Система педагогічних наук. Міжпредметні зв’язки педагогіки

Структура сучасної педагогіки відображає зв’язки і відносини, що виникли під час історичного розвитку педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. Нині педагогічна наука об’єднує до двадцяти педагогічних галузей. Їх кількість зростає залежно від суспільних потреб. Певною мірою вони спираються на структуру і принципи загальної педагогіки, її „дочірними” і водночас самостійними науками.

Характеризуючи зв’язок педагогіки з іншими науками, слід виходити з двох найбільш загальних аспектів. Перший полягає в динамізмі та діалектизмі педагогічної науки, що пов’язане з запозиченням та інтерпретацією стосовно предмета свого дослідження чисельних досягнень інших галузей людського знання, які допомагають глибше проникнути в сутність виховання і розробити його теоретичні основи. Другий аспект - творче запозичення педагогікою методів дослідження інших наук.

Яким чином виявляються ці зв’язки у повсякденному житті, у вчительських буднях? Звідки беруться всі ці правила, методи, прийоми?

„Педагогіка, - як влучно писав публіцист С.Л.Соловейчик, - вихованка багатьох наук. Спочатку у ній панували філософи. На короткий час вона потрапила під владу біологів. Потім - психологів. Сьогодні педагогіка і в нас, і в усьому світі обмирає під привабливістю соціальної психології: тестуємо, анкетуємо, робимо зрізи - вивчаємо...” Цей влучний вислів підводить нас до розуміння того, що майже до ХУІІ ст. педагогіка перебувала під впливом філософії, звідси такі міцні зв’язки і з іншими філософськими науками - логікою, етикою, естетикою. Філософські науки допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, забезпечують оперативною інформацією про зміни в науці та суспільстві, коригуючи спрямованість виховання.

Ми вивчаємо дітей. Вони всіма силами прагнуть засвоїти основи наук, але за якими законами? Як відбувається мислення дітей? Що робиться в голові дитини, коли вона запам’ятовує правило? Що таке увага? На всі ці питання відповідає психологія, яка вивчає закономірності розвитку психіки людини, а педагогіка - ефективність виховних впливів, що зумовлюють зміни у її внутрішньому світі й поведінці. Недарма В.О.Сухомлинський порівнював педагогіку з майстернею, а психологію - з інструментами вчителя в ній.

Анатомія і фізіологія людини є основою для розуміння її біологічної сутності - розвитку вищої нервової діяльності, першої і другої сигнальних систем, розвитку і функціонування органів чуттів, опорно-рухового апарату, серцево-судинної і дихальної систем. До суміжних з педагогікою галузей знань належить шкільна гігієна - наука про шляхи і засоби охорони і зміцнення здоров’я школярів, а також педіатрія - наука про профілактику і лікування дитячих захворювань, досягнення яких використовують для обґрунтування вимог до режиму і відпочинку учнів, визначення нормальних матеріально-технічних та санітарно-гігієнічних умов педагогічного процесу.

Економічні науки дають змогу простежити вплив закономірностей розвитку виробничих відносин, економічних процесів, навчання і виховання. Етнологія вказує на національні особливості людей, які завжди є представниками певних етнічних груп. Соціологія допомагає у пізнанні таких систем суспільства, як сім’я, школи різних типів, трудові колективи, формальні та неформальні групи, юнацька субкультура, використовуючи фактичний матеріал для раціональної організації навчання і виховання.

Використання досліджень кібернетики дає можливість сконструювати і застосувати в педагогічному процесі навчальні та комп’ютерні машини

3.ПЕДАГОГІЧНА ПРОФЕСІЯ ТА ЇЇ СУСПІЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ.

СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ВЧИТЕЛЯ.

Професію вчителя називають вічною. Від моменту свого виникнення людина завжди відчувала потребу вчити (передавати досвід молодшому поколінню) і вчитися (свідомо, цілеспрямовано оволодівати життєвим досвідом). Наставниками молоді, як правило, ставили найбільш досвідчені й шановані люди. Важливість справи, яку вони виконували, а також авторитет кращих учителів визначили поважливе ставлення до вчительської професії. Засновник наукової педагогіки великий слов’янський педагог Я.А.Коменський понад 300 років тому писав, що вчителям „вручена чудова посада, вище якої нічого не може бути під сонцем”. Видатний вітчизняний педагог К.Д.Ушинський так оцінив професію вчителя: „Справа вчителя, скромна зовнішнє, є однією з найважливіших справ історії”. В.Г.Бєлінський пояснював: „Який важливий, великий та святий сан вихователя: в його руках доля цілого життя людини”.

Чим же зумовлені особливості праці вчителя? Може тим, що вчитель має справу з людиною? Але ж спілкується вчитель і з юристами, і з лікарями, і з акторами... Специфіка ж педагогічної праці визначається призначенням учителя в суспільстві, у якому він виконує такі функції (за К.Й. Щербаковою):

1.Учитель - це посередник між суспільством і людиною, яка росте. За багатовікову історію людство накопичило колосальний досвід. Суспільство відбирає з нього найцінніше і необхідніше для засвоєння молодим поколінням і через учителя трансформує його у свідомість молоді. За словами А.В.Луначарського, учитель повинен передавати дітям усе найкраще від попередніх поколінь окрім забобонів, вад і хвороб. Крім того, учитель формує в підростаючого покоління не лише знання, але й світогляд, громадянську позицію, духовно - моральні ідеали.

2.Учитель - це людина, яка спрямована в майбутнє. Його діяльність орієнтована на формування людини, активність якої розгорнеться завтра, у змінених умовах. Л.М.Толстой писав, що для того, щоб виховати людину, гідну майбутнього, треба виховувати її, маючи на увазі ідеально досконалу людину, - тільки тоді вихованець буде гідним того покоління, з яким йому доведеться жити (доцільним було б згадати характеристику виховних ідеалів за книгою Г.Г. Ващенка „Виховний ідеал”).

3.Учитель керує найскладнішим процесом - формуванням особистості. Складність цього процесу визначається постійними змінами особистості вихованця. Як не можна ступити в одну й ту саму річку двічі, так і не можна підходити з одним і тим самим методом виховного впливу до учня в різний час. Специфіка вчительської діяльності полягає в тому, що в руках педагога відсутні вимірювальні прилади, які є в багатьох інших спеціалістів. Головне в його роботі - керування відносинами, що виникають у процесі навчання і виховання. Учитель повинен уміти знаходити вірні педагогічні рішення в мінімальний час і з урахуванням багатьох конкретних умов даної ситуації, що завжди складно зробити.

4.Суспільство покладає на вчителя особливу відповідальність. Учителю довіряють людину, коли вона найбільш сприятлива для впливу. З цього приводу давньогрецький філософ Платон говорив, „якщо чоботар буде поганим майстром, то держава від цього не дуже постраждає, - її громадяни будуть лише трохи гірше взуті; але якщо вихователь дітей буде погано виконувати свої обов’язки, у країні з’являться цілі покоління неосвічених і дурних людей“.

5.Професія вчителя - одна з найбільш поширених в Україні. Попит на цю професію свідчить про її значущість, але й разом із цим потребує особливого становлення кожного вчителя до підвищення суспільного престижу педагогічної професії.

Дата добавления: 2015-05-08