Типологiя права

Історичний тип права – це сукупність його найістотнiших ознак, що виражають сутність права, зумовлену конкретною епохою. Їх можна виявити, аналiзуючи як певні типи виробничих вiдносин i вiдповiдні типи держав (так званий формацiйний пiдхiд), так i конкретно-географiчні, нацiо­нально-iсторичні, спецiально-юридичні, релi­гiйні ознаки (так званий цивілізаційний підхід).

Згiдно з формацiйним пiдходом право є продуктом дiяль­ностi держави, тому типологiя права не може не збігатися в принципi з типологiєю держави. Звідси видiляють такi iсто­ричнi типи об’єктивного юридичного права: рабовласниць­кий, феодальний, буржуазний, соціалістичний.

Рабовласницьке право будувалося на відносинах пану­вання й підкорення. Воно характеризується тим, що при­ватною власністю були не тільки знаряддя та засоби вироб­ництва, але й раби.

Основне завдання рабовласницького права полягало в охороні рабовласницької власності, придушенні опору рабів і незаможної частини населення.

Рабовласницьке право найвищий розвиток одержало в Давньому Римі. Саме римські юристи розробили багато правових інститутів (сімейного, спадкового права, інститут власності тощо), які істотно вплинули на законодавства багатьох країн світу.

Феодальне право виступало могутнім засобом підтримки панування феодалів над залежними від них селянами та закріплювало феодальну власність на засоби виробництва (передусім на землю). Характерною особливістю феодального права можна назвати те, що воно було правом привілеїв або становим правом. Окрім цього, феодальне право було правом сильного. Воно відкрито визнавало за джерело права пряме насильство та захоплення чужих володінь.

Розвиток капіталістичних відносин спричинив бурхли­вий розвиток правової системи в цілому й окремих галузей права зокрема. Цей процес супроводжувався обмеженням права держави втручатися в господарське життя, правовою реґламентацією діяльності державних органів і охороною існуючих відносин.

Буржуазне право існувало у вигляді двох головних різновидів: романо-германської правової сім’ї, основним джерелом якої є нормативно-правові акти, й англо-аме­риканської правової сім’ї, заснованої на судових преце­дентах і судовій практиці. Саме в умовах буржуазного суспільства виникло таке конкретно-історичне явище, як конституція. Термін "конституція" вперше з’явився у процесі боротьби буржуазії проти феодалізму й означав вимогу правового закріплення організації державної влади, способів її існування та формальної рівності громадян перед законом. А це і є необхідною умовою забезпечення та розвитку при­ватного підприємництва й вільної конкуренції. У консти­туційних нормах буржуазія вбачала певну ґарантію ста­більності свого економічного та політичного стану, ґа­рантію участі в реалізації державної влади.

Створення загальнодержавних правових систем, реґла­ментація важливих галузей суспільного життя були істотним проґресом порівняно з феодальним свавіллям.

Новий етап у розвитку буржуазного права знайшов вияв у конституційних актах середини ХХ століття, що законодавчо закріпили розширення переліку й обсягу прав та свобод людини і громадянина, відмову від війни як засобу розв’язання міжнародних конфліктів і багато інших загаль­нолюдських цінностей.

Соціалістичне право виникає після перемоги соціаліс­тичних революцій у Росії та деяких країнах Європи й Азії, а також установлення диктатури пролетаріату. Згідно з марксистською концепцією сутність цього типу права по­лягає в тому, що соціалістичне право виступає виразником волі й інтересів панівного класу: на перших етапах роз­витку соціалістичного суспільства – робітників, селян і пра­цюючої інтелігенції, а пізніше й усього народу, керованого комуністичною партією. Воно є засобом революційного перетворення суспільства.

У сучасних умовах можна констатувати істотні зміни в праві держав, що вважалися соціалістичними. Це вияв­ляється у вирішенні багатьох питань щодо оновлення їх законодавства, забезпеченні панування права та верхо­венства закону, непохитності прав і свобод людини, взаєм­ній відповідальності держави й особи.

З урахуванням змін, які відбулися на планеті на-прикінці ХХ століття, у юридичній літературі виділяють такі типи права, як перехiдний вiд буржуазного до соцiально-демократичного (право соцiально-демократичної орiєнтацiї) та соцiально-демократичний.

Право соцiально-демократичної орiєнтацiї характери­зується як система загальнообов’язкових правил поведiнки, спрямованих на реґулювання суспiльних вiдносин вiд­повiдно до інтересів більшості населення країни та на створення умов для забезпечення й захисту основних прав людини, громадянина.

Сьогодні право цього типу iснує у світі у двох рiзно­видах:

- право, що дiє в сучасних державах так званого "роз­виненого" або "соцiалiзованого" капiталiзму;

- право, що iснує в країнах, якi переходять вiд тота­літарного чи авторитарно-бюрократичного ладу до демо­кратичного суспiльства.

Загальнi риси й тенденцiї права соцiально-демокра­тичної орiєнтацiї:

- гуманiзацiя права (поступове закріплення в законо­давствi загальнолюдських принципiв права; розширення законодавчого закрiплення основних прав людини; пiдви­щення рiвня справедливостi при встановленнi заходiв державного примусу);

- соцiалiзацiя права (його спрямованiсть на забезпечен­ня консенсусу мiж рiзними соцiальними спільнотами, збiльшення питомої ваги законодавства, яке ґарантує со­цiальну захищенiсть людини);

- закрiплення й захист рiзних форм власностi;

- сприяння утвердженню основ правової держави;

- розширення сфери правового реґулювання.

Соцiально-демократичне право – це тип права, якого сьогоднi прагнуть у свiтi та який iснуватиме в правовiй соцiально-демократичнiй державi.

У межах iншого пiдходу класифікацiя права здійс­нюється на основi конкретно-географiчних, нацiонально-iсторичних, релiгiйних, спецiально-юридичних та iнших ознак. Згiдно з зазначеними критерiями видiляють такi типи права:

- нацiональнi правовi системи (конкретно-iсторична су­купнiсть права, юридичної практики та панiвної правової iдеологiї окремої держави). Наприклад, правова система України, правова система Росії тощо;

- правовi сім’ї (сукупнiсть національних правових сис­тем, яку видiлено на основi спiльностi джерел, структури права та iсторичного шляху його формування). Розрiз­няють такі правовi сiм’ї: загального права, романо-гер­манську, слов’янську, мусульманську, iндуську й iншi.

(Див. докладніше: Рабинович П.М. Основы общей тео­рии права и государства: Учебное пособие. – 7-е изд., с изменениями. Авторизованный перевод с укр. – Х.: Кон­сум, 2005. – С. 163 – 172.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що розуміють під історичним типом права?

2. Наведіть класифікацію права відповідно до форма­ційного та цивілізаційного підходів.

3. У чому полягає сутність соціально-демократичного права та права соціально-демократичної орієнтації?

4. Які різновиди права соціально-демократичної орієн­тації існують у сучасному світі?

Дата добавления: 2015-05-10