя - творчість пов'язана із розумінням бога, як особистості, яка вільно творить світ.

Відродження – сутність творчості вбачається в творчому спогляданні.

У ідеалістичній філософії 18-29в Т розглядається в його протилежності механічно - технічної діяльності.

Однією з необхідних умов розвитку творчості є свобода критики, творчих дискусій, обміну і боротьби думок.

Проте свобода розуміється людьми, як щось нез'ясовне, непіддатливе вираженню в поняттях, ірраціональне. Вільні вони мислять як вільні поза суспільством. Це внутрішній стан, налагодженість, переживання індивіда. Свобода протиставляється необхідності. Така свобода, протиставлена необхідності і відчужена від суспільства, - є порожній формальний принцип. Свобода - це свобода вибору відношення до навколишньої дійсності. Раб може бути вільним, відповідно визначаючи відношення до свого буття. Свобода стає невідворотною долею. "Людина осуджена бути вільною", свобода є болісна необхідність.

Характерною рисою людської сутності є те, що вона не сама вибирає умови свого існування, вона кинута в світ і підвладна долі. Від людини не залежить час його народження і смерті. Це приводить їх до думки, що крім людського існування існує потойбічна реальність, яка розуміється як спосіб існування людини, спрямованої кудись зовні нього. Зовнішній світ представляє середовище, світ турбот людини, що оточує людське існування і знаходиться в нерозривному зв'язку з нею. Простір і час є способи людського існування. Час - це переживання від існування своєї обмеженості, тимчасовості.

Дата добавления: 2015-05-08