Глобальна екологічна проблема: причини, наслідки та шляхи подолання

Глобалізація соціальних, культурних, економічних і політичних процесів в світі, породила ряд серйозних проблем, однією з яких є екологічна проблема.

Суть екологічної проблеми полягає в суперечності, що виразно виявилася і заглиблюється, між продуктивною діяльністю людства і стабільністю природного середовища його незаселеного. Як відзначав засновник Римського Клубу А. Печчєї: “Істинна проблема людського вигляду в тому що він виявився нездібним в культурному відношенні йти в ногу і пристосується до тих змін, які сам вніс в цей світ”. Ці зміни є плодом всієї культурно-перевтілювальної, і перш за все, виробничої діяльності. Маса всіх штучно створених людиною неживих предметів і живих організмів називається техномасою. Розрахунки учених показали, що техномаса вироблювана людством за 1 рік складає 10 в 13-14 ступені, а біомаса вироблювана на суші 10 в 23. З цих розрахунків виходить, що людство створило штучне середовище, яке в 10 разів продуктивніше за природне середовище. Це один з найважливіших чинників, що обумовлює постановку перед людством екологічної проблеми. В зв'язку з цим особливу гостроту придбаває розповсюдження в навколишньому середовищі виробництв і продукцій, і особливо забруднюючих, викликають катаклізми. Вже в осяжному майбутньому можливе очікування потеплення і танення льодовиків, що послужить причиною для мільйонів чоловік перетворитися на екологічних біженців.

Учені свідчать, що всякий біологічний вигляд здатний вижити в межах достатньо вузької екологічної ніші, тобто сукупності різних умов і чинників навколишнього середовища. Людина це біологічний вигляд, хоча і більш універсальний, більш адаптивний до змін в оточуючий середовищу. Проте і його ресурси в ситуації, що складається, вичерпуються. Причому впливають не тільки фізичні чинники (забруднення), але і психологічні. Римський клуб дійшов висновку, що головною причиною екологічних проблем є НТП, орієнтований на нестримне зростання споживання. У частині інтелігентного населення розвинених країн можна відзначити, що виховання дітей направлене не на прагнення виростити людей прагнучих до нестримного збагачення, а навпаки до загальнолюдських цінностей, швидше навпаки слабкі і розвинені країни породжують акул імперіалізму. Це відповідає тим пропозиціям філософів які виступають за переорієнтацію людей з мирських цінностей на цінності духовні.

91. Філософські концепції пізнання: "оптимістична", скептицизм, агностицизм.

Питання, над яким століттями билася невгамовна думка людини, - як можливе пізнання, чи пізнаваний світ у принципі.

Справді, Всесвіт нескінченний, а людина кінцева, і в границях її кінцевого досвіду неможливе пізнання того, що нескінченно. Це питання постійно переслідувало філософську думку у всіляких формах.

У спробі відповісти на нього чітко позначилися три основних лінії: оптимізм, скептицизм і агностицизм. Оптимісти стверджують принципову пізнаванність світу, агностики, навпроти, її заперечують. Скептики ж заперечують принципову пізнаванність світу, але виражають сумнів у вірогідності знання.

Найбільш послідовний в історії філософії агностицизм у скептицизмі Д. Юма, який думав, що все пізнання має справу з досвідом і принципово не може вийти за його межі, а тому не може судити про те, яке відношення між досвідом і реальністю.

Основна проблема, з якою зіштовхнувся агностицизм, полягає в тім, що предмет у процесі його пізнання неминуче переломлюється крізь призму наших органів почуттів і мислення. Однак логіка агностицизму на кожнім кроці спростовується розвитком науки, пізнання.

Сьогодні ряд тенденцій сучасної філософії схиляється на позиції агностицизму в питанні про пізнаванність сутності світу, а особливо людини і суспільства. Діапазон таких доктрин досить широкий - від неопозитивізму до феноменології, екзистенціоналізму, прагматизму й ін.

Дата добавления: 2015-05-08