Концепція “росту наукового знання” К. Поппера

Поппер критикував верифікаціонізм. Головну проблему філософії Поппер бачив в знаходженні критерію демаркації між наукою і псевдонаукою, а головна задача методології науки - у вивченні механізму зростання наукового знання, а не в дослідженні його формальної структури. Як критерій демаркації Поппер запропонував принцип фальсифікації, тобто принципової спростовуваності будь-якого знання, що претендує на статус науковості.

Поппер будує дедуктивну методологію науки. Ця позиція приводить його до висновку, що наукову теорію взагалі неможливо обгрунтувати, а можна лише спростувати її.

У концепції логічної реконструкції і раціоналістичної інтерпретації науки і наукового розвитку К.Поппера центральне місце займає методологічний принцип фальсифікації. Цей принцип Поппер протипоставляє принципу верифікаціонізму.

Поппер вважає, що теорії є високо інформативні припущення про світ, які не верифікуються, але можуть бути перевіреними способами різних експериментальних випробувань.

Процедуру фальсифікації Поппер бачить не як "дуель" між теорією і спостереженням, а як складні відносини між протилежними теоріями, які суперечать між собою, початковим емпіричним змістом цих теорій і його зростанням.

Загальна схема зростання знання:

Початкова проблема => пробна теорія для вирішення проблеми => критика цієї теорії і усунення виявлених недоліків => нова проблема.

Критерієм потенційної прийнятності згідно Поппера є перевіряємість або неймовірність: лише теорія, яка в більшій мірі перевіряєма, варта перевірки і є зрозумілою, якщо витримує ті перевірки, які ми вважаємо головними для цієї теорії, ще до того як вона була використана.

В поняття "зростання науки" К.Поппер вкладає не практичне або соціальне значення прогресу науки, а інтелектуальний аспект цього зростання. Він говорить, що наука починається з проблеми, а не із спотережень.

Зростання знання по Попперу спрямоване від старих проблем до нових і здійснюється шляхом пропозицій і спростувань. Такі переходи від проблем до теорій і від теорій до проблем реалізуються на базі постійного критичного обговорення внутрішньонаукової ситуації - це основа в еволюції науки.

Заслуга Поппера полягає в тому, що він побудував логічну теорію наукового методу, під яким він розуміє емпіричний метод.

Теорія наукового методу, вважає Поппер, не може бути тільки емпіричною теорією - вона повинна бути філософською, епістемологічною теорією з її специфічними філософськими методами побудови, яка не зводяться тільки до узагальнення результатів емпіричного позитивного знання.. -«теорії наукового методу є те, що філософія і епістемологія зводяться в нього до логічної теорії наукового знання, а логіка практикується тільки як формальна логіка.

Дата добавления: 2015-05-08