Види та ступені пізнання. Типологія знань. Діалектика чуттєвого та раціонального в пізнанні

Філософія науки та філософія техніки: загальна характеристика.

Соціально-практична природа пізнання.

Пізнання - це активне, цілеспрямоване відображення дійсності у свідомості людини. Пізнання одна з важливих філософських проблем.

Тільки завдяки практиці відкриваються теорії, об'єктивні закони життя, – наприклад, діалектичний матеріалізм. Процеси, що існують крім практики, можуть бути пізнані тільки на практиці. Тільки в суспільній практиці з'єднуються почуттєві і логічні дані. Практика пропонує всі нові умови і дані для нових рівнів пізнання.

Практика є способом прикладення знань, і в цьому змісті вона ціль пізнання. Кінцевою метою пізнання є не знання самі по собі, а практичне перетворення дійсності для задоволення матеріальної і духовної потреб суспільства. Практика служить критерієм істинності результатів пізнання.

Пізнання виникає, функціонує й удосконалюється в процесі активної практичної діяльності людини. Разом з розвитком практики, з її ускладненням, внутрішнім диференціюванням розвивається і людське пізнання. Будучи спочатку уплетеною в тканину реального людського життя, основу якої складає практично-перетворююча діяльність людей, пізнання на визначеному етапі розвитку суспільства відокремлюється в спеціалізоване духовне виробництво.

Наука – явище конкретне, історичне, проходяче в своєму розвитку ряд якісно своєрідних етапів. Питання про періодизацію історії науки і її критерії до цього дня є дискусійним і активно обговорюється в літературі.

Наука - перш за все результат духовного виробництва, особливий вид знання (на ряду з іншими).

Будь-яка галузь знань, що має багату і різноманітну історію, піддається диференціації. Натурфілософія в процесі диференціації виділила науки:

- логіка

- гносеологія (теорія пізнання)

- онтологія (наука об буття)

- етика, естетика

- аксіологія (вчення філософії про цінності)

- антропологія (вчення про природу людини, філ. вчення про людину)

- філософія історії

- філософія науки

- філософія техніки

Предмет і задача філософії науки – це філософське осмислення науки у всьому різноманітті її буття (термін буття – істотний розвиток, становлення, всі об'єкти різноманіття)

Пізнання – суспільно-історичний процес творчої діяльності людей, формуючий їх знання, на основі яких виникають цілі і мотиви людських дій.

Пізнання – взаємодія суб'єкта (той, хто пізнає) і об'єкту (фрагмент дійсності, який потрапляє в сферу пізнавальної діяльності суб'єкта), віддзеркалення об'єкту суб'єктом.

Види пізнання:

- міфологічне (одна з перших форм світогляду);

- релігійне;

- художнє;

- буденне (життєвий досвід, здоровий глузд);

- філософське (спосіб рефлексії збагнення світу);

- наукове.

Видам пізнання відповідають типи знання (знання буденне, знання наукове і т.д.).

Ступені пізнання:

- плотське пізнання;

- раціональне пізнання.

Єдиним джерелом пізнання об’єктивного світу є чуттєве відображення у формах відчуттів (ощущений), сприймань (восприятия) і уявлень (представления). У відчуттях кожен з органів чуття специфічним для нього способом відображує окремі властивості, сторони речей (колір, звук, запах, твердість тощо). Сприйняття – це відображення властивостей предмету, взятого як ціле. Уявлення – наочний цілісний образ речі, що виникає на основі уяви і минулого чуттєвого досвіду, який зберігається і утворюється в пам’яті узагальнено.

Органи чуття засвідчують залежність властивостей предметів, що сприймаються, від умов сприймання – навколишніх явищ і стану органів чуття. Органи чуття відображають усю різноманітність властивостей предметів у конкретних умовах, що змінюються. Але саме залежність властивостей, що сприймаються, від умов сприйняття вказує на те, що чуттєвому відображенню доступні лише зовнішні, змінні, несуттєві, випадкові ознаки предметів, тобто їх явища, а не суть. Діалектичний підхід до пізнання дозволяє вважати чуттєві дані єдиним джерелом знання, але не зводити усе знання до сукупності чуттєвих даних.

Почуттєве знання доступне не лише людині, але й тваринам. По-справжньому людське знання є абстрактно-логічне знання у формі понять, суджень і умовиводів, досягається діяльністю розуму, мислення, унаслідок чого пов’язаний з ним етап пізнання називають раціональним пізнанням. Раціональне пізнання здійснюється шляхом абстрагування, ідеалізації, екстраполяції і конструювання.

Людське пізнання в цілому – це єдність чуттєвого і раціонального. Люди ставлять перед собою певні завдання і тлумачать результати пізнання на рівні раціонального мислення, а потрібну інформацію дістають за допомогою органів чуття і приладів.

Дата добавления: 2015-05-08