Специфічні риси міжнародної торгівлі

Я

Св

U

I

I

Н

!3

A о н

.3

ІЧ

IN

D a

OS

3 «

I

>>

Я «

И

О CO <N,ч О © O> t~ -<f Ь- ~-° о to о об" oo" <o t-Г co ті<" t~^ ° О CM іЧ CO CO (M I—1 о c5 fcf. ги "S іЧ 00 tO»Л О> CO CO тЧ 2* S N IN «СОЮ 00 t-^ СЯ гн^н SS-* 00 (NC0<N 00 О CO ■* t-S⁴-^ t- t-lOlrt -* 5O N!O-^<!O тН -* СЧІ rH o^int-catOr-i оісчіслю і? О -rfoOxnOCO OS 1O 00 N О CM tH t- CO (N о OS О rHfcC.OO О CO-tfCO «tO ^-OCNl &n м о t- oo -^ oo Tf T-i -#" ю 5«CO Tf O5t-CO О О <N O00 ^й тґ00(Мі-ЧСО»ПСОгНО1 CO CSI ОСЯОСЯО-* -«f t- 00 t- 3? О" о" О «5 ■* Ь-" Ь-' Ю TjT гн* От}<тН CgiO <N(MІ—( <-1 Оі тНЧ.СО CO iHOO-* 00 ^ Tf 0^е4! S'o⁰' "S гч Ю І> 00 Ь^ іч" ю'ЗІ Є(=[О5 іЧ ОСОО ■* ^ іЧ 00" OiOOCM^TjHT-H^lint ОіЧСМЮСООО rtOOO,.,о? О м" Я О" в ■* Ь^ ОО" оГ _' О Осотч.4 <о (Ncq^⁴¹ t~ іЧ О-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- '^н fc[. О (N СОООІ 00 іч 00 тСЮ ^Qci" oo н n oo" eg счГ of Oto" 8t[i-H О -^"СОСЧІ О (N 00 О) ^й CO тЧ (N ^ R. CM Ю t- О t- O>t-rHi4 _о 2 -^ t-" to" о" т)<" in гч' Ь-" тч" гл '"'fet.'* CO COCOt- t- ю t- IOtJ< ^O^" & N H N СЯ |C t- rf^H Btf^^CSIINT-ltO N (4 тЧ •^H t 1 ef 1 f U a I.! § ¹ 13! I Nifl! _o И_ч"§ О о ^Н|3^-Я 5 R О О S ^О^ & ^ g» " н S о*?» • ^ ' 3

Із другої половини XX ст. виразною стала тенденція не­рівномірності динаміки зовнішньої торгівлі. Це позначилось на співвідношенні сил між країнами на світовому ринку. Домінуючі позиції США явно похитнулися. Так, якщо у 1950 р. на частку цієї країни припадало 32 % світового експорту, то в 1960 р. — лише 17,1%, а в 1997 р. — навіть 12,0%. Відповід­но, зросла частка Західної Європи та Японії. Західно-європейсь­кі держави за цей період піднесли свою частку з 23% до 44,6%.

Ще реальніше виглядають показники Японії: 0,5% — піс­ля закінчення Другої світової війни, 3,4% — у 1960 p., 7% — у 1997 р. У 1983 р. Японія вийшла на перше місце у світі з екс­порту машин і обладнання. Вона значно випереджає усі країни за вивозом легкових і вантажних автомобілів, побутової елект­роніки тощо. Одна третина японського експорту припадає на США. Дефіцит США в торгівлі з Японією у 90-ті роки тримав­ся на рівні 50—60 млрд дол. на рік.

Послаблення домінуючої ролі США в міжнародній торгівлі певною мірою пов'язано зі зниженням конкурентоспромож­ності американського виробництва.

Конкурентоспроможність визначається як здатність конк­ретної держави створювати пропорційно більше благ, ніж її су­перники, на світових ринках.

В основу світової класифікації країн за конкурентоспро­можністю покладено 378 різноманітних критеріїв. Передусім це — дохід на душу населення, рівень інфляції, зовнішньотор­говельний баланс. Зважають на наявність природних копалин, інфраструктуру, розвиненість засобів комунікації та низку інших чинників. Окрім об'єктивних чинників, враховують результати опитування керівників найбільших підприємств у світі.

На кінець 80-х років за чинниками конкурентоспроможності стала виходити в лідери Японія. Тоді ж до неї приєдналися «нові індустріальні країни» Азії — Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США повертають перші позиції у світі за конкурентоспроможністю. За ними впритул ідуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шес­ти років посідала перше місце. На 17-му місці — Франція, на 34-му — Китай, на 40-му — Туреччина; наприкінці списку — Греція, Мексика, Польща, Угорщина та Венесуела. І насамкі­нець, Росія — остання — на 48-му місці.

Таблиця 2.3 Регіональна структура світової торгівлі

Експорт Імпорт о, Щорічне ^ о. Щорічне • Країни £ § р, *- зростання, % £ g о. >> зростання, % та регіони g «£ ojjo ■■■■ н5л Ssc a p,as і ус» і «Я¹"⁴ § 1996 р. 1997 р. «| g 1996 р. 1997 р. Північна _{903 8>2 64} 3,2 1 100 8 6,2 10,3 Америка Латинська _{27д Q8 12 д 10>4 319 и7 п4 1?5} Америка Мексика 110 15,2 21,1 14,7 113 15,9 25,5 23,6 Інші латино­американські 16,9 7 7,1 7,8 206 13,3 2,6 14,5 країни Західна _{2 2?6 4g g6} __{Q д 2 263 4Д 33} __{Q g} Європа Європейський Союз 2 105 4,9 3,5 -0,8 2 070 4,1 2,9 -1,1 (15 країн) ПереХІДШ _17д g g _{5g 3} g ₁₉₃ gg ₁₃ д gg економіки Центральна/ Східна 90 7,2 2,6 6,9 118 11,6 15,2 5,6 Європа Африка 123 2,7 12,7 2,0 127 4,7 -0,3 3,2 аЙГ ^{30 3}>^{7 2}'^{5 5}-^{8 33 8}-⁷ -¹-^{4 9}-³ Середній Схід 164 2,9 13,9 -0,4 144 5,5 7,0 1,6 Азія 1379 9,34 0,6 5,4 1 321 9,3 4,8 0,2 Японія 421 5,6 -7,3 2,5 339 5,3 4,0 -3,0 Китай 183 16,7 1,5 20,9 142 15,1 5,1 2,5 П'ять східно-азійських 351 12,8 4,7 5,2 367 11,9 7,6 -3,2 ринків* поГзн™ ^{5300 6}'^{8 4}'^{3 3}'^{2 547}° ⁶'^{8 4}'^{9 3}'°

Індонезія, Південна Корея, Малайзія, Філіппіни, Таїланд

За прогнозами фахівців, у перші роки XXI ст. найбільші конкурентоспроможними будуть США та азійські держави У 2030 р. трійку найбільш конкурентоспроможних держав складуть США, Японія та Китай. Подальші позиції у цьому списку займатимуть Німеччина, Сінгапур, Південна Корея, Індія, Тайвань, Малайзія та Швейцарія.

Щодо країн, які розвиваються, то вони здебільшого зали­шаються постачальниками сировини, продовольства та порів^ няно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Відносне зниження попиту на сировину і продовольство на світовому ринку до початку 90-х років означало зменшення можливостей країн, що розвиваються, для розширення екс­порту. До того ж промислово розвинуті країни збільшили свою частку v світовому експорті продовольства і сировини (яя ви­нятком нафти). Частка країн, що розвиваються, у світовому експорті цих товарів (без нафти) скоротилась із 40% (1960) до 28% (на початку 90-х років).

Прагнення країн, що розвиваються, диверсифікувати свій експорт за рахунок товарів промислової групи вельми часто на­трапляє на протидію в тій або іншій формі з боку промислово розвинутих країн. Разом з тим, окремі країни, що розвивають­ся, передусім «нові індустріальні країни», домоглися істотних зрушень у реструктуризації свого експорту, підвищення в ньому частки готової продукції, промислових виробів, у тому числі ма­шин та устаткування. Так, питома вага промислового експорту країн, що розвиваються, у його загальному світовому обсязі на початку 90-х років досягла 16,3%. Загалом експорт країн, що розвиваються (за винятком «нових індустріальних країн»), зростає нерівномірно як по групах країн, так і по галузях.

На відміну від більшості країн, що розвиваються, «нові індустріальні країни», особливо чотири «малі дракони» Азії (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур), демонструють швидке зростання експорту, їхня частка у світовому експорті в середині 90-х років становила 10,5%. В останнє десятиріччя XX ст. КНР набрала істотних економічних обертів і досягла 2,9% (раніше — менше за 1%). США у світовому експорті на-лежить 12,6%, Західній Європі — 44,6%, Японії — 7,7%.

Характеризуючи основні тенденції в географічному спря­муванні міжнародної торгівлі, слід підкреслити, що розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці між промислово роз­винутими країнами веде до збільшення їхньої взаємної торгівлі і зменшення частки країн, що розвиваються. Основні

товаропотоки здійснюються в межах «великої тріади»: СІЛА — Західна Європа — Японія. Щорічний товарообіг між США і ЄС у 1996 р. становив близько 1,7 млрд дол.; 20% експорту Пів­нічної Америки припадає на ЄС.

Оскільки в експорті промислово розвинутих країн найбіль­ша частка належить складній техніці, країни, що розвивають­ся, становлять для них порівняно менший інтерес, як ринок збуту цієї продукції. Так, у 1996 р. тільки 2,7% експорту країн Західної Європи спрямовувалось у країни Африки, 2,4% — у Латинську Америку.

Міжнародна торгівля — особлива сфера міжнародних еко­номічних відносин. Вона має низку специфічних рис, котрі відрізняють її від внутрішньонаціональної торгівлі. Ці спе­цифічні риси виокремлюють міжнародну торгівлю у предмет спеціального дослідження, потребують модифікації звичайних інструментів економічного аналізу. До специфічних рис між­народної торгівлі зазвичай відносять:

• наявність різних валют;

• державне втручання і контроль;

• відмінності у здатності до переміщення чинників вироб­
ництва між країнами і всередині країни;

• багаторівневу структуру сучасної світової торгівлі;

• глобальний характер конкурентної боротьби і мно­
жинність цін;

• наявність двох взаємопов'язаних видів торговельних
операцій.

Дата добавления: 2015-05-22