Відповідальність за неподання звітності за формами № 3-ПН та № 5-ПН

Прямої норми щодо розміру штрафних санкцій за неподання звітів за формами №3-ПН та № 5-ПН законодавством не передбачено. Проте, слід пам’ятати, що державні органи, зокрема Пенсійний фонд України, державні податкові інспекції, центри зайнятості, органи статистики та інші державні установи взаємодіють між собою.

Наприклад, якщо особу, якій державною службою зайнятості присвоєно статус безробітного, а роботодавець не включив цього працівника до звіту про прийнятих працівників за формою № 5-ПН і не подав відомості про нього до державного центру зайнятості, то з роботодавця утримується сума забезпечення, яку було незаконно виплачено безробітному, у разі неповідомлення про його прийняття на роботу (п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ).

За неподання або порушення строків подання звітів за формами № 4-ПН (план) та № 4-ПН (факт) передбачено адміністративну відповідальність у вигляді стягнення штрафу в розмірі річної заробітної плати за кожного звільненого працівника.

За неподання таких відомостей або порушення термінів згідно зі ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» з роботодавців стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

Працевлаштування громадян за сприяння Державної служби зайнятості населення починається зі звернення громадян до цієї служби.

Реєстрація та облік громадян, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови пред’явлення паспорта і трудової книжки, а в разі потреби – військового квитка, документа про освіту. Окремі категорії громадян зобов’язані пред’явити й інші документи.

Реєстрація та облік громадян, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219.

Особам, які звернулися за працевлаштуванням і зареєстровані службою зайнятості, протягом семи днів підшукується підходяща робота.

Для громадян, які втратили роботу й заробіток (трудовий доход), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою, з урахуванням її середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідній сфері економічної діяльності в регіоні за минулий місяць.

При пропонуванні підходящої роботи враховується попередня діяльність громадян, тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, вік, досвід, а також стан ринку праці.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, у т. ч. безпосередньо на робочому місці в роботодавця, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, – робота за професією, яку вони мали за останнім місцем роботи, або робота, що потребує попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням державної служби зайнятості.

Для громадян, які працювали не за професією понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією може бути підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у відповідних працівниках.

У разі неможливості надання громадянину роботи за професією протягом шести місяців підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії з урахуванням здібностей, стану здоров’я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреб ринку праці у відповідних працівниках.

У разі зміни громадянами професії за направленням державної служби зайнятості підходящою вважається робота і за новою, і за попередньою професією за останнім місцем роботи.

Підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.

Для громадян, які не мають професії, або таких, які займали місця, що не потребують спеціальної підготовки та перебувають на обліку як безробітні більше ніж 9 місяців, а також для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 12 місяців) перерви (крім громадян передпенсійного віку), підходящою роботою також вважається участь в оплачуваних громадських роботах.

Для громадян, які до настання безробіття понад 6 місяців були зайняті в особистому селянському господарстві, підходящою вважається робота за наявною в них професією (спеціальністю), у т. ч. якщо умовою їх працевлаштування є підвищення кваліфікації за цією професією. У разі неможливості надання громадянинові роботи за наявною в нього професією підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної перепідготовки з урахуванням потреб ринку праці та, по можливості, наявних професійних знань, умінь і навичок.

Підходящою не може вважатися робота, якщо:

1) вона пов’язана зі змінами місця проживання громадянина без його згоди;

2) місце роботи розташоване за межами доступності послуг транспортного обслуговування, установленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради;

3) умови праці не відповідають правилам і нормам, установленим законодавством про працю і охорону праці;

4) на запропонованому місці роботи заробітна плата нижча за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати або не забезпечуються гарантії щодо своєчасності її виплати;

5) умови праці на запропонованому місці роботи на відповідають стану здоров’я громадянина, що підтверджено медичною довідкою.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості як особи, що шукають роботу, мають право на безоплатну професійну орієнтацію, консультацію, підготовку, перепідготовку, одержання відповідної інформації з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, режиму праці.

Стаття 24 даного закону присвячена питанням професійної підготовки і перепідготовки незайнятих громадян. Зокрема, у ній зазначається, що професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як таких, що шукають роботу, безробітних може провадитись у випадках:

- неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації;

- необхідності змінити кваліфікацію у зв’язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина;

- втрати здатності виконання роботи за попередньою професією;

- необхідності підібрати підходящу роботу інваліду, у т. ч. з умовою про виконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявної кваліфікації та з урахуванням його побажань;

- пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності).

Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організуються державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Порядок відбору навчальних закладів для організації професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затверджується правлінням цього Фонду.

Стаття 26 Закону України «Про зайнятість населення» встановлює особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці. Зокрема, у ній зазначається:

1. Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується:

а) надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів працівнику не було запропоновано підходящої роботи;

б) право на одержання допомоги з безробіття в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 відсотків – протягом 90 календарних днів і 50 відсотків – протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати;

в) збереження на новому місці роботи на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи.

Вивільненим працівникам надаються також інші пільги і компенсації відповідно до законодавства.

2. У разі, коли вивільнений працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався в державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, він втрачає пільги, передбачені цією статтею, а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на підставі ст. 28 і 29 Закону «Про зайнятість населення». Якщо цей працівник відмовився від двох пропозицій підходящої роботи впродовж періоду пошуку роботи, він втрачає право на отримання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією як такого, що шукає роботу. Умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються при цьому на підставі ст. 28 і 29 зазначеного Закону.

3. На працівників, які звільняються з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у зв’язку з відселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення і зареєструвалися в місячний строк після звільнення в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, поширюється дія п. 1 цієї статті.

4. Для підприємств, установ та організацій, що забезпечують перенавчання вивільнених працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, при обчисленні податку з прибутку сума балансового прибутку зменшується на розмір витрат, пов’язаних з організацією професійної підготовки таких працівників.

Якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

У разі необхідності державна служба зайнятості може компенсувати підприємствам, установам та організаціям до 50 відсотків витрат на організацію навчання прийнятих на роботу громадян, вивільнених з інших підприємств, установ, організацій з підстав, передбачених цією статтею.

5. Гарантії, встановлені п. 1 цієї статті, поширюються також на осіб, що втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання, у результаті чого вони потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації.

Законодавством передбачені особливості працевлаштування окремих категорій громадян. Так, згідно зі ст. 17. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» підприємства, установи, організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі необхідності створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або коли продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інваліда.

У ст. 18, 18¹ даного закону передбачено, що забезпечення прав інваліда на працевлаштування та оплачувану роботу, у т. ч. за умови про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них спеціальні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, не спроможним працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні за умови виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім Державної служби зайнятості, надавати послуги з посередництва в працевлаштуванні в Україні можуть також суб’єкти підприємницької діяльності, що надають платні послуги, пов’язані з профорієнтацією населення, посередництвом у працевлаштуванні громадян в Україні та за кордоном. Діяльність, пов’язана з посередництвом у працевлаштуванні на роботу за кордоном, проводиться лише на підставі ліцензії, що видається в порядку, установленому законодавством (ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення»). Такі ж вимоги встановлені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 9[83].

Порядок отримання ліцензії на посередництво при працевлаштуванні за кордоном та здійснення підприємницької діяльності з такого посередництва визначений Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2001 р. № 155/534 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном»[84].

Дата добавления: 2015-05-10