Структура міжнародної економіки

Структура міжнародної економіки як цілісного системного утворення г.юлсс розглядатись у різних пїптиияу Аттр загалом за умови аналізу структури міжнародної економіки можна вирізнити два загальні напрями її дослідження. Насамперед, це напрям розвитку та дослідження політико-соціально-економіч-них елементів міжнародної економіки, які функціонують упро­довж тривалого часу і визначають основні перспективні шляхи розвитку міжнародної економіки. До іншого напряму належать конкретні соціально-економічні принципи структуризації між­народної економіки, на основі яких можна розглядати сучасну господарську структуру.

Відповідно до першого напряму в економічній літературі вирізняють чотири концепції розвитку структури міжнародної економіки. Перша концепція має назву системного підходу до виділення структурних елементів міжнародної економіки. За цією концепцією у структурі міжнародної економіки виокрем­люють чотири складових елементи, а саме:

1) світове ринкове господарство, яке об'єднує економіку
економічно розвинених країн та більшості держав, що розви­
ваються;

2) національне ринкове господарство, яке виділяють у ме­
жах світового ринкового господарства як сукупності економік
відповідних держав;

3) світове соціалістичне господарство, яке у світовому гос­
подарстві функціонує також як його структурний елемент. Нині
до його складу входять такі країни, як: КНР, КНДР, Соціаліс­
тична Республіка В'єтнам, Республіка Куба, Лаос, але економі­
ки навіть цих країн мають певні ознаки ринкового господарства,
хоча ми усе ж таки не можемо вважати їх ринковими;

4) національне соціалістичне господарство — економіка окремих країн, що входять до світового соціалістичного госпо­дарства.

Друга концепція виділення структурних елементів міжна­родної економіки ґрунтується на теоретичному положенні про існування трьох світів у світовому співтоваристві, серед яких вирізняють:

1) світ капіталізму, до якого належать країни з розвину­
тою ринковою економікою;

2) світ соціалізму, до якого належать країни з командно-
централізованою системою управління народним господарством;

3) світ, що розвивається, — об'єднує країни, які йдуть
шляхом розвитку товарно-грошових відносин і мають ще не­
достатньо розвинений національний господарський потенціал.

Третя концендія сіруктуризаціі міжнародної економіки базується на теоретичних положеннях про те, що в її межах можна виділити центр і периферію. До центру міжнародної економіки як структурного елемента відносять економічно розвинуті країни. Периферія як складова міжнародної еко­номіки включає країни, що розвиваються.

Четверта концепція структуризації міжнародної еко­номіки основана на принципі політичної противаги. За цим принципом вирізняють два види структури міжнародної еко­номіки:

1) поділ міжнародної економіки на Схід та Захід. До країн
Сходу відносять держави перехідної економіки та ті, що розви­
ваються, які розташовані у східній півкулі нашої планети. До
Заходу відносять економічно розвинуті країни, розміщені у за­
хідній півкулі;

2) поділ міжнародної економіки на Північ і Південь. Від­
повідно до цього Північ як складова міжнародної економіки
включає економічно розвинуті країни, а Південь — країни, що
розвиваються.

Таким чином, перший напрям аналізу структури міжнарод­ної економіки передбачає виділення її складових за найбільш загальними показниками господарського розвитку та політико-соціальної й ідеологічної орієнтації їхнього функціювання в су­часних умовах.

Другий напрям дослідження структури міжнародної еко­номіки ґрунтується на поданих далі принципах.

1. Економічний принцип — передбачає поділ міжнародної
економіки на два рівні. До першого належать такі структурні
елементи міжнародної економіки:

а) промислово розвинуті країни — держави, обсяг промис­
лового виробництва в яких перевищує 50% валового внут­
рішнього продукту;

б) аграрні країни — держави, де частка сільськогосподарсь­
кого виробництва у валовому внутрішньому продукті переви­
щує 50%;

в) промислово-аграрні країни. До них відносять ті держави
світу, частка промисловості яких у загальному обсязі промис­
лового і сільськогосподарського виробництва перевищує 50%;

г) аграрно-промислові країни. Це ті держави світу, частка
сільськогосподарського виробництва в яких у загальному обсязі

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО І ПрСГуІИСЛОБСГО БПрО^НИЦТБл їїЄрЄБИ-

щує 50%.

На другому рівні економічного принципу структуризації міжнародної економіки вирізняють її складові за ознакою еко­номічного розвитку окремих груп країн світу. Відповідно до цього міжнародну економіку поділяють на такі частини:

а) економічно розвинуті країни світу;

б) нові індустріальні країни — держави, які за допомогою
економічно розвинутих країн інтенсивно використовують су­
часні досягнення науково-технічної революції з метою стабі­
лізації економіки та зростання національного господарства.
Нові індустріальні країни поділяють на дві хвилі. До першої
хвилі належать: Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг,
до другої — Філіппіни, Малайзія, Індонезія, Таїланд, Бра­
зилія, Аргентина, Чилі;

в) країни, що розвиваються. Останніх, відповідно до кла­
сифікації ООН, в сучасних умовах налічується понад 150.

2. За принципом ступеня розвитку ринку виділяють окре­
му структуру міжнародної економіки, складовими якої є:

а) країни з розвиненою ринковою економікою. До них від­
носять промислово розвинуті країни світу. За класифікацією
ООН в сучасних умовах налічується близько 40 таких держав;

б) країни з ринковою економікою. До цієї групи загалом
відносять країни, що розвиваються;

в) країни з перехідною економікою, яка еволюціонує у на­
прямі до ринку. За класифікацією ООН нині у світі налічуєть­
ся 26 країн з перехідною економікою;

г) країни з командною центральнокерованою економікою. До них відносять держави світу соціалістичної орієнтації.

3. За організаційним принципом систематизації міжнарод­
ної економіки в його структурі виділяють складові елементи, до
яких належать міжнародні інтеграційні об'єднання, окремі гру­
пи країн у сучасних умовах. За цим принципом можна виокре­
мити такі структурні елементи міжнародної економіки:

а) Європейський Союз. Це інтеграційне об'єднання, до яко­
го належать 15 країн Західної Європи;

б) Співдружність незалежних держав (СНД). Це об'єднання
включає 11 країн із числа колишніх республік СРСР;

в) Інтеграційне об'єднання країн Північної Америки НАФ­
ТА. До нього належать: Канада, США, Мексика;

г) Лятиноамериканська асоціація вільної торгівлі. Вона
об'єднує країни Латинської Америки;

ґ) Організація економічного співробітництва і розвитку. До неї входять 29 країн із числа тих, що мають найвищі показни­ки економічного розвитку у світі;

д) Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК);

є) Чорноморське економічне співробітництво. До цього об'єд­нання входять 11 країн, які переважно мають територіальний вихід до Чорноморського басейну;

є) ГУУАМ — це організація, що об'єднує Грузію, Узбекис­тан, Україну, Азербайджан, Молдову.

Загалом у світі налічується понад 63 економічні інтегра­ційні угоди.

4. Соціально-економічний принцип структуризації міжна­
родної економіки передбачає розгляд структури міжнародної
економіки у двох площинах. Перша з них досліджує структуру
міжнародної економіки за ознакою рівня цивілізаційного роз­
витку. На її основі вирізняють такі елементи структури міжна­
родної економіки:

а) країни наукової епохи. До них відносять держави світу,
які постійно впроваджують у виробництво останні досягнення
науково-технічного прогресу. Це, як правило, економічно роз­
винуті країни;

б) країни технологічної епохи. До них відносять ті, які періо­
дично впроваджують сучасні досягнення науково-технічної рево­
люції. До цих держав можна віднести нові індустріальні країни
та окремі країни з перехідною економікою;

в) країни виробничої епохи. Це ті держави, які використову­
ють у виробництві традиційні технології і не мають об'єктивних

умов для використання сучасних досягнень науки і техніки. До цієї групи держав належить більшість країн, що розвиваються. За ознакою соціальної організації держави можна виділити другу площину структуризації міжнародної економіки, яка включає такі складові:

а) капіталістичні країни — країни, зорієнтовані на макси­
мальне використання в національному господарстві товарно-
грошових, ринкових регуляторів;

б) етатичні держави. До них належать окремі країни з на-
ціонал-соціалістичним устроєм, приміром Іран, Лівія. У цих
країнах поєднуються авторитарний режим керівництва націо­
нальним господарством з ринковими методами його регулю­
вання;

в) соціалістичні країни. У цих державах переважає вико­
ристання планових, центрсиіЬнокерсЕйних нетодіи управління
національним господарством.

5. Важливе значення в дослідженні структури міжнародної
економіки займає принцип аналізу її складових, до яких
включені окремі групи країн за рівнем середньорічного доходу
на душу населення. Складовими елементами цієї структури
міжнародної економіки є:

а) країни, де на душу населення припадає понад 12 тис. дол.
СШАнарік. Це такі держави, як: Швеція, Норвегія, Фінляндія,
Данія, Австрія, Швейцарія, Бруней, Кувейт, ОАЕ тощо;

б) країни, де цей показник відповідно становить 10-12 тис.
дол. США на рік. До них належить більшість економічно роз­
винутих держав;

в) країни, де зазначений показник становить до 7 тис. дол.
США на рік, що характеризує розвиток, зокрема, нових
індустріальних держав;

г) країни, де на душу населення припадає 2 тис. дол. США
на рік. До них належать окремі країни, що розвиваються;

ґ) країни, де відмічений показник становить до 700 дол. США на рік. До цієї групи держав належать: більшість країн з перехідною економікою та слаборозвинуті країни світу.

6. Регіональний принцип структуризації міжнародної еко­
номіки означає, що її структура розглядається за ознакою тери­
торіального розміщення груп країн світу, насамперед, їх розта­
шування за континентами. У цій структурі вирізняються:

а) країни Європи;

б) країни Азії;

в) країни Північної Америки;

г) країни Південної Америки;
ґ) країни Африки;

д) Австралія, Нова Зеландія.

7. Регіонально-економічний принцип структуризації між­народної економіки означає розгляд структури міжнародної економіки на основі виокремлення груп країн, які мають схо­жі економічні ознаки та спільні кордони. Складовими елемен­тами цієї структури міжнародної економіки є:

а) країни Західної Європи;

б) країни Центральної Європи;

в) країни Східної Європи;

г) країни Близького Сходу;
ґ) країни Середнього Сходу;

д) країни Далекого Сходу.

Отже, структура міжнародної економіки розгалужена і ба­зована на конкретних підходах до її систематизації. Визначен­ня окремих структур міжнародної економіки має наукове і практичне значення у процесі дослідження сучасних і перс­пективних форм її розвитку.

Дата добавления: 2015-05-22