Конкурентоспроможність на макрорівні

Фундаментальною метою економічної політики є, або при­наймні має бути, максимізація економічного добробуту. Еко­номічний добробут загалом визначають як рівень, потік мож­ливого споживання на душу населення за певний період часу. Що вищі темпи зростання доходів на душу населення, то біль­ше можливостей споживання в наступних періодах. Темпи зростання доходів на душу населення можуть бути збільшені за рахунок заощаджень (відкладене поточне споживання) та інвестицій у матеріальні та нематеріальні активи.

Більшість дослідників розглядають конкурентоспромож­ність як систему багатьох чинників. Визначення конкуренто­спроможності, запропоновані економістами, змінюються залеж­но від чинників, на яких роблять наголос. Загалом існують дві можливості. Перша акцентує увагу на зростанні реального до­ходу на душу населення або зростанні продуктивності, друга більшу увагу приділяє торговельним показникам.

Зростання реального доходу і продуктивності є подібними, але не ідентичними концепціями. Дж. Маркусен докладно це пояснює. Він довів, що реальний дохід на душу населення зале­жить від загальної продуктивності чинників, доступності капіталу та природних ресурсів, умов торгівлі. Зростання ЗПЧ, що часто визначена як технічні зміни (технологічний стрибок),

збільшує дохід на душу населення, оскільки має позитивний вплив на наявність природних ресурсів, реального капіталу або умов торгівлі.

Одним з індикаторів поліпшення умов торгівлі є зростання обмінного курсу національної валюти щодо іноземних валют, або зростання цін експорту відносно цін імпорту. Тобто у разі поліпшення умов торгівлі країна може експортувати менше, а імпортувати більше за умови збалансованого торговельного балансу. Інакше кажучи, поліпшення умов торгівлі збільшує можливості національного споживання за умови наявного ста­ну ресурсів у країні та збалансованого торговельного балансу.

Поліпшення умов торгівлі у країні і таким чином збільшен­ня доходу на душу населення можуть спостерігати, якщо на світовому ринку існує надлишковий попит на товари та ттогтту-ги, що їх експортують, або надлишкова пропозиція товарів і послуг, що їх імпортують. Ось чому підходи, ґрунтовані на аналізі торгівлі та доходів на душу населення є подібними один до одного.

Якщо експорт країни зосереджений у швидкозростаючих галузях, а імпорт — у повільнозростаючих чи навіть у спадаю­чих галузях, то це також може бути причиною поліпшення умов торгівлі. Можливість такого розвитку зовнішньої торгів­лі почасти залежить від швидкості глобальної пропозиції, яка виникає як реакція на надлишковий попит і пропозицію.

Поліпшення ситуації з наявними природними ресурсами та стану наявного реального капіталу (матеріальні активи) в кра­їні також приводить до зростання доходу на душу населення, що, у свою чергу, є результатом інвестицій, використаних у по­передніх періодах.

Про позитивний напрям еволюції конкурентоспроможності національної економіки можуть свідчити такі показники роз­витку торгівлі:

1) збільшення товарів, які мають більшу додану вартість, або
високотехнологічних продуктів у структурі експорту країни;

2) постійне збільшення частки на світовому ринку;

3) позитивне сальдо поточного рахунку торговельного ба­
лансу.

8.4. Індекс конкурентоспроможності Світового банку

Передусім зауважимо, що індекс конкурентоспроможності, запропонований Світовим банком, є інтегральним показни­ком, який включає вісім чинників: відкритість, урядову полі­тику, стан фінансової системи, інфраструктуру, технологію, менеджмент, працю, інституції. Уперше інтегральний показ­ник оцінки конкурентоспроможності запропоновано світовим економічним форумом (Женева) у 1986 р. Нині індекс конку­рентоспроможності використовують для визначення рейтингу конкурентоспроможності 59 країн. Інтегральний індекс врахо­вує 381 показник. Показники зведені у вісім агрегованих груп: економічний потенціал, зовнішньоекономічні зв'язки, дер­жавне регулювання, кредитно-фінансова система, інфраструк-

TVDu. CIICTCMS УШЗЙВЛІН" ^а Н^ЯЛТІ;<'^г>^1пг>-'^т'^р"^тттттий ТТПТРТПТІЯ ТТ. TTW-

дові ресурси. Характерною особливістю даної методики є те, що об'єктивні статистичні показники (близько 70% усіх по­казників) доповнюються суб'єктивними експертними оцінка­ми фахівців, опитуванням корівників великих корпорацій, відомих експертів-економістів з різних країн. За допомогою спеціальної методики (з використанням економіко-математич-них моделей) усі країни розподілено за кількістю набраних балів, яка визначає їхнє місце у рейтингу. Більш високе місце є свідченням не тільки вищого рівня розвитку продуктивних сил, але й гнучкості економічної системи, її здатності адапту­ватися до змін на світовому ринку.

Узагальнення індексу конкурентоспроможності наведено у вигляді таблиці, в якій відображено ранжування країн згідно з названим показником. Зрозуміло, що країни, які ма­ють найвищі значення індексу конкурентоспроможності, пере­буватимуть у верхній частині таблиці, а країни, які мають низькі показники конкурентоспроможності, — у нижній її частині.

Наприкінці 1997 р. було розроблено нову методику оціню­вання конкурентоспроможності, яку почали застосовувати з 1998 р. В основу такого підходу було покладено дев'ять кри­теріїв:

• політичний ризик (тобто можливість реалізації інвес­
тицій та репатріації прибутків); вага цього критерію ста­
новить 25 балів зі 100;

• економічні перспективи (25 балів);

• показник зовнішньої заборгованості (10 балів);

• борг у зв'язку з дефолтом або через реструктуризацію
боргу (10 балів);

• рейтинг платоспроможності за кредитними боргами (10
балів);

• доступ до банківських ресурсів (5 балів);

• доступ до короткострокових фінансових ресурсів (5 ба­
лів);

• доступ до ринків капіталу (5 балів);

• надання форфейтингових послуг (5 балів).

Нова методика значно простіша в застосуванні, ніж попе­редня, в якій із 380 показників 100 визначали за допомогах» експертних оцінок. Проте й вона дуже далека від досконалої, оскільки зосереджена, переважно, на фінансових показниках, крім того, розглядає їх у статиці, а не в динаміці.

У табл. S.3 наведено динаміку рейтингу країн залежно від зміни індексу конкурентоспроможності.

Таблиця 8.3 Індекс конкурентоспроможності країн світу

Роки Роки Країна о О} оо ь- <о Країна о cj оо ь- <о © Сі Оі Сі Сі О Сі Сї Сі Сі О Сі Сі Сі Сі О Сі Сі Сі Сі <N 1-Н тН т—1 т-Н (Мі—ІгНтНт—І 1 23456 7 89 10 11 12 США 12 3 3 4 Італія 30 35 41 39 41 Сінгапур 2 1111 Таїланд 31 ЗО 21 18 14 Люксембург 3 7 10 11 5 Чехія 32 39 35 32 35 Нідерланди 4 9 7 12 17 Південно- 33 47 42 44 43 Африканська Республіка Ірландія 5 10 11 16 26 Греція 34 41 44 48 -' Фінляндія 6 11 15 19 16 Польща 35 43 49 50 44 Канада 7 5 5 4 8 Маврикій 36 29 - - -Гонконг 8 3 2 2 2 Філіппіни 37 33 33 34 31 Велика 9 8 4 7 15 Коста-Ріка 38 34 - - -Британія Швейцарія 10 6 8 6 6 Словаччина 39 45 48 35 -

Закінчення табл. 8.3

Роки Роки Країна о оі оо ь- со Ііраїна о о 1 со t— со OCSClOld © Сі Ol Сі Ої ОСіОіСіОї О Сї СТ> О) С5 (N t-1 тН і—1 гН (Мг-Чч-Чт—іч-( 1 23456 7 89 10 11 12 Тайвань 11 4 6 8 9 Туреччина 40 44 40 36 42 Австралія 12 12 14 17 11 Китай 41 32 28 29 36 Данія 14 17 16 20 11 Єгипет 42 49 38 28 29 Німеччина 15 25 24 25 22 Мексика 43 31 32 33 33 Норвегія 16 15 9 10 7 Індонезія 44 37 31 15 30 БєльіІя 17 24 27 31 25 Аргентина 45 42 36 37 37 Австралія 18 20 20 27 19 Бразилія 46 51 46 42 48 Швеція 19 13 23 22 21 Йорданія 47 40 34 43 28 Ізраїль 19 28 29 24 24 Індія 49 52 50 45 45 Нова 10 6 8 6 6 Словаччина 39 45 48 35 -Зеландія Японія 21 14 12 14 13 Сальвадор 50 46 - - -Франція 22 23 22 23 23 Колумбія 52 54 47 41 40 Португалія 23 27 26 30 34 В'єтнам 53 48 39 49 -Ісландія 24 18 30 38 27 Венесуела 54 50 45 47 47 Малайзія 25 16 17 9 10 Росія 55 59 52 53 48 Угорщина 26 38 43 46 46 Зімбабве 56 57 51 51 -Іспанія 27 26 25 26 32 Україна 57 58 - - -Чилі 28 21 18 13 18 Болгарія 58 56 - - -Південна _{2д 22 ід 21 2() Еквадор} 59 53 - - - іхорвЯ і

Свою методику та дещо іншу систему показників визначен­ня конкурентоспроможності застосовує і Світовий банк. Але результати ранжування конкурентоспроможності країн світу загалом збігаються з результатами, які отримав світовий еко­номічний форум.

Чимала частка саме таких показників в інтегральному ін­дексі конкурентоспроможності позначається і на його якості. Проте ця методика враховує і рівень корупції, й оцінку право­вої бази в країні, а також ступінь ефективності реформ, прово-джуваних країнами з трансформаційною економікою, що має безпосередній вплив на можливості підвищення конкуренто­спроможності країни на світовому ринку. Утім, такі показни­ки не підлягають кількісному аналізові, а залежать від компе­тентності експертів, на висновках яких вони ґрунтовані.

Дата добавления: 2015-05-22