Формування і розвиток пам'яті

Види і форми пам'яті.

Структура пам'яті.

ЗАНЯТТЯ 5

Дидактичний тест

Виберіть правильні відповіді із п’яти можливих варіантів

А Види мислення за змістом і завданням:

1) технічне

2) понятійне

3) образне

4) наочно-дійове

5) поетичне

Б Існують такі розумові дії:

1) класифікація

2) узагальнення

3) міркування

4) абстрагування

5) аналіз

В Форми мислення:

1) поняття

2) судження

3) умовивід

4) синтез

5) уявлення

Задачка на логічне мислення:

В полон до піратів потрапив капітан захопленого ними судна. Щоб зберегти видимість справедливості, ватажок піратів виніс таке рішення: капітан, добре подумавши, може висунути будь-яке судження, але від цього буде залежати його доля. Якщо пірати в судженні капітана побачать правду, то полонений буде розстріляний, а якщо він скаже неправду, то його повісять!

Чи може полонений капітан знайти таке судження, щоб уникнути обіцяної кари?

РАЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ
ОСВОЄННЯ ДІЙСНОСТІ. ПАМ'ЯТЬ

Розкриваючи перше питання „Структура пам'яті”, необхідно підкреслити, що наші відчуття та образи, сприймання, думки і почуття, рухи та дії не зникають безслідно, а запам'ятовуються нами, закріплюються у нашому мозку, поступово утворюючи наш індивідуальний досвід. Цей досвід більш або менш тривало зберігається і при потребі відтворюється. Дещо при цьому забувається.

Отже структурними елементами пам'яті є запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування. Запам'ятовування - це закріплення образів сприймання, уявлень, думок, дій, переживань і зв'язків між ними через контакти нових даних з набутим раніше досвідом.

Збереження — це процес утримання в пам'яті відомостей, одержаних у ході набування досвіду. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам'ятовування, використання матеріалу пам'яті в своїй діяльності. Забування — це природний процес. Подібно збереженню й запам'ятовуванню, воно має вибірковий характер. Забувається перш за все те, що не має для людини життєвого важливого значення, не викликає інтересу, не відповідає її потребам, не займає суттєвого місця в її діяльності і тому не отримує достатнього підкріплення. Вибірковість забування проявляється і в тому, що деталі забуваються швидше, довше зберігаються в пам'яті загальні положення, висновки. Проте неможливість згадати який-небудь матеріал ще не означає, що він цілком і назавжди втрачений і більше не є надбанням досвіду індивіда. Дуже часто ми згадуємо речі, які вважали остаточно забутими. Загальновідомі факти згадувань людьми далеких подій у періоди піднесення і потрясінь, під час сну і в гіпнотичному стані, під впливом нагадувань тощо. Цікавими є також згадування в старечому віці окремих відомостей із життя періоду дитинства та юності. Відомо, що забутий матеріал відновлюється значно легше й швидше, ніж запам'ятовується вперше. Тому ймовірно, що запам'ятовуваний матеріал не стирається при забуванні повністю, як з магнітної плівки звукозапису, а стаєть якоюсь мірою неусвідомлюваним і вимагає для відновлення певних умов. Обидва процеси – збереження і забування – перебувають у певній динамічній рівновазі. З одного боку, до пам’яті постійно надходять нові матеріали запам’ятовування. Раніше засвоєні знання взаємодіють із новими, вступають у нові зв'язки, уточнюються, диференціюються, узагальнюються і перекодовуються. З іншого — матеріали пам'яті забуваються, стають непридатними для практичного використання. Досвід у свідомості успішно зберігається, якщо він поновлюється і збагачується, інакше дані досвіду втрачають сенс, притуплюються і зникають, коли боротьба цих двох процесів відбувається не на користь збереженню.

Забуваються всі здобутки досвіду, і з тим більшою інтенсивністю, чим вони залучені в роботу.

Процес забування проходить нерівномірно: спочатку швидко, потім повільніше. На протязі перших 5 днів після запам'ятовування забування йде швидше, чим в наступні 5 днів. Дослідження процесу забування виявили одну цікаву особливість: найбільш повне і точне відтворення складного матеріалу буває не зразу після запам'ятовування, а через 2 — 3 дні. Таке покращене відтворення називається ремінісценією. Її прояв обумовлений зняттям процесу гальмування, викликаного втомлюваністю нервових клітин в процесі запам'ятовування.

Відтворення — процес встановлення збереженого матеріалу пам'яті для використання в діяльності та спілкуванні — полягає у пожвавленні або повторному збудженні раніше утворених у мозку нервових зв'язків. Розрізняють два види відтворення: впізнавання і згадування.

При розгляді наступного питання „ Види і форми пам'яті “ студенти повинні уяснити, що є два види пам'яті: генетична (спадкова) і прижиттєва. Спадкова пам'ять зберігає інформацію, яка визначає анатомічну і фізіологічну будову організму. Вона менш залежить від умов життєдіяльності організму в порівнянні з прижиттєво нагромаджуваною довготривалою пам'яттю. Інформація в спадковій пам'яті зберігається в молекулах ДНК. При цьому кожна клітина організму містить всю спадкову інформацію. Як носій спадкової інформації ДНК має ряд особливостей. Вона стійка до пошкоджуючих факторів, здатна до виправлення деяких своїх пошкоджень, що стабілізує її інформацію. Ці особливості забезпечують надійність спадкової інформації.

Прижиттєва пам'ять - це сховище інформації отриманої з моменту народження до смерті. Вона суттєво більш залежить від зовнішніх умов.

Виділяють такі види прижиттєвої пам'яті: рухову, образну, емоційну і словесно-логічну.

Рухова пам'ять виявляється досить рано. Це перш за все пам'ять на позу, положення тіла. Рухова пам'ять лежить в основі професійних і спортивних навиків, танцювальних фігур і різних автоматичних навиків.

Образна пам'ять - запам'ятовування, збереження і відтворення образів раніше сприйнятих предметів і явищ дійсності. Відрізняють підвиди образної пам'яті - зорову, слухову, смакову, нюхову тощо. Найбільш розвинута зорова і слухова, а розвиток інших зв'язаний переважно з різними видами професійної діяльності.

Завдяки образній пам'яті ми запам'ятовуємо і відтворюємо картини природи, мелодії пісень, пахощі, тощо. В цій пам'яті ми оперуємо образами й уявленнями різного ступеня абстрагування і складності: конкретними уявленнями про спільні властивості предметів і явищ. Так, досвідчені конструктори здатні запам'ятовувати складний технічний об'єкт у деталях з фотографічною точністю, можуть потім пригадувати й аналізувати в пам'яті кожну його деталь.

Словесно-логічна пам'ять виражається в запам'ятовуванні, збереженні, відтворенні думок, понять. Цей вид пам'яті специфічно людський. Суттєвим моментом в характеристиці цієї пам'яті є те, що запам'ятовування може відбутися в тій же словесній формі, яка була сприйнята (тобто дослівно), але може бути передана своїми словами.

Змістом словесно-логічної пам'яті є наші думки, поняття, судження, що відображають предмети і явища з їх загальними властивостями, істотними зв'язками та відношеннями. Думки не існують без мови, тому пам'ять називають не тільки логічною, а й словесною. Природно, що вона тісно пов'язана з мисленням і мовою і розвивається головним чином у процесі словесно-логічного мислення.

Емоційна пам'ять - це запам'ятовування і відтворення своїх емоцій і почуттів. Емоції сигналізують про потреби та інтереси, відображають наше ставлення до оточення. Емоційна пам'ять може виявитися сильнішою за інші. Почуття запам'ятовується грунтовно і надовго, але таке почуття не безпредметне. Тому емоції запам'ятовуються не самі по собі, а разом з об'єктами, що їх викликають. Емоції виступають у ролі стимулятора в ланцюжку всього комплексу асоціацій.

Відтворені позитивні почуття завжди спонукають людину до діяльності.

Формами прижиттєвої пам'яті є миттєва, короткочасова, проміжна і довготривала. Основою для такої класифікації є різне місце цих форм в часовій послідовності перетворення інформації від надходження її на чуттєві входи до формування сліду. Специфікою миттєвої пам'яті є те, що слід вгасає через декілька секунд, і якщо інформація не переводиться в іншу форму зберігання, то втрачається не обернено. Інформація миттєвої пам'яті не піддається довільному управлінню, тобто її не можна затримати в пам'яті, відтворити. Час зберігання її 10 - 60 сек.

Сховищ життєвих слідів декілька - стільки, скільки модальностей: іконічне (зорове), екоічне (слухове) і т.д.

Короткочасове сховище - єдине і має обмежений обсяг, тому воно не може вмістити інформацію від всіх входів одночасно. Пріоритет визначається спрямованістю уваги в даний момент.

Короткочасова форма пам'яті відрізняється від миттєвої: по-перше, іншим механізмом збереження, по-друге, іншими факторами перетворення інформації, по-третє, іншим обсягом. Обсяг цієї форми пам'яті невеликий (7±2 одиниці), а час збереження декілька хвилин.

Для короткочасової пам'яті вже можливе довільне управління з допомогою повторення, а також символізація. Інформація, що зберігається в короткочасовій пам'яті може бути порушена в меншій мірі ніж в миттєвій, за рахунок більшої тривалості зберігання і внаслідок переводу первинної інформації в символьну форму.

Оскільки обсяг короткочасової пам'яті обмежений, інформація із неї після перекодування виводиться в проміжну (буферну) пам'ять, в якій вона зберігається до тих пір, поки не появиться можливість перевести її на довготривале збереження. Час збереження в проміжній пам'яті обчислюється годинами. Особливістю проміжної пам'яті є: якщо на протязі кількох діб вона не очищається, то організм примусово відключається від прийому інформації із зовнішнього середовища.

Процеси очищення проміжної пам'яті відбуваються в основному у сні, і, ймовірно цим в значній мірі визначається його специфічне призначення. Довготривала пам'ять характеризується відносною тривалістю і міцністю збереження сприйнятого матеріалу. В ній відбувається нагромадження знань, набутих людиною в процесі виконання нею різних видів діяльності. Знання ці зберігаються в перетвореному вигляді, в більш узагальненому і систематизованому, вони потрібні людині в її життєдіяльності взагалі, а не лише в даний момент. При необхідності ці знання актуалізуються в свідомості людини потім знову переходять в довготривалу пам'ять. Тому людина кожну хвилину і не усвідомлює всього що зберігається в її довготривалій пам'яті, своєрідному арсеналі її знань.

Розкриваючи третє питання “Формування і розвиток пам’яті” необхідно відмітити, що з раннього дитинства процес розвитку пам'яті йде по декількох напрямках. По-перше, механічна пам'ять поступово доповнюється і замінюється логічною. По-друге, безпосереднє запам'ятовування з часом перетворюється в опосередковане, зв'язане з активним усвідомленим використанням для запам'ятовування відтворення різних мнемонічних методів і засобів. По-третє, мимовільне запам'ятовування, що домінує і в дитинстві, у дорослої людини перетворюється в довільне.

В розвитку пам'яті в цілому можна виділити дві генетичні лінії: її удосконалення у всіх без виключення цивілізованих людей в міру суспільного прогресу і її поступове покращення у окремо взятого індивіда в процесі його соціалізації, залучення до матеріальних і культурних досягнень людства. Розвиток пам'яті залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Насамперед розвиток пам'яті залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам'ятовуванню.

Слабка пам'ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага і розпорошена спостережливість, спрямована одночасно на кілька предметів. Тому треба систематично розвивати вольову увагу й навички концентрації думки спеціальними вправами.

Для запам'ятовування важливим є перше враження, його якість і глибина. Вся інформація має сприйматися як щось змістовно ціле й значуще, логічно пов'язане.

Легко і надійно запам'ятовується новий матеріал, пов'язаний з попереднім досвідом. Ефект запам'ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб'єкта необхідною, пов'язана з метою його діяльності, становить певний інтерес.

Удосконалення пам'яті вимагає постійних тренувань. Регулярна і напружена робота пам'яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам'яті.

Важливою умовою ефективного запам'ятовування є дотримання певних правил. Запам'ятовувати треба в доброму настрої й на "свіжу голову" - коли ще не настала втома. Чим більше людина знає, тим легше їй запам'ятовувати нове, пов'язуючи маловідоме з нагромадженим досвідом. Засвоєння понять та інших інформативних даних у процесі багаторазового повторення створює базу для подальших асоціацій з новим матеріалом запам'ятовування. Тому на початкових етапах навчання, коли нову інформацію нема з чим пов'язувати, виникають значні труднощі й доводиться багато разів повторювати, щоб добре запам'ятати.

Для кращого запам'ятовування й тривалого збереження потрібне повторення матеріалу при заучуванні. Перші повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторень може бути вповільнений. Проте не варто здійснювати повторення надто часто, багато разів підряд, оскільки це викликає гальмування й утруднення під час утворення нервових зв'язків.

Можна зробити такі висновки відносно розвитку пам'яті і кращого запам'ятовування взагалі:

Те, що ми можемо виразити словами, запам'ятовується краще, ніж те, що може бути сприйнято лише візуально або на слух. Якщо, крім того, слова непросто виступають як вербальна заміна сприйнятого матеріалу, а є результатом його осмислення, тобто якщо слово не назва, а поняття, що містить в собі зв'язану предметом суттєву думку, то таке запам'ятовування є найбільш продуктивним.

Якщо предметом запам'ятовування є текст, то наявність раніш продуманих і чітко сформульованих до них питань, відповіді на які можуть бути знайдені в процесі читання тексту, сприяє його кращому запам'ятовуванню. В цьому випадку текст в пам'яті зберігається довше і точніше відтворюється, ніж тоді, коли питання до нього ставляться вже після його прочитання.

Чим більше розумових зусиль ми застосовуємо до того, щоб організувати інформацію, надати їй цілісну, осмислену структуру, тим легше вона потім пригадується. На пригадування матеріалу впливають і зв’язані з ним емоції, причому, в залежності від специфіки асоціативних з пам'яттю емоційних переживань цей вплив може проявлятися по-різному. Про ситуації, що залишили в нашій пам'яті емоційний слід, ми думаємо більше, ніж про емоційно нейтральні події. Зв'язані з ними враження ми краще організовуємо в своїй пам'яті, більше і частіше співвідносимо з іншими. Позитивні емоції, як правило, сприяють пригадуванню, а негативні - перешкоджають.

Для кращого запам'ятовування матеріалу рекомендується повторити його незадовго до сну. В цьому випадку запам'ятовування краще відляжеться в пам'яті, оскільки не буде змішуватися з іншими враженнями.

Література

1. Аткисон Р. Человеческая память в процессе обучения. - М., 1980.

2. Галузинський В.М, Євнух М.Б. Педагогіка. - К., 1995.

3. Лурия А.Р. Внимание и память. - М., 1975.

4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К., 2000.

5. Основи психології.- К., 1995

6. Психологія. - К., 1999.

Питання для самоконтролю

1. Поняття про пам’ять як психічний процес.

2. Структура пам’яті.

3. Види пам’яті за характером психічної активності.

4. Форми пам’яті за тривалістю утримання інформації.

5. Методи запам’ятовування.

Дата добавления: 2015-05-22