Особистість в групі

Динаміка групових процесів.

Поняття та структура малої групи.

Дидактичний тест

Виберіть чотири правильні відповіді із семи можливих.

У загальному випадку при спілкуванні слід дотримуватися таких правил:

1. Незакінчивши однієї теми, розпочинати розмову на іншу тему.

2. Максимально лаконічно будувати фразу.

3. Переривати співрозмовника.

4. Точно формулювати судження.

5. Однозначно висловлюватися.

6. Затягувати паузу.

7. Дикція має бути чіткою.

ЗАНЯТТЯ 8

ПСИХОЛОГІЯ МАЛИХ ГРУП

Розглядаючи питання “Поняття та структура малої групи” зверніть увагу на те, що поведінка окремої людини як особистості суттєво залежить від соціального середовища, що являє собою складне суспільство, в якому люди об'єднані в групи.

Первинним середовищем, в якому особистість здійснює свої перші кроки і продовжує дальше свій шлях розвитку є малі групи.

Мала група являє собою невелике об'єднання людей (від 2-3 до 20-30 чоловік), зайнятих якою-небудь загальною справою і які знаходяться в прямих взаємовідносинах один з одним. Отже, мала група це сукупність людей, об'єднані в просторі і часі сумісною діяльністю і має безпосередні або опосередковані контакти.

Малі групи можуть бути різними за величиною, за характером і структурою відносин, що існують між членами, за індивідуальним складом, особливостями цінностей, норм і правил взаємовідносин, міжособистісними відносинами.

Розглянемо структуру малих груп. Умовні, або номінальні - це групи, які об'єднують людей, що не входять в склад жодної малої групи. Інколи виділення таких груп необхідно з дослідницькою метою, щоб порівняти результати, отримані в реальних групах, з тими, які характеризують випадкові об'єднання людей, що і не мають ні постійних контактів один з одним, ні загальної мети. Протилежним умовним групам єреальні. Вони являють собою дійсно існуючі об'єднання людей, що повністю відповідають визначенню малої групи.

Природними називають групи, які складаються самі по собі, незалежно від бажання експериментатора. Вони виникають і існують, виходячи із потреб суспільства, або людей.

На відміну від них лабораторні групи створюються експериментатором з метою проведення якого-небудь наукового дослідження. Вони такі ж дійові, як і інші групи, але існують тимчасово - лише в лабораторії.

Умовні або номінальні групи являють собою штучно виділені дослідником об'єднання людей. На відміну від них всі останні види груп реально існують в суспільстві серед людей різних професій, різних за віком, за соціальною приналежністю.

Природні групи діляться на формальні і неформальні. Вперше цей поділ був запропонований американським дослідником Е.Мейо при проведенні ним знаменитих Хоторнських експериментів. Згідно Мейо, формальна група відрізняється тим, що в ній чітко задані всі позиції членів, вони приписані груповими нормами. В групі - це певні правила, які вироблені групою, і яким підпорядковуються. Ці правила формуються на основі певних цінностей добра, зла, щастя. Але в оцінках інших понять - таких як праця, культура тощо в групах існують відмінності.

У формальній групі більш чітко розподілені ролі всіх членів групи, система підпорядкування. Прикладом формальної групи є будь-яка група, що створена в умовах якоїсь конкретної діяльності: шкільний клас, спортивна команда тощо.

На відміну від формальних груп, Е.Мейо виявив всередині них ще і неформальні групи, такі, які складаються і виникають стихійно, де ні статус ні ролі не приписані, де немає заданої системи взаємовідносин. Неформальна група може створюватися всередині формальної коли, наприклад, в студентській виникають більш дрібніші групування, що складаються із близьких друзів, що об'єднані якимись загальними інтересами. Але неформальна група може виникнути і. "сама по собі", не всередині певної формальної групи, а поза нею: люди, що випадково об'єдналися для гри у волейбол, або більш тісніша компанія друзів, що належать до зовсім різних формальних груп. Інколи в рамках таких груп, не дивлячись на її неформальний характер, виникає сумісна діяльність, і тоді група набуває деякі риси формальної групи: в ній виникають певні, хоч і короткочасові, позиції і ролі.

Виявлення таких двох структур в малих групах мало велике значення. Це дає можливість використовувати неформальну структуру відносин в інтересах фірми, компанії. Крім того, виявляється вплив певного співвідношення формальної і неформальної структури групи, наприклад, на її згуртованість, продуктивність тощо.

Малі групи можуть бути групами членства і референтними групами. Референтна група вперше була введена в 1942 р. американським дослідником Хайменом, якому належить відкриття самого феномена "референтна група". В експериментах Хаймена було показано, що частина членів певних малих груп дотримується норм поведінки тієї групи, на яку вони орієнтуються. Такі групи, в які індивіди не включені реально, але норми якої вони приймають, Хаймен назвав референтними групами.

Отже референтна - це реальна або уявна група, в якій індивід присутній психологічно, чиї норми і цінності використовуються індивідом як еталон для оцінки своїх вчинків. Референтна група важлива не в смислі її реального існування (її може не бути зовсім). Важливо, що певні норми, що приписуються цій групі стають орієнтиром для групи.

Еталонна група виявляє великий вплив на поведінку людини. Явища надзвичайного впливу референтної групи на людину називаються перфекталізмом. Перфекталізм - це конфлікт між роллю і Я, коли оцінка ролі значно перевищує оцінку власного Я. Зустрічається конфлікт з протилежним співвідношенням, коли оцінка Я перевищує оцінку ролі.

Для нормального функціонування групи велике значення має все, що зв'язане з прийняттям, передачею і переробкою інформації. Тому велике значення надається побудові комунікативній структурі групи.

Комунікативна структура - це сітка каналів або шляхів, за якими відбувається обмін інформацією. Виділяються формальні і неформальні канали, зв'язку. Формальні - це такі, які встановлені адміністративно з посадовою організаційною структурою і зв’язують людей по вертикалі і горизонталі.

Неформальні - це такі, які виходять за межі організації. Зрозуміло, що формальні канали ніколи не задовольняють учасників трудового процесу, тому що соціальні контакти не обмежуються лише офіційними рамками. Часто неформальна Інформація випереджує формальну. Інколи на рівні слухів.

Крім комунікативної структури є "структура впливу" - це взаємодія двох категорій людей однієї групи-тих хто заявляє про своє бажання і тих хто їх виконує.

В групі є люди, які завжди нав'язують свою волю.

Розглядаючи питання “Динаміка групових процесів” наголосіть, що групова динаміка - це сукупність тих динамічних процесів, які одночасово відбуваються в групі і які являють собою рух групи, тобто її розвиток.

Важливими із таких процесів є: феномен групового тиску на індивіда, процеси лідерства, стилі керівництва і прийняття групових рішень.

Феномен групового тиску отримав назву феномена конформності. Це чисто психологічна характеристика позиції індивіда відносно позиції групи, прийняття або відкидання ним певного стандарту, думки, властивої групі, міру підпорядкування індивіда груповому тиску. Протилежними конформності поняттями є поняття незалежність, самостійність позиції, стійкість до групового тиску. Конформність констатується там і тоді, де і коли фіксується наявність конфлікту між думкою індивіда і думкою групи і подолання цього конфлікту на користь групи. Міра конформності - це міра підпорядкування групі, в тому випадку, коли протиставлення думок суб'єктивно сприймалось індивідом як конфлікт.

Розрізняють зовнішню конформність, коли думка групи сприймається індивідом лише зовнішньо, а насправді він чинить їй опір, і внутрішню, коли індивід дійсно сприймає думку більшості. Внутрішня конформність і є результат подолання конфлікту з групою на її користь.

При характеристиці динамічних процесів в малих групах виникає питання про те, як група організується, хто бере на себе функції її організації.

Управління групою, її самоуправління, вплив на психологію і поведінку окремих членів групи здійснюється і через офіційно призначених осіб - керівників, і через неофіційних осіб, що користуються авторитетом серед членів даної групи, мають високий статус і називаються лідерами. Авторитет лідера в групі не менш сильніший, чим авторитет керівника.

Необхідно розмежувати поняття "лідер" та "керівник". Між цими поняттями існують якісні відмінності. Феномен лідерства пов'язаний з регуляцією міжособових стосунків, які мають неформальний характер, а керівник є носієм функції та суб'єктом регуляції офіційних, формальних стосунків у межах певної соціальної організації. На відміну від лідерства, що є функцією мікросередовища, офіційне керівництво породжується і функціонує відповідно до потреб, завдань та особливостей, домінуючої в мікросередовищі системи соціальних відносин. Крім того, лідерство - феномен організації соціально-психологічного спілкування і групової діяльності й функціонує переважно стихійно.

Керівництво визначається цілеспрямованою і контрольованою діяльністю цілої системи соціальної організації та її інститутів. Порівняно з лідерством воно має більш стабільний характер, оскільки безпосередньо не залежить від зміни групових настроїв, змін у міжособистісних стосунках.

Офіційне керівництво спирається на певну систему санкцій у стосунках керівництва та підлеглості й має не тільки силу особистого впливу (як лідер), а й офіційний статус у системі організації. Відрізняється і процес прийняття рішень, у керівника він має складніший та опосередкований характер. І, нарешті, опора діяльності лідера - мала група, стосунки симпатії та антипатії, визнання та невизнання, підтримка або опозиція в межах групи, сфера керівника - група в організації, соціальній системі.

Лідерство - це суто психологічна характеристика поведінки певних членів групи. Керівництво - більшою мірою соціальна характеристика стосунків у групі, насамперед з точки зору розподілу ролей управління і підлеглості та виконання зовні поставлених перед групою цілей. Авторитет лідера в групі не менш сильніший, ніж авторитет керівника. Чи потрібний лідер в групі?

Права, дані керівнику групи, не завжди достатні для того, щоб в будь-який момент діяльності спонукати членів групи на здійснення необхідних вчинків. В житті будь-якої групи не мало таких моментів, коли необхідно переконувати, а не наказувати, просити, а не розпоряджатися, і тут лідер незамінний. В ролі лідерів можуть виступати і офіційні керівники груп, але на практиці це трапляється рідко, тому що якості лідера і керівника, їх функції в групі не лише співпадають, але інколи прямо протилежні. Наприклад, завдання керівника в конфліктній ситуації, що заважає роботі, полягає в тому, щоб зняти конфлікт і зробити так, щоб він не заважав роботі. Права, дані керівнику, інколи допускають робити це усупереч інтересам окремих членів групи. В цій же ситуації завдання лідерів буде іншим: зняти конфлікт шляхом прийняття до уваги особистих інтересів членів групи. В турботах керівника на першому місці - справи групи, а в турботах лідера – людина із всіма її емоціями.

Але при всіх умовах лідер в групі необхідний. Його необхідність полягає в тому, що в кожній групі існують і повинні кимось регулюватися дві взаємодоповнюючі системи відносин: ділові і особистісні. Якщо кожна із них не відрегульована, якщо відносини, що складаються в одній системі суперечать відносинам, що існують в іншій, то така група не зможе успішно працювати, ніколи не стане високоефективною. Ця обставина і вимагає наявності в групі лідера поруч з офіційним керівником.

Крім поняття лідерства в психології використовується поняття стиль лідерства. Стиль лідерства - це сукупність засобів психологічного впливу, якими користується лідер для впливу на інших членів групи, серед яких він має високий статус. Традиційно відрізняють три основних стилі лідерства: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Авторитарний - виражена владність лідера, директивність його дій, систематичний контроль за діями членів групи. Самостійно приймає рішення. Для нього ідеальний підлеглий - дисциплінований виконавець.

Демократичний стиль лідерства відрізняється від авторитарного тим, що постійно звертається до думки підлеглих від нього людей, залучає їх до вироблення і прийняття рішень. Частину своїх повноважень передає членам групи. Демократичний лідер особливо цінить таких підлеглих, хто самостійний і ініціативний, творчо підходить до роботи. Приділяє увагу не лише діловим, але і особистісним взаємовідносинам в групі.

Ліберальний стиль лідерства - це така форма поведінки лідера, при якій він фактично усувається від своїх обов'язків керівництва групою. Всі питання групового життя вирішуються колективною думкою, яка в групі приймається як закон.

На протязі багатьох років дослідження лідерства перед психологами виникло питання який із стилів лідерства найбільш доцільний? На практиці виявлено, що найбільш доцільним є гнучкий, або комбінований стиль лідерства, при якому лідер уміючи вести себе по-різному, гнучко змінює стиль своєї поведінки в залежності від ситуації, що склалася в групі.

Розглядаючи питання “Особистість в групі” варто звернути увагу на те, що група виявляє суттєвий вплив на психологію і поведінку особистості. Частина змін, що породжуються психологічним впливом групи, зникає, як тільки людина виходить із сфери впливу групи, інші продовжують існувати, залишаючи певний слід в особистості і при певних умовах перетворюються в особистісні риси.

Кожна із референтних соціальних груп вносить свій внесок в психологію поведінки особистості і цей внесок не є лише позитивним або негативним. Він різний і про це свідчить наявність у людей багато достоїнств і недоліків, більшу частину яких вони набули, знаходячись в групах.

Позитивний вплив групи на формування і розвиток особистості полягає в тому, що в групі індивід зустрічається з людьми, які є для нього основним джерелом духовної культури.

Відносини між людьми, що складаються в групах, несуть у собі позитивні соціальні норми і ціннісні орієнтації, які засвоюються особистістю. Група є тим місцем, де індивід відробляє свої комунікативні вміння і навики.

Від членів групи індивід отримує інформацію, що дає йому можливість правильно сприймати і оцінювати себе, зберігати і зміцнювати все позитивне в своїй особистості, позбавляючись від негативного і недоліків.

Ніде, крім групи, людина не в змозі засвоїти мову і навчитися користуватися нею.

Для розвитку у себе тих чи інших достоїнств індивіду необхідні відповідні стимули. Їх основним джерелом є люди, що оточують його в групах.

Таким чином, для розвитку індивіда як особистості група є незамінимою. Якщо про позитивний вплив групи на індивіда багато написано в педагогічній і психологічній літературі, то про факти негативного впливу відомо не багато.

Спочатку психологи, щоб дослідити це питання, використовували великі соціальні спільноти типу натовпу, маси, а лише потім вивчали вплив малої групи, на індивіда.

Французький дослідник Г.Лебон в книзі "Натовп", що була написана в 1895 р. намагався вивести загальні закони поведінки людини в неорганізованій спільності людей.

Він стверджував, що людина в масі, в натовпі виявляє більш низький рівень інтелекту, ніж поза нею. В товпі вона агресивна, аморальна.

В наступних експериментальних дослідженнях було показано, що коли людина попадає під вплив великої соціальної спільноти, яка внутрішньо не організована, в її психології і поведінці в більшій мірі проявляється те спільне, що властиве даній групі, і в значно меншій мірі те, що є її власною індивідуальністю.

Іншим негативним наслідком групового впливу може бути той вплив, який виявляє група на творчих особистостей, які суттєво відрізняються за своєю психологією від більшості членів даної групи.

І, нарешті, такий факт як конформність поведінки (про це йшлося вище). Конформність - широко розповсюджений феном, що виражає негативний вплив групи на особистість. І чим більш згуртованою є група в своєму психологічному тиску на індивіда, тим більш конформно він змушений чинити.

Література

1.Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1989.

2. Леонтьев А.Н. Педагогическое общение. – М., 1974.

3. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К., 2000.

Психологія. - К.: "Либідь", 1999.

Питання для самоконтролю

1. Особливості малої групи

2. Формальні неформальні групи

3. Лідерство і стиль керівництва

4. Стилі керівництва

5. Що таке конформінсть?

6. Динаміка групових процесів

Дата добавления: 2015-05-22