Комп’ютерний набір – Д.А. Гудима 1 страница

Макетування – Д.А. Гудима, Т.І. Дудаш

Обкладинка – В.М. Рубанський

Умовних друкованих аркушів – 12,6. Тираж – 400.

Надруковано малим видавничим центром юридичного факультету

Львівського національного університету імені Івана Франка.

79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14.

[1] Див.: Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №4. – С.4-6; Юридичний вісник України. – 2002. – № 45. – С.2; Юридична Україна. – 2003. – №1. – С.20-21; Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – №1. – С.38-39.

[2] Див.: Філософія права: Навч. посіб. / О.О.Бандура, С.А.Бублик, М.Л.Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В.Костицького, Б.Ф.Чміля. – К., 2000; Філософія права: Навч. посіб. / О.Г.Данільян, Л.Д.Байрачна, С.І.Максимов та ін.; За заг. ред. О.Г.Данільяна. – К., 2002; Бачинин В.А. Философия права. Конспект лекций. – Х., 2002. Бачинін В.А., Панов М.І. Філософія права. Підручник. – К., 2002; Философия права. Хрестоматия. Учебн. пособие. Под ред. Н.И.Панова. – К., 2002; Патей-Братасюк М.Г. Філософія права. Навч. посібник. Частина перша. – Тернопіль, 2002; Козловський А.А. Філософія права. Навчально-методичний посібник. – Чернівці, 2003; Кузнєцов В.І. Філософія права та сучасність. Навч. посібник. – К., 2003; Філософія права: Словник. – К., 2003.

[3] Див.: Антологія української юридичної думки. У 6 т. – Редкол.: Ю.С.Шемчушенко (голова редколегії) та ін. Том І. Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права /Упорядники: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко. – К., 2002.

[4] Див.: Гудима Д.А., Дудаш Т.І. Актуальні проблеми філософії права // Право України. – 2003. – № 5. – С.151.

[5] Див. Семенова Н. Розвиток філософсько-правової думки в Україні: запозичення кращої світової спадщини // Право України. – 2003. – № 9. – С.158-159.

[6] Див., напр.: Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №№ 1, 2, 3, 4; Право України. – 2002. – №4; Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип. 13-14. – Одеса, 2002; Вісник Львівського університету. – Випуск 37: Серія юридична. – Львів, 2002; Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №№ 2-3, 4; Проблеми філософії права. – К.-Чернівці, 2003. – Т.1; Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 18. – Одеса, 2003; Вісник Львівського університету. – Випуск 38: Серія юридична. – Львів, 2003; Юридична Україна. – 2003. – №№ 6, 9; Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – №№ 5, 8, 10; Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №4; Проблеми філософії права. – К.-Чернівці, 2004. – Т.2; Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип. 18. – Одеса, 2004; Вісник Львівського університету. – Випуск 39: Серія юридична. – Львів, 2004; Юридична Україна. – 2004. – №№ 7, 8; Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №№ 7, 11; Український правовий часопис. – 2004. – Випуск 6 (11); Проблеми філософії права. – К.-Чернівці, 2005. – Т.3; Вісник Львівського університету. – Випуск 40: Серія юридична. – Львів, 2005.

[7] Див. огляди деяких заходів: Право України. – 2003. – № 5; Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №4; Право України. – 2004. – №11; Юридичний вісник України. – 2004. – №42.

[8] Детальніше див.: Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 1 – С.44-46.

[9] Детальніше див.: Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К., 1999. – Т.2. – С.162-163

[10] Вісник Академії правових наук України. – 1997. – №1. – С.151.

[11] Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права. (Предмет, структура, функции). – М., 1971. – С.57-59.

[12] Див., напр., видані у 1998-2003 рр. монографії О. Бандури, В. Бачиніна, А. Гарника, А. Козловського, С. Максимова, Л. Петрової, В. Шкоди та зазначені вище вітчизняні навчальні посібники з філософії права.

[13] З’ясуванню цього питання було присвячено ще у 1967 році спеціальний міжнародний симпозіум, в якому брав участь видатний український теоретик права П. Недбайло, а також такі відомі зарубіжні вчені-юристи, як Є. Врублевський, Г.-Л. Сайдлер (Польща), В. Кнапп (Чехословаччина), А. Нашиц (Румунія) та ін. Їхні погляди були оприлюднені у низці монографій і статей, виданих у 1968-1972 рр. Це питання не раз обговорювалося і на всесвітніх конгресах Міжнародної асоціації філософії права та соціальної філософії.

[14] Див.: Ященко А.С. Синтетические теории права в юридических науках // Журнал Министерства юстиции. – Январь 1912.

[15] Див., напр.: Государство и право на рубеже веков (Материалы Всероссийской конференции). Проблемы истории и теории. – М., 2001. – С.107-119.

[16] Див., напр.: Пацурківський П.С. Взаємозумовленість цілей та методів пізнання права // Ерліхівський збірник. Вип.3. – Чернівці, 2002. – С.18-27.

[17] Див., напр.: Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2000. – С.558-693; Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. Посібник. – Х., 2002; Бахруз Х. Введение в сравнительное правоведение. Учебное пособие. – Одесса, 2002; Луць Л.А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник. – Львів, 2003; Порівняльне правознавство. Підручник / За ред. В.Д. Ткаченка. – Х., 2003.

[18] З останніх праць особливий інтерес викликають опубліковані у 2000-2002 рр. монографії С. Алексєєва, Ю. Гревцова, Д. Керімова, Г. Мальцева, В. Нерсесянца, А.Полякова, І. Честнова, а також статті А. Бризгалова, Ю. Ветютнева, М. Дамірлі, І. Невважая, М. Тарасова, Є. Чичнєвої.

[19] Див., напр.: Право ХХ века: идеи и ценности. – М., 2001.

[20] Див., зокрема: Селіванов В.М. Право і влада суверенної України. Методологічні аспекти. – К., 2002. – С.332-634.

[21] Рабінович П.М. Методологія правознавства: проблеми плюралізації // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – №3. – С.84.

[22] Слід зазначити, що потребовий підхід за своїм змістом є різновидом підходу антропологічного (адже він зорієнтований на потреби та інтереси саме людини, а також інших учасників суспільного життя). Проте у зв’язку зі зростанням кількості наукових досліджень потребово-мотивувальної сфери діяльності суб’єктів соціуму та накопиченням значної кількості цінних для праводержавознавства результатів цих досліджень потребовий підхід нами було виділено у відносно самостійну методологічну „одиницю”.

[23] Див., напр.: Оборотов Ю.Н. Традиции и новации в правовом развитии. – Одесса, 2001. – С.23-32; Ковлер А.И. Антропология права. Учебник для вузов. – М., 2002.

[24] Критика современных немарксистских концепций философии науки. (Ракитов А.И. и др.). – М., 1987. – С.78.

[25] Добров Г.М. Наука о науке. – К., 1970. – С.20.

[26] Див.: Дамирли М.А. Право и История: эпистемологические проблемы (Опыт комплексного исследования проблем предмета и структуры историко-правового познания). – СПб., 2002. – С.394.

[27] Дамирли М.А. Вказ. праця. – С.395.

[28] Див.: Ракитов А.И. Понятие науки и ее структура как объект общей теории науки // Проблемы методологии и логики наук. – Вып.5. – Томск, 1965. – С.105-106.

[29] Научное знание: Логика, понятия, структура. – М., 1987. – С.14.

[30] Див. напр.: Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления. – М., 1989. - С.91.

[31] Руденко К.Ф. Логіка. – К., 1976. – С.76.

[32] Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология. Вопросы теории. – М., 1989. – С.161.

[33] До цього особливо прагне правотворча юридична техніка – система наукових прийомів і способів викладу тексту нормативно-правового акта. Однак варто зауважити, що іноді слід відрізняти терміни й поняття, які закріплені у законодавстві, від тих термінів і понять, що використовуються здебільшого в науці.

[34] Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. – Львов, 1985. – С.38.

[35] Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977.

[36] Варто зауважити, що, за словами Т. Куна, допарадигмальний період не завжди закінчується створенням парадигми. Наприклад, цей вчений сумнівався у можливостях існування парадигм у межах соціології. У зв’язку з цим виникає ціла низка запитань. По-перше, не зовсім зрозумілим видається, на наш погляд, чи є перехід до парадигмальної стадії, тобто до „нормальної” науки обов’язковим і закономірним процесом для всіх наук, чи це є простий емпіричний зліпок з певного етапу їх розвитку? По-друге, чи можна стверджувати про ту чи іншу систему знань як про науку, якщо у ній відсутні чи не можуть скластися парадигми?

[37] Відомо, що будь-яка суспільна дисципліна будує свою методологію на основі філософії з урахуванням тих специфічних особливостей, які притаманні даній науки. Всі науки, у тій чи іншій мірі, знаходять у філософії основоположні методологічні ідеї. Особливою ж є роль філософського знання у переломні періоди людського розвитку, оскільки тоді завжди здійснюється пошук нових світоглядних орієнтирів, нових цінностей. Як справедливо відзначає Т. Кун: „…хоч вчені не зобов’язані і не хочуть бути філософами, однак вони повинні ними бути – особливо в періоди усвідомлення криз, коли вчені звертаються до філософського аналізу як засобу для розв’язання загадок у їх сферах”. Однак, на наш погляд, необхідно зважати на різницю між методами, якими оперують у філософському та, у власне науковому пізнанні. Метод філософії, а точніше – „філософування”, що використовується у філософії науки, є методом всезагальної, безкомпромісної критики, у той час як метод наукового дослідження, застосовуючи критику, орієнтований переважно на досягнення консенсусу та на позитивний результат, на встановлення загальних закономірностей розвитку науки.

[38] Кун Т. Вказ. праця. – С.269.

[39] Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Словник. – К., 2003. – С.238.

[40] Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – СПб., 2001. – С.4.

[41] Бубер М. Проблема человека: Пер. с нем. – К., 1998. – С.47.

[42] Булатов М.О., Загороднюк В.П., Малеєв К.С., Солонько Л.А. Філософська антропологія в контексті сучасної епохи. – К., 2001. – С.5.

[43] Сегеда С. Антропологія: Навч. посібник. – К., 2001. – С.3.

[44] Большая Энциклопедія. Словарь общедоступныхъ сведеній по всемъ отраслямъ знанія подъ ред. С.Н. Южакова. Первый томъ. А – Арбростъ. – С.-Петербургъ, 1900. – С.716.

[45] Le Robert Méthodique. Dictionnaire méthodique du français actuel. Redaction dirigée par Josette Rey-Debove. – Paris, 1990. – P.56.

[46] Российская социологическая энциклопедия. Под общей ред. академика РАН Г.В. Осипова. – М., 1999. – С.35; Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком и чешском языках. Редактор-координатор – академик РАН Г.В. Осипов. – М., 1998. – С.19.

[47] Le petit Larousse. Compact 2003. En couleurs. – Paris, 2002. – P.70.

[48] Табачковський В. Антропологія // Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. – С.28.

[49] Кант И. Критика практического разума // Соч.: В 4 т. – М., 1997. – Т.3 – С.351. // Цит. за вид.: Розин В.М. Человек культурный. Введение в антропологию: Учеб. пособие. – М.; Воронеж, 2003. – С.3.

[50] Розин В.М. Вказ. праця. – С.3.

[51] Российская социологическая энциклопедия. Под общей ред. академика РАН Г.В. Осипова. – С.35; Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. – К., 2000. – С.96; Современная украинская энциклопедия. Т.1. – Х., 2004. – С.239; Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком и чешском языках. Редактор-координатор – академик РАН Г.В. Осипов. – С.19; Табачковський В. Антропологія // Там само. – С.28; Тлумачний словник української мови. / Уклад. Т.В. Ковальова, Л.П. Коврига. – Х., 2002. – С.28; Якимов В. Антропология // Философская энциклопедия. Гл. ред. В.Ф. Константинов. – М., 1960. – Т.1: А – Дидро. – С.78.

Про антропологічні особливості українського народу див.: Вовк Х., проф. Студії з української етнографії та антропології. – Ню Йорк, 1976. – С.3-33.

[52] Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – К., 2003. – Т. 1: А – К. – С.36.

[53] Кедров Б.М. Наука // Философская энциклопедия. Гл. ред. В.Ф. Константинов. – М., 1970. – Т.3. – С.683.

[54] Сегеда С. Вказ. праця. – С.4.

[55] Энгельс Ф. Диалектика природы. – М., 1955. – С.146.

[56] Молчанов І.М. Антропосоціогенез // Енциклопедія сучасної України. Т. 1. А. – К., 2001. – С.603.

[57] Якимов В. Антропогенез // Философская энциклопедия. Гл. ред. В.Ф. Константинов. – М., 1960. – Т.1: А – Дидро. – С.75.

[58] Современная украинская энциклопедия. Т.1. – С.239.

[59] Смирнов С.В. Антропогенез // Енциклопедія сучасної України. Т. 1. А. – К., 2001. – С.592; Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком и чешском языках. Редактор-координатор – академик РАН Г.В. Осипов. – С.18.

[60] Хомутов А.Е. Антропология. Изд. 2-е. – Ростов-на-Дону, 2003. – С.4-6.

[61] Дяченко В.Д. Антропологія // Українська радянська енциклопедія. Видання 2-е. Т. 1. А – Борона. – К., 1977. – С.218.

[62] Сегеда С. Вказ. праця. – С.3-4.

[63] Сегеда С.П. Антропологія // Енциклопедія сучасної України. Т. 1. А. – К., 2001. – С.596.

[64] Павлюк С.П. Передмова до видання: Етногенез та етнічна історія населення українських Карпат. У 4-х томах. Гол. ред. і керівник проекту проф. С. Павлюк. Том 1. Археологія та антропологія. – Львів, 1999. – С.6.

[65] Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком и чешском языках. Редактор-координатор – академик РАН Г.В. Осипов. – С.19.

[66] Табачковський В. Антропологія // Там само. – С.28.

[67] Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект: Монографія. – К., 2003. – С.28.

[68] Российская социологическая энциклопедия. Под общей ред. академика РАН Г.В. Осипова. – С.35; Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком и чешском языках. Редактор-координатор – академик РАН Г.В. Осипов. – С.19.

[69] Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком и чешском языках. Редактор-координатор – академик РАН Г.В. Осипов. – С.19.

[70] Булатов М.О., Загороднюк В.П., Малеєв К.С., Солонько Л.А. Вказ. праця. – С.8.

[71] Там само. – С.27-28.

[72] Там само. – С.10, 50.

[73] Там само. – С.36.

[74] Там само. – С.39-40.

[75] Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком и чешском языках. Редактор-координатор – академик РАН Г.В. Осипов. – С.19.

[76] Булатов М.О., Загороднюк В.П., Малеєв К.С., Солонько Л.А. Вказ. праця. – С.42.

[77] Там само. – С.49.

[78] Там само. – С.50.

[79] Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе: Пер. з англ. – К., 2001. – С.24.

[80] Кравченко А.И. Социальная антропология: Учебное пособие для вузов. – М., 2003. – С.15.

[81] Див.: Кимелев Ю.А. Философия религии: Систематический очерк. – М., 1998. – С.256.

[82] Філософія: Світ людини. Курс лекцій: Навч. посібник / В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов та ін. – К., 2003. – С.35.

[83] Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М.С. Гиляров; Редкол.: А.А. Баев, Г.Г. Винберг, Г.А. Заварзин и др. – 2-е изд., исправл. – М., 1989. – С.742.

[84] Зорина З.А., Полетаева И.И., Резникова Ж.И. Основы этологии и генетики поведения. Учебник. 2-е изд. – М., 2002. – С.12.

[85] Слід зазначити, що останнім часом етологія тісно „співпрацює” і з юриспруденцією. С. Алєксєєв, звертаючись до праці „Неслухняне дитя біосфери” В. Дольника, стверджує, що за свідченнями сучасної науки про поведінку і вдачу живих організмів (етології) в особливо „організованих” спільностях тварин можуть бути виявлені деякі (хоча і дуже далекі) природні корені права. „Для цих спільностей, не раз з високоорганізованою структурою спільної поведінки, характерна жорстка ієрархічна побудова їх „соціальної організації”, у відповідності з якою кожна особина виконує відповідно до існуючої ієрархічної піраміди суворо „свої” функції (котрі отримали потім, вже щодо аналогічних явищ людського співтовариства, назви „обов’язок”, „відповідальність”, „порядок”, „дисципліна”)” (Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М., 1999. – С.6). Детальніше про етологічні проблеми у праводержавознавстві див., напр.: Дольник В.Р. Непослушное дитя биосферы. Беседы о поведении человека в компании птиц, зверей и детей. Издание 3-е, дополненное. – СПб., 2003; Гудима Д.А. Поняття „суб’єкт права”: до сучасних дискусій // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – №10. – С.40-53.

[86] Аносов І.П. Вказ. праця. – С.140.

[87] Зорина З.А., Полетаева И.И., Резникова Ж.И. Вказ. праця. – С.88.

[88] Там само. – С.185.

[89] Соціобіологія // Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник. Укладачі: В.М. Піча, Ю.В. Піча, Н.М. Хома та ін. За заг. ред. В.М. Пічі. 2-ге видання, стереотипне. – Львів, 2004. – С.353.

[90] Як і немає єдиного підходу вчених до того, чи є соціокультурна антропологія (її складові) різновидом філософської антропології, чи, можливо, вона є самостійною галузевою антропологією. Наприклад, Б. Головко, В. Табачковський розглядають її як різновид антропології філософської (див.: Головко Б.А. Філософська антропологія: Навч. посібник. – К., 1997. – С.9-70; Філософія: Світ людини. Курс лекцій: Навч. посібник / В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов та ін. – С.29-33).

[91] Леві-Стросс, Клод. Структурна антропологія: Пер. з фр. З. Борисик. – К., 2000. – С.8.

[92] Антропологія соціальна // Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник. Укладачі: В.М. Піча, Ю.В. Піча, Н.М. Хома та ін. За заг. ред. В.М. Пічі. 2-ге видання, стереотипне. – С.13.

[93] Ручка А.О. Антропологія соціальна і культурна // Енциклопедія сучасної України. Т. 1. А. – К., 2001. – С.598.

[94] Там само. – С.599.

[95] Седов Л.А. Антропология социальная // Российская социологическая энциклопедия. Под общей ред. академика РАН Г.В. Осипова. – С.36.

[96] Детальніше див.: Коннертон, Пол. Як суспільства пам’ятають: Пер. з англ. С. Шліпченко. – К., 2004. – 184с.

[97] Аносов І.П. Вказ. праця. – С.141.

[98] Етнографія України: Навч. посібн. / За ред. проф. С.А. Макарчука. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Львів, 2004. – С.9-10, 11.

[99] Українське народознавство: Навч. посіб. / За ред. С.П. Павлюка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К., 2004. – С.16. Про етнографічні особливості українського народу див.: Вовк Х., проф. Вказ. праця. – С.34-354.

[100] Леві-Стросс, Клод. Вказ. праця. – С.8.

[101] Тиводар М. Етнологія: Навч. посібн. – Львів, 2004. – С.11.

[102] Павлюк С.П. Передмова до видання: Етногенез та етнічна історія населення українських Карпат. У 4-х томах. Гол. ред. і керівник проекту проф. С. Павлюк. Том 1. Археологія та антропологія. – С.10-11.

[103] Аносов І.П. Вказ. праця. – С.144.

[104] Тиводар М. Вказ. праця. – С.8.

[105] Бромлей Ю.В. Этнография // Российская социологическая энциклопедия. Под общей ред. академика РАН Г.В. Осипова. – С.642.

[106] Савчук Б. Українська етнологія. – Івано-Франківськ, 2004. – С.14-15; Тиводар М. Вказ. праця. – С.7.

[107] Етнографія України: Навч. посібн. / За ред. проф. С.А. Макарчука. – С.3; Тиводар М. Вказ. праця. – С.9; Українське народознавство: Навч. посіб. / За ред. С.П. Павлюка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – С.16.

[108] Тиводар М. Вказ. праця. – С.10.

[109] Українське народознавство: Навч. посіб. / За ред. С.П. Павлюка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – С.16.

[110] Тиводар М. Вказ. праця. – С.12.

[111] Седов Л.А. Вказ. праця. – С.35, 36.

[112] Ручка А.О. Вказ. праця. – С.599.

[113] Леві-Стросс, К. Вказ. праця. – С.7.

[114] Аносов І.П. Вказ. праця. – С.162.

[115] Американская социология. – М., 1972. – С.262-263.

[116] Ручка А.О. Вказ. праця. – С.599.

[117] Петрушенко В.Л., Подольська Є.А., Повторєва С.М. та ін. Культурологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. / За заг. ред. проф. В.М. Пічі. – Львів, 2005. – С.14-15.

[118] Ручка А.О. Вказ. праця. – С.599.

[119] Митина С.М. Антропология структурная // Российская социологическая энциклопедия. Под общей ред. академика РАН Г.В. Осипова. – С.36; Філософія: Світ людини. Курс лекцій: Навч. посібник / В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов та ін. – С.31-32.

[120] Ручка А.О. Вказ. праця. – С.599.

[121] Аносов І.П. Вказ. праця. – С.159.

[122] Кон И.С. Этнопсихология (психологическая антропология) // Российская социологическая энциклопедия. Под общей ред. академика РАН Г.В. Осипова. – С.643; Баронин А.С. Этническая психология. – К., 2000. – С.13.

[123] Белик А.А. Специфика исследований психологической антропологии. Психоанализ и психологическая антропология // Личность, культура, этнос: современная психологическая антропология / Под общей ред. А.А. Белика. – М., 2001. – С.37.

[124] Белик А.А. Психологическая антропология (культура-и-личность). Историко-теоретический очерк // Там само. – С.22; Белик А.А. Специфика исследований психологической антропологии. Психоанализ и психологическая антропология // Там само. – С.31-32.

[125] Белик А.А. Психологическая антропология (культура-и-личность). Историко-теоретический очерк // Там само. – С.7.

[126] Там само. – С.22; Белик А.А. Специфика исследований психологической антропологии. Психоанализ и психологическая антропология // Там само. – С.31.

[127] Белик А.А. Психологическая антропология (культура-и-личность). Историко-теоретический очерк // Там само. – С.8; Белик А.А. Специфика исследований психологической антропологии. Психоанализ и психологическая антропология // Там само. – С.32.

[128]Там само. – С.36.

[129] Детальніше див.: Белик А.А. Психология культур: от архаических обществ к современной культуре // Там само. – С.174-203.

[130] Кон И.С. Вказ. праця. – С.643; Баронин А.С. Вказ. праця. – С.12.

[131] Белик А.А. Психологическая антропология (культура-и-личность). Историко-теоретический очерк // Там само. – С.23-24.

[132] Там само. – С.7.

[133] Там само. – С.23.

[134] Там само. – С.9.

[135] Мід Джордж Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста: Пер. з англ. та передмова Т. Корпало. – К., 2000. – С.1.

[136] Детальніше див.: Эдгертон Р.Б. Антропология, психиатрия и природа человека // Личность, культура, этнос: современная психологическая антропология / Под общей ред. А.А. Белика. – С.333-360; Уоллес Э.Ф.К. Психические заболевания, биология и культура // Там само. – С.361-404.

[137] Детальніше див., напр.: Куликов В.Б. Педагогическая антропология: истоки, направления, проблемы. – Свердловск, 1988.

[138] Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К., 1977. – С.27.

[139] Слід також мати на увазі, що актуальним залишається питання про співвідношення цього виду антропології з антропологією філософською, оскільки серед філософів поширена думка, що педагогіка є застосуванням філософії (у тому числі філософської антропології) на практиці. Детальніше про це див.: Огурцов А.П. Педагогическая антропология: поиски и перспективы // Человек. – 2002. – №1. – С.75-82.

[140] Аносов І.П. Вказ. праця. – С.29-30.

[141] Огурцов А.П. Вказ. праця. – С.72.

[142] Там само.

[143] Детальніше про ці концепції див.: Огурцов А.П. Педагогическая антропология: поиски и перспективы (окончание) // Человек. – 2002. – №2. – С.100-117.

[144] Детальніше див., напр.: Баландьє Ж. Політична антропологія. – К., 2002.

[145] Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К., 1997. – С.23.

[146] Для цілей нашого навчального посібника вважатимемо ці терміно-поняття синонімами, хоча детальний їх аналіз дозволяє дійти висновку, що не всі з них мають однаковий логічний обсяг. Так, наприклад, Н. Рулан вказує на різницю між юридичною (правовою) етнологією та юридичною (правовою) антропологією чи антропологією права, розмежовуючи їх за методами, котрі застосовують ці наукові дисципліни.

[147] Рулан Н. Юридическая антропология. – М., 1999. – С 10.

[148] Див.: Удовика Л.Г. Вплив глобалізаційних процесів на формування юридичної антропології // Держава і право: Збірник наукових праць. Вип.18. – С.34-40.

[149] Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Словник. – К., 2003. – С.20.

[150] Пучков О.А. О предмете юридической антропологии// Российский юридический журнал. – 1999. – №4. – С.99.

[151] Детальніше про це див.: Анохін Ю.І. Юридична антропологія: до характеристики її предмета // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №7 (33). – С.104-107; Удовика Л.Г. Вплив етнології на формування юридичної антропології // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №9. – С.3-7.

[152] Детальніше див., напр.: Анохін Ю.І. Вказ. праця. – С.100-110.

[153] Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Вказ. праця. – С.20.

[154] Див., напр.: Удовика Л.Г. Проблема статусу сучасної юридичної антропології // Держава і право: Збірник наукових праць. Вип.25. – К., 2004. – С.11-13.

[155] Н. Хамітов розглядає метаантропологію як побудоване на підходах філософської антропології, персоналізму та екзистенціалізму, „більш розгорнуте” вчення філософської антропології, котре включає проблематику останньої та виходить за її межі (Хамитов Н. Философия человека: от метафізики к метаантропологии. – К.; М., 2002. – С.117-121).

[156] Як приклад такого підходу див.: Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії. Проблема людини та її меж. Навч. посіб. / Під ред. Н. Хамітова. – К., 2000. – 272с.

[157] Кимелев Ю.А. Вказ. праця. – С.258.

[158] Цит. за вид.: Марков Б.В. Философская антропология: очерки истории и теории. – СПб., 1997. – С.16.

[159] Кимелев Ю.А. Вказ. праця. – С.257.

[160] Григорьян Б.Т. Философская антропология: критический очерк. – М., 1982. – С.7.

[161] Детальніше див.: Моторина Л.Е. Философская антропология: Учеб. пособие для вузов. – М., 2003. – С.73-83.

[162] Губин В., Некрасова Е. Философская антропология: Учебное пособие для вузов. – М.; СПб., 2000. – С.9.

[163] Детальніше див.: Моторина Л.Е. Вказ. праця. – С.83-89.

[164] Там само. – С.73.

[165] Філософія: Світ людини. Курс лекцій: Навч. посібник / В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов та ін. – С.35.

[166] Аносов І.П. Вказ. праця. – С.138.

[167] Никонов К.И. Современная христианская антропология. – М., 1983. – С.21.

[168] Див.: Кимелев Ю.А. Вказ. праця. – С.258-264.

[169] Там само. – С.260.

[170] Там само. – С.263.

[171] Слід зазначити, що у такому розумінні філософсько-релігійну антропологію можна розглядати як різновид філософської антропології.

[172] Там само. – С.263-264.

[173] Войтенко В.П. Феномен людини: Дванадцять дзеркал. – К., 1999. – С.14.

[174] Ковлер А.И. Антропология права: Учебник для вузов. – М., 2002. – С.4.

[175] Детальніше про останні два образи йтиме мова у параграфі 2 розділу 3.

[176] Див. напр.: Філософія права: Навч. посіб. / О.О.Бандура, С.А.Бублик, М.Л.Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В.Костицького, Б.Ф.Чміля. – К., 2000. – С.266-290; Філософія права: Навч. посіб. / О.Г.Данільян, Л.Д.Байрачна, С.І.Максимов та ін.; За заг. ред. О.Г.Данільяна. – К., 2002. – С.184-206; Бачинин В.А. Философия права: Конспект лекций. – Х, 2002. – С.290-303.

[177] Як приклад синтезу знань цих наук див., напр.: Думанов Х.М., Першиц А.И. Мононорматика и начальное право (статья первая) // Государство и право. – 2000. – № 1. – С.98-103.

[178] Див.: Ковлер А.И. Вказ. праця. – С.20.

[179] Там само. – С.23.

[180] Пучков О.А. Антропологическое постижение права. – Екатеринбург, 1999. – С.128.

[181] Рулан Н. Юридическая антропология: Пер. с франц. – М., 1999. – С.1.

[182] Пучков О.А. Вказ. праця. – С.131.

[183] Бігун В.С. Правова антропологія. До питання про дослідження людини в праві // Часопис Київського університету права. – 2002. – №2. – С.17.

[184] Протилежну думку висловлює Ж.Карбоньє, який вважає, що юридична антропологія є наукою про людину як юридичне явище з її абстрактною властивістю створювати та сприймати юридичне і з її відповідним ментальним механізмом, який підтримує згадану властивість (Карбонье Ж. Юридическая социология: Пер. с фр. и вступ. статья В.А. Туманова. – М., 1986. – С.61).

[185] Цит. за: Летняя школа по юридической антропологии в Звенигороде // Государство и право. 1999. – № 11. – С.101.

[186] Бачинин В.А. Философия права. Конспект лекций. – С.290.

[187] Бачинін В.А., Панов М.І. Філософія права. Підручник. – К., 2002. – С.15.

[188] Філософія права: Навч. посіб. / О.Г.Данільян, Л.Д.Байрачна, С.І.Максимов та ін.; За заг. ред. О.Г.Данільяна. – С.185.

[189] Бачинин В.А. Философия права. Конспект лекций. – С.290.

[190] Для цілей цього посібника терміно-поняття „філософська антропологія” розглядається у широкому розумінні – як синонім терміно-поняття „філософія людини”.

Дата добавления: 2015-05-22