Тема 2. Міжнародний розвиток ринку товарів і послуг

2.1. Міжнародна торгівля товарами в умовах
глобалізації.

2.2. Специфічні риси міжнародної торгівлі.

2.3. Значення міжнародної торгівлі.

2.4. Структура та динаміка міжнародної
торгівлі.

2.1. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобалізації

Міжнародна торгівля посідає особливе місце у складній сис­темі світогосподарських зв'язків. І хоча головною формою міжнародних економічних відносин нині є не вивіз товарів, а за­рубіжне інвестування, міжнародна торгівля за своїми масшта­бами та функціями в загальному комплексі МЕВ зберігає своє надзвичайно важливе значення. Вона опосередковує практич­но усі види міжнародного співробітництва, включаючи спіль­ну виробничу діяльність різнонаціональних суб'єктів, міжна­родний трансфер технологій тощо.

Й історично, і логічно інтернаціоналізація господарського життя розпочалась зі сфери товарного обороту. Від епізодичної мінової (без посередництва грошей) торгівлі розвиток ішов до локальних ринків. Великі географічні відкриття стимулювали закордонну торгівлю (це стало однією з найважливіших перед­умов становлення капіталізму в Англії та на європейському континенті). У XVI—XVII ст., за доби так званого первісного нагромадження капіталу, відбулося об'єднання локальних центрів міжнародної торгівлі в єдиний світовий (капіталістич­ний) ринок.

Таким чином, становлення світового ринку як системи, як результату потужного і невпинного процесу інтернаціоналі­зації виробництва й обміну пов'язано з промисловим переворо­том, із розвитком розширеного відтворення на індустріальній основі. Поглиблення міжнародного поділу праці в умовах сучас­ної техногенної цивілізації веде до подальшого бурхливого роз­витку світового товарообігу.

Каналами зовнішньої торгівлі щорічно проходить 1/5 усієї виробленої у світі продукції, і ця частка постійно зростає, особ­ливо в умовах міжнародної інтеграції.

Міжнародна торгівля — сфера міжнародних товарно-гро­шових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між продавцями і покупцями різних країн. Міжнародна торгівля являє собою сукупність зовніш­ньої торгівлі усіх країн світу.

Під терміном зовнішня торгівля розуміють торгівлю будь-якої країни з іншими країнами, що складається з оплачувано­го ввозу (імпорту) й оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують три важ­ливі параметри: загальний обсяг (товарообіг), товарна структу­ра і географічна структура.

Із другої половини XX єт., коли міжнародний обмін набув «вибухового» характеру, світова торгівля стала розвиватися ви­сокими темпами. У період з 1948 по 1997 pp. світовий торго­вельний оборот зріс у 17 разів. Період між 1950 і 1970 pp. був надзвичайно плідним для розвитку міжнародної торгівлі. Саме в цей період було досягнуто щорічне 7% зростання світового експорту. Однак уже в 70-ті роки цей показник знизився до 5%, ще більш скоротившись у 80-ті роки. Наприкінці 80-х років світовий експорт продемонстрував помітне пожвавлення (до 8,5% у 1988 p.). Після явного спаду на початку 90-х він знову набрав у середині 90-х років високих усталених темпів.

Таблиця 2.1

Темпи зростання обсягів міжнародної торгівлі та світового ВНП (1990-2000 pp.), %

Показник 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 Світовий 25,6 17,3 18,5 18,5 22,5 23,5 32,4 37,6 19,9 31,2 41,2 ВНП Експорт 40,0 39,8 52,3 41,0 99,8 95,0 58,1 108,9 57,6 57,8 119,8

Стабільне зростання міжнародної торгівлі зумовило кілька чинників:

1) розвиток міжнародного поділу праці й інтернаціона­лізація виробництва;

2) НТР, яка сприяла оновленню основного капіталу, ство­
ренню нових галузей економіки, що прискорило рекон­
струкцію старих;

3) активна діяльність транснаціональних корпорацій на
світовому ринку;

4) регулювання (лібералізація) міжнародної торгівлі в ме­
жах Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ);

5) лібералізація міжнародної торгівлі, перехід багатьох
країн до режиму, що передбачає скасування кількісних обме­
жень імпорту й істотне зниження митних стягнень — йдеться
про утворення вільних економічних зон;

6) розвиток торговельно-економічної інтеграції: усунення
регіональних бар'єрів, формування спільних ринків, зон віль­
ної торгівлі;

7) здобуття політичної незалежності колишніми колоніаль­
ними країнами. Виокремлення серед них «нових індустріаль­
них країн», економічна модель яких орієнтована на зовнішній
ринок.

Науково-технічний прогрес привів до істотних зрушень у товарній структурі міжнародної торгівлі, а саме: збільши­лася частка готових виробів і скоротилась питома вага продо­вольства і сировини, окрім палива. Якщо в 1950-х pp. частка сировини і палива приблизно дорівнювала частці готових ви­робів, то до середини 90-х pp. частка сировини, продовольства і палива знизилась до 30%, з яких 25% припадає на паливо і 5% — на сировину. Водночас частка готових виробів зросла з 50 до 70%. Вільні ніж третина всієї світової торгівлі в сере­дині 90-х pp. — це торгівля машинами й обладнанням.

Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі зумов­лено такими чинниками:

• розширенням виробництва синтетичних матеріалів на
базі розвитку хімічної промисловості;

• переходом на ресурсозберігаючі технології;

• упровадженням прогресивних методів обробки первин­
них матеріалів.

Унаслідок розвитку хімічної промисловості та змін у струк­турі паливно-енергетичного балансу різко зросла торгівля мі­неральним паливом — нафтою і природним газом. Так, у 1996 р. світовий експорт нафти зріс на 18,5%, а експорт сільськогоспо­дарської й мінеральної сировини спав більш ніж на 5%. Част­ка палива в міжнародній торгівлі у 1996 р. становила 8,1% (20% у середині 70-х pp.).

НТР дала новий поштовх поділові праці, спеціалізації вироб­ництва, яка набирає особливо великих масштабів у машинобуду­ванні. Відбувається перехід від міжгалузевої до внутрішньогалу­зевої спеціалізації, від готової кінцевої продукції до проміжних видів виробів. Різко зростає обмін вузлами, деталями, компонен­тами, що їх часто виготовляють на підприємствах різних країн. Внутрішньонаціональні й міжнародні кооперовані поставки ся­гають 50-60% вартості продукції багатьох галузей промисло­вості індустріальних країн Заходу. Більш ніж 30% товарообігу між цими державами припадає на взаємні кооперовані поставки. Кооперовані поставки відіграють помітну і дедалі зростаючу роль в експорті цілої низки країн, що розвиваються, зокрема таких ве­ликих, як Індія, Бразилія, Мексика.

Огже, вироблена продукти я ярлалі частіше стає результа­том міжнародних коопераційних зв'язків, а зовнішня торгівля не тільки виконує функцію реалізації кінцевого продукту, але все більше перетворюється на сполучну ланку виробничого процесу. Означена тенденція особливо помітна щодо провідних індустріальних країн світу. В експорті їхньої машинобудівної продукції частка комплектуючих виробів уже в середині 80-х років упритул наблизилась до 50% і продовжує зростати.

Поглиблення спеціалізації спричиняється також приско­ренням морального старіння і швидким оновленням асортимен­ту, що веде до спеціалізації наукових досліджень. У передових сучасних галузях (напівпровідники, ЕОМ) цикл «життя» про­дукції становить 3-5 років, в усіх галузях обробної промисловості він фактично не перевищує 8-9 років порівняно з 20 роками, в се­редньому, на початку сторіччя. Згідно з оцінками, у ми-нулому десятиріччі на світовому ринку було оновлено близько 80% то­варів. На світових ринках виникає велика кількість принципо­во нових товарів, здебільшого продукції науко-містких галу­зей, сфери високих технологій (лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнання для АЕС тощо).

Отже, відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн зростає частка висо-котехнологічної продукції (США, Швейцарія та Японія — по­над 20%, Німеччина та Франція — близько 15%).

З огляду на нерівномірність розвитку НТП у світовому гос­подарстві з'являються нові виробники, які створюють собі нові «ніші» або тіснять конкурентів. Такий процес приводить не тільки до поглиблення спеціалізації, але й до змін у соціальній структурі господарства.

За останні десятиріччя значно зросла роль торгівлі маши­нами й обладнанням. З 1983 по 1997 pp. частка цієї товарної групи у світовій торгівлі збільшилась із 28,8 до 38,8%. Накрес­лилась важлива тенденція — розширення торгівлі машинами й обладнанням між промислово розвинутими країнами. З 1980 р. до середини 90-х років експорт машин і обладнання з розвинутих країн зріс утричі. Найбільш швидкими темпами зростає експорт електротехнічного й електронного обладнан­ня, на частку якого припадає понад 25% усього експорту ма­шинно-технічної продукції.

Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою розподіл торговельних потоків між окремими групами країн, що диференційовані за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура торгівлі звичайно узагальнює дані про міжнародну торгівлю країн, які належать до однієї частини світу (Африка, Азія, Європа) або до певної групи (індустріальні країни; країни, що розвиваються).

Організаційна географічна структура показує розподіл міжнародної торгівлі або між країнами, які належать до окре­мих інтеграційних та інших торговельно-політичних об'єд­нань (країни Європейського Союзу, країни СНД, країни АСЕАН), або між країнами, виділеними в певну групу за тим або іншим аналітичним критерієм (країни — експортери наф­ти, країни — суть боржники).

Основний обсяг міжнародної торгівлі припадає на розви­нуті країни, хоч їхня частка дещо скорочувалась у першій по­ловині 90-х років за умови одночасного зростання питомої ваги країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. За­галом у 1996 р. на індустріально розвинуті країни припадало 68% світового експорту, на країни, що розвиваються, — 28,5% і на країни з перехідною економікою — 3,3%.

iN

Дата добавления: 2015-05-22