Особливо ж згубно позначається на психічному розвитку дитини часта зміна вихователів, нетривалість стосунків з ними

Можливість виправити ці недоліки залежить від тривалості порушення зв'язків з матір'ю: чим вони триваліші, тим важче по­долати їх наслідки. Звичайно, материнську функцію у спілку­ванні з дитиною може виконувати інша людина - не обов'язко­во біологічна мати. При цьому важлива саме якість спілкування.

Проведено чимало досліджень, які свідчать про негатив­ний вплив на розвиток дитини ранньої ізоляції її від контактів з матір'ю. Так, втрата чи відсутність тісного контакту з матір'ю чи іншим дорослим, який виконує її функції, уже в двомісяч­ному віці дитини призводить до серйозних розладів у її роз­витку. Дитячий організм у цей час має отримувати із зовніш­нього середовища комплекси подразнень: погладжування, пригортання до грудей, ласкаві, заспокійливі модуляції голосу і т.ін. Особливо шкідливі для дітей перервані емоційні контак­ти в ранньому віці. Якщо такі контакти перериваються кілька разів, знижується здатність емоційно спілкуватися і загальний психічний розвиток. Такі явища спостерігаються під час три­валого перебування дитини в лікарні без матері, тому вони на­зиваються госпіталізмом.. Уже на другому місяці відлучення від матері дитина починає худнути, легше піддається захворю­ванням, втрачає раніше набуті навички.

Найскладнішою є так звана церебрально-органічна форма затримки психічного розвитку. Як свідчить її назва (церебральний-мозковий), вона пов'язана з хворобливим ураженням мозку. Прояви її стійкіші і яскравіше виражені. Щоб їх усунути чи пом'якшити, потрібні систематичні й тривалі лі­карські та педагогічні заходи. Під час неврологічного обстеження таких дітей досить часто виявляються певні відхилення у функціонуванні їхньої нервової системи, що свідчить про шкідливий вплив на мозок плоду чи новонародженої дитини різних чинників, як-то: різні хвороби матері під час вагітності, токсичні речовини, якими забруднене навколишнє середови­ще, а також нікотин, алкоголь, деякі лікарські препарати. Звід­си зрозуміло, чому так багато вихованців будинків немовлят та дитбудинків відстають у розвитку. Внаслідок хімічної за­лежності матері, діти ще до народження зазнають руйнівного впливу алкоголю, наркотиків, а після народження потерпають від чималих інших бід: недбальство матері, проживання в ат­мосфері асоціальної сім'ї. Зрозуміло, що умови проживання дитини в неблагонадійній сім'ї: алкоголізм батьків, їхня неуважність, а з часом і жорстокість до дитини - теж можуть ста­ти причиною затримки її психічного розвитку.

Звернемо увагу на те, що центральна нервова система в та­ких випадках безпосередньо не уражається хворобою, але тер­пить від загального виснаження дитячого організму. Хвороба знижує психічний тонус дитини, а тому складаються несприятливі умови і для розвитку її психічних функцій. Зрозуміло, що найпершою умовою подолання такої форми затримки пси­хічного розвитку у дитини є лікування її хвороб. Проте цього буває замало, і потрібна ще й систематична педагогічна робота (але без перевантажень), щоб заповнити прогалини загально­го психічного розвитку.

Набагато частіше сьогодні трапляється затримка пси­хічного розвитку дітей, яка зумовлена різними тілесними зах­ворюваннями, особливо такими, що починаються в ранньому віці, і, набуваючи хронічності, надовго позбавляють дитину життєрадісності й активності.

Трапляється генетично зумовлене уповільнене дозрі­вання різних систем організму, у т. ч. й нервової системи. Такі діти, не виявляючи хворобливих ознак, і фізично, і психічно відстають від вікової норми, що виявляються під час обсте­ження їх на шкільну зрілість. Особливо відстає емоційно-во­льова сфера: дитина може виявляти досить знань і кмітливос­ті в грі, але дуже важко сприймає суто навчальні завдання, погано засвоює правила поведінки, обов'язки школяра. Адап­тація до школи у таких дітей досить складна. їм краще почина­ти шкільне навчання пізніше, і при цьому вони потребують ін­дивідуального підходу з боку сім'ї і педагога.

3. Затримку психічного розвитку зумовлюють різні за­пальні захворювання центральної нервової системи впродовж перших років життя, а також травми головного мозку. Ознаки затримки психофізичного розвитку, пов'язані з ушкодженням мозку, у багатьох дітей виявляються уже в ранньому дитинстві: запізнілим початком ходіння, незграбністю в рухах, затримкою у розвитку мовлення, зниженою пізнавальною активністю. За­лежно від того, які функціональні системи мозку зазнали уш­кодження, можна спостерігати окремі особливо виражені пору­шення пізнавальної діяльності. У деяких дітей найбільш вираженими є недоліки розвитку мовлення, читання, в інших - лічби, просторової орієнтації, довільної регуляції поведінки.Крім розглянутих біологічних факторів, затримку психіч­ного розвитку можуть зумовити ще й так звані соціогенні або психогенні чинники. Сама назва говорить про те, що тут нега­тивний вплив на розвиток дитини справляють умови соціаль­ного оточення (умови проживання, організації розвитку, вигодовування (харчування), спілкування тощо); розкриваючи біологічні чинники, ми вже частково торкнулися і соціальних.

Дата добавления: 2015-05-08